Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
"16" листопада 2020 р.Справа № 922/2804/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі Васильєвій Л.О.
розглянувши матеріали по справі
за позовом Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій", м. Харків
до Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо", м. Харків
про За участі представників: стягнення 65 480,15 грн. позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився.
Акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" про стягнення 65480,15 грн. заборгованості, з яких 63556,78 грн. основного боргу, 644,47 грн. інфляційних нарахувань, 1278,90 грн. - 3 % річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
Рішенням суду від 05.11.20р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" на користь Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" 63556,78 грн. основного боргу, 644,47 грн. інфляційних нарахувань, 1 278,90 грн. - 3 % річних, судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Видано наказ після набрання рішенням законної сили. Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на "16" листопада 2020 року о 12-00 годині.
10.11.20р. від позивача надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення по справі та стягнути з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 6300,00 грн.
Представник позивача в судове засідання 16.11.20р. не з'явився.
Представник відповідача в судове засідання 16.11.20р. не з'явився.
У відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 123 ГПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України: витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
В силу ч. 2 ст. 126 ГПК України: за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В ч. 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що: для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Між позивачем - Акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" та Адвокатським об'єднанням "ДЕКСТРА" укладено договір про надання правничої допомоги №б/н від 31.08.20р.
Відповідно до положень п. 4.2. Договору про надання правничої допомоги, зокрема, вартість послуг АО наданих клієнту, в тому числі щодо виконання п. 2.1.1. цього Договору - витрачається на підставі звіту витраченого часу адвоката АО з розрахунку 1 (одна) година витраченого часу адвоката АО дорівнює 900 грн.
02.09.20р. між клієнтом та адвокатом підписано Додаткову угоду №1 та Звіт витраченого часу адвоката відповідно до яких адвокатом витрачено 7 годин на консультацію директора позивача та складання позовної заяви з вивченням практики.
Кошти за надання правової допомоги були сплачені Адвокатському об'єднанню 30.09.20р. у повному обсязі у розмірі 6300,00 грн., що підтверджується Платіжним дорученням №2385.
Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України. Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.»
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного Господарського Суду Верховного Суду у справі № 914/359/18 від 21 березня 2019 року, № 922/1163/18 від 06 березня 2019 року.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Таким чином, суд приходить до висновку про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6300,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст. 27, 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"; ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Стягнути з Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" (61129, м. Харків, пр. Тракторобудівників, 109, код ЄДРПОУ 37766028, р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Укргазбанк" у м. Києві, МФО 320478) на користь Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 22, код ЄДРПОУ 03115293, р/р НОМЕР_2 в АК "Південний") витрати на правничу допомогу в сумі 6300,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 18.11.2020р.
Суддя Л.В. Шарко