з питань забезпечення позову
18 листопада 2020 року м. Рівне №460/8430/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, розглядаючи матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 13.11.2020 №565-УБД «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки»; зобов'язати відповідача затвердити поданий позивачем Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у власність для ведення індивідуального садівництва (код за КВЦПЗ - 01.05) за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя, з них сіножаті) на території Здовбицької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області.
Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу приймати рішення про надання будь-яким особам: дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622682000:02:002:0291; у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5622682000:02:002:0291.
Заявник обгрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5622682000:02:002:0291 розроблений на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 10.04.2020 №1646 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою». Однак, як зазначає позивач, надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою не позбавляє відповідача права надати іншій особі дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо цієї ж земельної ділянки або надати її у власність.
Тобто, невжиття заходів забезпечення позову, на думку заявника, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тому, заявник просить вжити заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною другою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Таким чином, вказаними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів заяви про забезпечення адміністративного позову, доказів, поданих з заявою, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні.
При цьому, суд зазначає наступне.
За приписами частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
1) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень;
2) очевидними є ознаки порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю;
3) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
4) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист;
5) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.
За правилами частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
При цьому суд звертає увагу на те, що забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Водночас, звертаючись до суду із заявою щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із такою заявою, а також надати відповідні докази в підтвердження наведених у заяві аргументів.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до значно більших ускладнень, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відтак, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.
Згідно з Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Оцінюючи обґрунтованість заяви про забезпечення позову, суд враховує, що заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили, що виконання рішення у справі у разі задоволення позовних вимог з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача буде ускладеним або неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що для відновлення таких прав і свобод необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Також, заявником у вказаній заяві не було надано належного обґрунтування щодо забезпечення позову в зазначений спосіб.
Позивачем також не зазначено, з яких саме обставин ОСОБА_1 дійшов висновку щодо існування, без вжиття заходів забезпечення позову, очевидної небезпеки заподіяння шкоди його інтересам та не надано доказів, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі в межах заявлених позовних вимог, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Заявник фактично зсилається на ймовірність настання певної події, а не на фактичні обставини, які б підтверджували загрозу ускладнення виконання судового рішення та поновлення прав позивача.
Таким чином, заявником не обґрунтовано належними та допустимими доказами необхідність забезпечення позову та не доведено обґрунтованості застосування обраного заявником способу (заходу) забезпечення такого позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинення певних дій - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 18.11.2020
Суддя К.М. Недашківська