17 листопада 2020 року справа №360/2870/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєв Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребова Л.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представник позивача Шурхно К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Шурхна Кирила Анатолійовича, як представника ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 360/2870/20 (головуючий І інстанції К.О. Пляшкова) за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення арешту,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (далі - відповідач, приватний виконавець), в якому просив: визнати протиправними дії приватного виконавця, що виразились у винесенні постанови від 24 січня 2020 року ВП № 60799192 про накладення арешту на рахунки боржника, відкриті в АТКБ "ПриватБанк"; скасувати постанову приватного виконавця від 24 січня 2020 року ВП № 60799192 про накладення арешту на рахунки боржника, відкриті в АТКБ "ПриватБанк".
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд: визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 24 січня 2020 року у виконавчому провадження № 60799192 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що мітяться на рахунках у банках (фінансових установах) та належать ОСОБА_1 у межах суми 810,08 грн.; стягнув з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 10,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що виконавцем може накладатися арешт на конкретне майно боржника, а також грошові кошти, що знаходяться на конкретних рахунках у банках чи інших фінансових установах в межах суми заборгованості. У заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено конкретне майно боржника на яке просить накласти арешт,а тому приватний виконавець не мав правових підстав для винесення спірної постанови, якою накладено арешт на все майно без його ідентифікації, так як такі заходи унеможливлюють визначення вартості майна та визначення співмірності із розміром заборгованості, що підлягає примусовому стягненню. Також апелянт зазначає про передчасність постанови, оскільки вона винесена до виявлення конкретних розрахункових рахунків боржника у банках чи інших фінансових установах.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідач у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
04 грудня 2019 року АТ «БАНК ФОРВАРД» звернулось до відповідача з заявою про примусове виконання рішення, в якому просило відкрити, за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису. Також, у заяві просило, зокрема, накласти арешт на все рухоме майно (грошові кошти) боржника, та на відкриті рахунки у наступних Банківських установах: ПАТ "ОТП БАНК", МФО 300528, ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335, ПАТ "УКРСИББАНК", МФО 351005, ПАТ "АЛЬФА-БАНК", МФО 300346, АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299, ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614, ПАТ АК "УКРГАЗБАНК", МФО 320478, ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", МФО 322001, АТ "ПУМБ", МФО 334851.
Згідно з наявною в автоматизованій системі виконавчого провадження інформацією про виконавче провадження ВП № 60799192 на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни перебуває виконавчий напис № 7136, виданий 09 листопада 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ "БАНК ФОРВАРД" заборгованість в розмірі 59495,81 грн (арк. спр. 42-43).
У виконавчому провадженні № 60799192 проведено такі виконавчі дії: 05 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження; 24 січня 2020 року стягнуто основну винагороду приватного виконавця(арк. спр. 44-46).
За даними постанови від 24 січня 2020 року ВП № 60799192 про стягнення з боржника основної винагороди з боржника, стягнуто основну винагороду приватного виконавця у сумі 5949,58 грн (арк. спр. 45).
24 січня 2020 року відповідачем прийнято постанову про арешт коштів боржника, згідно з повідомленням стягувача АТ "БАНК ФОРВАРД" за боржником значаться відкриті рахунки в наступних банківських установах: ПАТ "ОТП БАНК", МФО 300528, ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335, ПАТ "УКРСИББАНК", МФО 351005, ПАТ "АЛЬФА-БАНК", МФО 300346, АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299, ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614, ПАТ АК "УКРГАЗБАНК", МФО 320478, ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", МФО 322001, АТ "ПУМБ", МФО 334851, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», накладено арешт на грощові кошти, що містяться на рахунку(ах): ПАТ "ОТП БАНК", МФО 300528, ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335, ПАТ "УКРСИББАНК", МФО 351005, ПАТ "АЛЬФА-БАНК", МФО 300346, АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299, ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614, ПАТ АК "УКРГАЗБАНК", МФО 320478, ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", МФО 322001, АТ "ПУМБ", МФО 334851, та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - позивачу, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 67445,39 грн. (арк. спр. 7-8, 46).
Згідно з довідкою АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 17 лютого 2020 року № F04806BMMI8EIH04 станом на 17 лютого 2020 року на рахунки ОСОБА_1 накладено арешт згідно з постановою від 24 січня 2020 року ВП № 60799192 (арк. спр. 6).
Задовольняючи частину позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що приватним виконавцем до матеріалів справи не надано доказів стягнення з боржника коштів на витрати виконавчого провадження в сумі 810,08 грн, які включені до суми арешту, накладеного на кошти боржника. Отже, суд дійшов до висновку про безпідставність накладенню арешту на кошти боржника в сумі, що перевищує загальну суму заборгованості боржника з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, авансового внеску стягувача на 810,08 грн.
Відмовляючи в задоволені частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не надано доказів зарахування на його рахунки коштів, на які Законом № 1404-VIII заборонено стягнення або те, що відкриті ним рахунки є рахунками із спеціальним режимом використання.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Предметом спірних правовідносин є законність постанови державного виконавця про арешт коштів боржника, спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 1 Законом №1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1-2 статті 74 Закону №1404, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За положенням статті 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1, пункту 6, 7 частини 3 статті 18 Закону № 1404, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 48 Закону № 1404 врегульовані питання порядку звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
Так, частиною 1 статті 48 Закону № 1404 передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частини 2 статті 48 Закону № 1404, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Частиною 4 статті 48 Закону № 1404 передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
За приписами частин 1-3, 5, 6 ст. 52 Закону № 1404, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
У разі якщо на зазначене у частині п'ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер'єру офісів, готова продукція та товари тощо); 2) об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.
Частиною 1 статті 56 Закону № 1404-VIIІ передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
За змістом частини 2, 3 статті 56 Закону № 1404-VIIІ, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5) затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, (далі - Інструкція № 512/5),
Відповідно до п.7 Розділу І Інструкції № 512/5, постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.
До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
Інші посадові особи органів державної виконавчої служби у випадках, передбачених Законом та цією Інструкцією, виносять постанови з урахуванням вимог, визначених цим пунктом.
Відповідно до п. 8 Розділу VIII Інструкції № 512/5, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові.
Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави для висновку, що постанова про арешт майна (коштів) боржника не є виконавчим документом в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", технічні недоліки в її оформленні, самі по собі не можуть вважатись беззаперечними підставами для визнання постанови протиправною. При цьому, за вимогами законодавства передбачено зазначення у постанові, як реквізитів рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, так і зазначення, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
З огляду на викладене постанова відповідача відповідає вимогам Закону № 1404-VIIІ.
Суд зазначає, що вимогами законодавства обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення на які заборонено законом, та обов'язок банку (фінансової установи) повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання або на грошові кошти, на які заборонено звертати стягнення.
Матеріали справи не містять доказів, що карткові рахунки позивача, відкриті в АТКБ "ПРИВАТБАНК" не відносяться до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом, або доказів зарахування на рахунки коштів, на які Законом № 1404-VIII заборонено стягнення.
Отже, оскаржувана постанова є обґрунтованою та винесена з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Шурхна Кирила Анатолійовича, як представника ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 360/2870/20 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 360/2870/20- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 листопада 2020 року.
Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв
Судді І.Д. Компанієць
Л.В. Ястребова