17 листопада 2020 року справа №200/3126/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника відповідача Пономарьова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 р. у справі № 200/3126/20-а (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, Покровсько-Добропільського управління ГУ ДПС у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язати вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач-1, ГУДПС), Покровсько-Добропільського управління ГУ ДПС у Донецькій області (далі - відповідач-2, Покровсько-Добропільське ГУДПС), в якому просив: визнати протиправною бездіяльності щодо невжиття заходів для повернення помилково сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 2017 по 2019 року в розмірі 26539,30грн.; зобов'язати Головне управління ДПС у Донецькій області відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 11 лютого 2019 року № 60, сформувати та подати до відповідного управління (відділення) Державної казначейської служби України електронний висновок про повернення ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 2017 по 2019 року в розмірі 26539,30грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо невжиття заходів для повернення помилково сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 2017 по 2019 року в розмірі 26539,30грн.; зобов'язав Головне управління ДПС у Донецькій області відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 11 лютого 2019 року № 60, сформувати та подати до відповідного управління (відділення) Державної казначейської служби України електронний висновок про повернення ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 2017 по 2019 року в розмірі 26539,30грн.; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. 80 коп.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач є особою яка проводить незалежну професійну адвокатську діяльність. Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ), платником єдиного внесу є особи які проводять незалежну професійну діяльність у тому числі адвокатську та отримують дохід від цієї діяльності. Сплата роботодавцем єдиного соціального внеску не виключає обов'язку штатного працівника, який суміщає трудові відносини із адвокатською діяльністю (самозайнятої особи) сплачувати єдиний соціальний внесок як самозайнята особа. Отже, платники єдиного внеску, визначені у п.5 частини першої ст.4 Закону №2464, незважаючи на наявність трудових відносин, зобов'язані нараховувати єдиний внесок відповідно до визначеної ст.7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску). Також апелянт зазначає, що позивачем самостійно подано Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток 5) за 2017 рік який зареєстровано в Реєстрі застрахованих осіб та за 2018, 2019 рік які подано з помилкою. За реєстраційними даними ІС «Податковий блок» здійснено нарахування зобов'язань зі сплати єдиного внеску на центральному рівні за 2017 - 2019 роки.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , має право на зайняття адвокатською діяльністю, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачем, як самозайнятою особою - адвокатом та платником єдиного соціального внеску, було сплачено за період 2017-2019 роки єдиного соціального внеску на загальну суму 26539,30грн., що підтверджується квитанцією № 6 від 27.04.2018, квитанцією № 46 від 03.04.2018, квитанцією № 218 від 19.07.2018, квитанцією № 136 від 17.10.2018, квитанцією № 33 від 17.01.2019, квитанцією № 353 від 15.04.2019, квитанцією № 84 від 18.10.2019, квитанцією № 229 від 20.12.2019.
Матеріали справи свідчать, що ПАТ "Банк Форум" (код 21574573), ПАТ "Банк Софійський" (код 38061253), ПАТ "Родовід Банк" (код 14349442) за період 2017-2019 роки за позивача також було сплачено (нараховано та утримано із зарплати) суми єдиного соціального внеску, як за найманого працівника, а саме: у 2017 році ПАТ "Родовід Банк" (код 14349442) - 28513,41 грн., ПАТ "Банк Софійський" у 2017 році (код 38061253) 89 963,11 грн. ПАТ "Банк Форум" (код 21574573) у 2017 році - 168 853,74 грн., у 2018 році - 200 174,66 грн., у 2019 році - 131 194,54 грн.
18.02.2020 позивач звернувся до відповідача 2 з заявою про повернення надмірно сплаченої суми грошових зобов'язань, а саме - єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 2017 по 2019 рік в розмірі 26539,30грн.
Покровсько-Добропільське ГУ ДПС у Донецькій області листом № 16109/10/05-99- 53-33 від 25.02.2020 за підписом начальника, повідомлено позивача про необхідність сплати сум єдиного соціального внеску як самозайнятої особи. Зазначено , що позивачем самостійно подано Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік який зареєстровано в Реєстрі застрахованих осіб та за 2018, 2019 рік які подано з помилкою (а.с.13-14)
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України ), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
За пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України, працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно з пунктом 63.5 статті 63 ПК України, всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
За приписами пункту 65.2 статті 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.
Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні..
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно статті 13 зазначеного Закону, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно рішення Конституційного суду України від 30.09.2009 у справі №23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, відтак, ширшою від діяльності адвоката.
З аналізу зазначеного вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не є працівником або зареєстрована як фізична особа-підприємець та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб, відповідно до вимог законодавства.
Закон № 2464-VІ, визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Отже, виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина 2 статті 2 Закону № 2464-VI).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктами 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, платниками єдиного внеску є особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність. При цьому, законодавством визначено, що самозайнята особа і підприємства (за найманих працівників які перебувають в трудових відносинах) є окремими платниками єдиного соціального внеску.
При цьому, відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Суд зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
При цьому, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний соціальний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був зроблений Верховним Судом в постанові від 17 червня 2020 року у справі №400/2263/19, від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 04.12.2019 в адміністративній справі №440/2149/19,
Матеріали справи свідчать, що позивач за період 2017-2019 роки був найманим працівником. У цей період роботодавці сплачували за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується ГУ ДПС та підтверджується матеріалами справи. Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності відповідачем не надано. Наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю посвідчує лише таке право, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від цієї діяльності доходу.
Отже, встановлених Законом № 2464-VI підстав для сплати позивачем єдиного соціального внеску період 2017-2019 роки не було, у зв'язку з чим визначення позивачу зобов'язань зі сплати єдиного внеску, є протиправним.
За частиною 13 статті 9 Закону № 2464-VI, суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно пункту 2 частини 2 статті 11 Закону № 2464-VI, із страховими коштами, акумульованими на рахунках податкових органів, здійснюються такі операції: повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум.
Наказом Міністерства фінансів України 16.01.2016 № 6, відповідно до статей 9, 11 Закону № 2464-VI та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, затверджено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (далі - Порядок № 6), який визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Кошти).
За пунктом 3 Порядку, надміру сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок НОМЕР_1 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу 2 частини 8 статті 9 Закону).
Органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску, його територіальні органи.
Помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок НОМЕР_1 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника.
Рахунок НОМЕР_1 - відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком НОМЕР_1 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування», відкриті в органах Державної казначейської служби України.
Відповідно до пункту 5 Порядку, повернення Коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок НОМЕР_1; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок НОМЕР_1; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок НОМЕР_1.
За положенням пункту 6 Порядку, повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).
У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених Коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.
Помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У разі надходження Заяви про повернення Коштів, що надміру сплачені страхувальниками, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, Платник додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), що підтверджує сплату Коштів на рахунок НОМЕР_1
Згідно пункту 7 Порядку №6, у разі надходження Заяви про повернення Коштів з рахунку НОМЕР_1 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації.
Заява залишається без задоволення у таких випадках: невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку; недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації; подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.
У разі відмови в задоволенні Заяви про повернення Коштів з рахунку НОМЕР_1 Платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.
У разі задоволення Заяви про повернення Коштів з рахунку НОМЕР_1 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає Заяву з відміткою про підтвердження повернення Коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.
Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання Заяви з відміткою про підтвердження повернення Коштів, на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.
За положенням пункту 8 Порядку, на підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення Коштів з рахунку НОМЕР_1, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).
Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує Кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку НОМЕР_1 на рахунок Платника, зазначений у Заяві, відкритий у банку або органі Казначейства.
Відповідно до п.1 Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 11 лютого 2019 року № 60, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються територіальним органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Згідно з п.5 Порядку, якщо за результатами розгляду заяви підрозділом територіального органу ДФС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, встановлено правомірність повернення коштів, працівник цього підрозділу вносить до Журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів.
Внесення до Журналу відмітки про правомірність повернення коштів здійснюється не пізніше 18:00: дев'ятого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви у разі повернення платежів, належних державному бюджету; одинадцятого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви у разі повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами.
У разі якщо за результатами розгляду заяви правомірність повернення коштів не встановлено, у строки, визначені абзацами 2-4 цього пункту, підрозділ територіального органу ДФС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, готує та направляє платнику письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови.
Після внесення до Журналу відмітки підрозділу територіального органу ДФС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, підрозділ територіального органу ДФС, що виконує функції з погашення боргу, проставляє у Журналі відмітку про наявність або відсутність податкового боргу та правомірність або неправомірність за таких умов повернення коштів (п.6 Порядку).
Формування електронних висновків здійснюється територіальними органами ДФС щодня (крім вихідних, святкових та неробочих днів) з урахуванням календарної черговості розміщення інформації у Реєстрі узгоджених повернень (п.8 Порядку).
Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками територіальних органів ДФС у строк не пізніше 18:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви ДФС в автоматичному режимі надсилає до Казначейства для виконання (п.9 Порядку).
Матеріали справи свідчать, що відповідачем в порушення Закону № 2464, Порядків № 6 та № 60 за результатами розгляду заяви позивача про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань з єдиного соціального внеску не було прийнято передбачене рішення про відмову з зазначенням причин такої відмови. При цьому, в порушення Закону № 2464, Порядкам № 6 та № 60, відповідний висновок про повернення грошових зобов'язань (єдиного соціального внеску), відповідачем також, не був сформований та направлений до Казначейства
На підставі викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що не формування висновку про повернення коштів або відмови, є протиправною бездіяльністю, а порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання Головне управління ДПС у Донецькій області відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 11 лютого 2019 року № 60, сформувати та подати до відповідного управління (відділення) Державної казначейської служби України електронний висновок про повернення ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 2017 по 2019 року в розмірі 26539,30грн.
Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін
Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 р. у справі № 200/3126/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 р. у справі № 200/3126/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 листопада 2020 року.
Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв
Судді: Л.В. Ястребова
І.Д. Компанієць