вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.11.2020м. ДніпроСправа № 904/3884/20
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", м. Дніпро
про стягнення основного боргу, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Сергієнко М.О.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Дружиніна Т.Г., ордер ПТ № 108669 від 26.12.2018, адвокат.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.А. Макарова" про стягнення заборгованості в розмірі 3 019 072, 98 грн, з яких: 1 787 065, 15 грн - сума основного боргу, 671 158, 29 грн - пеня, 287 939, 14 грн - 3% річних та 272 910, 40 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 вказана позовна заява залишена без руху, позивачеві запропоновано усунути недоліки позовної заяви, а саме - надати суду докази надсилання на адресу відповідача позову з додатками (поштовий опис вкладення з відповідним штемпелем пошти).
31.07.2020 на виконання зазначеної ухвали позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 05.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.09.2020.
26.08.2020 від позивача засобами електронного зв'язку надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке відбудеться 02.09.2020, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку "EasyCon".
Ухвалою суду від 31.08.2020 задоволено заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та призначено проведення підготовчого судового засідання, яке відбудеться 02.09.2020 о 14:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon".
02.09.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у позові в повному обсязі.
Від позивача засобами електронного зв'язку 07.09.2020 надійшла відповідь на відзив, а 15.09.2020 - клопотання про здійснення розгляду справи, призначеного на 16.09.2020, із застосуванням системи EasyCon за участю іншого представника НАК "Нафтогаз України" - адвоката Д. Пясецького.
16.09.2020 відповідач подав клопотання про продовження процесуальних строків, в якому просить: визнати поважною причину неподання відповідачем доказів у справі № 904/3884/20 одночасно з відзивом на позов; продовжити строк подання відповідачем доказів, не поданих одночасно з відзивом на позов; долучити додані до цього клопотання докази (розрахунки з НАК "Нафтогаз України", розрахунки з КП "Теплотранс", копію наказу від 23.06.2020, сторінку з Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії), а також продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на неможливість вчасного надання ним документів у зв'язку із карантинними заходами, продовження дії усіх процесуальних строків на час дії карантину, ненадання позивачем відповіді на відзив.
В судовому засіданні 16.09.2020 представники сторін надали усні пояснення.
Ухвалою суду від 16.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19.10.2020, проведення якого, враховуючи клопотання позивача, призначено в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon".
09.10.2020 відповідач через канцелярію суду подав заяву про надання відстрочення виконання рішення суду строком на один рік з дня його ухвалення.
Позивач усно заперечував проти задоволення цієї заяви.
Крім того, позивачем заявлено усне клопотання про проведення наступного засідання суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 19.10.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.11.2020. Постановлено проводити судове засідання з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції, участь в якому Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" братиме поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon".
20.10.2020 від позивача засобами електронного зв'язку надійшли заперечення на заяву щодо надання відстрочки виконання рішення.
З технічних причин, а саме - через часткове знеструмлення приміщення Господарського суду Дніпропетровської області внаслідок перевантаження електричної мережі, судове засідання 16.11.2020 не відбулось в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon", що виключило можливість участі в ньому представника позивача. Фіксування судового засідання від 16.11.2020 технічними засобами також не здійснювалось. Обставини вимкнення серверу КП "Діловодства спеціалізованих судів", що унеможливило приєднання в залах відеоконференції до мережі Інтернет, проведення запису фонограми судових засідань, зафіксовані в акті Господарського суду Дніпропетровської області № 42/20 від 16.11.2020, копія якого міститься у матеріалах справи.
З огляду на те, що всі учасники справи висловили свої правові позиції щодо предмета спору шляхом подання до суду передбачених Господарським процесуальним кодексом України заяв по суті справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.
В ході судового засідання 16.11.2020 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 16.11.2020 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 3304/1718-ТЕ-4/ПТ від 05.10.2017 постачання природного газу в частині своєчасної оплати за поставлений у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року природний газ.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач зазначає, що відповідно до договору йому було передано природний газ, але оскільки підприємство свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого природного газу здійснило несвоєчасно, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року.
Разом з цим, позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за поставлений газ не можуть бути задоволені, оскільки вони врегульовані Законом України № 1730-VIII від 03.11.2016 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким встановлено спеціальний режим регулювання таких відносин.
Відповідач вважає, що, оскільки станом на 30.11.2016 основна заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, нараховані позивачем пеня, штраф інфляційні та річні відсотки, підлягають списанню відповідно до норм вищезазначеного закону.
Крім того, відповідач зазначає, що на законодавчому рівні позбавлений можливості яким би то не було чином (в тому числі і пред'явленням позову до теплопостачальника) вплинути на порядок розрахунків, як з теплопостачальною організацією, так і з гарантованим постачальником, оскільки: кінцевими споживачами виробленої теплової енергії є підприємства, організації і інші споживачі (крім бюджетних організацій), які не перебувають у договірних правовідносинах з відповідачем; оплата за поставлену теплову енергію здійснюється на рахунки зі спеціальним режимом використання; оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється; отримані за поставлену теплову енергію грошові кошти розподіляються згідно з нормативами, встановленими Постановою КМУ № 217; звернення стягнення за зобов'язаннями теплопостачальної організації на рахунки зі спеціальним режимом використання заборонено.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив
Позивач зазначає, що посилання відповідача на Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є недоцільними, оскільки відносини з постачання природного газу (договір 3304/1718-ТЕ-4/ПТ від 05.10.2017) виникли після набрання чинності цим Законом, тому відсутні будь-які правові підстави розповсюдження його дії на спірні відносини, в тому числі стосовно нарахованих пені, 3% річних, інфляційних втрат. Також, за твердженням позивача, відсутні і правові підстави щодо звільнення від відповідальності, зміни порядку та строків розрахунку тощо через наявність механізму автоматичного розподілу коштів із застосуванням рахунків зі спеціальним режимом використання.
Позиція відповідача, викладена у заяві про відстрочення виконання рішення суду
В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що є підприємством аерокосмічної галузі, включеним до переліку 15 особливо важливих підприємств, які в будь-якому разі мають лишитися в державній власності (Постанова КМУ від 04 березня 2015 року № 83 зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 08.06.2016 № 398), та до Переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, відтак, має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
У зв'язку з глобальною світовою економічною кризою підприємство перебуває у важкому фінансовому становищі і не має достатньої кількість обігових коштів для погашення боргу. Підприємство є комерційним державним підприємством, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського віддання. Для здійснення господарської діяльності щодо виробництва готової продукції підприємству необхідно отримати у відповідних державних органах, ліцензії, дозволи, а також необхідно розробити та затвердити технологічну документацію. Однією з вагомих обставин, що ускладнює виконання судового рішення є те, що впродовж дев'яти місяців 2020 року зупинено виконання програми запуску ракетоносія "Зеніт" з морської платформи Одісей по програмі "Морський старт" у зв'язку з банкрутством компанії-контрагента. Призупинено виконання програми "Наземний старт". Наведені причини призвели до зупинення фінансування виготовлення РН "Зеніт". Водночас замовником ДП "КБ "Південне" призупинено фінансування виконання укладених контрактів з підприємством на виробництво ракетних двигунів РД815 то РД809. Затратним для підприємства є обслуговування короткострокових кредитів, залучених у ПАТ "КБ "Приватбанк" в сумі 12,5 млн. дол. США. Залишається не вирішеним питання забезпечення виготовлення продукції імпортозаміщеними матеріалами та комплектуючими. У зв'язку з наведеним, обсяги реалізації продукції у 2020 році по відношенню до 2012 року впали у 3,9 рази, що вплинуло на дефіцит обігових коштів.
Очікуваний фінансовий результат від усіх видів діяльності підприємства за 6 місяців 2020 року є збитковим і становить 220 млн. грн. Наведені причині призвели до дефіциту обігових коштів і як наслідок до невиконання підприємством по зобов'язань: зі сплати заробітної плати; з розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами; за енергоносії; за судовими рішеннями та виконавчим впровадженням.
Крім цього підприємству необхідно сплачувати щомісячно реструктурований борг по списку 1,2 в сумі 1,2 млн. грн. Наразі, заборгованість підприємства по заробітній платі станом на 01.06.2020 становить 195 628 000 грн. Зовнішній борг підприємства 5 378 257 000 грн, що підтверджується даними Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 1 липня 2020 року. Важке матеріальне становище підприємства підтверджують показники звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 6 місяців 2020 року та інформація щодо виробничо-фінансової діяльність від 30.09.2020.
Отже, на даний час підприємство спроможне виконувати лише поточні зобов'язання (які є першочерговими) для недопущення накопичення нових боргів, а не зобов'язань, які виникли за минулі роки, отож перебуває у тяжкому фінансовому стані. Першочерговими завданнями підприємства, перш за все, є збереження трудового колективу, кваліфікація якого є унікальною. Одномоментне стягнення суми боргу понад 3 мільйони гривень призведе до колапсу - зупинки підприємства - флагмана аерокосмічної промисловості, яке тільки-но почало потроху відновлювати виробництво, призведе до його неплатоспроможності, а загалом - до банкрутства.
Позиція позивача, викладена у заперечення на заяву щодо надання відстрочки виконання рішення
Позивач вважає, що подана відповідачем заява та додатки не відповідають вимогам, викладеним у ст. 331 ГПК України:
- недоведеність відсутності коштів або ускладнення виконання рішення (проведений позивачем аналіз свідчить як про наявність коштів, так і про наявність інших активів, що свідчить про реальність виконання рішення суду);
- відповідачем не зазначено про будь-які форс-мажорні обставини. Загальні тенденції світової економіки, кризи в Україні тощо є загальними явищами та не можуть слугувати винятковими обставинами у розумінні ч. 4 ст. 331 ГПК України;
- відповідач мав можливість сплатити вчасно заборгованість, мав вчинити певні дії з оплати за газ протягом трьох років. Дані обставини свідчать про винність дій боржника.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не надано жодного обґрунтування виконання рішення суду після спливу одного року - документів, розрахунку, фінансового прогнозу тощо. Таким чином, надання відстрочки, на думку позивача, не гарантує у подальшому сумлінне виконання рішення суду, є лише способом затягування сплати боргу.
Також позивач зауважує, що доводи відповідача щодо неможливості виконання рішення, зупинення виробництва тощо є лише припущеннями, не підтвердженими відповідними належними та допустимим доказами. Однак, надання відстрочки не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (далі - споживач, відповідач) 05.10.2017 укладено договір постачання природного газу № 3304/1718-ТЕ-4/ПТ (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).
За умовами пункту 1.3 договору необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 договору, споживач визначає самостійно.
За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 27 11 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України (п.1.4 договору).
Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) газ за орієнтовним обсягом до 15 350 тис. куб. м, в тому числі по місяцях:
у жовтні 2017 року - 566 тис. куб. м.,
у листопаді 2017 року - 2378 тис. куб. м.,
у грудні 2017 року - 3 187 тис. куб. м.,
у січні 2018 року - 3 529 тис. куб. м.,
у лютому 2018 року - 3 063 тис. куб. м.,
у березні 2018 року - 2 2627 тис. куб. м.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Відповідно до пункту 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4 942 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930, 40 грн (п. 5.2 договору).
Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (п. 8.2 договору).
У пункті 10.3 договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Відповідно до пункту 12 договору цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Сторонами до договору було укладено додаткову угоду № 1 від 16.01.2018, згідно з якою змінено редакцію пункту 3.4, абзацу 3 пункту 6.1, пунктів 8.2 і 8.3, підпункту 4 пункту 11.3 цього договору.
Так, за умовами пункту 3 додаткової угоди № 1 від 16.01.2018 до договору, яка набула чинності з 01.01.2018, пункт 8.2 розділу 8 "Відповідальність сторін" договору викладено в наступній редакції:
"8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256.".
На виконання умов договору у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року позивачем було здійснено постачання відповідачу природного газу на загальну суму 68 753 867, 03 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами та скріпленими печатками їх підприємств, у тому числі:
- від 31.10.2017 на суму 1 101 186, 32 грн;
- від 30.11.2017 на суму 10 638 995, 27 грн;
- від 31.12.2017 на суму 10 784 527,28 грн;
- від 31.01.2018 на суму 16 131 737, 68 грн;
- від 28.02.2018 на суму 14 667 717, 62 грн;
- від 31.03.2018 на суму 15 429 702, 86 грн (арк. с. 43-48).
Відповідач за поставлений природний газ розрахувався не в повному обсязі та із порушенням строків, установлених договором, про що свідчать надані позивачем до сальдо та перелік операцій по підприємству "ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова ДП" за період з 01.10.2017 по 31.01.2020 (арк. с. 49-53). У зв'язку з цим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором з оплати вартості прийнятого природного газу в розмірі 1 787 065, 15 грн.
Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, в якому останній, крім суми основного боргу, заявив до стягнення з відповідача також пеню в розмірі 671 158, 29 грн, 3% річних у розмірі 287 939, 14 грн та інфляційні втрати в розмірі 272 910, 40 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки.
Щодо суми основного боргу
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на умови пункту 6.1 договору строк виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу є таким, що настав:
за актом від 31.10.2017 - 27.11.2017 (оскільки останнім днем строку оплати є субота (25.11.2017) - вихідний день);
за актом від 30.11.2017 - 25.12.2017;
за актом від 31.12.2017 - 25.01.2018;
за актом від 31.01.2018 - 26.02.2018 (оскільки останнім днем строку оплати є неділя (25.02.2018) - вихідний день);
за актом від 28.02.2018 - 26.03.2018 (оскільки останнім днем строку оплати є неділя (25.03.2018) - вихідний день);
за актом від 31.03.2018 - 25.04.2018.
В установлений договором строк зобов'язання в частини повної оплати поставленого природного газу відповідачем виконані не були.
За змістом загальних положень щодо виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту закріплені в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України ).
Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення основного боргу в розмірі 1 787 065, 15 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо нарахування пені
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Оскільки відповідач порушив умови договору щодо строку оплати спожитого природного газу, позивач, із посиланням на пункт 8.2 договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 671 158, 29 грн за загальний період з 26.12.2017 по 25.10.2018.
Відповідач заперечень щодо розрахунку пені суду не надав; доказів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.
Згідно з умовами пункту 8.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 16.01.2018 до договору, яка набула чинності з 01.01.2018, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256.
Перевіривши розрахунок пені, судом помилок не виявлено.
На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 671 158, 29 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Окрім вимоги про стягнення пені позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 287 939, 14 грн за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з 26.12.2017 по 26.05.2020 та інфляційні втрати в розмірі 272 910, 40 грн за загальний період з травня 2018 року по квітень 2020 року.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено їх обґрунтованість та арифметичну правильність, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо заперечень відповідача
Заперечення відповідача проти позову обґрунтовані тим, що основний борг ним погашено до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а відтак нарахування стягненню не підлягають.
Так, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VIII (далі-Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Статтею 1 Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу, пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно зі статтею 3 Закону розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 2 дія Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Статтею 5 Закону встановлено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.
Згідно із частиною 1 статті 7 Закону на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.
Частиною 5 даної статті встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що оскільки відносини з постачання природного газу виникли після набрання чинності Законом, відсутні будь-які правові підстави розповсюджувати його дію на спірні відносини, в тому числі стосовно нарахованих пені, 3% річних, інфляційних втрат.
Щодо посилань відповідача на неможливість вплинути на порядок розрахунків через наявність механізму автоматичного розподілу коштів із застосуванням рахунків із спеціальним режимом використання слід зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 "Про порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з Постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки" (далі - постанова № 217) визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Однак, положення постанови № 217 не обмежують споживача у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання договірних обов'язків з оплати отриманого газу в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов'язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та споживачами.
Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду строком на один рік
Статтями 7, 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом пункту 2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
Відповідачем у якості доказів на підтвердження доводів, якими він обґрунтовує необхідність надання відстрочки виконання рішення суду надані: динаміка діяльності ДП "ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова" за 2015-2020 роки; Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 01.07.2020, Звіт про фінансову результати за 1 півріччя 2020; довідка № 121/638 від 08.10.2020; довідка від 08.10.2020; Довідка від 03.08.2020; інформація щодо виробничо-фінансової діяльності ДП "ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова" за 2015- 2020 роки від 30.09.2020.
Однак, зазначені докази не підтверджують факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, та не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрат зі сплати судового збору в розмірі 45 286, 09 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1; ідентифікаційний код 14308368) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) суму основного боргу в розмірі 1 787 065, 15 грн, пеню в розмірі 671 158, 29 грн, 3% річних у розмірі 287 939, 14 грн, інфляційні втрати в розмірі 272 910, 40 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 45 286, 09 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні заяви Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про відстрочення виконання рішення строком на один рік - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 18.11.2020.
Суддя В.І. Ярошенко