ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2020Справа № 910/14192/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в
порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали
господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Плюс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каля»
про стягнення 27 685, 87 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Плюс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каля» про стягнення 27 685, 87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх грошових зобов'язань за договором № 11/09/15 від 11.09.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/14192/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 07.10.2020 представник відповідача подав відзив, яким позовні вимоги заперечено повністю.
Представник позивача 21.10.2020 подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що заперечення відповідача, викладені у відзиві, є необгрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Сторонами у справі 11.09.2015 укладено договір № 11/09/15 (з врахуванням протоколу розбіжностей), за яким позивач зобов'язався поставляти відповідачу продукти харчування, а відповідач - приймати та оплачувати їх вартість.
Пунктом 1.2 договору № 11/09/15 від 11.09.2015 встановлено, що право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка фіксує момент передачі товару.
Позивач у період 22.10.2019 - 19.02.2020 поставив відповідачу товар на загальну суму 30 831, 57 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2092605 від 22.10.2019 на суму 1 346, 04 грн., № 2120859 від 14.11.2019 на суму 778, 22 грн., № 2120886 від 14.11.2019 на суму 1 991, 08 грн., № 2120883 від 14.11.2019 на суму 1 583, 74 грн., № 2120887 від 14.11.2019 на суму 2 173. 94 грн., № 2120890 від 14.11.2019 на суму 1 613, 72 грн., № 2125780 від 19.11.2019 на суму 1 608, 47 грн., № 2125768 від 19.11.2019 на суму 2 598, 52 грн., № 2125793 від 19.11.2019 на суму 781, 85 грн., № 2125785 від 19.11.2019 на суму 1 941, 97 грн., № 2120908 від 20.11.2019 на суму 747, 71 грн., № 2229292 від 19.02.2020 на суму 5 229, 83 грн., № 2229296 від 19.02.2020 грн. на суму 5 618, 06 грн., № 2229298 від 19.02.2020 на суму 2 818, 42 грн.
Згідно пункту 3.8 додаткової угоди № 1 від 11.03.2016 до договору № 11/09/15 від 11.09.2015 відповідач має право повернути, а позивач зобов'язаний прийняти товар у визначених цим договором випадках.
Відповідач у період 23.07.2020 - 24.07.2020 повернув позивачу товар на суму 1 300, 59 грн., що підтверджується накладними на повернення товару № 10017 від 24.07.2020, № 2372140 від 23.07.2020.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2 додатку № 1 від 06.06.2018 до договору № 11/09/15 від 11.09.2015 встановлено, що відповідач здійснює розрахунки за товар протягом 180 календарних днів з моменту отримання товару, що оформлюється сторонами шляхом підписання накладних на поставку товару.
Судом встановлено, що строк оплати за переданий товар за видатковими накладними № 2092605 від 22.10.2019, № 2120859 від 14.11.2019, № 2120886 від 14.11.2019, № 2120883 від 14.11.2019, № 2120887 від 14.11.2019, № 2120890 від 14.11.2019, № 2125780 від 19.11.2019, № 2125768 від 19.11.2019, № 2125793 від 19.11.2019, № 2125785 від 19.11.2019, № 2120908 від 20.11.2019, № 2229292 від 19.02.2020, № 2229296 від 19.02.2020 грн., № 2229298 від 19.02.2020 є таким, що настав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив поставлений товар тільки частково (на загальну суму 2 657, 85 грн.), у результаті чого існує прострочена заборгованість у розмірі 26 873, 13 грн.
Відповідач проти позову заперечує, у зв'язку з тим, що позивач не надав усіх супровідних документів на товар.
Згідно пункту 3.3 договору № 11/09/15 від 11.09.2015 позивач разом з товаром передає відповідачу товарні та податкові накладні, а також документи, що засвідчують якість, комплектність і відповідність товару вимогам чинного законодавства України. При цьому датою виконання позивачем обов'язку з поставки товару є дата підписання сторонами видаткової накладної.
Пунктом 3.5 договору № 11/09/15 від 11.09.2015 встановлено, що у разі виявлення невідповідності якості, кількості, повноти маркування, упаковки товарів, відсутності усіх або будь-яких супровідних документів, передбачених пунктом 3.3 цього договору, відповідач має право відмовитись від приймання товару або прийняти товар із актом розбіжностей.
З наявних у матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що відповідач прийняв товар у позивача без жодних зауважень та заперечень, актів розбіжностей суду також не надано.
Таким чином, суд відхиляє твердження відповідача, що позивач не надав супровідних документів на товар та не виконав своїх зобов'язань з його поставки.
Відповідач також стверджує, що позивач не здійснив реєстрацію коригувань до податкових накладних на повернутий товар.
Відповідно до пункту 9.5 договору № 11/09/15 від 11.09.2015 у випадку не реєстрації або не надання відповідачу податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної позивач зобов'язується відшкодувати відповідачу вартість ПДВ, зазначеного у відповідній податковій накладній.
Суд зазначає, що нереєстрація коригувань до податкових накладних не є підставою для невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати поставленного товару, а є підставою для пред'явлення вимоги до позивача про відшкодування ПДВ. Проте, відшкодування ПДВ не є предметом розгляду у даній справі, а матеріали справи не містять податкових накладних, за якими мають бути проведені коригування.
З огляду на викладене, твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку оплатити поставлений товар є необгрунтованим.
Доказів оплати відповідачем вказаної позивачем суми заборгованості за отриманий товар у розмірі 26 873, 13 грн. суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основної суми боргу у загальному розмірі 26 873, 13 грн. є правомірною і підлягає задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 623, 09 грн. - пені, 151, 28 грн. - 3% річних та 38, 37 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період 10.05.2020 - 10.09.2020.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.6 договору № 11/09/15 від 11.09.2015 встановлено, що за прострочення оплати товару відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.
За таких умов, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 623, 09 грн. - пені, нарахованої за період 10.05.2020 - 10.09.2020.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 151, 28 грн. - 3% річних та 38, 37 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період 10.05.2020 - 10.09.2020.
Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каля» (03113, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 1, офіс 308, ідентифікаційний код 37687638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Плюс» (03115, місто Київ, вулиця М. Краснова, будинок 27, ідентифікаційний код 36264680) 26 873 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 13 коп. - основного боргу, 623 (шістсот двадцять три) грн. 09 коп. - пені, 151 (сто п'ятдесят одна) грн. 28 коп. - 3 % річних, 38 (тридцять вісім) грн. 37 коп. - інфляційних втрат та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.Ю.Кирилюк