проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"12" листопада 2020 р. Справа № 913/331/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Гетьман Р.А. , суддя Тарасова І.В.;
за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку "EasyCon" апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вх.№2102Л/2) на рішення господарського суду Луганської області від 31.07.2020 у справі №913/331/20 (повний текст рішення складено та підписано 31.07.2020 суддею Смола С.В. у приміщенні господарського суду Луганської області),
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ,
до Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль”, м.Сєвєродонецьк Луганської області,
про стягнення 17476752,55 грн, -
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 29.05.2020 звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” про стягнення пені за період з 28.11.2017 по 15.04.2019 у сумі 7550688,46 грн, 3% річних за період з 28.11.2017 по 15.04.2019 у сумі 2929449,80 грн, інфляційних втрат за період з грудня 2017 року по березень 2019 року у сумі 6996614,29 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що між сторонами 29.09.2017 укладений договір №5136/1718-ТЕ-20 купівлі-продажу природного газу, на виконання умов якого позивач передав відповідачу природний газ на суму 199860967,86 грн, який останній оплачував несвоєчасно, у зв'язку з чим АТ “НАК “Нафтогаз України” згідно з умовами пункту 7.2 договору нарахована пеня та відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України - інфляційні втрати і 3% річних.
Рішенням господарського суду Луганської області від 31.07.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 3% річних у сумі 2929449,80 грн, інфляційні втрати у сумі 6996614,29 грн та судовий збір у сумі 148890,96 грн. У решті позову відмовлено.
Мотивуючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції зазначив, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції. Приймаючи до уваги, що АТ “НАК “Нафтогаз України” є постачальником енергоресурсу, а положення Закону України від 13.01.2015 №85-VIII розповсюджують свою дію на правовідносини сторін щодо заборгованості за спожитий природній газ, а відтак і мораторій на нарахування та стягнення пені за спожитий природний газ.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 31.07.2020 у справі №913/331/20 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 7550688,46 грн, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задовольнити, стягнути з відповідача пеню у розмірі 7550688,46 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, неправильно застосував норми ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств -виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», пункт 27 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», ст.1 Закону України «Про електроенергетику». Апелянт вважає, що суд безпідставно наділив позивача статусом «енергопостачальної компанії», оскільки він є постачальником природнього газу, а тому норми вищевказаного закону не можуть бути застосовані до нього.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вх.№2102Л/2) залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Гетьман Р.А., суддя Здоровко Л.М. за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Луганської області від 31.07.2020 у справі №913/331/20. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 19.10.2020 о 10:00 годині. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 12.10.2020 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
24.09.2020 від представника відповідача до суду надійшов відзив (вх.№ 9109) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що підприємство позивача є гарантованим постачальником природного газу, який є енергетичним ресурсом, відтак позивач є постачальником енергетичного ресурсу. Ураховуючи, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, а позивач є постачальником енергоресурсу, вважає, що положення частини 2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств -виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору. На думку відповідача, нарахування пені з урахуванням наведеного, не має здійснюватися з 07.02.2015 на підставі зазначених норм Закону. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У зв'язку з перебуванням 19.10.2020 у відпустці судді-доповідача Пуль О.А., яка визначена протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020 для розгляду справи №913/331/20, та відсутності правових підстав, визначених частиною 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, для передачі справи для повторного автоматизованого розподілу, розгляд справи, призначений на 19.10.2020 о 10:00 годині, перенесено на 12.11.2020 о 10:00 год
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020 у справі №913/331/20 у зв'язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Пуль О.А., судді Гетьмана Р.А., судді Тарасової І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 заяву Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, призначеному на 12.11.2020 о 10:00 год., у режимі відеоконференції у справі №913/331/20 задоволено. Ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon".
У судовому засіданні 12.11.2020 у режимі відеоконференції представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи (а.с.78, 79, том 5).
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
29.09.2017 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, яке у подальшому перейменоване на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник), та Державним підприємством “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” (споживач) укладено договір постачання природного газу №5136/1718-ТЕ-20, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'яжуться оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).
Згідно з пунктом 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 газ обсягом до 56 779 тис.куб.м, у тому числі по місяцях:
МісяцьОбсягМісяцьОбсяг
Жовтень2383Січень14041
Листопад7020Лютий12507
грудень12905Березень7923
ІV кв.201722308І кв.201834471
У пункті 3.7 договору сторони передбачили, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Споживач зобов'язується подати не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу постачальнику: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі, згідно з цим договором); підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (пункт 3.8 договору).
Згідно з пунктом 3.9 договору постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.
Відповідно до пункту 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладення становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).
У пункті 8.2 договору (у редакції додаткової угоди від 15.01.2018 №1) сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до пункту 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Згідно з пунктом 12.1 договору (у редакції додаткової угоди від 05.04.2018 №2) договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання вказаних умов договору протягом жовтня 2017 - березня 2018 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 199860967,86 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.41-46, том 1), який останній оплачував несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 8.2 договору (у редакції додаткової угоди від 15.01.2018 №1) сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем нараховано до стягнення пеню у сумі 7550688,46 грн.
Статтею 1 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” (далі - Закон) визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
Згідно зі статтею 2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Вказаний Закон набрав чинності 07.02.2015.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 “Про визначення гарантованих постачальників природного газу” гарантованими постачальниками природного газу є суб'єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
У пункті 5 статуту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.
Пунктом 6 статуту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (у зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.
Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: “енергозбереження" - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.
Тобто, природний газ як матеріальний об'єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.
З урахуванням наведеного, у силу приписів чинного законодавства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією у розумінні статті 2 Закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №913/66/18 від 18.01.2019.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
Відповідно до ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
За інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами економічної діяльності відповідача - ДП “Сєвєродонецька ТЕЦ”, є виробництво електроенергії і постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (а.с.185, том 4).
Пунктом 1.2 договору постачання природного газу від 29.09.2017 №5136/1718-ТЕ-20 встановлено, що природний газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005 №1314 “Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді міської ради” ДП “Сєвєродонецька ТЕЦ” виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у житловому фонді міської ради (пункт 3 рішення).
Отже, відповідач - ДП “Сєвєродонецька ТЕЦ”, є виконавцем житлово-комунальних послуг, місцем знаходження та діяльності якого є м.Сєвєродонецьк Луганської області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р.
Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася у спірний період часу антитерористична операція, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов'язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону.
Посилання заявника апеляційної скарги на помилкове застосування місцевим господарським судом норм Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", внаслідок безпідставного наділення позивача статусом “енергопостачальної компанії”, є необґрунтованими, оскільки останній на власний розсуд тлумачить та визначає коло господарюючих суб'єктів, на яких розповсюджується дія ст.2 вищевказаного Закону.
Так, віднесення суб'єкта до "енергопостачальної компанії" у розумінні для цілей визначення можливості застосування мораторію обумовлено виключно ознаками, наведеними у цій статті, та не залежить від необхідної відповідності такого визначення "енергопостачальника", наведеного у ст.275 Господарського кодексу України.
Спеціальними нормативними ознаками енергопостачальної компанії, визначеними у ст.2 Закону є: - здійснення поставок енергоресурсів; -споживання цих енергоресурсів виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг; - надання виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обумовлених споживанням енергоресурсів, цих послуг в районі проведення антитерористичної операції.
Встановлений законодавцем мораторій на вимоги позивача до відповідача у період з 07.02.2015 щодо спірної суми пені за своєю сутністю є компенсаційним засобом держави для виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, так само як і ст.8 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" запроваджено мораторій на вимоги щодо нарахування та стягнення пені зі споживачів за прострочення платежів за житлово-комунальні послуги (у тому числі з газопостачання).
Тією мірою, якою виконавці/виробники житлово-комунальних послуг обмежені законодавчо у нарахуванні пені по відношенню до споживачів таких послуг, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції, держава пропорційно та з урахуванням забезпечення суспільного інтересу відносно обставин, які у силу ст.2, 17 Конституції України відносяться до виключної сфери компетенції/відповідальності держави (проведення АТО), позивач, який перебуває під державним управлінням, також обмежений у цьому праві відносно виробників/виконавців житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції (зокрема відповідача), що у повній мірі відповідає критеріям правомірного втручання у право мирного володіння у розумінні ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені, оскільки позивачем всупереч ст.2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, безпідставно нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 7550688, 46 грн.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено і норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення (в оскаржуваній частині) є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає.
Керуючись статтями 254, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 31.07.2020 у справі №913/331/20 (в оскаржуваній частині) залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18.11.2020.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя І.В. Тарасова