ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 листопада 2020 року м. Київ № 640/429/20
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ПФ України м. Києві), в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не врахування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах та в порядку передбачених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стажу роботи з 12.02.1991 по 06.09.1994 у КДНДІ «Комета»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 12.02.1991 року по 06.09.1994 року у КДПДІ «Комета», з дати призначення пенсії, тобто з 29.04.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що неврахування періоду роботи з 12.02.1991 по 06.09.1994 до загального страхового стажу з підстави неправильності заповнення записів в трудовій книжці є протиправним, оскільки такі обставини не можуть ставитись у провину власнику трудової книжки.
Відповідач подав відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що період роботи з 12.02.1991 по 06.09.1994 не враховано до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці в записі про звільнення відсутня посада особи, яка зробила запис. Із заявою про перерахунок пенсії позивач до пенсійного фонду не зверталась. Крім цього, зазначено про порушення встановленого строку звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою від 18.11.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 12.02.1991 по 06.09.1994 у КДПДІ "Комета", з дати призначення пенсії, тобто з 29.04.2018, по 30.06.2019 залишено без розгляду.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку отримує пенсію за віком у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 29.04.2018 року.
З 29.04.2018 позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з зарахуванням до страхового стажу, зокрема періоду роботи з 12.02.1991 по 06.09.1994.
Листом від 06.06.2018 № 14119/03 відповідачем було повідомлено, що при призначенні позивачу пенсії за віком, позивачу було неправомірно зараховано до страхового стажу період роботи з 12.02.1991 по 06.09.1994, оскільки у записі в трудовій книжні № НОМЕР_1 про звільнення з 06.09.1994 року відсутня посада особи, яка зробила запис. Разом з цим, спеціалістами управління проведено перерахунок пенсії позивача без урахування вищезазначеного періоду. Цим же листом зазначено, що для врахування до страхового стажу періоду роботи з 12.02.1991 року но 06.09.1994 року необхідно надати уточнюючу довідку із зазначенням підстав видачі.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі також - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
За змістом ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 18 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Із наведених законодавчих норм слідує необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (п.2.9 Інструкції №58).
Пунктом 4.1 Інструкції № 58 передбачено, що в разі звільнення працівника всі записи, зокрема про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду роботи до загального стажу в листі від 06.06.2018 № 14119/03 вказано, що при призначенні пенсії неправомірно зараховано до страхового стажу період з 12.02.1991 по 06.09.1994, оскільки в записі трудової книжки № 16 про звільнення з 06.09.1994 відсутня посада особи, яка зробила запис.
Спеціалістами управління проведений перерахунок пенсії без урахування періоду з 12.02.1991 по 06.09.1994 та з 01.05.2018 розмір пенсії встановлено та розраховано без врахування зазначеного періоду роботи.
Відповідно п.4 до постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» № 301 від 27.04.1993 року відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку обіймав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 (справа № 677/277/17).
Також Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року (справа №490/12392/16-а) та від 04 вересня 2018 року (справа № 423/1881/17) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Окрім того, однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періоду роботи відповідачем суду не надано. При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
Відповідно до положень статті 101 Закону України №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 672/914/16-а, від 11 липня 2019 року у справі № 127/1849/17 та від 13 березня 2020 року у справі №263/13195/16-а.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії пенсійного органу щодо не врахування періоду роботи позивача з 12.02.1991 по 06.09.1994 у КДНДІ «Комета» до загального страхового стажу є протиправними.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, оскільки в даному випадку має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу з 12.02.1991 по 06.09.1994 у КДНДІ «Комета» та, як наслідок, провести перерахунок та виплату пенсії, враховуючи шестимісячний строк звернення до суду, з 30.06.2019 з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 72- 78, 90, 139, 241, 244, 246, 255, 257, 262, 293, 295- 297 КАС України, суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не врахування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах та в порядку передбачених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стажу роботи з 12.02.1991 по 06.09.1994 у КДНДІ «Комета».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи з 12.02.1991 по 06.09.1994 у КДНДІ «Комета».
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 12.02.1991 року по 06.09.1994 року у КДПДІ «Комета» з 30.06.2019 з урахуванням раніше виплачених сум.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульвано-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368)
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко