ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2020Справа № 910/11386/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛЕМТРАНС"
до відповідача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про стягнення 134 464,84 грн.
без виклику учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 134 464,84 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з незабезпеченням Акціонерним товариством "Українська залізниця" збереженості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" під час перевезень, відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки у розмірі 134 464,84 грн., з яких: 120 254,89 грн. - витрати на придбані деталі, 14 209,95 грн. - витрати на технічне обслуговування.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
21.08.2020 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових документів.
10.09.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому сторона повністю заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність у позивача права на пред'явлення даного позову, оскільки останній не підтвердив, що спірні вагони перебувають у його власності або на підставі іншого речового права.
22.09.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій сторона зазначила про безпідставність та необґрунтованість заперечень відповідача.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та на лікарняному, завершальний розгляд справи здійснювався 18.11.2020.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
У січні-лютому 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС».
Як вбачається з наявних матеріалів справи, на станціях Вечірній кут (код станції 457801), Кривий Ріг (код станції 467201), Інгулець (код станції 467703), Грекувата (код станції 457407), Ароматна (код станції 454606), Богуславській (код станції 455100) було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) ТОВ «ЛЕМТРАНС», а саме: №№ 59086603, 56127723, 63243950, 62965611, 53485686, 55841415, 61950382, 56999816, 52539103, 62074059, 62023130, 55331524, 63659064, 63485171, 52507134, 56674138, 63783708, 63129878, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності деталей, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М за наступними номерами: 1183 від 01.03.2020 року, 5698 від 03.02.2020 року, 5724 від 03.02.2020 року, 5753 від 04.02.2020 року, 5787 від 05.02.2020 року, 5796 від 05.02.2020 року, 8070 від 16.02.2020 року, 8879 від 24.02.2020 року, 1868 від 24.02.2020 року, 0717 від 14.02.2020 року, 0991 від 21.02.2020 року, 3150 від 20.02.2020 року, 3207 від 21.02.2020 року, 3313 від 27.02.2020 року, 891 від 18.02.2020 року, 791 від 20.02.2020 року, 1077 від 27.02.2020 року, 9888 від 02.02.2020 року.
З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагону форми ВУ-25М ТОВ «ЛЕМТРАНС» письмово зверталося з заявами до начальників вищезазначених залізничних станцій, а також зі скаргами до начальників структурних підрозділів відповідних регіональних філій залізниці.
З матеріалів справи вбачається, що структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Структурним підрозділом «Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» складено акти про пошкодження вагона (форма ВУ-25М) щодо усіх вищеперелічених залізничних вагонів.
Внаслідок розукомплектування вагонів ТОВ «ЛЕМТРАНС» було змушене передати структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки вагони використовуються у господарській діяльності ТОВ «ЛЕМТРАНС».
Відповідно до повідомлень (форма ВУ-36М) встановлено, що вагони №№: 59086603, 56127723, 63243950, 62965611, 53485686, 55841415, 61950382, 56999816, 52539103, 62074059, 62023130, 55331524, 63659064, 63485171, 52507134, 56674138, 63783708, 63129878 було відремонтовано та визнано їх придатними до експлуатації.
Як зазначає позивач, ним було придбано деталі, які були встановлені замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, а саме:
1) На підставі Контракту купівлі-продажу № 495 від 14.03.2018 року та специфікації (додаток № 5 від 01.10.2018 року) у ЗАО ВТФ «Трансмашэкспорт» (м. Москва, Російська Федерація) було придбано:
- головна частина 270.023-1 у кількості 13 шт. на загальну суму 53 216,67 грн., що дорівнює 125 775,00 російських рублів по офіційному курсу гривні до російського рубля станом на дату оплати 11.10.2018 року.
Зазначена продукція була сплачена згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 87 від 10.10.2018 року, яке проведено банком 11.10.2018 року, на підставі отриманого рахунку № 6/495 від 04.10.2018 року.
За даними Національного банку України офіційний курс гривні до російського рубля станом на 11.10.2018 року становить 10 російських рублів = 4,2311 грн.
2) На підставі Контракту купівлі-продажу № 495 від 14.03.2018 року та специфікації (додаток № 6 від 10.10.2018 року) у ЗАО ВТФ «Трансмашэкспорт» (м. Москва, Російська Федерація) було придбано:
- магістральна частина 483А.010-01 у кількості 11 шт. на загальну суму 48 985,42 грн., що дорівнює 115 720,00 російських рублів по офіційному курсу гривні до російського рубля станом на дату оплати 21.11.2018 року.
Зазначена продукція була сплачена згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 93 від 20.11.2018 року, яке проведено банком 21.11.2018 року, на підставі отриманого рахунку № 5/495 від 20.11.2018 року.
За даними Національного банку України офіційний курс гривні до російського рубля станом на 21.11.2018 року становить 10 російських рублів = 4,2331 грн.
3) На підставі договору поставки № 59/14 від 10.02.2014 року та специфікації № 43 від 01.10.2018 року у ТОВ «Укртранспневматика» було придбано:
- авторежим 265 А-1 у кількості 2 шт. на загальну суму 7 192,80 грн.
Кошти були сплачені згідно платіжного доручення № 8697 від 07.11.2018 року на підставі виставленого рахунку № ТП000000624 від 05.11.2018 року.
4) На підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 року та специфікації № 44 від 02.07.2019 року у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано:
- пружина візка зовнішня у кількості 1 шт. на загальну суму 859,20 грн.
Кошти були сплачені згідно платіжного доручення № 6764 від 19.08.2019 року.
5) На підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 року та специфікації № 44 від 02.07.2019 року у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано:
- пружина візка внутрішня у кількості 1 шт. на загальну суму 367,20 грн.
Кошти були сплачені згідно платіжного доручення № 6764 від 19.08.2019 року.
6) На підставі договору поставки № 59/14 від 10.02.2014 року та специфікації № 46 від 04.04.2019 року у ТОВ «Укртранспневматика» було придбано:
- регулятор гальмівних важільних передач РТРП-675М у кількості 2 шт. на загальну суму 8 145,60 грн.
Кошти були сплачені згідно платіжних доручень № 2866 від 11.04.2019 року, № 4031 від 21.05.2019 року на підставі виставленого рахунку № ТП000000271 від 27.03.2019 року.
7) На підставі Договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 року та специфікації № 39 від 03.04.2019 року у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано:
- тяга гальмівна 726.40.071 у кількості 2 шт. на загальну суму 1488,00 грн.
Зазначена продукція була сплачена згідно платіжного доручення № 3474 від 26.04.2019 року.
Таким чином, внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів, Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" були понесені витрати на придбання запасних частин на загальну суму 120 254,89 грн.
Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Між ТОВ «ЛЕМТРАНС» та АТ «Укрзалізниця» (регіональна філія «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця») укладено договір на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів № ПР/В-20130/НЮдч від 19.02.2020 року. Відповідно до цього договору Підрядник зобов'язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням (далі - ТО з відчепленням) під час експлуатації вагонів власності Замовника, орендованих вагонів, або вагонів, що знаходяться в оперативному управлінні, згідно договорів суборенди та даних довідки 2610 філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця», на момент передачі повідомлення 1354 з кодом 4, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, за реквізитами, обумовленими Переліком (Додаток № 2).
Деталі, придбані ТОВ «ЛЕМТРАНС» для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах були передані структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та були встановлені на зазначені вище вагони відповідно до актів № 8 від 28.02.2020 року, № 9 від 13.03.2020 року, № 11 від 27.03.2020 р., від 19.03.2020 року, від 29.02.2020 року, № 10 від 20.03.2020 року, № 15 від 21.04.2020 року, № 17 від 30.04.2020 року (акт використаних запчастин згідно договору № ПР/В-20130/НЮдч от 19.02.2020).
У зв'язку з розукомплектуванням зазначених вагонів та на виконання вищезазначених правил структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» було виконано ремонтні роботи по встановленню деталей на розукомплектовані вагони.
На підтвердження вищезазначених обставин, позивачем надано акти наданих послуг, акти виконаних робіт, а також відповідні повідомлення про прийняття вагонів з ремонту форми ВУ-36М.
Загальна вартість витрат по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони становить 14 209,95 грн.
Спір у справі виник з огляду на те, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) позивача при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму розмірі 134 464,84 грн., з яких: 120 254,89 грн. - витрати на придбані деталі, 14 209,95 грн. - витрати на технічне обслуговування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України. Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися таким чином, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Згідно з ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Судом встановлено, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" за залізничними накладними №№: 45158557, 41836230, 41952128, 41969882, 42029405, 42049064, 42416354, 45892296, 42659508, 43171735, 45807708, 45686151, 45807468, 45942570, 45701406, 45669769, 53864013, 53905451.
Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19).
Як вбачається з наявних матеріалів справи, на станціях Вечірній кут (код станції 457801), Кривий Ріг (код станції 467201), Інгулець (код станції 467703), Грекувата (код станції 457407), Ароматна (код станції 454606), Богуславській (код станції 455100) було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) ТОВ «ЛЕМТРАНС», які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності деталей, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М.
З матеріалів справи також вбачається, що вагони №№ 59086603, 56127723, 63243950, 62965611, 53485686, 55841415, 61950382, 56999816, 52539103, 62074059, 62023130, 55331524, 63659064, 63485171, 52507134, 56674138, 63783708, 63129878 були відремонтовані за рахунок позивача. Це підтверджується відповідними актами, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.
Загальна вартість витрати на технічне обслуговування, які поніс позивач, становить 14 209,95 грн.
При цьому, необхідні деталі загальною вартістю 120 254,89 грн., встановлені на належні Товариству вагони, були придбані позивачем за власні кошти у контрагентів.
Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів склала 134 464,84 грн., з яких: 120 254,89 грн. - витрати на придбані деталі, 14 209,95 грн. - витрати на технічне обслуговування.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами п.110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п.114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Згідно з п.2 ст.126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Суд зазначає про обґрунтованість доводів позивача, викладених у відповіді на відзив у частині того, що саме позивач є власником (орендарем) спірних вагонів, про що вказано у самих залізничних накладних у графі 20 «найменування вантажу» залізничної накладної, яка складалась АТ «Укрзалізниця» на підставі автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів, яка ведеться Філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця». Крім того, позивачем було додано до справи документи, які підтверджують, факт наявності речових прав позивача на спірні вагони, тоді як і платником тарифу, і оператором за названими у позовній заяві залізничними накладними також є саме позивач. Крім цього, позивачем доведено факт понесення ним фактичних збитків через незабезпечення збереження відповідачем майна позивача. Таким чином, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов стосовно того, що у позивача відсутнє право на пред'явлення даного позову, є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з його вини.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що оскільки при перевезенні належних (орендованих) позивачу вагонів залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" були понесені витрати на оплату вартості ремонту залізничних вагонів на загальну суму 134 464,84 грн., через що покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМТРАНС" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 46-46а, ідентифікаційний код: 30600592) збитки у розмірі 134 464,84 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2020.
Суддя І.В. Приходько