17 листопада 2020 року справа №200/5061/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника позивача Макіян Г.М., представник відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 р. у справі № 200/5061/20-а (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-ЛТД" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «СК-ЛТД») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач-1, ГУ ДПС), в якому просило: визнати протиправними дій ГУ ДПС у Донецькій області та зобов'язання поновити реєстрацію ТОВ "СК-ЛТД", як платника єдиного податку 4 групи на 2020 рік та підтвердити вказане шляхом видачі довідки щодо підтвердження такого статусу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року позовні вимоги задоволені, а саме суд: визнав протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку; зобов'язав Головне управління ДПС у Донецькій області поновити реєстрацію ТОВ "СК-ЛТД" як платника єдиного податку 4 групи на 2020 рік та підтвердити вказане шляхом видачі довідки про підтвердження такого статусу; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ТОВ «СК-ЛТД» судові витрати у розмірі 2102 грн. 00 коп.
Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року задоволено частково клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-ЛТД"- адвоката Макіяна Григорія Миколайовича про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у справі №200/5061/20-а, а саме суд: стягнув на користь ТОВ «СК-ЛТД» суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області. В іншій частині клопотання представника позивача відмовив.
Відповідач, не погоджуючись з додатковим рішенням, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не звернув увагу, що у п.1 та 2 звіту з деталізацією наданої професійної допомоги за договором, їдеться про аналіз, а саме: здійснення попереднього аналізу правовідносин, які склалися між сторонами спору, аналіз та визначення можливих перспектив вирішення спору. Послуга аналіз є не документально підтвердженою, оскільки не ґрунтується на доказах. Апелянт зазначає, що суд не конкретизував за яку саме послугу визначена сума витрат у розмірі 5000 грн, яку суд вважав об'єктивною для присудження на користь позивача.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 19480,00 грн.
На підтвердження витрат на правову допомогу надано: договір про надання правової допомоги від 15.04.2020 № 15/04-20.1; довіреність від 15.05.2020; свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю від 02.04.2002 № 803; Акт про надання професійної правової допомоги від 01.07.2020 на суму 19 480,00 грн.; звіт з деталізацією наданої професійної допомоги за договором від 15.04.2020 № 15/04-20.1; попередній розрахунок суми витрат та детальний опис та розрахунок суми судових витрат; платіжне доручення від 02.07.2020 № 4180, з призначення платежу оплата за послуги згідно договору від 15.04.2020 № 15/04-20.1.
Актом про надання професійної правової допомоги від 01.07.2020 до договору від 15.04.2020 № 15/04-20.1 встановлено, що адвокатом Макіяном Г. М. надано клієнту (ТОВ "СК-ЛТД") професійну правову допомогу з представництва інтересів у Донецькому окружному адміністративному суді у судовій справі № 200/5061/20а, детальний опис якої визначений у Звіті про надану професійну допомогу від 01.07.2020. Вартість послуг складає 19480,00 грн.
Відповідно звіту наданої правової допомоги від 01.07.2020 встановлено, що адвокатом надано такі послуги: 1) здійснення попереднього аналізу правовідносин, які склалися між сторонами спору сума - 2500,00 грн.; 2) аналіз та визначення можливих перспектив вирішення спору, розробка правової позиції для захисту прав та інтересів клієнта у судовій справі - 1500,00 грн.; 3) підготовка та подання до Донецького окружного адміністративного суду позову - 4 000,00 грн.; 4) підготовка та направлення адвокатського запиту - 2 000,00 грн.; 5) підготовка попереднього розрахунку судових витрат - 1 000,00 грн.; 6) підготовка та направлення до суду через систему "Електронний суд" клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 07.06.2020 - 660,00 грн.; 7) підготовка та направлення до суду через систему "Електронний суд" повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі від 19.06.2020 - 660,00 грн.; 8) підготовка та направлення до суду через систему "Електронний суд" клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 30.06.2020 - 660,00 грн.; 9) підготовка заяви про долучення до матеріалів справи детального розрахунку судових витрат - 1 500,00 грн.; 10) необхідність участі у судовому засіданні - 5 000,00 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частина 1 статті 139 КАС України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
Стаття 134 КАС України визначає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положення частин 1 та 2 статті 134 КАС України, кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підтвердження складу та розміру витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Так, суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат, має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Проаналізувавши зроблений позивачем розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача у сумі 5000 грн.
Як зазначалось, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
Аналогічний правовий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/350/18 (Провадження № 11-1465заі18).
Відповідачами подане до суду першої інстанції клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, належним чином не обґрунтовано, а також не вчинено дій по доведенню не співмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування.
Крім того, законодавство вимагає документального підтвердження та доведення витрат, при цьому не встановлює вичерпного чи обов'язкового переліку документів які необхідні надати, вказаний доказ не обов'язковим для підтвердження понесених судових витрат.
Податковий орган не довів неспівмірність витрат, заявлених до відшкодування, не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката є явно завищеними на ринку юридичних послуг.
Щодо посилання апелянта на те, що у п.1 та 2 звіту, їдеться мова про аналіз, який документально не підтвердженим та не ґрунтується на доказах, суд зазначає, що, як вбачається з додаткового рішення, суд першої інстанції зазначив, що послуги наведені у п. 1-3 за правовим змістом є аналогічними, включаються до витрат пов'язаних із підготовкою та складанням позовної заяви та охоплюються останньою, справа є справою незначної складності та не потребувала дослідження великого обсягу доказів, правове регулювання здійснено виключно на підставі норм ПК України, тобто не потребувало вивчення значного обсягу нормативного матеріалу, аналіз судової практики, окрім посилання на загальновідомі справи ЄСПЛ, за текстом позовної заяви не здійснювався. Тобто, суд дійшов до висновку щодо часткової не обґрунтованості заявлених витрат викладених у п. 1-3 звіту.
Суд не приймає посилання апелянта на те, що суд не конкретизував за яку саме послугу визначена сума присуджених на користь позивача витрат у розмірі 5000 грн, оскільки зі змісту рішення вбачається, що вказана сума визначена з урахуванням конкретних обставин, а саме ціни позову, документально підтверджених витрат та обсягу наданих послуг.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 р. у справі № 200/5061/20-а - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 р. у справі № 200/5061/20-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано 17 листопада 2020 року
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді: А.В. Гайдар
І.Д. Компанієць