проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"16" листопада 2020 р. Справа № 905/1039/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.
за участю представників:
від позивача: Цулаія Г.З., адвокат, довіреність;
від відповідача: без участі представника;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу позивача (вх. 2744 Д/1) на ухвалу господарського суду Донецької області від 23.09.2020 року, постановлену у приміщенні вказаного суду суддею Хабаровою М.В., повний текст якої складено 28.09.2020 року, у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України”, м. Київ,
до: Публічного акціонерного товариства “по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, Донецька обл., м. Краматорськ,
про стягнення 48489537,75 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства “по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” про стягнення заборгованості з оплати негативних щодобових небалансів за період з січня 2020 року по березень 2020 року у розмірі 46111150,36 грн, 3% річних у розмірі 268361,48 грн, інфляційних втрат у розмірі 446385,39 грн та пені у розмірі 1663640,52 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за січень-березень 2020 року ним виявлено наявність у відповідача негативних щодобових небалансів за кожну газову добу і сумарно за звітні місяці у розмірі 46111150,36 грн. Позивач стверджує, що вказані щодобові небаланси відповідача виникали внаслідок безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи природного газу у зазначені періоди без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи та несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами, у яких в зазначений період не було жодного постачальника природного газу.
Посилаючись на те, що відповідач не оплатив виставлені йому рахунки на оплату за добові небаланси за січень-березень 2020 року, чим порушив п.п. 2.5, 9.3 договору №1910000137 транспортування природного газу та п. 19 глави 6 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи, позивач звернувся з даним позовом до місцевого господарського суду.
03.09.2020 до суду першої інстанції від відповідача надійшло клопотання про призначення комплексної судової комп'ютерно-технічної та економічної експертизи. Вказане клопотання мотивовано тим, що обставини, проти яких заперечує відповідач та які безпосередньо входять в предмет доказування, не можуть бути підтверджені відповідачем самостійно та потребують спеціальних знань. Відповідач вважає, що за допомогою висновку судової економічної експертизи буде встановлено обсяги природного газу, передані позивачем у точку виходу з його газотранспортної системи тим обсягам природного газу, які фактично отримані відповідачем у точках виходу в його газорозподільні мережі. При цьому, відповідач стверджує про те, що важливе значення є встановлення обсягів негативних та позитивних небалансів за спірні місяці, оскільки відповідно до п. 9.3 договору у позивача виникає право виставити відповідачу рахунок на оплату за добовий небаланс лише у тому випадку, якщо загальна вартість щодобових небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця. Крім того, на думку відповідача слід встановити достовірність встановлених позивачем негативних місячних небалансів, які позивач виявив шляхом співставлення остаточних алокацій подач/відборів природного газу до/з газотранспортної системи та їх розрахунку. В обґрунтування призначення комп'ютерно-технічної експертизи зазначає про необхідність встановлення факту надсилання/не надсилання позивачем актів врегулювання щодобових небалансів і рахунків на оплату, а також на недосконале програмне забезпечення, низьку якість роботи веб-додатку тощо, що не давало відповідачу технічної можливості скачати та проглянути файли-документи.
Виходячи з викладеного, відповідач просив призначити комплексну судову комп'ютерно-технічну та економічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та на вирішення експертизи поставити наступні питання:
1. Чи завантажував позивач до інформаційної платформи (у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу) такі файли-документи з накладенням ЕЦП: акти врегулювання щодобових небалансів №01-2020-1910000137 за газовий місяць січень 2020 року, №02-2020-1910000137 за газовий місяць лютий 2020 року, №03-2020-1910000137 за газовий місяць березень 2020 року, та рахунки №01-2020-1910000137 від 31.01.2020 на оплату за добові небаланси за січень 2020 року, №02-2020-1910000137 від 29.02.2020 на оплату за добові небаланси за лютий 2020 року, №03-2020-1910000137 від 31.03.2020 на оплату за добові небаланси за березень 2020 року, які адресовано відповідачу? Якщо так, то коли саме зазначені файли-документи були доступні на інформаційній платформі, та чи мав відповідач як користувач технічну можливість скачати та/або проглянути зазначені файли-документи? Який є зміст зазначених файлів-документів?
2. Чи підтверджується документально відповідність обсягів природного газу, переданих позивачем у точках виходу з газотранспортної системи тим обсягам природного газу, які фактично отримані відповідачем у точках входу в його газорозподільну систему?
3. Чи підтверджується документально здійснений позивачем розрахунок остаточних обсягів негативних щодобових небалансів за січень, лютий, березень 2020 року (в розрізі кожної доби) по відповідачу?
4. Чи підтверджується документально факт перевищення загальної вартості щодобових негативних небалансів протягом періоду січень-березень 2020 року (в кожному місяці окремо) над загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом зазначених місяців? Якщо так, то якою є загальна вартість такого перевищення за зазначені місяці?
5. Чи підтверджується документально факт купівлі (придбання природного газу у власність позивача та понесення позивачем витрат на його придбання) позивачем природного газу в обсягах негативного добового небалансу за результатами тих діб, в яких у відповідача виник негативний добовий небаланс? Чи підтверджується документально факт надходження від газосховищ позивача чи постачальників позивача за результатами тих діб, в яких у відповідача виник негативний добовий небаланс, необхідних обсягів природного газу в газорозподільну систему позивача з метою врегулювання негативних щодобових небалансів відповідача?
Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.09.2020 у даній справі задоволено клопотання відповідача про призначення комп'ютерно-технічної та економічної експертизи частково. Призначено у справі №905/1039/19 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлені такі питання:
1) Чи підтверджується документально наявний в матеріалах справи розрахунок обсягів небалансу природного газу (помісячно), який, згідно матеріалів справи, виник внаслідок перевищення споживання природного газу за з січня 2020 року по березень 2020 року (включно) за договором №1910000137 транспортування природного газу від 31.12.2019? (При відповіді на запитання, у випадку встановлення невідповідності обсягів, зазначених позивачем, визначити обсяги, які підтверджується матеріалами справи)?
2) Чи відповідають заявлені позивачем обсяги щомісячних небалансів природного газу за період з січня 2020 року по березень 2020 року (включно) тим обсягам, які були відображені відповідачем в його інформації про подачі та відбори/споживання, що вимірюються протягом доби, що подавалась останнім в електронному вигляді через інформаційну платформу за встановленою формою?
3) Який обсяг небалансу за договором №1910000137 транспортування природного газу від 31.12.2019 виник у період з січня 2020 року по березень 2020 року (включно) у зв'язку із споживанням газу із газорозподільних мереж відповідачем?
4) Чи підтверджуються документально зазначені у позовній заяві обсяги здійснення позивачем за період з січня 2020 року по березень 2020 року (включно) фізичного балансування, як оператором газотранспортної системи, в порядку надання ним послуг з балансування обсягів природного газу за укладеним між сторонами договором №1910000137 транспортування природного газу від 31.12.2019?
5) Чи підтверджуються документально зазначені в позовній заяві обсяги здійснення позивачем в період з січня 2020 року по березень 2020 року (включно) послуг балансування за укладеним між сторонами договором №1910000137 транспортування природного газу від 31.12.2019?
6) Визначити за кожним місяцем окремо суму вартості послуг балансування за період з січня 2020 року по березень 2020 року (включно), з урахуванням умов укладеного між сторонами договору №1910000137 транспортування природного газу від 31.12.2019 та даних щодо базової ціни газу, визначених у відповідності до умов розділу ІХ Договору та розділу XIV Кодексу газотранспортної системи?
Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Ухвалу та матеріали справи №905/1039/20 ухвалено надіслати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Зобов'язано відповідача - Публічне акціонерне товариство “по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” здійснити попередню оплату експертизи відповідно до виставленого експертною установою рахунку, докази чого надати у судове засідання, що буде призначене після проведення експертизи. Зупинено провадження у справі №905/1039/20 на час проведення судової експертизи.
Місцевий господарський суд частково задовольняючи клопотання відповідача про призначення експертизи, виходив з того, що оскільки предметом спору у даній справі є стягнення грошової заборгованості за послуги балансування, вартість яких визначається згідно з Кодексом газотранспортної системи, даних базової ціни газу; вартість послуг визначена позивачем самостійно за одностороннім актом; наявність заперечень відповідача щодо обсягів небалансів та вартості послуг балансування, а також зважаючи на складний алгоритм розрахунку обсягів небалансів та вартості послуг балансування, необхідність дослідження фактів документального підтвердження обсягів небалансів та вартості послуг балансування, необхідно призначити економічну експертизу для з'ясування обставин, що мають значення для справи, та для з'ясування яких необхідні спеціальні знання.
У задоволенні питань 2 та 4 відповідача суд відмовив, оскільки вважає, що зазначені питання є зайвими в умовах поставлених судом перед експертом питань. Стосовно питання-5 відповідача суд першої інстанції зазначив, що за змістом договору, укладеного між сторонами, вартість послуг балансування не залежить від фактично понесених оператором ГТС витрат на заходи, необхідні для забезпечення співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу, проте вартість послуг пов'язана із розміром базової ціни газу, яка визначається в порядку, встановленому договором та Кодексом газотранспортної системи. Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені клопотання в цій частині.
Щодо клопотання в частині призначення проведення комп'ютерно-технічної експертизи та поставленого відповідачем в межах вказаної експертизи питання-1, суд дійшов висновку про відмову у зазначеній частині клопотання, адже основні завдання експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів не пов'язані із предметом та підставами позову.
Позивач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; цю ухвалу скасувати, направити справу № 905/1039/20 до господарського суду Донецької області для подальшого розгляду, витрати позивача по сплаті судового збору покласти на відповідача.
На думку позивача, судом першої інстанції призначено судову економічну експертизу у справі, у якій достатня кількість доказів, дослідження яких не потребує спеціальних знань і у суду першої інстанції є всі підстави для розгляду та вирішення справи.
Також стверджує, що поставлені експерту в оскаржуваній ухвалі питання є такими, що можуть бути з'ясовані судом першої інстанції самостійно шляхом надання оцінки наявним в матеріалах справи доказам, в тому числі на підставі алокацій, на підставі яких визначається обсяг відібраного (використаного) відповідачем природного газу, а також обсяг поданого ним в газотранспортну систему природного газу. До того ж, за твердженням позивача, визначення вартості врегулювання небалансів взагалі не потребує спеціальних знань в галузі іншій, ніж право, оскільки застосовується на підставі Кодексу ГТС та умов договору.
Відповідач у відзиві та уточненому відзиві на апеляційну скаргу проти доводів і вимог апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що для встановлення факту наявності чи відсутності негативного небалансу необхідно встановлення наявності факту перевищення обсягів відібраного замовником послуг транспортування природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу цим замовником послуг транспортування.
Від Публічного акціонерного товариства “по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” надійшла заява, в якій відповідач просить розглянути апеляційну скаргу без участі представника ПАТ “Донецькоблгаз”; апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
У судовому засіданні 16.11.2020 представник позивача підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, просив її задовольнити.
Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.
З прийняттям у 2006 році Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
“Розумність” строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі “G. B. проти Франції”), тощо. Отже, поняття “розумний строк” є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ч. 1 ст. 100 ГПК України).
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Дана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 917/50/17.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами, згідно зі ст.ст.73, 76 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судова експертиза, в розумінні ст.1 Закону України "Про судову експертизу" це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
У відповідності до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (далі Інструкція №53/5), основними завданнями економічної експертизи є визначення, у тому числі, документальної обґрунтованості оформлення операцій з надання послуг; встановлення фактів документального підтвердження заявлених у позовних вимогах обсягів заборгованості за надані послуги за договором; визначення документальної обґрунтованості розрахунків з дебіторами і кредиторами; документальної обґрунтованості аналізу складу витрат, тощо.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості, яка виникла на підставі договору транспортування газу саме за надані позивачем послуги балансування обсягів природного газу.
Підставою позовних вимог є надання відповідачеві послуг з балансування природного газу, що підтверджується складеними позивачем актами про надання таких послуг разом з рахунками на оплату та звітами по точкам входу/супровідними листами, а також обставина допущення негативних місячних небалансів за січень-березень 2020 року на суму 46111150,36 грн.
Поряд з цим, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував як сам порядок нарахування обсягів небалансу так і первинні докази, подані позивачем на підтвердження його позиції, посилаючись на їх неналежність та недопустимість.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи з урахуванням предмету, підстав позовних вимог та заперечень на них, зважаючи на докази, долучені сторонами до матеріалів справи, вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано поставлено на вирішення експертизи питання щодо проведення перерахування вартості обсягів небалансу з метою визначення вірності застосування позивачем розрахунку та наявності документального підтвердження таких розрахунків. Зазначенні в ухвалі питання впливають одне на одне, і відповідь на них можна отримати тільки дотримавшись почерговості поставлення відповідних питань та проведення зазначених досліджень із застосуванням спеціальних знань.
При цьому не заслуговують на увагу суду твердження апелянта, що питання, поставлені на вирішення експерта зводяться до оцінювання доказів, котрі містяться в матеріалах справи, так як вирішення питання щодо ненадання номінацій, виникнення небалансів, проведення порядку нарахування небалансів із застосування відповідного порядку та коефіцієнта компенсації, дослідження ринку природного газу в зазначений період, є обставинами по даній справі, які потребують встановлення, а їх з'ясування, на переконання колегії суддів, можливе за допомогою спеціальних знань.
Колегія суддів також враховує те, що рішення у конкретній справі приймається господарським судом за результатами дослідження безпосередньо цим судом належних і допустимих доказів, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи. Виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті, як суд першої інстанції. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. У випадку якщо суд приходить до висновку, що для надання оцінки певним обставинам справи необхідні спеціальні знання, суд вправі призначити судову експертизу.
Суд апеляційної інстанції до винесення рішення у справі щодо суті спору, відповідно до вимог чинного законодавства, не має права та не повинен давати суду першої інстанції як вказівок щодо того, які рішення потрібно приймати в конкретній справі, так і вказівок щодо обставин, які необхідно встановити для вирішення справи, а також наводити власні висновки про те, які обставини не доказуються при розгляді цієї справи, та коригувати питання, визначені судом першої інстанції.
Під час розгляду справи суд першої інстанції повинен діяти незалежно та неупереджено, здійснюючи оцінку доказів відповідно до своїх внутрішніх переконань, безпосередньо, повно, всебічно, об'єктивно в їх сукупності, керуючись законом. Надання судом апеляційної інстанції вказівок щодо достовірності та належності тих чи інших доказів може бути розцінено як втручання у компетенцію суду першої інстанції, що не узгоджується з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Роль і значення процесуальної форми полягає в тому, щоб забезпечити захист існуючих прав сторін та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень.
Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов'язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу. Процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя.
Тобто, переглядаючи ухвалу про призначення експертизи, суд апеляційної інстанції надає оцінку відповідності чи невідповідності такої процесуальної дії вимогам чинного законодавства.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 (n. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні “справедливого балансу” між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень. Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, “без якого змагальність як принцип не існує”. Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
У рішенні Європейського суду з прав людини “Дульський проти України” від 01.06.2006 (заява №61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та визначає строк для їх отримання.
Відповідно до ч. 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність та допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Отже, керуючись наведеними принципами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність для з'ясування дійсних правовідносин між сторонами призначення у справі судової експертизи, яка поряд з іншими доказами надасть суду можливість повно, всебічно та об'єктивно перевірити всі обставини справи, на які посилаються учасники та вирішити визначені статтею 237 Господарського процесуального кодексу України питання, що є необхідним для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що питання, поставлені на вирішення експерта, носять суто правовий характер, є неспроможними, оскільки природа розрахунку вартості послуг балансування обсягів природного газу має економічний аспект, тому перевірка такого розрахунку вимагає спеціальних знань в галузі економіки і фінансів, з дослідженням відповідних документів, що є підставою для призначення відповідної експертизи.
Положення ч. 4 ст. 99 ГПК України передбачено, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Отже, з урахуванням принципу диспозитивності в господарському судочинстві сторони наділені правом запропонувати суду питання, які, на їх думку, мають бути поставлені перед експертом, але остаточне коло питань визначає суд.
В свою чергу, позивачем не було надано своєї редакції питань, які слід було поставити на вирішення експерта для з'ясування точного розміру заборгованості відповідача.
Враховуючи викладене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія погоджується з наявністю правових підстав для призначення судової експертизи у даній справі.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини 1 статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.
Зупинення провадження у справі це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху судового процесу. Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду відповідно п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано зупинив провадження у справі на час проведення експертизи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 23.09.2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18.11.2020 року.
Головуючий суддя В.І. Сіверін
Суддя О.І. Терещенко
Суддя І.А. Шутенко