26 жовтня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/411/20
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
за участі секретаря судового засідання Ранецької Л.А.
розглянув справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Паламара Володимира Володимировича, АДРЕСА_1
до відповідача Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, вул. Білецька, 2- А, м Чортків, Тернопільська область, 48500
про, із урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, стягнення збитків, завданих (втратою) нестачею зерна в сумі 1 715 616, 00 грн та стягнення вартості експертизи в сумі 2 256,00 грн
за участі представників сторін:
позивача: адвоката Вароди П.Б., ордер серія ВО № 1006978 від 15.08.2020;
відповідача: не прибув.
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
Суть справи:
Фізична особа - підприємець Паламар Володимир Володимирович звернувся в Господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" про, із урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, стягнення збитків, завданих (втратою) нестачею зерна в сумі 1 715 616,00 грн та стягнення вартості експертизи в сумі 2 256,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення умов укладеного між учасниками спірних правовідносин договору № Зб-45-2016 від 19.09.2016 складського зберігання зерна, не виконано обов'язку в частині повернення переданого на зберігання майна, чим завдано позивачу матеріальних збитків, стягнення яких в сумі 1 715 616,00 грн є предметом розгляду у даній справі.
Ухвалою суду від 25 червня 2020 року позовну заяву № 12/06/20-1 від 12.06.2020 (вх. № 470 від 22.06.2020) фізичної особи - підприємця Паламара Володимира Володимировича залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали.
13 липня 2020 року на адресу суду від позивача надійшов супровідний лист № 07/07/20-1 від 06.07.2020 (вх. № 4481 від 13.07.2020) із додатками, а також 16.07.2020 позивачем подано до суду клопотання (вх. № 4604 від 16.07.2020) із додатком, із даних документів вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 25 червня 2020 року.
Ухвалою суду від 20.07.2020 прийнято позовну заяву № 12/06/20-1 від 12.06.2020 (вх. № 470 від 22.06.2020) фізичної особи підприємця Паламара Володимира Володимировича до розгляду, відкрито провадження у справі № 921/411/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17 серпня 2020 року.
11.08.2020 на адресу суду надійшов відзив Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" № 478 від 06.08.2020 (вх. № 5355 від 11.08.2020) на позовну заяву про стягнення збитків, відповідно до якого ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" позовні вимоги заперечує в повному обсязі, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що вводять суд в оману.
Зокрема, у письмовому відзиві на позов відповідач вказує на те, що Зерновим складом були надані Поклажодавцю послуги із зберігання зерна за період з 30.09.2016 по 30.04.2017 на загальну суму 80 870,53 грн, однак позивачем перераховано Зерновому складу за спірний період тільки 69 656,21 грн. Отже, у ФОП Паламара В.В. виникла заборгованість перед відповідачем за послуги із зберігання зерна, що є порушенням Договору № Зб-45-2016 від 19.09.2016 складського зберігання зерна.
Крім того, відповідач зазначає, що на даний час відсутні документально підтверджені докази фактичного зберігання на підприємстві відповідача зерна в кількості 306 360 кг, на чому наполягає позивач, оскільки в рамках відкритого кримінального провадження №12020210000000100 від 18.02.2020 було вилучено оригінали первинних складських, товарно-супровідних та бухгалтерських документальних матеріалів за період з січня 2015 року по травень 2020 року, в тому числі документів стосовно господарських правовідносин ФОП Паламара В.В. з ДП "Чортківський КХП" Державного агентства резерву України.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17 серпня 2020 року відкладено підготовче засідання на 21 вересня 2020 року. Крім того, даною ухвалою суд задоволив клопотання представника позивача - адвоката Вароди П.Б. № 370-ц від 15.08.2020 (вх. № 5462 від 17.08.2020) та приєднав до матеріалів справи № 921/411/20 копію листа Управління Служби безпеки України в Тернопільській області від 20.07.2020 № 69/6-858, а також залишив без розгляду заяву представника позивача - адвоката Вароди П.Б. № 371-ц від 15.08.2020 (вх. № 5461 від 17.08.2020) про стягнення судових витрат на правничу допомогу. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21 вересня 2020 року прийнято заяву № 385-ц від 11.09.2020 (вх. № 6302 від 15.09.2020) представника позивача адвоката Вароди П.Б. про збільшення розміру позовних вимог, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12 жовтня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12 жовтня 2020 року, враховуючи, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.10.2020.
В судове засідання 26.10.2020 прибув повноважний представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та зазначив, що стороною позивача надано достатньо належних та допустимих доказів, які підтверджують заподіяння відповідачем матеріальних збитків в сумі 1 715 616,00 грн, просить суд позов задоволити.
У свою чергу, представник відповідача у призначене на 26.10.2020 судове засідання для розгляду справи по суті, не прибув, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання Державне підприємство "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України повідомлялося належним чином, у відповідності до ст. ст. 120, 176, 242 ГПК України, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення, зокрема ухвали суду від 12.10.2020, із датою вручення 15.10.2020.
Таким чином, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасників судового процесу на судовий захист.
В судовому засіданні 26 жовтня 2020 року справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступне.
19.09.2016 між ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву Україна (Зерновий склад) та ФОП Паламарем В.В. (Поклажодавець) укладено договір № Зб45-2016 складського зберігання зерна (надалі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Поклажодавець зобов'язаний за власний рахунок передати зернові культури урожаю 2016 року (зерно пшениці 2-3-4-5-6 класів, кукурудза 3кл., ячмінь 3 кл., соя, ріпак, соняшник) на Зерновий склад, який зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством.
Зерно, що надходить до Зернового складу повинно відповідати вимогам державних стандартів (зерно кукурудзи - ДСТУ 4525:2006, зерно пшениці - ДСТУ 3768:2010, на ячмінь - ДСТУ 3769:98, соя - ДСТУ 4964:2008, ріпак - ДСТУ 4966:2008, соняшник - ДСТУ 7011:2009) по якості (п. 2.1. Договору).
Згідно з п. 3.1 Договору Зерновий склад зобов'язаний, зокрема, прийняти від Поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск Поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску; видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання; зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі та за розпорядження Поклажодавця здійснювати переоформлення та відвантаження зерна; повернути зерно за першою вимогою Поклажодаця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився.
Пунктом 3.2. Договору визначено, зокрема, що Зерновий склад має право: змінити вартість наданих послуг у визначених пунктом 5.8. цього договору випадках; вимагати від Поклажодавця забрати зерно до 01 червня 2017 року у разі закінчення строку його зберігання та виникнення виробничої необхідності.
У відповідності до п. 3.3. Договору, Поклажодавець зобов'язаний: забезпечити доставку зерна за власний рахунок (п.п. 1); своєчасно розраховуватися за надані послуги згідно виставлених рахунків ( п.п. 5); витребувати зерно після закінчення строку його зберігання (п.п. 6).
Згідно з п. 3.4. Договору Поклажодавець має право: запитувати інформацію про умови зберігання і якість зерна; переоформити право власності на зерно відповідно до законодавства; замовляти, за домовленістю, додаткові послуги; проводити огляд зерна протягом строку його зберігання; за домовленістю встановити строк зберігання зерна з урахуванням умов цього договору і мети своєї діяльності.
Видача продукції здійснюється із загальної партії (відокремлене зберігання продукції по власникам не передбачено) по фактичній якості, яка склалась на день видачі і в кількості згідно акту розрахунку, при цьому необхідно надати наступні документи: лист на відвантаження від Поклажодавця, довіреність на одержання продукції на представника, складську квитанцію на товар - оригінал, оригінал паспорта представника при отриманні товару (п. 4.1. Договору).
Пунктом 4.4 Договору сторони погодили, що при відвантаженні товару залізничним транспортом Поклажодавець повинен не пізніше ніж за 20 календарних днів до проведення запланованого відвантаження, письмово попередити про це Зерновий склад, який вносить коригування у графік відвантаження продукції залізничним транспортом. З подальшим повідомленням Поклажодавця електронним листом або по телефону початку відвантаження продукції. У випадку погодження між сторонами дати початку відвантаження зернових культур - Поклажодавець зобов'язується повідомити за 7 днів до дати відвантаження - дату поставки вагонів під завантаження зерновими культурами.
Відпуск продукції Поклажодавцю здійснюється після 100% оплати ним всіх наданих Зерновим складом послуг по складському зберіганню зерна (п. 4.5 Договору).
Відповідно до п. 5.2., 5.5 Договору сторони погодили розмір плати (тарифи) за надання послуг встановлюється за домовленістю сторін відповідно до Протоколу погодження ціни на послуги Зернового складу зазначені у додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору, якщо інше не передбачено законодавством. Поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна за кожний місяць, в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі виписаного Зерновим складом рахунку. Розрахунок вартості послуг за зберігання проводиться з першого дня завезення (переоформлення) зерна.
Згідно п. 6.1 Договору Зерновий склад не має права розпоряджатися зерном (його частиною) Поклажодавця після закінчення строку зберігання, за винятком випадків, передбачених пунктами 7.2 та 8.4. даного договору.
Так, зокрема у п. 7.2, 8.4. Договору сторони визначили, що у випадку прострочення Поклажодавцем оплати наданих послуг більше ніж на 3 місяці чи відмова від проведення оплати Зерновий склад має право продати частину зернових культур Поклажодавця у розмірі, необхідному для погашення заборгованості або залишити частину зерна в заставі, до повного погашення Поклажодавцем заборгованості за надані послуги. У разі коли Поклажодавець у запропонований цим договором строк не витребував зерно, Зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах за ринковою ціною, письмово повідомивши Поклажодавця за 5-ть календарних днів про намір вчинити дії по продажу. Кошти, одержані від продажу зерна, передають Поклажодавцю, крім сум, що належать Зерновому складу.
Строк зберігання зерна становить - до 01.06.2017 року (п. 8.7 Договору).
Відповідно до п. 9.1. Договору, договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.
Відповідно до укладеного між ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву Україна (Зерновий склад) та ФОП Паламарем В.В. (Поклажодавець) Протоколу погодження цін на послуги до договору складського зберігання № 3б-45-2016 від 19.09.2016, останні засвідчили, що сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни на послуги, які надаються Зерновим складом.
Також, 29 травня 2017 року між ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України та ФОП Паламарем В.В. було укладено Додаткову угоду до договору складського зберігання зерна №Зб-45-2016 від 19.09.2016, якою сторони домовились внести зміни, зокрема: 1.1. До підпункту 2 пункту 3.2. "Зерновий склад має право", виклавши даний пункт в наступній редакції "Вимагати від Поклажодавця забрати зерно до "01" липня 2017р. у разі закінчення строку його зберігання та виникнення виробничої необхідності"; 1.2. До пункту 8.1. "Строк зберігання зерна", а саме даний пункт викласти в слідуючій редакції "Строк зберігання зерна становить - до 01.08.2017 року"; 2. Інші умови вищевказаного договору лишаються не змінними, і сторони підтверджують по них свої зобов'язання; 3. Дану угоду складено у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін; 4. Дана угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами.
На виконання умов Договору, відповідно до складської квитанції серії АФ № 128708 від 20.10.2016 позивач передав, а відповідач отримав на зберігання кукурудзу 3 класу урожаю 2016 року фізичною та заліковою вагою у кількості 306 360 кг та із зобов'язанням зберігати зерно у строк до 01.06.2017.
Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України було надано ФОП Паламарю В.В. послуги із зберігання зерна кукурудзи 3 класу на загальну суму 80 870,53 грн, що підтверджується актами виконаних робіт, зокрема: №54 від 30.09.2016 на суму 6 962,54 грн; №46 від 31.10.2016 на суму 10 693,67 грн; №194 від 30.11.2016 на суму 10 477,51 грн; №283 від 31.12.2016 на суму 10 826,76 грн; №324 від 31.01.2017 на суму 10 826,76 грн; №394 від 28.02.2017 на суму 9 779,02 грн; №490 від 31.03.207 на суму 10 826,76 грн; №542 від 30.04.2017 на суму 10 477,51 грн.
В той же час, ФОП Паламарем В.В. на виконання умов Договору №Зб-45-2016 від 19.09.2016 було проведено розрахунок із позивачем за надання ним послуг із зберігання зерна на загальну суму 69 656,21 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: №145 на суму 6 962,54 грн; №153 від 16.11.2016 на суму 5 000,00 грн; №154 від 23.11.2016 на суму 5 693,67 грн; №16 від 12.12.2016 на суму 5 000,00 грн; №5 від 17.01.2017 на суму 10 000,00 грн; №11 від 30.01.2017 на суму 5 000,00 грн; №16 від 13.02.2017 на суму 5 000,00 грн; №27 від 21.02.2017 на суму 10 000,00 грн; №51 від 24.04.2017 на суму 7 000,00 грн та №69 від 01.06.2017 на суму 10 000,00 грн.
26.04.2017 ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" виписав позивачу нову складську квитанцію № 201 серії АЦ № 786300 від 26.04.2017, відповідно до якої позивач передав, а відповідач отримав на зберігання кукурудзу 3 класу урожаю 2016 року фізичною та заліковою вагою 306 360 кг та із зобов'язанням зберігати зерно у строк до 01.06.2017.
18 липня 2017 року позивач звернувся до ДП "Чортківський КХП" Державного агентства резерву України з листом №18/07/17-1 в якому просив до 01.08.2017 відвантажити зерно кукурудзи 3 класу в ж/д вагони з показниками якості зазначеними в аналізній карточці №186 від 20.10.2016, яке знаходиться на зерновому складі за адресою: ДП "Чортківський КХП" ДАРУ вул. Л.Українки, с. Білобожниця, Чортківського району, Тернопільської області згідно з складською квитанцією на зерно АФ №128708 (порядковий №24) від 20.10.2016 та відвантажити зерно кукурудзи.
Лист ФОП Паламара В.В. №18/07/17-1 від 18.10.2017 відповідачем отримано 19.10.2017, однак залишено без відповіді та задоволення.
В подальшому позивач, після закінчення терміну зберігання неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення зерна кукурудзи в кількості 306,36 тонн, а саме: №08/08/17-1 від 08.08.2017, №28/08/17-1 від 28.08.2017, №29/08/17-1 від 29.08.2017, №04/09/17-1 від 04.09.2017, №07/09/17-1 від 07.09.2017, №12/09/17-1 від 12.09.2017, №09/10/17-1 від 09.10.2017, №24/10/17-1 від 24.10.2017, №08/11/17-1 від 08.11.2017, №10/11/17-1 від 10.11.2017, №18/12/17-1 від 18.12.2017, №06/11/19-1 від 06.11.2019, №01/02/20-1 від 01.02.2020.
Листи - вимоги про повернення зерна кукурудзи 3 класу в кількості 306,36 тонн №12/02/20-1 від 12.02.2020 та №26/03/20-1 від 26.03.2020, окрім ДП "Чортківський КХП", були надіслані також Державному агентству резерву України.
Вказані вище вимоги ФОП Паламара В.В. залишені без задоволення.
08 квітня 2020 року ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України направило на адресу ФОП Паламара В.В. відповідь №230 на вимогу про повернення зерна кукурудзи 3 класу в кількості 306,36 тонн, в якій зазначено, що дана вимога не може бути задоволена на даний час, оскільки станом на 08.04.2020 відповідачем свої зобов'язання відповідно до п.п.5 п.3.3. та п. 4.5. визначені Договором складського зберігання №Зб-45-2016 від 19.09.2016 не виконано, у зв'язку чим у Поклажодавця перед Зерновим складом виникла заборгованість по оплаті переданого на зберігання зерна кукурудзи у розмірі 580 049,77 грн, вимагає її погашення для можливості подальшого вирішення питання відпуску переданого на зберігання зерна з дотриманням усіх умов, визначених укладеним між Сторонами Договором.
11 квітня 2020 року ФОП Паламарем В.В. відповідачу були надіслані рекомендованим листом з описом вкладення претензія №11/04/20/1 та 26 травня 2020 року вимога №26/05/20-1 про повернення зерна кукурудзи в кількості 306,36 тонн на загальну суму 1 562 436,00 грн, які залишені ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" без відповіді та реагування.
Також, позивач звертався до відповідача із листом №17/04/20-2 від 17.04.2020 про надання довідки щодо наявності та кількості зерна кукурудзи, що зберігається у ДП "Чортківський КХП" Державного агентства резерву України, однак відповіді ФОП Паламарем В.В. отримано не було.
У зв'язку з неповерненням зерна кукурудзи та відсутності з боку відповідача будь-якої інформації стосовно заходів вирішення даного питання, 23.04.2020 відповідачу знову була надіслана рекомендованим листом з описом вкладення вимога №23/04/20-1 на підставі ст. ст. 32, 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" про забезпечення відвантаження зерна кукурудзи 3 класу в кількості 306,360 тонн з 30.04.2020 уже на автомобільний транспорт, який буде надано Поклажодавцем та в разі позитивного вирішення даного питання надати рахунки для оплати послуг по відвантаженню кукурудзи.
Однак, вищезазначена вимога також залишена без відповіді та реагування з боку ДП "Чортківський КХП" Державного агентства резерву України.
19.05.2020 ФОП Паламар В.В. звернувся до Вінницької торгово-промислової палати з заявою №19/05/20-1 про визначення середньої оптово-ринкової вартості кукурудзи 3 класу за 1 тонну з урахуванням ПДВ на умовах EXW.
Відповідно до експертного висновку № В-214 від 27.05.2020, Вінницька торгово-промислова палата повідомила позивача, що за результатами моніторингу цін на кукурудзу середній рівень цін на кукурудзу 3-го класу (кормові потреби) на ринку Тернопільської області станом на 20.05.2020 року склав 5 077,67 грн за тону з ПДВ на умовах EXW.
Окрім того, відповідно до цінової довідки №І-027 від 18.08.2020 Тернопільської торгово-промислової палати, долученої позивачем до заяви №385-ц від 11.09.2020 (вх. №6302 від 15.09.2020) про збільшення позовних вимог, вартість 1 тонни кукурудзи 3-го класу (кормові потреби) станом на 14.08.2020 по Тернопільській області на умовах EXW становить 5 600,00 грн.
Отже, позивач стверджує, що сума збитків втраченого (неповернутого) зерна кукурудзи 3 класу вагою 306 360 кг становить 1 715 616,00 грн (306 360 тонн *5 600,00 грн).
З огляду на те, що у досудовому порядку сторонами не було врегульовано даний спір, відповідачем не повернуто позивачу передане на зберігання зерно, як і не відшкодовано суму збитків втраченого (неповернутого) зерна, ФОП Паламар В.В. звернувся із даним позовом до суду.
Дослідивши норми чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі укладеного 19.09.2016 між ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву Україна (Зерновий склад) та ФОП Паламарем В.В. (Поклажодавець) договору № Зб45-2016 складського зберігання зерна.
Договір укладений належним чином, на час розгляду справи не визнаний недійсним, отже є обов'язковим для сторін.
Тоді як, предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, згідно частина 1 ст.225 ГК України, відноситься:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальну компенсацію моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 294 ГК України визначено, що зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання.
До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна регулюються також Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та іншими актами цивільного законодавства.
Статтею 955 ЦК України унормовано, що положення параграфа 1 глави 66 ЦК України застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.
Відповідно до статті 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.
Статтею 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" визначено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
Як зазначалось вище, на виконання зобов'язань за Договором позивачем передано на складське зберігання відповідачу кукурудзу 3 класу, урожаю 2016 року, фізичною вагою 306 360 кг, заліковою вагою 306 360 кг, про що свідчать складські документи: складська квитанція на зерно серії АФ №128708 №24 від 20.10.2016 та складська квитанція серії №201 АЦ №786300 від 26.04.2017, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до згаданих вище складських квитанцій, Зерновий склад зобов'язується зберігати зерно в строк до 01.06.2017.
Разом з тим, 29 травня 2017 року між ФОП Паламар В.В. та ДП "Чортківський КХП" Держаного агентства резерву України укладено Додаткову угоду до договору складського зберігання зерна №Зб-45-2016 від 19.06.2016, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни у п. 8.1 Договору, а саме: даний пункт викласти в слідкуючій редакції: "Строк зберігання зерна становить - до 01.08.2017 року".
З огляду на що, суд зазначає, що договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У свою чергу, істотними умовами договорів зберігання в господарському обігу є умови про річ, ціну та строк дії договору.
Відповідно до Додаткової угоди від 29.05.2017 до договору №Зб-45-2016 складського зберігання, укладеного сторонами 19.09.2016, строк зберігання зерна становить до 01 серпня 2017 року.
Згідно із п. 4 згаданої вище Додаткової угоди від 29.05.2017, дана угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами.
Таким чином, враховуючи наведене вище, суд констатує, що строк зберігання зерна, відповідно до Додаткової угоди від 29.05.2017 до Договору складського зберігання № Зб-45-2016 від 19.09.2016, у даному випадку становить до 01.08.2017.
Поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна (ч. ч. 1, 2 ст. 31 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні").
Згідно зі ст. 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
За приписами статті 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов'язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.
Аналогічна норма міститься у статті 953 Цивільного кодексу України, згідно з якою зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Так, як уже зазначалось вище, до закінчення терміну зберігання зерна, обумовленого Додатковою угодою від 29.05.2017 до договору №Зб-45-2016 від 19.09.2016, ФОП Паламар В.В. звернувся до відповідача з листом №18/07/17-1 від 18.07.2017 про відвантаження до 01.08.2017 в ж/д вагони зерна кукурудзи 3 класу згідно з складською квитанцією на зерно АФ №128708 (порядковий №24) від 20.10.2016.
Лист ФОП Паламара В.В. №18/07/17-1 від 18.10.2017 відповідачем отримано 19.10.2017, про що свідчить відмітка про отримання та підпис уповноваженої особи відповідача (О.І.Гевко).
При цьому, факт отримання листа №18/07/17-1 від 18.10.2017 відповідачем не заперечується.
Однак, даний лист залишений без відповіді та задоволення. Відповідач, в порушення умов Договору складського зберігання зерна, ст. 953 ЦК України та ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерно позивачу не повернув.
Матеріалами справи підтверджується, що в подальшому після закінчення терміну зберігання зерна, відповідно до вимог ст. 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна України" та п. 10 ч. 3 Договору №Зб-45-2016 від 19.06.2016, позивач неодноразово направляв вимоги відповідачу про відвантаження взятого на зберігання зерна кукурудзи 3 класу в кількості 306,36 тонн, а саме: №08/08/17-1 від 08.08.2017, №28/08/17-1 від 28.08.2017, №29/08/17-1 від 2908.2017, №04/09/17-1 від 04.09.2017, №07/09/17-1 від 07.09.2017, №12/09/17-1 від 12.09.2017, №09/10/17-1 від 09.10.2017, №24/10/17-1 від 24.10.2017,№08/11/17-1 від 08.11.2017, №10/11/17-1 від 10.11.2017, №18/12/17-1 від 18.12.2017, №06/11/19-1 від 06.11.2019, №01/02/20-1 від 01.02.2020, №12/02/20-1 від 12.02.2020.
Вказані вимоги позивача також залишені без задоволення, що свідчить про порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині повернення позивачу переданого на зберігання зерна.
Разом з тим як, вбачається з матеріалів справи, лише 08 квітня 2020 року відповідачем була надана відповідь №230 на вимогу про повернення зерна кукурудзи 3 класу в кількості 306,36 тонн від 26.03.2020 №26/03/20-1, в якій ДП "Чортківський КХП" Державного агентства резерву України зазначає, що станом на 08.04.2020 поклажодавцем не виконано зобов'язання визначені п. 5 п. п. 3.3. Договору, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед Зерновим складом в розмірі 580 049,77 грн по оплаті переданого на зберігання зерна кукурудзи і його відпуск можливий тільки після погашення заборгованості.
Окрім того, позивачем були повторно надіслані відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення, зокрема: претензія №11/04/20/1 від 11.04.2020 про повернення зерна кукурудзи в кількості 306,36 тонн на загальну суму 1 562 436,00 грн, лист №17/04/20-2 від 17.04.2020 про надання довідки щодо наявності та кількості зерна кукурудзи, що зберігається у ДП "Чортківський КХП" Державного агентства резерву України, вимога №23/04/20-1 на підставі ст. ст. 32, 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" про забезпечення відвантаження зерна кукурудзи 3 класу в кількості 306,360 тонн з 30.04.2020 на автомобільний транспорт та вимога №26/05/20-1 про повернення зерна кукурудзи в кількості 306,36 тонн на загальну суму 1 562 436,00 грн, які залишені останнім без відповіді та реагування.
Отже, матеріали справи не містять, а відповідач у свою чергу, не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження факту повернення позивачу переданого на підставі Договору складського зберігання №Зб-45-2016 від 19.09.2016 зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2016 року в кількості 306 360 кг (прийняття якого Зерновим складом оформлено складським квитанціями серії АФ № 158708 від 20.10.2016 та серії АЦ №786300 від 26.04.2017).
В той же час, із листа Управління служби безпеки України в Тернопільській області від 20.07.2020 №69/6-858 вбачається, що слідчим відділом УСБУ в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020210000000100 від 18.02.2020 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. ч. 3,5 ст. 19 Кримінального кодексу України в ході якого встановлено, що в період з квітня 2019 року по січень 2020 року, службові особи ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (ЄДРПОУ 00956187, Тернопільська область, м. Чортків, вул. Білецька, 2-а), шляхом зловживання службовим становищем, заволоділи майном (зерновою продукцією), що перебувало на зберіганні у вказаному Держпідприємстві, в особливо великих розмірах.
Окрім того, у даному листі зазначено, що перевіркою окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Чортківський КХП" за період з 01.09.2018 по 13.05.2020, проведеною Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, підтверджено нестачу зернової продукції у даному підприємстві в розмірі 23 720 814 кг на загальну суму 125 204 612,81 грн, в тому числі зерна кукурудзи 3 класу, 2016 врожаю, в кількості 304 792 кг на суму 1 444 714, 08 грн, що належить ФОП Паламару В.В.
Отже, з боку відповідача має місце неналежне збереження зерна кукурудзи 3 класу в кількості 306 360 кг і невиконання обов'язку з відвантаження його позивачу, тобто порушення договірного зобов'язання.
Також, відсутність зерна на складі станом на дату розгляду справи не заперечується і самим відповідачем у відзиві від 06.08.2020 № 478 (вх. № 5355 від 11.08.2020). Зокрема ДП "Чортківський КХП" зазначає, що на даний час відсутні документально підтверджені докази фактичного зберігання на підприємстві відповідача зерна в кількості 306 360 кг, оскільки в рамках відкритого кримінального провадження № 12020210000000100 від 18.02.2020 було вилучено оригінали первинних складських, товарно - супровідних та бухгалтерських документальних матеріалів (за період з січня 2015 року по травень 2020 року), в тому числі документів стосовно господарських правовідносин позивача з відповідачем.
Частиною 1 статті 33 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" визначено, що за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. При цьому боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 Цивільного кодексу України).
Статтею 950 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі, зокрема, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
Відповідно до приписів ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцю втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до приписів ст. 225 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) шкоди;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.
Протиправною вважається така поведінка особи, яка порушує приписи закону чи іншого нормативного акта, або виявилася у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання.
Протиправність поведінки боржника або кредитора полягає в порушенні договірного зобов'язання. Відповідно до ст. 610 ЦК України, як уже зазначалось вище, порушенням зобов'язання є невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Стягнення збитків є заходом цивільної відповідальності. Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов'язання, пов'язане також з необхідністю з'ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін.
Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо зберігання зерна, а саме: втрати зерна, позивачу завдано збитків на суму 1 715 616, 00 грн, з розрахунку 5 600,00 грн за тонну (306, 360 тонн *5 600,00 грн), відповідно до цінової довідки Тернопільської торгово-промислової палати № І-027 від 18.08.2020.
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи принцип диспозитивності встановлений ст.14 ГПК України, суд розглядає справу у межах заявлених позивачем вимог виходячи з розрахунку вартості переданого на зберігання зерна кукурудзи, який позивачем визначено на підставі цінової довідки Тернопільської торгово-промислової палати № І-027 від 18.08.2020, тобто 5 600,00 грн за тону.
Окрім того, згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов'язання.
З аналізу наведених правових норм випливає, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у неналежному збереженні зерна, тобто відповідач не довів відсутність вини щодо належного виконання зобов'язань за договором.
З огляду на вищевикладене, позивачем належними та допустимими доказами доведено порушення відповідачем зобов'язання за договором, факт спричинення збитків, їх розмір та прямий причинний зв'язок між заявленою сумою збитків та діями відповідача, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.
Разом з тим, заперечуючи позовні вимоги, згідно відзиву на позов від 06.08.2020 № 478 (вх.№ 5355 від 11.08.2020) ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" вказує на те, що відповідач не мав правових підстав для відпуску зерна позивачу, оскільки останній мав борг перед Зерновим складом.
З цього приводу суд відзначає наступне.
Так, відповідно до п.3.3.5. Договору, Поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватись за надані послуги згідно виставлених рахунків.
Згідно із п. 5.5. Договору, Поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна за кожний місяць, в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі виписаного зерновим складом рахунку.
Із матеріалів справи вбачається, що ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" за послуги зберігання зерна виставлялись Платнику - ФОП Паламару В.В. рахунки - фактури, зокрема №54 від 30.09.2016 на суму 6 962,54 грн; №46 від 31.10.2016 на суму 10 693,67 грн; №194 від 30.11.2016 на суму 10 477,51 грн; №283 від 31.12.2016 на суму 10 826,76 грн; №324 від 31.01.2017 на суму 10 826,76 грн; №394 від 28.02.2017 на суму 9 779,02 грн; №490 від 31.03.207 на суму 10 826,76 грн; №542 від 30.04.2017 на суму 10 477,51 грн.
Тобто, позивачу виставлені рахунки - фактури на загальну суму 80 870,53 грн.
При цьому, доказів про направлення (виписання) Зерновим складом Поклажодавцю інших рахунків (окрім тих які виписані на суму 80 870, 53 грн), як до закінчення строку зберігання майна, так і після його закінчення (після 01.08.2017), відповідачем не надано, що у свою чергу свідчить про те, що у ФОП Паламара В.В. не було встановленої Договором підстави - виставленого стороною відповідача рахунку - фактури - для проведення оплати за послуги зберігання зерна.
Тоді як ФОП Паламарем В.В., на виконання умов Договору №Зб-45-2016 від 19.09.2016, проведено розрахунок із позивачем за надання ним послуг із зберігання зерна на суму 69 656,21 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, про які зазначено вище.
Проте, суд відзначає, що обставини щодо своєчасного розрахунку за надані Поклажодавцю послуги за зберігання зерна не входять в предмет доказування у даному спорі, а отже судом не досліджуються.
У свою чергу, п. 7.2. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення Поклажодавцем оплати наданих послуг більше ніж на 3 місяці чи відмови від проведення оплати Зерновий склад має право продати частину зернових культур Поклажодавця у розмірі, необхідному для погашення заборгованості або залишити частину зерна в заставі, до повного погашення Поклажодавцем заборгованості за надані послуги.
Згідно ч.1 ст.938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, притриманням (ст.546 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 595 ЦК України відповідно кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника; кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини.
Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 цього Кодексу.
Згідно п.30 Інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", суть притримання як способу забезпечення виконання зобов'язань полягає, по-перше, в тому, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її до виконання боржником зобов'язання, по-друге, в тому, що кредитор має право на задоволення своїх вимог з вартості притриманої речі. Згідно зі статетю 597 ЦК України вимоги кредитора, який притримує річ, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 ЦК України, тобто, в порядку, встановленому для реалізації предмета застави.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання шляхом притримання між сторонами не був вчинений у письмовій формі, а відтак між сторонами у справі не погоджено такого забезпечення виконання зобов'язання як притримання.
Також, в порушення вимог норм ст.595 ЦК України відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про притримання зерна кукурудзи відповідачем.
Крім того, умовами п.7.3. Договору передбачено правові наслідки невиконання Поклажодавцем свого обов'язку із оплати послуг, наданих Зерновим складом, а саме: право Зернового складу на стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. При цьому сторонами погоджено в тому ж пункті договору, що сплата пені не звільняє сторони від виконання договірних зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 06 грудня 2017 року у справі № 915/1975/15 та постанові Верховного суду від 04.07.2018 у справі № 926/2275/17.
Отже, не проведення позивачем розрахунків за зберігання зерна не є підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності чи зменшення її розміру, оскільки виходячи зі змісту частини 1 ст. 936 ЦК України, договір зберігання не містить зустрічних зобов'язань, які повинні виконуватися його сторонами одночасно, а вимоги про стягнення плати за зберігання зерна можуть бути предметом іншого судового розгляду.
Крім того, згідно ст.597 ЦК України вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 ЦК України (публічні торги або інше, встановлене договором чи законом), однак ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" не представлено доказів, які б підтверджували реалізацію спірного майна у спосіб встановлений у статті 591 ЦК України.
За таких обставин, судом відхиляються заперечення відповідача щодо відсутності у відповідача правових підстав для відпуску зерна позивачу, оскільки останній мав борг перед Зерновим складом за послуги зберігання зерна.
Окрім того, заперечуючи позовні вимоги, відповідач вказує на те, що додані до позовної заяви докази надіслання вимог про повернення переданого на зберігання зерна кукурудзи містять невірну адресу місцезнаходження ДП "Чортківський КХП", якою є: 48501, Тернопільська область, м. Чортків, вул. Білецька, 2-А, а не "вул. Білецька, 2" або "вул. Білецька, 3". З огляду на що, відповідач в більшості випадків не міг отримати згадані позивачем вимоги.
Дані твердження відповідача судом також оцінюються критично з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 10 пункту 3.1. Договору, Зерновий склад зобов'язаний повернути зерно за першою вимогою Поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився.
Також, у п. 8.3. Договору сторони домовились, що Зерновий склад зобов'язаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити Поклажодавця і визначити строк його витребування.
Аналогічні положення щодо обов'язку Зернового складу письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна, а також щодо повернення зерна за першою вимогою володільця складського документа містяться і в Законі України "Про зерно і ринок зерна в Україні", про що зазначено вище.
Однак, із матеріалів справи не вбачається виконання Зерновим складом встановленого Законом України "Про зерно і ринок зерна в Україні" та п. 8.3. Договору обов'язку щодо письмового за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередження Поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна із запропонованим терміном витребування зерна, тоді як позивач звертався до відповідача із листом №18/07/17-1 від 18.10.2017, в якому просив до 01.08.2017 відвантажити зерно кукурудзи 3 класу в ж/д вагони з показниками якості зазначеними в аналізній карточці №186 від 20.10.2016, яке знаходиться на зерновому складі за адресою: ДП "Чортківський КХП" ДАРУ вул. Л.Українки, с. Білобожниця, Чортківського району, Тернопільської області згідно з складською квитанцією на зерно АФ №128708 (порядковий №24) від 20.10.2016 та відвантажити зерно кукурудзи, що свідчить про витребування зерна ФОП Паламарем В.В.
При цьому, як уже зазначалось вище, факт отримання відповідачем листа ФОП Паламара В.В. №18/07/17-1 від 18.10.2017 підтверджується відміткою про отримання та підписом уповноваженої особи відповідача (О.І.Гевко), а також не заперечується відповідачем.
З огляду на що, суд констатує, що обов'язок відвантажити передане позивачем на зберігання зерно кукурудзи 3 класу в кількості 306 360 кг, відповідно до Договору № 3б-45-2016 від 19.09.2016 складського зберігання зерна, виник у ДП "Чортківський КХП" одразу після отримання ним першого листа/вимоги ФОП Паламара В.В. №18/07/17-1 від 18.10.2017.
Окрім того, суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт отримання і інших вимог позивача про повернення зерна, зважаючи на кількість, інтервал та адреси їх надіслання, а вказується тільки про неможливість отримання даних вимог "у більшості випадків", що також свідчить про обізнаність ДП "Чортківський КХП" про необхідність виконання умов Договору № 3б-45-2016 від 19.09.2016 складського зберігання зерна в частині повернення ФОП Паламару В.В. переданого ним на зберігання зерна.
Більше того, навіть у Договорі № 3б-45-2016 від 19.09.2016 складського зберігання майна сторони вказали адресу, зокрема, "м. Чортків, вул. Білецька, 2", як місцезнаходження одного із зерносховищ Зернового складу. Отже, надіслання позивачем листів - вимог про повернення зерна на адресу: "м. Чортків, вул. Білецька, 2" судом розцінюється як належне повідомлення відповідача про витребування зерна Поклажодавцем.
Не беруться судом до уваги заперечення відповідача, щодо несвоєчасно (не пізніше ніж за 20 календарних днів) попередження позивача про проведення запланованого відвантаження залізничним транспортом, оскільки навіть станом на час розгляду справи відповідачем не представлено суду доказів про вчинення останнім будь-яких дій, спрямованих на повернення позивачу переданого на зберігання зерна кукурудзи 3 класу в кількості 306 360 кг.
Відповідно до ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як встановлено ч.3 та 4 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи, що в процесі розгляду справи встановлено кількість та вартість фактично переданого зерна кукурудзи 3 класу на зберігання відповідачеві, з'ясовано відсутність зерна на складі, належного позивачеві, враховуючи те, що відповідачем доводів позивача про відсутність зерна на зерноскладі не спростовано, а також відповідачем не доведено, що шкоду завдано не з вини Державної підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства України, отже встановлено наявність усіх складових цивільного правопорушення, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця Паламара В.В. про стягнення з відповідача збитків в розмірі 1 715 616,00 грн, слід задоволити.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із розглядом у Господарському суді Тернопільської області справи № 921/411/20 позивачем понесені судові витрати, а саме:
- 25 768 (двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн 22 коп. - судовий збір;
- 2 256 (дві тисячі двісті п'ятдесят шість) грн 00 коп. - витрати, пов'язані із проведення експертиз з метою визначення вартості втраченого (неповернутого) зерна кукурудзи 3 класу.
При цьому, за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 25 768,22 грн, що підтверджується квитанціями № ПН 1281164 від 15.06.2020 на суму 23 333,90 грн, № ПН 1350028 від 07.07.2020 на суму 18,80 грн та № 27723 від 20.08.2020 на суму 2 415,50 грн (оригінали наявні в матеріалах справи).
Також з наданих суду документів вбачається, що у зв'язку із розглядом справи, з метою визначення вартості втраченого (неповернутого) зерна кукурудзи 3 класу, позивачем понесені витрати на проведення експертиз у загальному розмірі 2 256,00 грн.
Понесення ФОП Паламарем В.В. витрат на проведення експертиз у вказаному розмірі підтверджується рахунком № 01-0214 ВЦ від 19.05.2020, квитанцією № N1DZT5088M від 01.06.2020 на суму1 248,00 грн, актом № 01-0214 ВЦ здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 01.06.2020, укладеним між ФОП Паламарем В.В. та Вінницькою торгово - промисловою палатою, рахунком на оплату № 2061 від 19.08.2020 на суму 1 008,00 грн та актом надання послуг № 1783 від 19.08.2020 на суму 1 008,00 грн, укладеним між ФОП Паламарем В.В. та Тернопільською торгово - промисловою палатою.
Отже, матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на експертизу у розмірі 2 256,00 грн.
Порядок розподілу судових витрат визначено ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, за змістом ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Оскільки в процесі розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а також враховуючи, що спір у даній справі виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, судові витрати, а саме: витрати на проведення експертиз у розмірі 2 256,00 грн та судовий збір у розмірі 25 768,22 грн покладаються судом на Державне підприємство "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.73-75, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (48500, Тернопільська область, м. Чортків, вул. Білецька, 2-А, код ЄДРПОУ 00956187) на користь фізичної особи-підприємця Паламара Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) - 1 715 616 (один мільйон сімсот п'ятнадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн 00 коп. збитків завданих втратою (нестачею) зерна кукурудзи 3 класу, 2 256 (дві тисячі двісті п'ятдесят шість) грн 00 коп. вартості оцінки втраченого (неповернутого) зерна кукурудзи 3 класу, 25 768 (двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн 22 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів, в порядку визначеному ст. ст. 254, 256-257 ГПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення (у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Н.В.Охотницької (перебування на лікарняному) складено та підписано 18 листопада 2020 року.
Суддя Н.В. Охотницька