вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.11.2020м. ДніпроСправа № 904/5075/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (м. Запоріжжя)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)
про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 2 137 грн. 55 коп.
Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) вартість нестачі вантажу у розмірі 2 137 грн. 55 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у березні 2020 року зі станції Ароматна Придніпровської залізниці Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" здійснило відправлення вагону № 63160972, навантаженого кам'яним вугіллям згідно з залізничною накладною № 46833760 на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, одержувач - Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів". На станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маркування порушене та маса вантажу у вагоні № 63160972 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній. Встановлена недостача продукції документально підтверджена комерційним актом № 460005/295 від 25.03.2020.
Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
З урахуванням норми природної втрати під час перевезення, відповідальна вагова недостача складає суму 2 137 грн. 55 коп.
Ухвалою суду від 16.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 46485/20 від 05.10.2020), в якому він просить суд продовжити строк на подання відзиву на позову та відмовити у задоволенні позовних вимог на суму 2 137 грн. 55 коп., посилаючись на наступне:
- відповідно до статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Пунктом 27 Правил видачі вантажів визначено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані;
- в графі 20 накладної № 46833760 вказано - "Заходи проти змерзання (інші) Заходи проти змерзання (інші) "Пошарове вантаження сухого і вологого вугілля" з вологістю не більше 12 %. Вантаж змерзається. Вантаж змерзається";
- отже, до вантажу, що перевозився по накладній № 46833760 у вагоні № 63160972 повинна застосовуватись норма недостачі у розмірі 2%;
- крім того, вартість вантажу повинна визначатися виключно на підставі документів наданих вантажовідправником. Згідно з накладною вантажовідправником є ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля";
- також слід зазначити, що позивачем не було надано копію договору між вантажовідправником ТОВ "Д.Трейдінг" та посередником ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля";
- за таких обставин, вартість вантажу не підтверджена жодним належним та допустимим доказом.
При цьому, ухвалою суду від 16.09.2020, з урахуванням вимог частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано позивачу, у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати суду, а також усім учасникам справи відповідь на відзив з урахуванням вимог частин третьої - шостої статті 165 та статті 166 ГПК України.
Судом здійснено відстеження поштового відправлення на адресу позивача, в якому містився відзив на позовну заяву через офіційний сайт Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) за трек-номером 4900300559293 та з'ясовано, що відзив на позовну заяву позивач отримав 06.10.2020.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 17.11.2019 строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від позивача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки в усіх учасників справи було достатньо часу для подання як заяв по суті справи так і доказів, на підтвердження своїх вимог і заперечень.
Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність або відсутність факту недостачі, правомірність здійсненого розрахунку заявленої до стягнення суми недостачі.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 28.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Д. Трейдінг" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (далі - позивач, покупець) укладено договір постачання № 1-1-2019/014 (далі - договір, а.с. 22-31), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, за марочним складом, ціною та в кількості, наведеним у відповідних специфікаціях до договору (пункт 1.1. договору).
За змістом пункту 2.1. договору вугілля, вказане у специфікаціях до договору, постачається на умовах СРТ - станція Запоріжжя-Ліве, згідно Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс у редакції 2010 року, з урахуванням умов, положень та застережень, які є у договорі (базисні умови постачання), якщо інші умови поставки не будуть погоджені сторонами додатково у відповідній специфікації до договору.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору ціна (базова договірна ціна) вугілля встановлена на базисних умовах постачання, передбачених договором, та зазначається сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Фактична договірна ціна вугілля, яке постачається за договором, буде розрахована за фактом приймання вугілля, з урахуванням положень договору.
У пункті 10.2. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту (дати) його підписання обома сторонами (дати початку строку дії договору). Сторони встановлюють, що дата закінчення строку дії договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома сторонами своїх обов'язків, обумовлених договором, датою припинення строку дії договору є 31.01.2022, а у разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх обов'язків щодо договору, датою припинення строку дії договору є дата повного та належного виконання сторонами (у відповідності з умовами договору) усіх прийнятих на себе за договором зобов'язань. Строк дії договору визначається як проміжок часу, починаючи з дати початку строку дії договору та закінчуючи датою припинення строку дії договору.
Так, в матеріалах справи наявна специфікація № 840369 від 20.02.2020, в якій сторони узгодили поставку вугілля кам'яне у кількості 1 000 тонн на загальну суму 3 720 000 грн. 00 коп.; вантажовідправник - ПрАТ "Павлоградвугілля" (філія "ЦЗФ "Павлоградська" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") (а.с.32).
На виконання умов договору та специфікації постачальник в особі ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" зі станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці здійснило відправлення вагонів № 63160972, № 53196325 та № 56386964, навантажених вугіллям кам'яним згідно з залізничною накладною № 46833760 на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, одержувачем за якою є Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (покупець за вказаним вище договором).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що вантажовідправником за спірним перевезенням є ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", отже саме вказаною особою має бути виставлено рахунок на оплату товару (вантажу), який буде належним доказом його вартості; такий рахунок в матеріалах справи відсутній.
Судом відхиляються вказані заперечення відповідача, оскільки у правовідносинах з приводу поставки товару (за договором постачання № 1-1-2019/014 від 28.02.2019) сторонами є постачальник - ТОВ "Д.Трейдінг" та покупець - АТ "Запорізький завод феросплавів".
При цьому, згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вказаних норм, сторонами було досягнуто згоди, що постачальник поставляє покупцю товар виробництва підприємств, які можуть виступати як вантажовідправники (виключно на вибір постачальника), зокрема, ПрАТ "Павлоградвугілля" (філія "ЦЗФ "Павлоградська" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля"). Така домовленість була досягнута сторонами під час складання специфікації № 840369 від 20.02.2020.
Таким чином, сторони реалізуючи принцип свободи договору, саме в такий спосіб врегулювали свої господарські відносини, отже за договором постачальником виступав ТОВ "Д.Трейдінг" в особі ПрАТ "Павлоградвугілля", що і зумовило виставлення рахунків саме постачальником (стороною договору), та що не звільняє відповідача від виконання свого обов'язку з відшкодування відповідальної недостачі за спірним перевезенням.
Враховуючи вказане, судом відхиляються заперечення відповідача в частині ненадання належних доказів вартості вантажу, а також ненадання договору між постачальником та вантажовідправником, оскільки наявність такого договору в умовах наявності згоди щодо особи вантажовідправника у специфікації № 840369 від 20.02.2020, не є обовязковою.
Відповідно до положень статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Отже, відповідно до вказаної накладної № 46833760 залізниця зобов'язалась доставити вантаж на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці; одержувач - Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (позивач).
На станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці за результатами проведеної на підставі статті 24 Статуту залізниць України перевірки маси вантажу у вагоні № 63160972, який перевозився за накладною № 46833760, за результатами контрольного переважування встановлена недостача вантажу, про що складено комерційний акт №460005/295 від 25.03.2020 (а.с.14).
У комерційному акті № 460005/295 від 25.03.2020 зазначено таке:
- на підставі акту загальної форми № 41803 від 23.03.2020 станції Запоріжжя-Ліве проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, прибувшого відправкою, вказаною на лицьовій стороні цього акту, зі зважуванням вагонів на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 0120; огляд - перевірка 05.03.2020, комісією у складі: приймальник поїздів Кочубей О.Ю., прийомоздавальник заводу ОСОБА_1 , слідчий Заводського ВП Нестеренко О.С., заступник начальника станції Тетері О.М. Згідно з перевізним документом у вагоні № 63160972 тара 23 500 кг, тара перевірена 23 850 кг, нетто 54 900 кг. Фактично виявилося брутто 77 620 кг, тара з документу перевірена 23 850 кг, нетто 53 770 кг, що менше документу на 1 130 кг. У комерційному відношенні навантаження вище рівня бортів 10 см. Вантаж маркований вапном, що відповідає перевізному документу. Маркування порушене, виїмки: праворуч над 5 люком довжиною 150 см, шириною 150 см, глибиною 10-20 см, над 6-7 люками довжиною 300 см, шириною 200 см, глибиною 40-50 см.
- відсутній вантаж у вагоні поміститися міг. В технічному відношенні вагон справний, бездверний, люка закриті, течі вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися. Зав. вантажного двору відсутній (а.с.14-15).
Комерційний акт складений згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855).
При цьому, як вбачається з залізничної накладної № 46833760 завантаження, зокрема, у вагон № 63160972 було здійснено відправником - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (а.с.13).
Слід відзначити, що жодних письмових зауважень, щодо непридатності для перевезення вантажу навалом у вагоні № 663160972 в комерційному відношенні працівниками залізниці зроблено не було.
Даний факт свідчить про те, що ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" підготував вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування та здійснював навантаження з виконанням Технічних умов, про що і зазначено у графі 20 залізничної накладної №46833760 - вантаж розміщено й закріплено згідно з пунктом 3.1. глави 14 додатка 3 до СМГС.
Після завантаження вугілля кам'яного та виставляння завантажених вагонів для відправлення, всі зазначені у спірній накладній вагони було перевірено працівниками Залізниці в комерційному та технічному відношенні. Залізниця, оглянувши подані до перевезення вагони за спірною залізничною накладною № 46833760, прийняла їх до перевезення, проставивши календарний штемпель станції Запоріжжя-Ліве в оформленій накладній. Жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо комерційної або технічної несправностей Залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до комерційного і технічного стану вагонів. Доказів іншого матеріали справи не містять та сторонами суду не повідомлено.
Залізниця після проставлення відповідної відмітки в спірній залізничній накладній, взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.
Таким чином, господарський суд відзначає, що матеріалами справи не підтверджено, що завантаження спірного вантажу здійснювалось ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" у комерційно несправний вагон № 63160972.
З приводу визначення вартості недостачі вантажу, а також правовірності здійсненого позивачем розрахунку суд зазначає слідуюче.
Згідно із пунктом 4.1. договору оплата вугілля проводиться покупцем у національній валюті України шляхом банківського переводу грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах повної 100% попередньої оплати вартості вугілля, що підлягає поставці у відповідному періоді, протягом 5 банківських днів з моменту надання постачальником рахунку на передплату, але не пізніше дати початку поставки вугілля. Остаточні взаєморозрахунки сторони проводять протягом 3 банківських днів з моменту (дати) підписання сторонами актів приймання-передачі вугілля.
Відповідно до пункту 1 Специфікації № 840369 від 20.02.2020 загальна сума договору орієнтовно дорівнює 144 814 000 грн. 00 коп. з ПДВ.
У відповідності до вказаних умов договору, постачальником було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 2002-7 від 20.02.2020 на оплату поставленого вугілля кам'яного на загальну суму 3 100 000 грн. 00 коп., відповідно до якого вартість 1 тони склала 3 100 грн. 00 коп. (без ПДВ) (а.с.16).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжного доручення №344691 від 27.02.2020 на суму 3 720 000 грн. 00 коп. було оплачено отриманий за договором вугілля кам'яне; рахунок № 2002-7 від 20.02.2020 (а.с.18).
В подальшому, на адресу позивача було виставлено рахунок на оплату № 1103-1 від 11.03.2020 на оплату поставленого вугілля кам'яного на загальну суму 3 100 000 грн. 00 коп., відповідно до якого вартість 1 тони склала 3 100 грн. 00 коп. (без ПДВ) (а.с.17).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжного доручення №345584 від 18.03.2020 на суму 3 720 000 грн. 00 коп. було оплачено отриманий за договором вугілля кам'яне; рахунок № 1103-1 від 11.03.2020 (а.с.19).
Також в матеріалах справи наявний рахунок-фактура № 2203-1 від 22.03.2020, відповідно до якого вартість вугілля кам'яного Г(1) М (13-25) складає 3 065 грн. 90 коп. (з ПДВ).
Позивач розрахував вартість нестачі вантажу та просить стягнути її з відповідача, мотивуючи це тим, що оскільки вагон № 63160972 з вантажем був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційному акті № 460005/295 від 25.03.2020 відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних правовідносинах в силу статті 110 Статуту залізниць покладається на залізницю.
Позивач вважає, що недостача вантажу виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить суд стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу із вирахуванням норми природної втрати в сумі 2 137 грн. 55 коп., що і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України; перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.
Згідно зі статтею 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:
- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість;
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірний вагон з горішком коксовим був прийнятий залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень статті 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, - при перевезенні вантажів у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, - для мінерального палива.
При цьому, судом визнається правомірним посилання позивача, що природна втрата маси вантажу має застосовуватись у розмірі 1% від маси нетто, зазначеної у перевізних документах з огляду на таке.
Згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) "Вугілля кам'яне, антрацит; брикети, котуни та аналогічні види твердого палива, одержані з кам'яного вугілля" (код товару 2701) відноситься до групи товарів 27 "Палива мінеральні; нафта та продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні".
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, при видачі вантажів, які відносяться до мінерального паливо, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить - 1% маси, зазначеної в перевізних документах.
З огляду на те, що у залізничній накладній № 46833760 зазначено, що за нею перевозилося вугілля кам'яне марки г-газовий, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення відповідальної недостачі вугілля кам'яного з урахуванням норми недостачі, яка становить 1% маси.
При цьому судом відхиляються посилання відповідача на те, що позивачем при розрахунку збитків від втрати вантажу не було враховано, що вантаж у вагоні № 63160972 мав вологість 12,0%, тобто був зданий до перевезення у вологому стані, таким чином при видачі вантажів маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2% від маси нетто, зазначеної у перевізних документах.
Так, наведений у відзиві на позовну заяву зміст розділу 20 залізничної накладної №46833760 не відповідає дійсності, оскільки наведених у відзиві відомостей він не містить; наявність вологості у 12% щодо вугілля кам'яного, що перевозилося за вказаною залізничною накладною не підтверджено. Отже, вказані заперечення відповідача відхиляються судом, оскільки спростовуються наявною в матеріалах справи накладною №46833760, яка відомостей про вологість вугілля не містить.
Більше того, щодо вологості вугілля у 12% (та зокрема застосованої до нього норми недостачі у 2%) слід відзначити, що такий висновок відповідача є невірним, та таким, що не відповідає технічним умовам ДСТУ 7146:2010. Відповідно до Таблиці № 1 "Якісні, технологічні та фізико-механічні показники вугілля" технічних умовах ДСТУ 7146:2010 "Вугілля кам'яне та антрацит для побутових потреб", вказано, що загальна волога на робочий стан палива ДГ 13-100 повинна бути не більше ніж - 14%. Проте відповідач посилається на те, що цей показник ще нижчий - 12%. Тобто, суд приходить до висновку, що вугілля кам'яне здане до перевезення в нормальному сухому стані при природній вологості 12%, що відповідає технічним умовам ДСТУ 7146:2010. Тому, для визначення норм природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто потрібно застосовувати - 1% маси, зазначеної в перевізних документах, відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.
Отже, поданий до суду розрахунок позивача є обґрунтованим та відповідальна недостача вугілля кам'яного у вагоні № 63160972 під час перевезення становить 2 137 грн. 55 коп.
Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З урахуванням викладеного, відповідальність за вагову недостачу вугілля кам'яного слід покласти на відповідача.
Відповідно до статті 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
У відповідності до статті 129 Статуту залізниць України обставини, засвідчені комерційним актом, є підставою для матеріальної відповідальності залізниці.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 2 137 грн. 55 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11; ідентифікаційний код 00186542) - 2 137 грн. 55 коп. - вартості нестачі вантажу та 2 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення підписаний - 17.11.2020.
Суддя Ю.В. Фещенко