Справа № 420/2719/20
18 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Дачно-будівельного кооперативу «Трудовий відпочинок» та ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи - Дочірнє підприємство «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», Одеська міська рада про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень,
В провадженні суду знаходиться зазначена адміністративна справа, яка розглядається судом в порядку загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 20.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 28.10.2020.
Отже, в силу вимог ч. 2 ст. 193 КАС України, справа має бути розглянута по суті в строк до 27.11.2020 включно. Чергове судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.11.2020 о 10:00 год.
В той же час, з 21 жовтня 2020 року в Одеському окружному адміністративному суді на період запровадження в Україні карантинних заходів припинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу, рівно як і обмежено допуск осіб до будівлі суду. Отже, розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю учасників справи наразі є об'єктивно неможливим.
03.11.2020 до суду від представника ДБК «Трудовий відпочинок» та Стрельнікова М.К. надійшла заява про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в задоволенні якої ухвалою суду від 13.11.2020 відмовлено, так як від інших учасників справи не надходило жодних клопотань з цього питання та які об'єктивно не могли б з'явитися до суду через запровадження карантинних заходів.
Таким чином, з 21.10.2020 можливість бути присутніми в судовому засіданні учасників справи унеможивлена введеними в суді заходами обмеження, спричиненими поширенням коронавірусу SARS-CoV-2.
Суд також враховує, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63, Серія А, № 262), вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт (рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви № 7942/05 та № 24838/05, пункт 77, від 04 березня 2014 року).
Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення у справах «Авотіньш проти Латвії» [ВП] (<...>) [GC], заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016, та «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А № 274).
Вирішуючи питання щодо подальшого розгляду справи по суті, суд вважає за доречне звернути увагу на певні висновки ЄСПЛ в цьому аспекті. Так, у п. 44 Рішенні ЄСПЛ від 13.03.2018 у справі «Mirovni Inљtitut v. Slovenia» зазначено, що внутрішнє законодавство не завжди вимагає провести слухання в Адміністративному суді. Винятковий характер обставин, що можуть бути підставами для відмови в усному розгляді великою мірою залежить від характеру проблеми, що вирішується компетентним національним судом, а не від частоти виникнення таких ситуацій (Miller v. Sweden (Міллер проти Швеції), § 29; Martinie v. France (Мартіньє проти Франції), § 41). Суд також постановив, що відмова у розгляді може бути обґрунтованою у справах, що стосуються лише правових питань обмеженого характеру (Allan Jacobsson v. Sweden (No. 2) (Аллан Якобсон проти Швеції), §§ 48-49; Valovб and Others v. Slovakia (Валова та інші проти Словакії), §§ 65-68) або які не несуть певної складності (Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії) (dйc.); Speil v. Austria (Шпайль проти Австрії) (dйc.)).
Суд констатує, що справа набула суспільного резонансу, оскільки предмет спору становлять Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Одеса, Київський район, 13 станції Великого Фонтану (біля концертного майданчика) № 01-06/151 від 17.02.2015, на підставі яких щоденно здійснюється будівництво 9-поверхового будинку, що підтверджуються численними статями ЗМІ в Інтернет виданнях, фотозйомкою та відео записом проведення будівельних робіт. Крім того, наразі функціонує відділ продажу апартаментів у майбутньому комплексі "Ля-Мер", де уже здійснюється продаж об'єктів нерухомості. Підтвердженням продажу апартаментів є використання реклами Замовником в Інтернет-мережі та на рекламних щитах міста Одеси.
З відкритих джерел інформації, а саме в програмах новин на телеканалах та сайтах наступних медіа: ТРК "КРУГ", Телеканал Думская ТВ, Суспільний телеканал «UA Одеса», 7 телеканал Одеса, 048.ua та інших масмедіа, вбачається, що мешканці будинків намагаються протистояти забудовнику, а останній намагається приступити до проведення будівельних робіт шляхом встановлення огорожі та паркану, що свідчить про необхідність застосування заходів попереднього судового захисту прав особи, яка звернулась до суду шляхом заборони забудовнику вчиняти дії по проведенню підготовчих та будівельних робіт на вказаних земельних ділянках, оскільки не застосування таких заходів може призвести до порушення прав осіб та спричинити неможливість виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, оскільки за час розгляду справи може бути виконаний значний об'єм будівельних робіт, що бути мати неповоротні наслідки для екології цієї паркової зони та для власників нерухомості, що є членами ДБК "Трудовий відпочинок".
Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі приниципи адміністративного судочинства, як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обовязків, до яких, крім іншого, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові поясенння, доводи та заперечення.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах ВС від 13.05.2020 у справі № 761/14902/14-а, від 3.06.2020 у справі № П/811/2636/15.
В свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак за обставин розглядуваної справи, суб'єкт владних повноважень Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради 24.04.2020 направив до Одеського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що ним спірні МУО не видавались, а тому останній не повинен відповідати за пред'явленим позовом. Після цього від відповідача до суду не надійшло жодних клопотань чи заяв, а представник не з'являвся у призначені підготовчі засідання та засідання для розгляду справи по суті.
Суд враховує, що розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Також орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень фактично самоусунувся від участі в даному судовому процесі, знівелювавши обов'язки держави щодо доведення правомірності спірного рішення уповноваженого органу в адміністративному процесі та переклавши такі обов'язки позивачів та третю особу.
Зважаючи на вищевикладене, з урахуванням пасивної позиції відповідача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, забезпечення процесуальних прав, суд вважає за доцільне розглядати справу з обов'язковим викликом сторін, одночасно визнавши явку всіх учасників справи обов'язковою.
При цьому суд звертає увагу на те, що в силу п. 3 ч. 4 ст. 46 КАС України, учасник справи зобов'язаний з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо його особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до одужання.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Отже запроваджені обмеження на відвідування суду які пов'язані із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), - унеможливлюють реалізацію учасниками справи своїх прав та обов'язків, своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне встановлення всіх обставин справи та як наслідок вирішення справи у розумні строки та у відповідності до завдань адміністративного судочинства.
У рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд зазначає, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та звернутися до вищої інстанції про його перегляд. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне, застосувавши аналогію положення закону п. 1 ч. 2 ст. 236 КАС України, що є найбільш приближеним за змістом до ситуації, що склалася на території України та Одеської області, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, задля захисту життя та здоров'я учасників справи, зупинити провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 7, 46, п. 1 ч. 2 ст. 236, ст. 256 КАС України, суд
Визнати явку всіх учасників справи (їх представників) в судове засідання для розгляду справи по суті обов'язковою.
Зупинити провадження по справі № 420/2719/20 за позовом Дачно-будівельного кооперативу «Трудовий відпочинок» та ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, треті особи - Дочірнє підприємство «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», Одеська міська рада про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень - до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Суддя І.В. Завальнюк