ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 листопада 2020 року м. Київ № 640/17434/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особаПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича Акціонерне товариство «ОТП Банк»
провизнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Яцишина Андрія Миколайовича від 18.10.2019 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , а саме: на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , прийняту у межах виконавчого провадження ВП №60272110.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Пащенко К.С.) від 05.08.2020 відкрито провадження у справі №640/17434/20 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за правилами, передбаченими ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2020 позивачу поновлено строк на звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2020 провадження у справі №640/17434/20 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2020, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, з урахуванням протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2020 адміністративну справу №640/17434/20 прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство «ОТП Банк», а також призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті», який діяв станом на момент винесення оскаржуваної постанови, встановлено заборону на стягнення майна, що є предметом іпотеки. Відтак, оскільки спірна квартира є нерухомим житловим майном, яке є предметом іпотеки на забезпечення виконання основного зобов'язання - споживчого кредиту, наданого в іноземній валюті, крім того, вказана квартира є єдиним житлом, яке використовує позивач та члени його сім'ї, із загальною площею 99,60 кв.м, у т.ч. житлової площею 46,40 кв.м, будь-які дії приватного виконавця щодо стягнення цієї квартири є протиправними. Також, у позовній заяві наголошено на тому, що у відповідача були відсутні законні підстави для відкриття виконавчого провадження №60272110, враховуючи спірний характер заборгованості, що є предметом оскарження у межах цивільної справи №758/15014/16-ц, з урахуванням того, що виконавчий напис від 11.07.2019 №194, який є предметом виконання у межах виконавчого провадження №60272110, вчинено з грубим порушенням строку. На додаток, представником позивача зауважено, що приватним виконавцем не здійснено оцінку майна, що є порушенням вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», а сама постанова про накладення арешту на майно винесена з порушенням строку, встановленого ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».
У призначене судове засідання 16.11.2020 з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях від 02.11.2020.
Решта осіб, які беруть участь у справі, у призначене судове засідання не з'явились.
Разом з тим, у матеріалах справи міститься відзив, який 17.08.2020 надійшов через канцелярію суду, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вказавши про правомірність оскаржуваної постанови, з огляду на те, що неможливість позивача відрізнити постанову про арешт майна боржника, яка виноситься державним виконавцем для забезпечення реального виконання рішення, від постанови про опис майна (коштів) боржника, яка виноситься виконавцем з метою подальшої примусової реалізації майна боржника, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
03.11.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення щодо стану виконавчого провадження №60272110, в яких останнім додатково наголошено на тому, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 16.11.2020 суд ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та додаткові пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Яцишиним А.М. за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання виконавчого напису №194, виданого 11.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М., про стягнення квартири, загальною площею 99,60 кв.м, житловою площею 46,40 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задовольнити вимоги стягувача Акціонерного товариства «ОПТ Банк» у розмірі 81 163,36 доларів США як заборгованість за кредитом по кредитному договору №ML-001/009/2008 та 41 555,64 грн. як витрати, понесені АТ «ОПТ Банк» за вчинення виконавчого напису, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60272110 від 09.10.2019.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина А.М. від 11.10.2019 у межах виконавчого провадження №60272110 скасовано документ «Постанова про відкриття виконавчого провадження» від 09.10.2019, оскільки при винесенні вказаної постанови виконавцем допущено помилку.
З урахуванням викладеного, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Яцишиним А.М. за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання виконавчого напису №194, виданого 11.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М., про стягнення квартири, загальною площею 99,60 кв.м, житловою площею 46,40 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задовольнити вимоги стягувача Акціонерного товариства «ОПТ Банк» у розмірі 81 163,36 доларів США як заборгованість за кредитом по кредитному договору №ML-001/009/2008, 41 555,64 грн. як витрати, понесені АТ «ОПТ Банк» за вчинення виконавчого напису, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60272110 від 11.10.2019.
У межах виконавчого провадження №60272110 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Яцишиним А.М. винесено постанову про арешт майна боржника від 18.10.2019, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 , - а саме: на квартиру, загальною площею 99,60 кв.м, житловою площею 46,40 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, у розмірі 2 252 354,58 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Так, приписами абз. 2 ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
У свою чергу, процедура накладення арешту на майно боржника врегульована ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом (абз. 3 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
З огляду на викладене, суд вказує про необґрунтованість тверджень представника позивача про протиправність оскаржуваної постанови про арешт майна боржника з огляду на порушення приватним виконавцем строку її прийняття, оскільки сам по собі факт пропуску такого строку не підставою для визнання протиправною та скасування відповідної постанови.
У той же час, слід зазначити, що у силу ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна (абз. 2 ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).
З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що арешт накладається у розмірі суми стягнення, з урахуванням виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження. Натомість, звіт про оцінку майна складається вже після винесення постанови про арешт такого майна.
Щодо тверджень представника позивача про неможливість накладення арешти на спірну квартиру з огляду на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті», суд звертає увагу на наступне.
Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Відтак, наведеними законодавчими положеннями заборонено здійснювати примусове стягнення, тобто відчуження без згоди власника, нерухомого житлового майна, яке відповідає наведеним вище критеріям. Разом з тим, оскаржуваною постановою лише накладено арешт на майно, що належить боржнику, а не розпочато реалізацію арештованого майна.
У зв'язку з викладеним, суд вказує, що постановивши оскаржувану постанову, приватний виконавець не позбавив позивача (боржника у виконавчому провадженні) права власності на його житло, тобто заходів стягнення на це житло (за виконавчим написом нотаріуса) виконавець не вживав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/6814/17.
Слід також зазначити, що твердження представника позивача про протиправність виконавчого напису №194, виданого 11.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М., на виконання якого відкрито виконавче провадження №60272110, не стосуються предмета цього спору, відповідно не доводять протиправності постанови про арешт майна боржника від 18.10.2019.
Разом з тим, позивач не позбавлений права на оскарження у встановленому для цього порядку наведений виконавчий напис нотаріуса.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина А.М. про арешт майна боржника від 18.10.2019, виходячи із заявлених підстав позову, винесена обґрунтовано та у межах наданих йому повноважень.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні останніх.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 268-269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 17, оф. 910) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43) відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.
Суддя Т.О. Скочок