Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"12" листопада 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1353/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Степанченко О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Комунального підприємства "Міськтепловоденергія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер"
про стягнення 879 688,68грн
Комунальне підприємство "Міськтепловоденергія" звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" про стягнення 519 702,76грн боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне та неповне виконання грошового зобов'язання відповідачем згідно умов Договору №49/17 про постачання електричної енергії від 31.03.2017.
В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.509, 530, 612, 691, 692 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 23.01.2020 прийнято до розгляду заяву Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" вх.№02-44/96/20 від 20.01.2020 про зміну предмету позову та постановлено розглядати спір про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" 879 688,68грн, з яких: 519 702,76грн - основного боргу, 294 447,95грн - пені, 24 687,67грн - 3% річних, 40 850,30грн - інфляційних втрат за на неналежне та неповне виконання відповідачем умов Договору №49/17 про постачання електричної енергії від 31.03.2017.
04.02.2020 до суду від відповідача надійшов відзив №36 від 03.02.2020 на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відзиві відповідач, зокрема, зазначає, що позивачем без урахування положень ст.232 Господарського кодексу України нараховано пеню за період, що становить більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того вказує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України застосуванню до вимог про стягнення пені підлягає спеціальна позовна давність строком в один рік.
Розгляд справи в підготовчому засіданні неодноразово відкладався за клопотаннями сторін.
Ухвалою суду від 08.10.2020 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 12.11.2020.
Позивач в судове засідання не з'явився. 11.11.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив. 05.11.2020 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на будь-яку дату після закінчення карантину.
Згідно ч.2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Крім того, суд зазначає, що саме по собі продовження карантину до 31.12.2020 не зупиняє роботу суду, а тому з метою недопущення затягування строків розгляду справи, суд вважає, що у задоволенні клопотання ТОВ "Котлозавод "Крігер" про відкладення слід відмовити.
Оскільки ухвалою суду від 08.10.2020 явка представників сторін в судове засідання 12.11.2020 обов'язковою не визнавалась, позиція ТОВ "Котлозавод "Крігер" достатньо повно викладена у відзиві на позовну заяву, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
31.03.2017 між Комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" (відповідач, споживач) укладено Договір №49/17 про постачання електричної енергії (далі - договір), за умовами якого постачальник передає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 20 квт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (а.с.9-12).
За умовами п.2.3.3. споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків 10, 3 "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".
За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Споживач на вимогу постачальника відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (п.4.2.1. договору).
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення (п.7.6. договору).
Додатки до цього договору 1, 2, 3, 5, 7, 9, 10, а також повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної потужності є невід'ємними частинами цього договору (п.9.1. договору).
Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 2018 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.4. договору).
Порядок розрахунків визначено в додатку 10 до договору (а.с.13), відповідно до якого остаточний розрахунок за спожиту електроенергію проводиться на підставі одержаного рахунку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку не повинна перевищувати 3-х операційних днів з дня отримання рахунку.
Сторонами підписано та скріплено печатками акти-рахунки на загальну суму 1513537,97грн (а.с.14-27):
1) №7696/9 від 30.09.2017 на суму 66211,67грн;
2) №7696/10 від 31.10.2017 на суму 10601,26грн;
3) №7696/11 від 30.11.2017 на суму 18694,42грн;
4) №7696/12 від 31.12.2017 на суму 16173,63грн;
5) №7696/1 від 31.01.2018 на суму 18105,60грн;
6) №7696/2 від 28.02.2018 на суму 14203,15грн;
7) №7696/3 від 31.03.2018 на суму 16279,78грн;
8) №7696/4 від 30.04.2018 на суму 3565,70грн;
9) №7696/5 від 31.05.2018 на суму 2207,34грн;
10) №7696/6 від 30.06.2018 на суму 114526,86грн;
11) №7696/7 від 31.07.2018 на суму 105640,56грн;
12) №7696/8 від 31.08.2018 на суму 2896,60грн;
13) №7696/9 від 30.09.2018 на суму 8860,18грн;
14) №7696/10 від 31.10.2018 на суму 242120,91грн;
15) №7696/11 від 30.11.2018 на суму 737360,53грн;
16) №7696/1 від 31.01.2019 на суму 134977,38грн;
17) №7696/2 від 28.02.2019 на суму 741,60грн;
18) №7696/3 від 31.03.2019 на суму 370,80грн.
Відповідачем здійснено часткову оплату отриманої електричної енергії на суму 993835,21грн (а.с.28-29):
- 17.11.2017 на суму 76 812,93грн;
- 28.12.2017 на суму 18 694,42грн;
- 28.02.2018 на суму 16 173,63грн;
- 17.04.2018 на суму 32 308,75грн;
- 18.06.2018 на суму 19 845,48грн;
- 31.07.2018 на суму 30 000грн;
- 12.12.2018 на суму 300 000грн;
- 22.01.2019 на суму 100 000грн;
- 23.08.2019 на суму 400 000грн.
У зв'язку з неповною оплатою отриманої електричної енергії позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 519 702,76грн основної заборгованості. Крім того, 15.01.2020 позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову, згідно якої просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" 879 688,68грн, з яких: 519 702,76грн - основного боргу, 294 447,95грн - пені, 24 687,67грн - 3% річних, 40 850,30грн - інфляційних втрат за неналежне та неповне виконання відповідачем умов Договору №49/17 про постачання електричної енергії від 31.03.2017.
2. Норми права, які застосував господарський суд.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
За ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 275 ГК встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
3. Щодо вимоги позивача про стягнення 519 702,76грн основного боргу.
Суд зазначає, що позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 519 702,76грн належними та допустимими доказами у справі.
В свою чергу, відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.
За наведених обставин, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 519702,76грн основного боргу.
4. Щодо вимоги про стягнення 294 447,95грн пені.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком (п.4.2.1. договору).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" необхідно мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі №917/2013/17 від 07.08.2018.
Крім того, варто зауважити, що під час розгляду справи відповідачем заявлено про застосування до вимог позивача щодо стягнення пені строку позовної давності.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч.1, ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
У відповідності до ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом здійснено власний розрахунок пені з урахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та ст. 258 Цивільного кодексу України, згідно якого загальний розмір пені, яка підлягає задоволенню становить 132 944,64грн, з яких:
1) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/10 від 31.10.2018 в розмірі 5 828,10грн, із яких:
- нараховані на заборгованість 145 741,29грн з 15.01.2019 по 22.01.2019 - у розмірі 1 149,96грн;
- нараховані на заборгованість 45 741,29грн за період з 23.01.2019 по 06.05.2019 - у розмірі 4 678,14грн;
2) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/11 від 30.11.2018 в розмірі 103 149,67грн, нараховані на заборгованість 737 360,53грн за період з 15.01.2019 по 06.06.2019;
3) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/1 від 31.01.2019 у розмірі 23 770,81грн, нараховані на заборгованість 134 977,38грн за період з 07.02.2019 по 07.08.2019;
4) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/2 від 28.02.2019 у розмірі 131,50грн, нараховані на заборгованість 741,60грн за період з 07.03.2019 по 07.09.2019;
5) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/3 від 31.03.2019 у розмірі 64,56грн, нараховані на заборгованість 370,80грн за період з 04.04.2019 по 04.10.2019.
У задоволенні вимог про стягнення 161 503,31грн пені суд відмовляє.
5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 24 687,67грн 3% річних та 40 850,30грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Під час перевірки поданого до суду розрахунку суми 3 % річних, судом встановлено, що позивач безпідставно включав до періоду обрахунку дні фактичної сплати відповідачем коштів. Вказана позиція щодо неправомірності включення дня фактичної оплати суми заборгованості до періоду часу, за який здійснюється стягнення 3% річних узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №922/1008/16, від 14.08.2019 у справі №920/200/16, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 10.12.2019 у справі №912/2750/18.
Відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних з урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення 24 650,15грн, з яких:
1) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/9 від 30.09.2017 у розмірі 234,01грн за період з 05.10.2017 по 16.11.2017;
2) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/10 від 31.10.2017 у розмірі 11,33грн за період з 04.11.2017 по 16.11.2017;
3) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/11 від 30.11.2017 у розмірі 33,80грн за період з 06.12.2017 по 27.12.2017;
4) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/12 від 31.12.2017 у розмірі 70,45грн за період з 06.01.2018 по 27.02.2018;
5) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/1 від 31.01.2018 у розмірі 104,17грн за період з 06.02.2018 по 16.04.2018;
6) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/2 від 28.02.2018 у розмірі 49,03грн за період з 06.03.2018 по 16.04.2018;
7) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/3 від 31.03.2018 у розмірі 99,02грн за період з 05.04.2018 по 17.06.2018;
8) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/4 від 30.04.2018 у розмірі 12,90грн за період з 05.05.2018 по 17.06.2018;
9) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/5 від 31.05.2018 у розмірі 9,98грн за період з 06.06.2018 по 30.07.2018;
10) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/6 від 30.06.2018 у розмірі 1 200,01грн за період з 05.07.2018 по 11.12.2018;
11) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/7 від 31.07.2018 у розмірі 1 123,30грн за період з 04.08.2018 по 11.12.2018;
12) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/8 від 31.08.2018 у розмірі 23,09грн за період з 06.09.2018 по 11.12.2018;
13) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/9 від 30.09.2018 у розмірі 50,25грн за період з 04.10.2018 по 11.12.2018;
14) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/10 від 31.10.2018 у розмірі 1985,07грн за період з 06.11.2018 по 22.08.2018;
15) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/11 від 30.11.2018 у розмірі 16,045,43грн за період з 06.12.2018 по 31.12.2019;
16) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/1 від 31.01.2019 у розмірі 3 572,28грн за період з 07.02.2019 по 31.12.2019;
17) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/2 від 28.02.2019 у розмірі 17,92грн за період з 07.03.2019 по 31.12.2019;
18) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/3 від 31.03.2019 у розмірі 8,11грн за період з 04.04.2019 по 31.12.2019.
У задоволенні вимог про стягнення 37,52грн 3% річних суд відмовляє.
Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.
Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що інфляційні втрати становлять 32 065,70грн, з яких:
1) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/10 від 31.10.2018 в розмірі 2 549,20грн, із яких:
- нараховані на заборгованість 145 741,29грн за грудень 2018 року - у розмірі 1 165,93грн;
- нараховані на заборгованість 45 741,29грн за період січень - липень 2019 року - у розмірі 1 383,27грн;
2) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/11 від 30.11.2018 в розмірі 26 127,31грн, з яких:
- нараховані на заборгованість 737 360,53грн за період січень - липень 2019 року - у розмірі 22 298,66грн;
- нараховані на заборгованість 383101,82грн за період серпень - грудень 2019 року - у розмірі 3828,65грн;
3) за зобов'язаннями за актом-рахунком №7696/1 від 31.01.2019 у розмірі 3 389,19грн, нараховані на заборгованість 134 977,38грн за період березень - грудень 2019 року.
У задоволенні вимог про стягнення 8 784,60грн суд відмовляє, оскільки позивачем не враховано під час здійснення розрахунку, що інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.
6. Висновок суду за результатами розгляду справи.
Суд задовольняє вимоги про стягнення 519 702,76грн - основного боргу, 132 944,64грн - пені, 24 650,15грн - 3% річних, 32 065,70грн - інфляційних втрат.
Суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення 161 503,31грн пені, 37,52грн 3% річних, 8 784,60грн інфляційних втрат.
7. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інших доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, до суду не подано.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" (10003, м.Житомир, вул.Покровська, буд. 81, ідентифікаційний код 35299597) на користь Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" (32302, Хмельницька обл, м.Кам'янець-Подільський, вул.Тімірязєва, буд. 123, ідентифікаційний код 36588183):
- 519 702,76грн - основного боргу;
- 132 944,64грн - пені;
- 24 650,15грн - 3% річних;
- 32 065,70грн - інфляційних втрат;
- 10 640,46грн - судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 18.11.20
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу;
2 - позивачу та на електронну пошту kp-mtve@ukr.net
liga.zahusty.hm@gmail.com
3 - відповідачу (рек.) та на електронну пошту urist@kriger.com.ua