Справа № 420/790/20
18 листопада 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди, -
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про:
визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області, які полягають у неправильному визначенні органу поліції відповідального за виконання завдання щодо реагування на повідомлення ОСОБА_1 , зроблені у телефонному режимі за коротким номером « 102», що зареєстровані ГУ НП в Одеській області в Єдиному обліку інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за №10149 від 11.08.2019 року о 17 годині 13 хвилин та за №10160 від 11.08.2019 року о 20 годині 21 хвилині, що є порушенням пп.1 п.1 Розділу ІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ №111 від 16.02.2018 року та ч.9 Розділу ІІ та ч.1 Розділу ІІІ Інструкції про затвердження Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС №100 від 08.02.2019 року;
визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області, щодо невжиття належних та своєчасних заходів реагування на звернення ОСОБА_1 зареєстрованих оператором комп'ютерного набору управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Одеській області в Єдиному обліку інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за №10149 від 11.08.2019 року о 17 годині 13 хвилин та за №10160 від 11.08.2019 року о 20 годині 21 хвилині, що є порушенням пп. 1 п. 1 Розділу II, п. 8, 11, 14 ч.10 Розділу III, п. 5,6,8,9,11,16 ч. 13 Розділу III Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ №111 від 16.02.2018 року;
визнання протиправними дії Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, протиправність якого полягає у неналежному виконанні своїх обов'язків щодо прибуття на місце події згідно першого виклику ОСОБА_1 , зробленого у телефонному режимі за коротким номером « 102», що зареєстрований ГУ НП в Одеській області в Єдиному обліку інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за № 10149 від 11.08.2019 року о 17 годині 13 хвилин, що є порушенням п. 1 ч. 1, ч. 6 Розділу II, п. 1, 3, 4, 12 ч. 2 Розділу IV, п. 4 ч. З Розділу IV, Розділ IX Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ № 111 від 16.02.2018 року;
визнання протиправними дії Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, які полягають у несвоєчасному прибутті на місце дорожньо-транспортної пригоди, про яку ОСОБА_1 повідомив за коротким номером « 102», яке було зареєстроване ГУ НП в Одеській області в Єдиному обліку інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за №10160, 11.08.2019 року, о 20 годині 21 хвилині, що є порушенням п. 2 ч. 2 Розділу IX Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ № 111 від 16.02.2018 року;
стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області, Лиманського Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції моральної шкоди у розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) гривень, шляхом списання коштів з рахунків даних установ.
Адміністративний позов мотивовано наступним.
ОСОБА_1 зазначив, що з моменту першого виклику групи реагування патрульної поліції, який було здійснено позивачем о 17 годині 13 хвилин, до моменту прибуття екіпажу патрульної поліції Управління патрульної поліції ДПП, який прибув о 21 годині 56 хвилин, час очікування нараду патрульної поліції на швидкісному автошляху М-14 складав майже п'ять годин, чим було порушено його права та свободи.
Крім того, на думку ОСОБА_1 , протиправні дії Головного управління Національної поліції в Одеській області, Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції завдали позивачеві моральних страждань.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження по справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року, провадження по адміністративній справі №420/790/20 зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, провадження по адміністративній справі №420/790/20 - поновлено.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 у частині позовних вимог - відмовлено.
29 жовтня 2020 року, закрито підготовче засідання по справі та призначено справу до судового розгляду суті.
У судове засідання, призначене на 11 листопада 2020 року, особи, які беруть участь у розгляді справи - не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно повідомлялись.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
11 листопада 2020 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду, від представника позивача, надійшло клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження (вх.№48002/20).
Враховуючи положення ч.9 ст.205 КАС України та клопотання представника позивача, розгляд справи здійснено судом без участі сторін у порядку письмового провадження.
У встановлений судом строк відповідачами надано відзиви на позовну заяву.
Відзив Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (вх.№ЕП/3251/20 від 23.03.2020р.) обґрунтований наступним.
Твердження ОСОБА_1 про протиправність дій Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції спростовуються п.2 та 3 Розділу 9 наказу МВС №111 від 16.02.2018 року, якими встановлено, що орієнтовний час прибуття наряду поліції на місце події з моменту призначення наряду для реагування на правопорушення або подію (з урахуванням середньої швидкості руху автомобіля 40 - 50 км/год) складає, зокрема, у межах міста: до 7 хвилин - при перебуванні наряду в зоні оперативного реагування; до 10 хвилин - у разі якщо задіяно наряд з іншої (сусідньої) зони обслуговування; сільській місцевості: до 20 хвилин - при перебуванні наряду в зоні оперативного реагування; до 40 хвилин - у разі якщо задіяно наряд з іншої дільниці.
У разі ускладнення погодних умов, дорожньої обстановки та особливостей місцевості або інших непередбачуваних обставин загальний строк прибуття наряду поліції на місце вчинення правопорушення або події не повинен перевищувати часу, мінімально необхідного, для подолання відстані від місця дислокації наряду поліції до місця події.
Як вбачається з наданого позивачем «скріншоту геолокації», щоб дістатися до місця ДТП (за звичайних умов, без заторів) потрібно подолати 53-57 км та витратити для цього 70-77 хвилин.
Отже, враховуючи п.3 Розділу 9 наказу МВС №111 від 16.02.2018 року, місце вчинення ДТП за участю ОСОБА_1 (за межами м.Одеси у Лиманському р-ні), звичайний час проїзду до цього місця (70-77 хвилин без заторів), обмеження швидкості руху у населених пунктах до 50 км/год. та те, що у час отримання (20:46) екіпажем УПП «ОКЕАН-Д-1401» (УПП - Д/Н 3509) завдання про виїзд на цю дорожньо-транспортну пригоду по маршруту прямування поліцейських, мали місце ускладнення дорожнього руху, то останніми не порушено вимоги законодавства щодо часу прибуття наряду поліції на місце події.
Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції наголошувало, що поліцейські, отримавши та підтвердивши о 20 годині 46 хвилин виклик ОСОБА_1 (за №10160), прибули на місце події (ДТП) о 21 годині 56 хвилин, тобто через 70 хвилин, що у свою чергу, не перевищує час мінімально необхідний для подолання відстані від місця дислокації наряду поліції до місця події (т.І, а.с.175-180).
Відзив Головного управління Національної поліції в Одеській області (вх.№ЕП/3378/20 від 24.03.2020р.) обґрунтований наступним.
Проведеною у межах компетенції перевіркою ІПНП «Цунамі» встановлено, що за добу 11.08.2019 року, з мобільного номеру НОМЕР_1 (з якого позивач здійснював виклик поліції на місце ДТП), на скорочений номер екстреного виклику поліції « 102» надійшло два вхідних виклики.
Перший виклик з мобільного номеру телефону НОМЕР_2 , який надійшов на скорочений номер екстреного виклику поліції « 102» о 17:13:57 годині 11.08.2019 року, приймала оператор комп'ютерного набору І категорії служби « 102» відділу служби « 102» УОАЗОР ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 . Зміст: «Траса Одеса-Коблево, Е-58, між с. Сичавка та с. Визирка. Авто «Тойота» д/з НОМЕР_3 та «Порш» д/з НОМЕР_4 . Повідомив водій авто «Порш», який представився ОСОБА_1 ». Територію визначено за Лиманським ВП ГУНП в Одеській області, з кваліфікацією події «ДТП без травмованих». Оператор зареєструвала та зберегла електронну картку « 102», якій автоматично системою присвоєно №41425382, та яке у подальшому надійшло на монітор інспектору-черговому чергової частини УОАЗОР ГУНГТ в Одеській області.
Інспектор-черговий ЧЧ УОАЗОР ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_4 , відповідно до вимог підпункту 6 пункту 13 розділу III Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженою наказом МВС України №111 від 16.02.2018 року, о 17:16:43 годині, за відсутності вільних патрулів, на місце пригоди призначив відповідального по Лиманському ВП ГУНП в Одеській області.
Інформацію зареєстровано до ЄО ІПНП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області за №10149 від 11.08.2019 року.
Як зазначається самим позивачем, співробітником Лиманського ВП ГУНП в Одеській області було повідомлено, що автошлях М-14-Одеса-Мелітополь обслуговується не Лиманським ВП ГУНП в Одеській області, а УПП в Одеській області ДПП (т.І, а.с.183-191).
У відповіді на відзив Головного управління Національної поліції в Одеській області (вх.№14017/20 від 31.03.2020р.), ОСОБА_1 зазначив, що капітан поліції ОСОБА_4 , призначив відповідального Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, однак не проконтролював виконання даного доручення, у зв'язку з чим, виклик позивача залишився проігнорованим.
На думку ОСОБА_1 , Головне управління Національної поліції в Одеській області проявило бездіяльність та не виконало свої прямих обов'язків, зокрема - реагування на всі повідомлення про правопорушення або події, задля забезпечення безпеки, захисту прав і свобод заявника, належного повідомлення заявника про виїзд наряду поліції та, відповідно, контроль за виконанням його структурним підрозділом даного доручення щодо виїзду на місце ДТП. ОСОБА_1 зазначає, що вказана бездіяльність відповідача створила додатковий тягар для позивача, оскільки останній був змушений витратити занадто багато часу (біля 4-х годин) спонукаючи працівників поліції добросовісно виконати свої прямі обов'язки та своєчасно й якісно відреагувати на виклик, у той час, коли згідно Інструкції затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №111 від 16.02.2018 року, час прибуття наряду патрульної поліції за викликом повинен займати максимум 40 хвилин (т.І, а.с.204-210).
У відповіді на відзив Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (вх.№1483/20 від 06.04.2020р.) ОСОБА_1 вказував, що відповідач посилається на ускладнення дорожнього руху, при цьому жодних належних доказів, щодо вказаної обставини, не надає. Зверталася увага суду, що день ДТП - 11 серпня 2019 року, припало на вихідний день - неділю, а відтак, рух на дорогах у вихідний день зазвичай є вільним, що надає змогу транспортним засобам, у даному випадку екіпажу УПП, рухатися до точки призначення (місця ДТП) без перешкод та заторів, тобто без ускладнень дорожнього руху, на які посилається відповідач, а отже, визначений відповідачем час (70 хвилин) прибуття екіпажу УПП «ОКЕАН-Д-1401» (УПП-Д/Н 3509) на місце виклику не є виправданим та вважається таким, який перевищує законодавчо встановлений строк прибуття. Наголошувалося, що неправомірні дії та бездіяльність відповідача заподіяли ОСОБА_1 втрати немайнового характеру, внаслідок моральних та фізичних страждань, а також інших негативних явищ (т.І, а.с.225-232).
У запереченнях Головне управління Національної поліції в Одеській області (вх.№ЕП/4574/20 від 03.04.2020р.) наголошувало, що посилання позивача, що його перший виклик було залишено без уваги не відповідають дійсності, оскільки після отримання першого виклику було призначено Лиманський ВП для відпрацювання зазначеного виклику. Після з'ясування усіх належних обставин черговим Лиманського ВП було повідомлено УПП в Одеській області, який уповноважений розглядати звернення позивача, що стосувалося ДТП (т.І, а.с.218-221).
У запереченнях Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції вказувало, що дата ДТП припала на літній період, час відпусток та «напливу» туристів до міста. Крім того, наголошувалося, що отримавши та підтвердивши о 20 годині 46 хвилин виклик ОСОБА_1 , представники відповідача прибули до місця ДТП через 70 хвилин, що не перевищує час мінімально необхідний для подолання відстані від місця дислокації наряду поліції до місця події (т.ІІ, а.с.7-9).
У поясненнях Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (вх.№16738/20 від 27.04.2020р.) зазначалося, що відповідальні посадові особи управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лише вносять до системи ІПНП перевірені відомості про наряди поліції управління, що заступають на чергування. У той же час, призначення та направлення на місце події нарядів поліції, перевірка своєчасності отримання нарядами поліції, контроль роботи всіх нарядів поліції з виконання поставлених завдань, контроль роботи всіх нарядів в зоні оперативного реагування входить до обов'язків іншої особи (органу поліції), а саме диспетчера управління організаційно - аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Одеській області.
Отже, саме працівники ГУНП в Одеській області, у даному випадку, відповідальні за приймання, реєстрацію та призначення наряду поліції, який мав опрацювати виклики ОСОБА_1 та здійснити контроль за отриманням цього завдання безпосереднім виконавцем та його виконання, а у випадку необхідності (що й було зроблено) призначити іншого виконавця.
Крім того, вказувалося, що УПП в Одеській області ДПП є самостійним підрозділом Департаменту патрульної поліції та жодним чином не було поінформоване про перший виклик позивача, а ні зі сторони ГУНП в Одеській області, а ні зі сторони Лиманського ВП (т.ІІ, а.с.1-4).
У поясненнях Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (вх.№12794/20 від 20.03.2020р.) зазначалося, що окремі юридичні особи, у тому числі, органи національної поліції, самостійно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями, є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, а тому будь-які виплати, зокрема, завдана моральна шкода, повинна відшкодовуватися з рахунків таких органів, тобто за рахунок бюджетів, передбачених для даних органів, а останні зобов'язані вжити всіх заходів щодо забезпечення відповідних асигнувань.
Зазначалося, що посилання ОСОБА_1 , на те, що бездіяльність підлеглого ГУ НП в Одеській області територіального підрозділу - Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області спричинили душевні страждання у вигляді: переживань за власний транспортний засіб; розчарування у діяльності органів поліції, емоційному дискомфорті; фізичному болю і стражданнях (які позивач отримав внаслідок дій, що були викликані його власним бажанням щодо пошуку каменю для підпору аварійного знаку) та зриву життєвих планів, належними та допустимими доказами - не підтверджено.
Більш того, сам факт неможливості виїзду на місце ДТП Лиманським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області у зв'язку тим, що автошлях М-14-Одеса-Мелітополь (де сталось ДТП) не обслуговується Лиманським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, а також більш тривалий приїзд на місце події наряду патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, так як для наявності зобов'язання по відшкодуванню шкоди відповідно до ст.ст. 1167, 1176 Цивільного кодексу України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу поліції, наявність шкоди, протиправність завданої дії та причинний зв'язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов'язком позивача.
Тобто, відсутність хоча б одного складового правопорушення виключає підстави для відшкодування шкоди і, як наслідок, не передбачає покладання обов'язку на відповідачів, у зв'язку з відсутністю правопорушення. (т.І, а.с.166-171).
Станом на 18 листопада 2020 року інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.
11 серпня 2019 року, ОСОБА_1 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду на автомобільному шляху міжнародного значення М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, у напрямку міста Одеса, між селами Сичавка та Визирка (т.І, а.с.25-29, 34-36).
О 17 годині 13 хвилин 11 серпня 2019 року, ОСОБА_1 здійснив телефонний виклик з метою повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду за коротким номером « 102», який був зареєстрований Головним управлінням Національної поліції в Одеській області в Єдиному обліку інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за №10149 (т.І, а.с.30).
Вказаний виклик приймала оператор комп'ютерного зв'язку набору І категорії служби « 102» відділу служби « 102» УОАЗОР ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 .
Оператор зареєструвала та зберегла електронну картку повідомлення в електронному журналі єдиного обліку за №41425382, з кваліфікацією події «ДТП без травмованих» та визначила відповідальним Лиманський ВП ГУНП в Одеській області (т.І, а.с.48).
Черговою частиною Лиманського ВП ГУНП в Одеській області отримане повідомлення було передано на УПП в м. Одеса з проханням закріпити екіпаж поліції «Океан 1401», оскільки автодорога М-14 не знаходиться у зоні обслуговування Лиманського ВП (т.І, а.с.51,198).
О 20 годині 21 хвилині 11 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 здійснив повторний телефонний виклик з метою повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду за коротким номером « 102», який був зареєстрований Головним управлінням Національної поліції в Одеській області в Єдиному обліку інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за №10160 (т.І, а.с.31).
Вказаний виклик приймала оператор комп'ютерного зв'язку набору І категорії служби « 102» відділу служби « 102» УОАЗОР ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 .
Оператор зареєструвала та зберегла електронну картку повідомлення в електронному журналі єдиного обліку за №41435212 з кваліфікацією події: «ДТП без травмованих» та зі змістом: «не прибув наряд поліції з приводу ДТП між авто Тойота, д/з НОМЕР_3 та авто Порш Каєн, д/з НОМЕР_4 . Заявник ОСОБА_1 наголосив, що поліцію очікують з 17 години…».
На відпрацювання вказаного виклику було направлено екіпаж «Океан-Д-1401» у складі інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №1 УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Малієнко Дмитра Анатолійовича та інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №1 УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Яковець Андрія Миколайовича, які несли службу на трасі М-14 «Одеса-Мелітополь» згідно розстановки сил та засобів 1 батальйону УПП в Одеській області ДПП (т.І, а.с.41-48,199).
З електронного рапорту «Океан-Д-1401» вбачається, що екіпаж отримав повідомлення і підтвердив отримання завдання о 20 годині 46 хвилин, прибув на місце події о 21 годині 56 хвилин та виконав завдання о 23 годині 27 хвилин 11 серпня 2019 року (т.І, а.с.42).
Вважаючи, що відповідачами вчинено протиправні дії щодо невжиття належних заходів на повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, а тривале очікування екіпажу поліції спричинено позивачеві моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відносини щодо організації та діяльності Національної поліції України, статусу поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 2 липня 2015 року (далі - Закон України «Про Національну поліцію»), Інструкцією з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС №111 від 16.02.2018 року та яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція №111) та Порядком ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №100 від 08 лютого 2019 року (далі - Порядок №100).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно статті 2 Закону України «Про Національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
У свою чергу, Порядком №100 регулюються ведення в центральному органі управління поліцією, міжрегіональних територіальних органах поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділах, головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, територіальних (відокремлених) підрозділах (управліннях, відділах, відділеннях) поліції єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України».
Частиною ІІ Порядку №100 визначено, що прийняття заяв (повідомлень) незалежно від місця і часу їх учинення, повноти отриманих даних, особи заявника здійснює цілодобово, безперервно та невідкладно орган (підрозділ) поліції, до якого надійшла така інформація.
Заява (повідомлення), що надходить телефоном за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», реєструється в ІТС ІПНП з автоматичним присвоєнням порядкових номерів єдиного обліку (далі - ЄО).
Уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції після отримання заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, зобов'язана внести відповідні відомості до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», а за відсутності технічних можливостей - до журналу єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події.
У свою чергу, за визначеннями, наведеними у пункті 2 розділу І Інструкції №111 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зокрема:
автоматизовані робочі місця користувачів - робочі місця поліцейських та інших працівників, обладнані комп'ютерною технікою, у тому числі планшетними пристроями, які підключені до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІПНП) відповідно до Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом МВС №676 від 03 серпня 2017 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 серпня 2017 року за №1059/30927, і призначені для автоматизації службової діяльності, реалізації повноважень щодо обробки інформації відповідно до наданого рівня доступу в системі ІПНП;
група реагування патрульної поліції (далі - ГРПП) - наряд патрульної поліції у складі не менше 2 працівників, які в зоні оперативного реагування виконують завдання із забезпечення публічного (громадського) порядку, взаємодії з населенням, безпеки дорожнього руху, попередження правопорушень або подій, оперативного реагування на них;
оперативне реагування - скоординовані дії чергової служби, нарядів патрульної поліції, груп реагування патрульної поліції та інших нарядів, спрямовані на організацію невідкладного прибуття працівників поліції до заявника або на вказане місце події з метою припинення правопорушення, установлення особи та затримання ймовірного правопорушника, збереження слідів злочину, а також надання допомоги потерпілим особам у межах повноважень поліції.
Строк оперативного інформування обчислюється з моменту надходження до органів (підрозділів) поліції первинних відомостей (повідомлення телефоном або іншими видами зв'язку, усної чи письмової заяви, матеріалів з інших правоохоронних органів тощо) про вчинення правопорушення або виникнення події.
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №111 встановлено, що органи (підрозділи) поліції та їх посадові особи під час реагування на правопорушення або події повинні здійснювати, зокрема: реагування на всі повідомлення про правопорушення або події, інформація про які отримана в будь-який спосіб, направлення на місця подій сил і засобів поліції, необхідних для захисту прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяння їх реалізації; особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, попередження чи припинення правопорушень, виявлення та затримання осіб, які їх учинили, усунення негативних наслідків правопорушень або подій.
Поліцейський незалежно від місцеперебування після отримання доручення диспетчера або оперативного чергового щодо реагування на правопорушення або подію зобов'язаний негайно здійснити всі необхідні заходи щодо безумовного виконання такого доручення.
Відповідно до ч.2 розділу ІV Інструкції №111, отримавши телефоном повідомлення про правопорушення або подію (електронне повідомлення від працівника підрозділу « 102» через систему ІПНП), оперативний черговий ТВП зобов'язаний, серед іншого, зареєструвати заяву чи повідомлення в електронному журналі єдиного обліку (далі - журнал ЄО) системи ІПНП (у разі відсутності можливості автоматичної реєстрації в журналі ЄО); за погодженням з диспетчером направити на місце вчинення правопорушення або події наряд поліції, окремих працівників, а у разі вчинення кримінального правопорушення - СОГ; контролювати виконання завдань нарядами поліції та СОГ, які направлялися диспетчерами на відпрацювання правопорушення або події; при отриманні від наряду поліції, який прибув на місце події, інформації про наявність ознак кримінального правопорушення, невідкладно направити на місце події СОГ, доповісти відповідальному по ТВП (начальнику СРПП), начальнику ТВП або особі, яка виконує його обов'язки, та внести відповідну інформацію до системи ІПНП.
Розділом IX Інструкції №111 встановлено порядок дій нарядів патрульної поліції, груп реагування патрульної поліції та інших нарядів поліції, задіяних до реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Так, працівникам, що перебувають у складі наряду патрульної поліції, ГРПП у разі отримання від диспетчера (оперативного чергового) завдання про здійснення реагування на правопорушення або подію, необхідно: 1) за наявності планшетного пристрою проставити в системі ІПНП відповідні відмітки про прийняття виклику, прибуття на місце події, закінчення виконання завдання, обставини правопорушення та результати реагування; 2) за наявності на місці події осіб, які потребують медичної допомоги, викликати екстрену медичну допомогу, до прибуття якої вживати невідкладні дії, спрямовані на врятування та збереження життя людини; 3) за наявності на місці події заявника (потерпілого) з'ясувати обставини правопорушення або події; 4) у разі підтвердження ознак учиненого кримінального правопорушення поінформувати диспетчера (оперативного чергового) про необхідність направлення СОГ та перебувати на місці події до її прибуття; 5) до прибуття СОГ забезпечити охорону місця події та слідів учиненого кримінального правопорушення, унеможливити доступ на місце події сторонніх осіб. За необхідності місце події огородити спеціальною стрічкою «поліція». Після прибуття СОГ виконувати доручення старшого СОГ; 6) установити особи потерпілих, свідків або очевидців кримінального правопорушення, прикмети осіб, які підозрюються в його вчиненні, та вжити заходів щодо їх затримання. Про прикмети правопорушників, напрямок їх руху (марка, модель транспортного засобу, номерний знак, інші характерні ознаки), об'єкти посягань поінформувати диспетчера (оперативного чергового) для орієнтування інших нарядів поліції; 7) у разі реагування на правопорушення або подію, які не містять ознак злочину, невідкладно забезпечити збір необхідних матеріалів перевірки; 8) якщо заяви та повідомлення про правопорушення або події не потребують додаткової перевірки, за наявності планшетного пристрою поліцейський повинен унести до системи ІПНП відомості про обставини події, ужиті заходи та зазначити, що звернення розглянуто на місці або відомості про подію не підтвердилися; 9) з'ясувати в заявника (потерпілого) абонентський номер телефону та адресу електронної пошти, а також зручний для нього спосіб отримання відповіді про результати розгляду його заяви чи повідомлення.
Орієнтовний час прибуття наряду поліції на місце події з моменту призначення наряду для реагування на правопорушення або подію (з урахуванням середньої швидкості руху автомобіля 40 - 50 км/год) складає:
1) у межах міста:
до 7 хвилин - при перебуванні наряду в зоні оперативного реагування;
до 10 хвилин - у разі якщо задіяно наряд з іншої (сусідньої) зони обслуговування;
2) у сільській місцевості:
до 20 хвилин - при перебуванні наряду в зоні оперативного реагування;
до 40 хвилин - у разі якщо задіяно наряд з іншої дільниці.
У разі ускладнення погодних умов, дорожньої обстановки та особливостей місцевості або інших непередбачуваних обставин загальний строк прибуття наряду поліції на місце вчинення правопорушення або події не повинен перевищувати часу, мінімально необхідного, для подолання відстані від місця дислокації наряду поліції до місця події.
Старший наряду поліції, який першим з'явився на місці події, зобов'язаний негайно поінформувати диспетчера (оперативного чергового) про прибуття та візуальне обстеження місця події, а в міру з'ясування обставин додатково надавати інформацію про заходи, які здійснено для охорони місця події, стан здоров'я заявника (потерпілого) та/або інших людей, пошкодження об'єктів, майна всіх форм власності, заходи, що здійснені для встановлення та затримання осіб, які вчинили правопорушення, кількість інших нарядів поліції, які прибули на виклик, та іншу інформацію, яка, на думку поліцейського, є важливою для припинення/розкриття правопорушення.
Відповідно до положень розділу XII Інструкції №111 якщо заява чи повідомлення про адміністративне правопорушення або подію не потребує додаткової перевірки поліцейський за допомогою планшетного пристрою доповнює первинну інформацію в системі ІПНП відомостями про обставини події, ужиті заходи та зазначає, що звернення розглянуто на місці або відомості про подію не підтвердилися.
У разі наявності заявника або свідків адміністративного правопорушення чи події поліцейські здійснюють їх опитування, уносять відомості про абонентський номер телефону заявника та адресу електронної пошти, а також зручний для нього спосіб отримання відповіді про результати розгляду заяви чи повідомлення (поштою, електронною поштою).
У разі відсутності технічної можливості внести зазначені відомості до системи ІПНП поліцейський викладає необхідну інформацію в рапорті, який надає оперативному черговому підрозділу поліції, на території обслуговування якого відбулася подія.
Відповідальний по ТВП (начальник СРПП) або оперативний черговий роздруковує із системи ІПНП необхідні відомості про подію, додає до них рапорт наряду, який виїжджав на місце події, та матеріали перевірки (за наявності), після чого доповідає матеріали керівнику ТВП.
Відомості про результати розгляду заяви чи повідомлення про адміністративне правопорушення або подію вносяться уповноваженою посадовою особою до системи ІПНП, а відповіді надаються заявникам у зазначений заявниками спосіб.
Також, відповідно до розділу ХІІІ Інструкції №111, для забезпечення реагування на повідомлення про правопорушення або події в органах (підрозділах) поліції формуються наряди патрульної поліції, ГРПП, СОГ та інші наряди поліції (далі - наряди поліції) у кількості, необхідній для своєчасного їх прибуття на місце події, з урахуванням наявної штатної чисельності.
Суд звертає увагу, що до предмету доказування у даній справі належать обставини допущення/недопущення відповідачами протиправних дій/бездіяльності щодо невжиття належних заходів на повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, які надійшли 11 серпня 2019 року від ОСОБА_1 .
Щодо визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області, які полягали у неправильному визначенні органу поліції відповідального за виконання завдання та невжитті належних та своєчасних заходів реагування на звернення ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що інформація, яка надійшла до органу поліції про дорожньо-транспортну подію, уповноваженою службовою особою, оператором комп'ютерного зв'язку набору І категорії служби « 102» відділу служби « 102» УОАЗОР ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 , невідкладно була зареєстрована в ІТС ІПНП.
Інспектор-черговий ЧЧ УОАЗОР ГУНП в Одеській області, капітан поліції ОСОБА_4 , відповідно до вимог підпункту 6 пункту 13 розділу ІІІ Інструкції №111 за відсутності вільних патрулів призначив на місце пригоди відповідального - Лиманський ВП ГУНП в Одеській області.
Суд зазначає, що відповідно до розділу ІІІ Інструкції №111, до обов'язків диспетчера входить, у разі відсутності вільного наряду поліції у строк до трьох хвилин уживати заходів щодо направлення на місце події (з повідомленням оперативного чергового) СОГ, нарядів поліції охорони (за умови наявності вільних нарядів, не задіяних для реагування на сигнали «Тривога» з охоронюваних об'єктів), інших поліцейських або будь-яких інших нарядів; якщо не вистачає вільних нарядів поліції, за нагальної необхідності знімати з обслуговування наряд поліції, який задіяно на подію некримінального характеру і яка не становить значної суспільної небезпеки, та направляти його для обслуговування повідомлення з більш значним ступенем суспільної небезпеки; якщо немає можливості призначити інший наряд поліції, у системі ІПНП ставити відмітку «відсутній вільний наряд» та негайно повідомляти оперативного чергового органу (підрозділу) поліції, на території обслуговування якого зареєстрована подія, для вжиття заходів щодо направлення на місце події додаткового наряду або інших працівників поліції. Строк визначення та направлення додаткових нарядів або інших працівників поліції не повинен перевищувати десяти хвилин; за необхідності та за погодженням з диспетчерами (оперативними черговими) інших адміністративних районів, до реагування на повідомлення про правопорушення або події, залучати наряди поліції із суміжних територій, які найближче знаходяться до місця події.
Суд звертає увагу, що Лиманський ВП ГУНП в Одеській області не був органом (підрозділом) поліції, на території обслуговування якого сталася подія, оскільки відповідно до наказу Національної поліції України №134 від 15.02.2016 року, на трасі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ повинен цілодобово функціонувати стаціонарний пост патрульної поліції (т.І, а.с.202). Однак, за відсутності вільних нарядів, диспетчер призначив Лиманський ВП ГУНП в Одеській області, як найближчий до місця ДТП.
Отже, з урахуванням матеріалів справи, суд не вбачає протиправності дій Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо направлення на місце події за повідомленням ОСОБА_1 Лиманський ВП ГУНП в Одеській області, оскільки вказані дії прямо передбачені Інструкцією №111 та не суперечать обов'язкам диспетчера.
Крім того, судом встановлено, що уповноваженими особами Головного управління Національної поліції в Одеській області було дотримано часові рамки реагування, що підтверджується рапортами про реєстрацію ЄО ІПНП №10149 та ЄО ІПНП №10160 від 11 серпня 2019 року (т.І, а.с.198,199).
Однак, суд зазначає, що до обов'язків диспетчера також входить постійна підтримка зв'язку із задіяними нарядами поліції, СОГ та контроль роботи всіх нарядів поліції з виконання поставлених завдань щодо організації реагування на правопорушення або події, що у свою чергу, диспетчером Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснено не було.
Зокрема, з матеріалів справи не вбачається, що після отримання повідомлення від Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, що ділянка дороги де сталося ДТП останнім не обслуговується, диспетчером було залучено інший наряд поліції або проставлено відмітку «відсутній вільний наряд», тощо.
Доказів протилежного відповідачами під час розгляду справи не надано, матеріали справи не містять.
Щодо визнання протиправними дії Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, які полягали у несвоєчасному прибутті на місце дорожньо-транспортної пригоди за другим викликом ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Згідно розділу ІХ Інструкції №111, орієнтовний час прибуття наряду поліції на місце події з моменту призначення наряду для реагування на правопорушення або подію (з урахуванням середньої швидкості руху автомобіля 40 - 50 км/год) складає:
1) у межах міста:
до 7 хвилин - при перебуванні наряду в зоні оперативного реагування;
до 10 хвилин - у разі якщо задіяно наряд з іншої (сусідньої) зони обслуговування;
2) у сільській місцевості:
до 20 хвилин - при перебуванні наряду в зоні оперативного реагування;
до 40 хвилин - у разі якщо задіяно наряд з іншої дільниці.
У разі ускладнення погодних умов, дорожньої обстановки та особливостей місцевості або інших непередбачуваних обставин загальний строк прибуття наряду поліції на місце вчинення правопорушення або події не повинен перевищувати часу, мінімально необхідного, для подолання відстані від місця дислокації наряду поліції до місця події.
Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами по справі, дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 , сталася на автомобільному шляху міжнародного значення М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, у напрямку міста Одеса, між селами Сичавка та Визирка.
Згідно скріншоту геолокації місця ДПТ та місця знаходження УПП в Одеській області ДПП, мінімальний час проїзду до місця події становить 1 годину 10 хвилин (т.І, а.с.177).
Отримавши повідомлення та підтвердивши виконання завдання о 20 годині 46 хвилин, поліцейські прибули на місце ДТП о 21 годині 56 хвилин, що у свою чергу не перевищує час, мінімально необхідний для подолання відстані від місця дислокації наряду поліції до місця, де сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 .
Поміж іншим, суд критично ставиться до наданого позивачем скріншоту геолокації, оскільки з останнього не вбачається можливим встановити, яка саме відстань (від якого та до якого місця) на ньому відображена та на подолання якої відстані необхідно затратити 43 хвилини (т.І, а.с.36).
Отже, суд не вбачає протиправних дій Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції щодо прибуття наряду поліції на місце вчинення події у час, мінімально необхідний для подолання відстані від місця дислокації наряду поліції до місця події - 70 хвилин.
Щодо визнання протиправними дії Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, які полягали у неналежному виконанні своїх обов'язків та не прибутті на місце події за повідомленням ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що призначений відповідальним за виконання повідомлення Лиманський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, прийнявши ЄО ІПНП №10149 (17:27:34 годині 11 серпня 2019 року, черговий ОСОБА_6 ) повідомив, що автодорогу Одеса-Мелітополь обслуговує УПП м. Одеси та попросив закріпити ГРПП - ОКЕАН (т.І, а.с.198).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Лиманський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області у порушення п. 1 ч. 1, ч. 6 Розділу II, п. 1, 3, 4, 12 ч. 2 Розділу IV, п. 4 ч. 3 Розділу IV Інструкції №111 не здійснив необхідні заходи, щодо виконання доручення, оскільки не відреагував належним чином на повідомлення про подію та не направив на місце подій засоби поліції.
Суд наголошує, що органи поліції повинні здійснювати реагування на всі повідомлення про правопорушення або події, інформація про які отримана в будь-який спосіб, направляти на місця подій сили і засоби поліції, необхідні для захисту прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяти їх реалізації;
Крім того, поліцейський, незалежно від місцеперебування після отримання доручення диспетчера або оперативного чергового щодо реагування на правопорушення або подію, зобов'язаний негайно здійснити всі необхідні заходи щодо безумовного виконання такого доручення.
Також, під час чергування поліцейські, які залучені до несення служби в ГРПП, повинні перебувати на дільниці, визначеній для несення служби (зона оперативного реагування наряду поліції). У виняткових випадках, за вказівками оперативного чергового чи відповідального по ТВП (начальника СРПП), про що ними інформується диспетчер, ГРПП здійснюють реагування на правопорушення або події, які вчинені на іншій дільниці.
Отже, Лиманський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області після отримання повідомлення чергового повинен був виконати отримане доручення та направити на місце події засоби поліції.
У свою чергу, суд зауважує, що дії - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, а протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Таким чином, суд вбачає протиправною бездіяльність Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не здійснення належного реагування на отримане доручення від диспетчера та не здійснення необхідних заходів реагування на повідомлення ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягала у відсутності зі сторони диспетчера контролю роботи призначеного наряду поліції за виконанням поставленого завдання та Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягала у не виконанні отриманого доручення та не направленні на місце події засобів поліції.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області, Лиманського Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції моральної шкоди у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень, шляхом списання коштів з рахунків даних установ, суд зазначає наступне.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року по справі №464/3789/17.
Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.
Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема, через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
При цьому, слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.
У силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Наведений правовий висновок вже був висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 року по справі №560/798/16-а та від 24 березня 2020 року по справі №818/607/17.
Зважаючи на обставини справи та висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що негативні емоції позивача внаслідок тривалого очікування поліцейських перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з бездіяльністю відповідачів (Головного управління Національної поліції в Одеській області та Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області), а відтак, завдали йому моральної шкоди.
Разом з тим, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості.
З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
Суд зазначає, що не виконання диспетчером Головного управління Національної поліції в Одеській області свого обов'язку щодо контролю роботи наряду поліції з виконання поставленого завдання щодо організації реагування на подію, та протиправна бездіяльність Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у не виконання отриманого доручення та не направленні на місце події засобів поліції, призвели до тривалого (з 17 години 13 хвилин до 21 години 56 хвилин) очікування позивачем представників поліції, що завдало останньому страждань (тривалої невизначеності, розчарування, стресу, тривоги, тощо).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з співмірності розміру моральної шкоди заявленої позивачем (20000,00 гривень) характеру та обсягу його душевних страждань, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 , та стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на його користь моральної шкоди у розмірі 2000,00 гривень.
Поміж іншим, суд зазначає, що Лиманський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області є територіальним підрозділом Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Отже, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3363,20 гривень, який з урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягає відшкодуванню у розмірі 1681,60 гривень.
Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18500,00 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У відповідності до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначені такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За приписами ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, у свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.
Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє дійти висновків, що:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
При цьому, у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, у залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові по справі №922/1163/18 від 06.03.2019 року.
Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 травня 2019 року, між адвокатом ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги (т.І, а.с. 74-76).
За умовами вищевказаного договору, адвокат зобов'язується надавати правничу (правову) допомогу клієнту визначену розділом 2 такого договору, а клієнт, у свою чергу, зобов'язується оплачувати правничу (правову) допомогу у порядку та розмірах визначених розділом 4 договору.
11 грудня 2019 року, між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 складено Акт №1 про надання правничої (правової) допомоги (т.І, а.с.77).
05 лютого 2020 року, між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 складено Акт №2 про надання правничої (правової) допомоги (т.ІІ, а.с.).
ОСОБА_1 проведено оплату за надану правничу допомогу у загальному розмірі 20500,00 гривень (т.І, а.с.79, т.ІІ, а.с.102), однак 02 березня 2020, частина винагороди у розмірі 2000,00 гривень у зв'язку з неможливістю надання правової допомоги у повному обсязі була повернута (т.ІІ, а.с.104).
У свою чергу, суд звертає увагу, що ДТП за участю позивача сталося 11 серпня 2019 року, а договір про надання правової допомоги укладений 05 травня 2019 року. Таким чином, з вищевказаного договору не можливо встановити чи пов'язана надана правова допомога з розглядом адміністративної справи у Одеському окружному адміністративному суді.
Крім того, судом встановлено, що 30 вересня 2019 року, ОСОБА_1 , звернувся до Київського районного суду м. Одеси з аналогічними позовним вимогами (т.ІІ, а.с.64).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2019 року по цивільній справі №947/23670/19, провадження у частині позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третіх осіб Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій неправомірним - закрито.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2019 року по справі №947/23670/19 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , про стягнення моральної шкоди - відмовлено (т.ІІ, а.с.65-68).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.04.2020 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Одеси (т.ІІ, а.с.69).
При цьому з позовною заявою до Одеського окружного адміністративно суду ОСОБА_1 , звернувся 03 лютого 2020 року.
Як вбачається з наданих позивачем актів виконаних робіт Акт №1 від 11 грудня 2019 року та №2 від 05 лютого 2020 року, позивачеві надавалася наступна правова допомога: аналіз ситуації, викладеної клієнтом, аналіз законодавства, аналіз судової практики, вироблення правової позиції та підготовка роз'яснень і рекомендацій щодо ситуації, викладеної клієнтом, усне консультування з питань захисту порушених прав клієнта щодо викладеної ним ситуації, підготовка адвокатських запитів до ГУ НП в Одеській області, Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП, час проїзду до замовника, аналіз законодавства, аналіз судової практики, для вироблення правової позиції з написання позовної заяви до Київського районного суду м. Одеси про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди, підготовка та подання до Київського районного суду м. Одеси позовної заяви про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди, аналіз законодавства, аналіз судової практики, для вироблення правової позиції з написання позовної заяви до Одеського окружного адміністративно суду про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди, підготовка та подання до Одеського окружного адміністративно суду позовної заяви про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди.
Враховуючи вищевикладене, з наданих позивачем доказів вбачається, що з правовою допомогою наданою ОСОБА_1 , у рамках адміністративної справи №420/790/20 пов'язане лише: аналіз законодавства, аналіз судової практики, для вироблення правової позиції з написання позовної заяви до Одеського окружного адміністративно суду про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди, підготовка та подання до Одеського окружного адміністративно суду позовної заяви про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди.
Загальна кількість витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги у рамках розгляду адміністративної справи №420/790/20, згідно наданих позивачем доказів, становить 3 години.
Отже, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, складності справи та складності виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідачів на користь позивача 1500,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Вказана позиція суду відповідає позиції Верховного Суду висловленій у постанові №301/2534/16-ц від 31 липня 2020 року.
Поміж іншим, суд зазначає, що Лиманський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області є територіальним підрозділом Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська 12, код ЄДРПОУ 40108740), Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (67500, Одеська область, Лиманський район, смт. Доброслав, вул. Грубніка 33), Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова 5), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м. Одеса, вул.. Садова 1-А) про визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області, які полягають у неправильному визначенні органу поліції відповідального за виконання завдання щодо реагування на повідомлення ОСОБА_1 , зроблені у телефонному режимі за коротким номером « 102», що зареєстровані ГУ НП в Одеській області в Єдиному обліку інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за №10149 від 11.08.2019 року о 17 годині 13 хвилин та за №10160 від 11.08.2019 року о 20 годині 21 хвилині, що є порушенням пп.1 п.1 Розділу ІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ №111 від 16.02.2018 року та ч.9 Розділу ІІ та ч.1 Розділу ІІІ Інструкції про затвердження Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС №100 від 08.02.2019 року; визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області, щодо невжиття належних та своєчасних заходів реагування на звернення ОСОБА_1 зареєстрованих оператором комп'ютерного набору управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Одеській області в Єдиному обліку інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за №10149 від 11.08.2019 року о 17 годині 13 хвилин та за №10160 від 11.08.2019 року о 20 годині 21 хвилині, що є порушенням пп. 1 п. 1 Розділу II, п. 8, 11, 14 ч.10 Розділу III, п. 5,6,8,9,11,16 ч. 13 Розділу III Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ №111 від 16.02.2018 року; визнання протиправними дії Лиманського Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, протиправність якого полягає у неналежному виконанні своїх обов'язків щодо прибуття на місце події згідно першого виклику ОСОБА_1 , зробленого у телефонному режимі за коротким номером « 102», що зареєстрований ГУ НП в Одеській області в Єдиному обліку інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за № 10149 від 11.08.2019 року о 17 годині 13 хвилин, що є порушенням п. 1 ч. 1, ч. 6 Розділу II, п. 1, 3, 4, 12 ч. 2 Розділу IV, п. 4 ч. З Розділу IV, Розділ IX Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ № 111 від 16.02.2018 року; визнання протиправними дії Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, які полягають у несвоєчасному прибутті на місце дорожньо-транспортної пригоди, про яку ОСОБА_1 повідомив за коротким номером « 102», яке було зареєстроване ГУ НП в Одеській області в Єдиному обліку інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за №10160, 11.08.2019 року, о 20 годині 21 хвилині, що є порушенням п. 2 ч. 2 Розділу IX Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ № 111 від 16.02.2018 року; стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області, Лиманського Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції моральної шкоди у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень, шляхом списання коштів з рахунків даних установ - задовольнити частково.
Бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області яка полягала у нездійсненні диспетчером обов'язку контролю роботи наряду поліції з виконання поставленого завдання щодо організації реагування на повідомлення ОСОБА_1 , зроблене у телефонному режимі за коротким номером « 102» та зареєстроване в Єдиному обліку інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за №10149 від 11 серпня 2019 року о 17 годині 13 хвилин - визнати протиправною.
Бездіяльність Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягала у невиконанні отриманого доручення ЄО ІПНП №10149 від 11 серпня 2019 року та не направленні на місце події засобів поліції - визнати протиправною.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) моральну шкоду у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) суму понесених судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1681,60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок) гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) суму понесених судових витрат з правової допомоги у розмірі 1500,00 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.
Суддя Балан Я.В.
.