Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3065/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Проектна компанія "Газінвестпроект", 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 25, код ЄДРПОУ 36470766
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс", 63343, Харківська область, Красноградський р-н, село Наталине, вул. Свято-Троїцька, 39, код ЄДРПОУ 35314646
про стягнення 160 368,14 грн.
за участю представників:
позивача - Кононенко Є.Д. за довіреністю б/н від 19.10.20;
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Проектна компанія "Газінвестпроект" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" заборгованості за Договором поставки № 2211-2017 від 22.11.2017р. в розмірі 160368,14 грн, з яких основна сума боргу - 128 676,00 грн, збитки від інфляції - 20 734,81 грн, З % річних - 10 957,33 грн.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
Крім іншого, Позивач просить суд здійснювати розгляд справи з викликом сторін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою суду від 24 вересня 2020 року було призначено судове засідання на 19.10.2020 о 10 год. 30 хв.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.
А також, за відстеженням поштового відправлення на офіційному сайті "Укрпошта" вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія ухвали-повідомлення від 24.09.2020 вручені відповідачу 02.10.2020.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 09.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна компанія "ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРНАФТОГАЗРЕСУРС» (відповідач) укладено Договір поставки № 2211-2017 від 22 листопада 2017 року (Договір), згідно умов якого позивач зобов'язується поставляти і передавати у власність відповідача товар, а відповідач, зобов'язується приймати цей товар і здійснювати оплату відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до умов п. 1.1., п. 1.2., п. 1.3. Договору, Постачальник в порядку і на умовах, передбачених Договором, зобов'язується поставити, передати у власність Покупцю хімічні реагенти для буріння «Товар», відповідно до номенклатури, кількості та по ціні, що вказані у Додатках (Специфікації), які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, передбачених Договором, прийняти Товар і сплатити договірну ціну за нього, в порядку, передбаченому Договором. На виконання даного Договору Сторони укладають Специфікації до Договору, що відповідають узгодженим Сторонами партіям Товару. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту отримання Товару Покупцем.
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що оплата вартості Товару здійснюється на умовах визначених у кожній окремій Специфікації до Договору.
Відповідно до п. З.1. Договору, поставка Товару згідно з умовами Договору здійснюється на умовах визначених в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п. 3.2 Договору, Продавець здійснює поставку Товару в місце і в кількості зазначених в специфікаціях, які є невід'ємною частиною до Договору.
Відповідно до п. 6.1. Договору, Покупець зобов'язаний: в установленому цим Договором порядку та у визначений цим Договором термін сплатити вартість Товару визначену у специфікаціях до Договору; прийняти Товар, в термін і в місці, визначених у Специфікаціях до Договору.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний поставити та передати Покупцю Товар в термін і місце визначених у Специфікаціях до Договору.
28.11.2017р. Позивачем та Відповідачем підписано Специфікацію № 3 до Договору (Специфікація), якою узгоджено кількість, ціну, вартість, умови та строки оплати, умови та строки постачання товару.
Так, відповідно до Специфікації: Позивач зобов'язався поставити (передати у власність) Відповідачу товар вартістю 128 676,00 грн (з ПДВ) протягом трьох календарних днів з моменту надходження коштів від Покупця, на умовах поставки: FСА - м. Полтава, вул. Лагоди, 40 (склад Постачальника); Відповідач зобов'язався здійснити попередню оплату товару у розмірі 100% загальної вартості товару, визначеної в даній Специфікації.
На підставі Специфікації, 28.11.2017р. Позивачем виставлено Відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000124.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару була здійснена до настання строку визначеному у Специфікації №3 від 28.11.2017, тобто до моменту внесення попередньої оплати товару у розмірі 100 % загальної вартості товару та поставлено Товар Позивачем - 28.11.2017.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме: видатковою накладною № РН-0000106 від 28.11.2017р. на суму 128676,00 грн (з ПДВ), підписаною повноважними представниками Позивача та Відповідача, які скріплені печатками юридичних осіб, а також товарно- транспортною накладною № 2811 від 28.11.2017 підписаною зі сторони Позивача, Відповідача та водія/експедитора ОСОБА_1 .
Станом на день подання даної позовної заяви, Відповідач не виконав свого зобов'язання з оплати поставленого Позивачем товару у розмірі 128 676, 00 грн.
Заборгованість Відповідача перед Позивачем відображена в бухгалтерському обліку Позивача та обліковується за рахунком 361, що підтверджується Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за контрагентом ТОВ «УКРНАФТОГАЗРЕСУРС».
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, згідно з приписами статей 173, 174 ЦК України, між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
У відповідності до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами частини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до Специфікації №3 форма оплати - попередня оплата у розмірі 100 % загальної вартості Товару.
Матеріалами справи підтверджується, що Позивачем здійснена поставка Товару без отримання суми передоплати, тобто вчинені дії на зміну строків оплати за договором.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання зобов'язання.
Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки та вимог статей 526,629,712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, Відповідач за отриманий товар не розрахувався у встановлений Договором строк, чим порушив права та охоронювані законом інтереси Позивача.
З метою досудового врегулювання спору Позивачем 15.03.2019 року було надіслано на адресу Відповідача вимогу до сплати №070/03 від 15.03.2019р. разом з додатками.
Проте, як зазначає Позивач, та, що не спростовано Відповідачем, останній залишив цю вимогу до сплати без відповіді, вказану суму боргу на дату подачі цього позову не сплатив.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що обов'язок зі сплати отриманого товару виник у відповідача після оформлення видаткових накладних, таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості у розмірі 128 676,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Пунктом 8.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань по Договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно приписів чинного законодавства України та п. 8.1. Договору поставки Позивач нарахував Відповідачу згідно розрахунку, що додається, 3% річних в сумі 10 957 грн 33 коп.; інфляційні збитки в сумі 20 734 грн 81 коп..
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, таке прострочення є триваючим правопорушенням, і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (Постанова ВСУ від 26.04.2017 у справі № 918/329/16)
Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договором та перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми Калькулятор Ліга, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Судом перевірено арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми Калькулятор Ліга, та встановлено, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Інших судових витрат позивачем заявлено не було.
Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239, Господарського процесуального кодексу України, суд оголошує резолютивну частину рішення в наступній редакції:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" (63343, Харківська область, Красноградський р-н, село Наталине, вул. Свято-Троїцька, 39, код ЄДРПОУ 35314646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Проектна компанія "Газінвестпроект" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 25, код ЄДРПОУ 36470766) заборгованість за Договором поставки № 2211-2017 від 22.11.2017р. в розмірі 128 676,00 грн, збитки від інфляції в розмірі 20 734,81 грн, З % річних в розмірі 10 957,33 грн. та 2 405,52 грн судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Проектна компанія "Газінвестпроект" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 25, код ЄДРПОУ 36470766).
Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" (63343, Харківська область, Красноградський р-н, село Наталине, вул. Свято-Троїцька, 39, код ЄДРПОУ 35314646).
Повне рішення складено "16" листопада 2020 р.
Суддя С.А. Прохоров