вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.11.2020м. ДніпроСправа № 904/6262/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу
за позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Розумної Мар'яни Ігорівни, м. Дніпро
про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2017 р. по 31.10.2018 р. у розмірі 126 652,37 грн.
Без виклику (повідомлення) сторін.
Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Розумної Мар'яни Ігорівни 255 026,20 грн. за Договором оренди нерухомого майна № 452-ДКП/13 від 09.12.2013.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 452-ДКП/13 від 09.12.2013 року, а саме в частині сплати орендних платежів за весь час фактичного користування об'єктами оренди за період з 01.04.2014 року по 31.10.2018 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 позов задоволено частково та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Розумної Мар'яни Ігорівни на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради 128 373,83 грн. - орендної плати та 1 925,61 грн. - витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2017 по 31.10.2018 у розмірі 126 652,37 грн. - закрито.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2020 рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до Фізичної особи - підприємця Розумної Мар'яни Ігорівни про стягнення заборгованості у розмірі 255 026,20 грн. за договором оренди нерухомого майна №452-ДКП/13 від 09.12.2013 року задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Розумної Мар'яни Ігорівни на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради 10 735,68 грн. - орендної плати та 148,90 грн. - витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з квітня 2014 року по листопад 2016 року в позові відмовлено.
Справу в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Розумної Мар'яни Ігорівни на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2017 по 31.10.2018 у розмірі 126 652,37 грн. направлено для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 862,09 грн. стягнуто з Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Розумної Мар'яни Ігорівни.
16.09.2020 справа № 904/6262/19 надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ, справу № 904/6262/19 передано на розгляд судді Назаренко Н.Г.
Ухвалою від 21.09.2020 справу в частині розгляду позовної заяви Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради про стягнення з Фізичної особи-підприємця Розумної Мар'яни Ігорівни заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2017 по 31.10.2018 у розмірі 126 652,37 грн. прийнято до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
15.10.2020 від Розумної М.І. надійшло клопотання про призначення розгляду справи в порядку загального провадження із викликом сторін.
Ухвалою від 19.10.2020 заяву Фізичної особи-підприємця Розумної Марини Ігорівни про призначення розгляду справи в порядку загального провадження із викликом сторін залишено без задоволення.
Відповідач відзив на позов, з врахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі № 904/6262/19, не надав, про наявність справи у суді знав, правом на продовження строків, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", не скористався.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин правомірності нарахування плати за фактичне користування відповідачем об'єктами оренди за період з 01.02.2017 року по 31.10.2018 року у сумі 126 652,37 грн.
Між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Розумної Мар'яною Ігорівною (далі - орендар, відповідач) укладений договір № 452-ДКП/13 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 09.12.2013 (далі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору з метою ефективного використання комунального майна Орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно не житлові приміщення - (надалі - об'єкт оренди) загальною площею 67,8 кв.м. в т.ч. ґанок 4,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 107, на першому поверсі 2-х поверхового будинку, вартість яких, згідно з незалежною оцінкою становить 282 132 грн. без ПДВ, що перебувають на балансі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльністю з нерухомістю", для використання під розміщення об'єкту з продажу продовольчих товарів та товарів підакцизної групи та торговельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів.
Використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.
Згідно із п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі об'єкта оренди.
На виконання умов договору позивач передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення.
Відповідно до п. 2.5. Договору у разі припинення цього Договору об'єкт оренди повертається протягом 5 календарних днів з дати припинення цього Договору.
Як передбачено п. 2.6. Договору, Орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі об'єкта оренди, підписаним балансоутримувачем, Орендодавцем та Орендарем. Майно вважається поверненим з моменту підписання Сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди.
При цьому, за умовами п. 2.7. Договору обов'язок щодо складання акта приймання-передачі при передачі об'єкта оренди в оренду покладається на балансоутримувача, а при поверненні об'єкта з оренди - на Орендаря.
Відповідно до п.3.1. договору, розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженої міською радою.
У відповідності до п.3.2. договору, розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 4 240,44 грн. Без ПДВ (базова за листопад місяць 2013 рік).
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується Орендарем на рахунок балансоутримувача.
Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим до останнього числа першого місяця оренди, починаючи з грудня місяця 2013 року.
У платіжному дорученні обов'язково зазначити, номер договору оренди, дату укладення та назву орендаря.
Відповідно до п.3.3. договору, за користуванням об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:
- 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 2 120,22 грн. до загального фонду міського бюджету;
- 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 2 120,22 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.
Згідно із п.3.5. договору, орендна плата сплачується Орендарем щомісяця у термін не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності Орендаря.
Орендна плата сплачується Орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди включно.
З метою автоматизації процесу контролю за надходженням орендної плати по договору оренди розділ "Призначення платежу" платіжного доручення заповнювати в наступному порядку:
*;101; ; *22080401*2785007521* № 452 ДКП/13*09.12.13*25973910*Х*
де Х - це вид платежу: 1 - орендна плата; 2 - пеня.
Відповідно до п.3.4. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Як зазначено в позовній заяві, Відповідачем систематично порушувались умови договору № 452-ДКП/13 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 09.12.2013 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати.
Заборгованість відповідача, згідно розрахунку позивача (а.с.17-18) по сплаті орендної плати за період користування об'єктом оренди з 01.04.2014 по 31.10.2018 складає 255 026,20 грн.
Несплата відповідачем орендної плати в добровільному порядку і стала підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі № 904/6262/19 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Розумної Мар'яни Ігорівни (відповідача) на користь Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (позивача) 10 735,68 грн. - орендної плати за період з грудня 2016 року по січень 2017 року.
В частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з квітня 2014 року по листопад 2016 року в позові відмовлено.
Справу в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Розумної Мар'яни Ігорівни на користь Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2017 по 31.10.2018 у розмірі 126 652,37 грн. направлено для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Дослідивши матеріали справи в частині стягнення 126 652,37 грн. заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2017 по 31.10.2018, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині на підстав і наступного.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (стаття 6 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ч. 1, 3 та 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1, 2 та 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до п.3.3. договору, за користуванням об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:
- 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 2 120,22 грн. до загального фонду міського бюджету;
- 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 2 120,22 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.
Відповідно до п.3.5. договору, орендна плата сплачується Орендарем щомісяця у термін не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності Орендаря.
Орендна плата сплачується Орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди включно.
Приписами п. 5.2. договору встановлено, що відповідач своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату за весь час фактичного користування об'єкта оренди до дати підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди включно.
В подальшому рішенням Дніпропетровської міської ради №29/6 від 13.04.2016 року змінено розподіл орендної плати, 70% розміру якої спрямовується до загального фонду міського бюджету, а 30% - балансоутримувачу.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Внаслідок систематичного порушення умов договору № 452-ДКП/13 від 09.12.2013 відповідачем, в останнього виникла заборгованість по сплаті орендної плати за період з 01.02.2017 по 31.10.2018 у сумі 126 652,37 грн.
Відповідно до відомостей з реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, вбачається, що з 30.01.2017 відповідач, як Фізична особа-підприємець припинив підприємницьку діяльність.
З цього приводу суд зазначає, що 23.07.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 177/1858/19, провадження № 61-7301св20 прийняв постанову, в якій виклав правову позицію про те, що припинення статусу ФОП не перешкоджає розгляду справи за правилами господарського судочинства, якщо спір виник саме в рамках підприємницької діяльності суб'єктів господарювання.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст.4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 цього Кодексу.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, а також ст. ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
За положеннями ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом ст. ст. 51, 52, 598 - 609 Цивільного кодексу України, ст.ст. 202-208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізична особа - підприємець (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 та від 26.06.2019 року по справі № 760/13915/18 зазначено, що фізичні особи, які на час звернення з позовом не є підприємцями, можуть звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору поставки, укладеного між суб'єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні.
У випадку припинення ФОП, її господарські зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, оскільки безпосередньо сама фізична особа не зникає і згідно ст. 52 ЦК України відповідає усім своїм майно за такими зобов'язаннями на загальних підставах (правовий висновок Верховного Суду України в постанові від 9 серпня 2017 у справі № 3-788гс17).
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи - підприємця не припинились.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб'єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 13.02.2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 05.06.2019 року у справі №904/1083/18 (провадження № 12-249гс18), від 09.10.2019 року у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19).
Припинення підприємницької діяльності ФОП до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, якщо спірні правовідносини виникли саме щодо виконання договору, укладеного між суб'єктами господарської діяльності.
Отже, суд доходить висновку про те, що якщо стороною у правовідносинах виступала фізична особа - підприємець, то припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у цих правовідносинах, а отже спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати у сумі 126 652,37 грн. за період з 01.02.2017 по 31.10.2018.
Відповідачем не надано як доказів оплати заборгованості з орендної плати у сумі 126 652,37 грн. за період з 01.02.2017 по 31.10.2018 так і належних та допустимих доказів в спростування зазначеної заборгованості.
Факт продовження дії спірного Договору встановлено у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі № 904/6262/19 (а.с. 206-2070, яка набрала чинності та не підлягає повторному доведенню судом.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2017 р. по 31.10.2018 р. у розмірі 126 652,37 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового зору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Розумної Мар'яни Ігорівни про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2017 по 31.10.2018 у розмірі 126 652,37 грн. - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Розумної Мар'яни Ігорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 37454258) 126 652,37 грн. - орендної плати та 1 756,65 - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.11.2020
Суддя Н.Г. Назаренко