вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/2640/20
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
справу № 911/2640/20
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Агротехсоюз ” (08623, Київська обл., Васильківський район, смт Калинівка, вул. Залізнична, 49)
ДоДержавного підприємства “Чайка” (08330, Київська обл., Бориспільський район, с. Дударків, вул. Гололя, 62-А)
Простягнення 2048,55 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агротехсоюз ” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою від 08.09.2020, заявивши вимоги про стягнення з Державного підприємства “Чайка ” (далі - відповідач) 2048,55 грн з яких: 1764,00 грн основного боргу, 216,36 грн пені за загальний період прострочки з 31.10.2019 по 27.04.2020, 45,28 грн 3% річних за загальний період прострочки з 31.10.2019 по 07.09.2020 та 22,91 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з 01.11.2019 по 31.07.2020.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором про технічне обслуговування та ремонт №935 від 21.10.2019.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2020 відкрито провадження у справі №911/2640/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у зв'язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.
Згідно з ч.1 ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
У встановлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 16.09.2020 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін не заявив. Про розгляд справи в господарському суді відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення №0103275098365 про вручення відповідачу 22.09.2020 копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вищеперелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агротехсоюз ” (далі - виконавець, позивач) та Державним підприємством “Чайка” (далі - замовник, відповідач) 21.10.2019 укладено договір про технічне обслуговування та ремонт №935 (далі - договір), відповідно до умов п.1.1 якого виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги по ремонту сільськогосподарської техніки, у тому числі з використанням матеріалів, запасних частин як замовника, так і спеціально замовлених виконавцем. Замовник бере на себе зобов'язання прийняти й оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів запасних частин виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього договору.
Відповідно до п.1.2. договору перелік робіт з технічного обслуговування та/або ремонту, а також перелік матеріалів, що використовуються, вказуються в рахунку, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п.2.1. договору вартість послуг погоджується сторонами і вказується в рахунку, який є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 2.2 договору визначено, що загальна вартість послуг і матеріалів, визначених цим договором, становить 1764,00 (одна тисяча сімсот шістдесят чотири) грн 00 коп, у т.ч. з ПДВ.
Пункт 2.3. договору вказує на те, що оплата послуг і матеріалів, запасних частин здійснюється замовником протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання Акту про надання послуг, (Акту виконаних робіт) шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги/роботи виконавця в повному обсязі та у строки, передбачені розділом 2 цього договору.
Виконавець має право вимагати від замовника оплатити вартість фактично наданих послуг, використаних матеріалів, запасних частин виконавця, а також компенсувати вартість матеріалів (запасних частин), використаних виконавцем для надання послуг, у разі розірвання цього договору за ініціативою замовника (п.п.3.2.11 п.3.2 договору).
Згідно з п.4.2 договору прийняття техніки (її складових) замовником після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту здійснюється у присутності представника виконавця, про що складається акт про надання послуг (акт виконаних робіт).
Відповідно до п.5.2 договору виконавець надає послуги, передбачені розділом 1, протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання даного договору.
Згідно з п.5.4 договору послуги, передбачені розділом 1 цього договору, вважаються наданими з моменту підписання акту про надання послуг (акту виконаних робіт).
Пунктом 5.5 договору сторони погодили, що після виконання технічного обслуговування та/або ремонту й отримання передбачених договором платежів, виконавець надає замовнику акт про надання послуг (акт виконаних робіт).
Відповідно до п.6.2 договору за порушення строків розрахунків, передбачених розділом 2 цього договору, замовник сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п.8.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2019 року, але у будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послугу з діагностики двигуна внутрішнього згорання трактора AXION 850 ІІ VIN A3002653, про що між сторонами складено та підписано без зауважень акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №14197 від 21.10.2019 на суму 1764,00 грн з ПДВ.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №83321 від 21.10.2019 року для оплати наданих послуг з діагностики та перебування в дорозі спеціаліста на суму 1764,00 грн з ПДВ.
За твердженнями позивача, відповідачем в порушення умов договору виконані послуги не були оплачені, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Оскільки на момент звернення позивача до суду відповідач не здійснив оплату за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача 1764,00 грн основного боргу.
Також, зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем нараховано 216,36 грн пені, 45,28 грн 3% річних та 22,91 грн інфляційних втрат.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному встановлені всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Оскільки, станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості у повному обсязі, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1764,00 грн правомірними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним договором про технічне обслуговування та ремонт позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 216,36 грн за загальний період прострочення з 31.10.2019 по 27.04.2020 відповідно до наданого до позовної заяви розрахунку.
Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що за порушення строків розрахунків, передбачених розділом 2 цього договору, замовник сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Неустойкою (штрафом, пенею) у розумінні ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У ч.2 ст.217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ст.3 вказаного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснений позивачем розрахунок пені за прострочення оплати наданих послуг є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та вищезазначеним вимогам законодавства, а відтак вимога позивача в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 45,28 грн 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період прострочення з 31.10.2019 року по 07.09.2020, та 22,91 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період прострочення з 01.11.2019 року по 31.07.2020 року, згідно з виконаними позивачем розрахунками.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними, обґрунтованими, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1764,00 грн основного боргу, 216,36 грн пені, 45,28 грн 3 % річних та 22,91 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, як правомірні, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідачем не заперечені та належним чином не спростовані.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Інших судових витрат, для їх покладення на відповідача, позивач не заявив.
Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 123, 129, 165, 178, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехсоюз” до Державного підприємства “Чайка” про стягнення 2048,55 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства “Чайка” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехсоюз” 1764 (одну тисячу сімсот шістдесят чотири) грн 00 коп основного боргу, 216 (двісті шістнадцять) грн 36 коп пені, 45 (сорок п'ять) грн 28 коп 3% річних, 22 (двадцять дві) грн 91 коп інфляційних втрат та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп витрат по сплаті судового збору.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агротехсоюз” (08623, Київська обл., Васильківський район, смт Калинівка, вул. Залізнична, 49, ідентифікаційний код 24918458).
Відповідач - Державне підприємство “Чайка” (08330, Київська обл., Бориспільський район, с. Дударків, вул. Гоголя, 62-А, ідентифікаційний код 31245250).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.11.2020.
Суддя О.О. Третьякова