вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2020 р. Справа№ 910/8259/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Полякова Б.М.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є. та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 11.11.2020
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Сбербанк", Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (процесуальний правонаступник - Акціонерного товариства "Укрсоцбанк"), Акціонерного товариства "Альфа-Банк", ТОВ «Фінансова компанія «Експерт-Інвест» (процесуальний правонаступник - ПАТ "Дельта Банк"), Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"
на ухвалугосподарського суду міста Києва від 31.07.2019
у справі №910/8259/16 (суддя Чеберяк П.П.)
за заявоюПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
доПриватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування"
пробанкрутство
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 910/8259/16 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Альфа-Банк" з поточними кредиторськими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 519 654 747 грн. 94 коп., відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" з поточними кредиторськими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 308 236 352 грн. 29 коп., відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з поточними кредиторськими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 469 986 551 грн. 00 коп., відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" з поточними кредиторськими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 379 295 964 грн. 32 коп., відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" з поточними кредиторськими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 999 808 412 грн. 19 коп., відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Сбербанк" з поточними кредиторськими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 905 604 062 грн. 31 коп., задоволено частково заяву Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві з кредиторськими вимогами до боржника на суму 6 346 328 грн. 20 коп., визнано поточні кредиторські вимоги Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 5 974 774 грн. 00 коп. - третя черга, в іншій частині заяву залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції у відповідній частині, АТ "Сбербанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 910/8259/16 в частині відмови у задоволенні заяви АТ "Сбербанк" з поточними кредиторськими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 905 604 062 грн. 31 коп., та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати поточні грошові вимоги кредитора АТ "Сбербанк" до боржника Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" у повному обсязі на суму 905 604 062 грн. 31 коп. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції у відповідній частині, АТ "Укрсоцбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 910/8259/16 в частині відмови у задоволенні заяви АТ "Укрсоцбанк" з поточними кредиторськими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 308 236 352 грн. 29 коп., та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати поточні грошові вимоги кредитора АТ "Укрсоцбанк" до боржника Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" у повному обсязі на суму 308 236 352 грн. 29 коп. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції у відповідній частині, АТ "Альфа-Банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/8259/16 в частині відмови у задоволенні заяви АТ "Альфа-Банк" з поточними кредиторськими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 519 654 747 грн. 94 коп., та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати поточні грошові вимоги кредитора АТ "Альфа-Банк" до боржника Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" у повному обсязі на суму 519 654 747 грн. 94 коп. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції у відповідній частині, ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 910/8259/16 в частині відмови у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з поточними кредиторськими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 469 986 551 грн. 00 коп., та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати поточні грошові вимоги кредитора ПАТ "Дельта Банк" до боржника Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" у повному обсязі на суму 469 986 551 грн. 00 коп. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції у відповідній частині, АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 910/8259/16 в частині відмови у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" з поточними кредиторськими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 379 295 964 грн. 32 коп., визнати поточні грошові вимоги кредитора Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до боржника Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" повному обсязі на суму 379 295 964 грн. 32 коп. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 910/8259/16 та повністю прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" з поточними кредиторськими вимогами до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 999 808 412 грн. 19 коп., визнати та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
16.10.2019 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшли зміни до апеляційної скарги, в яких останній просить суд скасувати оскаржувану ухвалу не повністю, як було зазначено в вимагах апеляційної скарги, а тільки в частині відмови в задоволені заяви АТ «Укрексімбанк».
Відповідними ухвалами Північного апеляційного господарського суду відкрито провадження за вищевказаними апеляційними скаргами та об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства "Сбербанк", Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", Акціонерного товариства "Альфа-Банк", ПАТ "Дельта Банк", Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 910/8259/16 у відповідній частині.
Апеляційні скарги мотивовані порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначено, що судом першої інстанції в порушення ст.. 236 ГПК України не повно з'ясовано відповідні обставини, неправильно застосовано ст. 1050 ЦК України та ст.ст. 598-609 ЦК України, Господарський суд міста Києва не дослідив умови договорів про відкриття кредитної лінії, що призвело до неправильного застосування ст. 1048 ЦК України і як наслідок - прийняття незаконного та необгрунтованого рішення. Скаржники зазначають, що оскільки, фактично кредитна заборгованість за договорами погашена/сплачена боржником не була - фактичне повне повернення кредиту не відбулось, то скаржниками правомірно, у відповідності до умов кредитних договорів нараховувано боржнику відсотки/проценти за користування кредитними коштами за період з моменту порушення справи про банкрутство до моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 здійснено заміну сторони у справі №910/8259/16 її процесуальним правонаступником, а саме, Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" замінено його процесуальним правонаступником - Акціонерне товариство "Альфа-Банк".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 здійснено заміну сторони у справі №910/8259/16 ПАТ "Дельта Банк" його процесуальним правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Експерт Інвест".
10.10.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Експерт Інвест» надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому зазначено, що строк кредитування за усіма договорами, на підставі яких кредиторами нараховано поточні кредиторські вимоги сплив. Тобто, додатково нараховані грошові кошти у вигляді процентів за користування кредитом, були нараховані поза межами строку кредитування, а отже вони не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в силу законодавства. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах строку кредитування. В той же час, судова практика Великої палати Верховного Суду вказує на неможливість задоволення вимог кредиторів щодо нарахування процентів за кредитами на підставі ст. 1048 ЦК України після спливу визначеного договором строку кредитування.
У судовому засіданні 11.11.2020 представники скаржників, крім представника ТОВ «ФК «Експерт-Інвест», підтримали вимоги апеляційних скарг просили їх задовольнити, представники боржника та ПАТ «Азовзагальмаш», ліквідатора Корякіна Д.В., ТОВ «ФК «Експерт-Інвест» заперечили проти задоволення апеляційних скарг та просили суд залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу в частині, яка оскаржується кожним із скуаржників, - без змін.
Представники учасників справи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копій відповідних ухвал суду.
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) з ухвалами Північного апеляційного господарського суду, в яких зазначались відповідні дати, місце та час судових засідань у даній справі, у тому числі судового засідання, призначеного на 11.11.2020, .
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
21.09.2020 до Північного апеляційного господарського суду від АТ «Сбербанк» надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника за наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарг, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши думку представників учасників справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуванна ухвала підлягає залишенню без змін, в тій частитні, що оскаржується скаржниками, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2016 порушено провадження у справі № 910/8259/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Куделю Марію Олександрівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 8 від 30.01.2013).
Постановою Господарського суду м. Києва від 30.01.2019 Приватне акціонерне товариство "Маріупольський завод важкого машинобудування" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Куделю Марію Олександрівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 8 від 30.01.2013).
Повідомлення про визнання Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" банкрутом оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 11.02.2019 за № 57434.
Судом першої інстанції, крім іншого, розглядались заяви з поточними кредиторськими вимогами до боржника Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на суму 519 654 747 грн. 94 коп., Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на суму 308 236 352 грн. 29 коп., Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на суму 469 986 551 грн. 00 коп., Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на суму 379 295 964 грн. 32 коп., Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 999 808 412 грн. 19 коп., Акціонерного товариства "Сбербанк" на суму 905 604 062 грн. 31 коп.
Відмовляючи в задоволені вищевказаних заяв з кредиторськими вимогами до боржника, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі виходив з того, що строки кредитування за відповідними кредитними договорами, на підставі яких Акціонерним товариством "Альфа-Банк", Акціонерним товариством "Укрсоцбанк", Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Акціонерним товариством "Сбербанк" заявлено вимоги до боржника, сплинули, відтак нарахування процентів за користування кредитами згідно з даними договорами суд визнав безпідставним та необґрунтованим.
Північний апеляційний господарськимй суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Як вбачається з заяви Акціонерного товариства "Альфа-Банк" заявлені кредитором вимоги складають поточну заборгованість боржника - відсотки за користування кредитом згідно з договорами про відкриття кредитної лінії від 01.10.2013 №114-В/13, від 04.10.2013 №133-МВ/13, від 06.09.2007 №313-МВ/07.
Відповідно до п. 1.4. договору про відкриття кредитної лінії від 01.10.2013 №114-В/13 строк дії кредитної лінії закінчується 01.07.2016.
Відповідно до п. 1.4. договору про відкриття кредитної лінії від 04.10.2013 №133-МВ/13 строк дії кредитної лінії закінчується 03.10.2015.
Відповідно до п. 1.4. договору про відкриття кредитної лінії від 06.09.2007 №313-МВ/07 строк дії кредитної лінії закінчується 01.07.2016.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Запорізьської області від 01.12.2014 у справі №905/3135/14-908/4229/14, 17.04.2014 банком було направлено на адресу боржника за договором від 06.09.2007 №313-МВ/07 вимогу про дострокове повернення кредиту та заборгованості по сплаті процентів у строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення відповідної вимоги. Таким чином, строк дії кредитної лінії за наведеним вище договором закінчується у квітні 2014.
У своїй заяві з кредиторськими вимогами до боржника Акціонерне товариство "Альфа-Банк" зазначає, що 17.04.2014 на адресу боржника була направлена вимога № 32760-11-б/б про дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та пені за договором про відкриття кредитної лінії від 01.10.2013 №114-В/13 зі строком погашення не пізніше 10 календарних днів з дати направлення відповідної вимоги. Таким чином, строк дії кредитної лінії за наведеним вище договором сплив у квітні 2014 році, після напрвлення вказаної вимоги.
Як вбачається з заяви Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (процесуальним правонаступником якого є АТ «Альфа-банк») заявлені кредитором вимоги складають відсотки за користування кредитними коштами згідно з Генеральним договором про здійснення кредитування від 18.03.2008 №215/26-152-57, поручителем за яким виступає боржник - Приватне акціонерне товариство "Маріупольський завод важкого машинобудування".
Відповідно до п. 3 Основних положень Генерального договору кредитування за цим договором здійснюється протягом періоду з 18.03.2008 по 16.03.2013.
Договором про внесення змін від 14.03.2014 №49 до Генерального договору кінцевий строк кредитування був змінений на 31.12.2014.
Таким чином, строк кредитування за Генеральним договором сплив 31.12.2014.
Як вбачається з заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (процесуальним правонаступником якого є ТОВ «ФК «Експерт-Інвест» заявлені кредитором вимоги на суму 469 986 551 грн. 00 коп. складають відсотки за користування кредитними коштами згідно з кредитним договором від 25.06.2011 № 3.3 ДС/24/2011-КЛТ.
Відповідно до п. 1.1.1. Кредитного договору в редакції Додаткового договору №10 кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитним договором є 30.12.2015.
Водночас, Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" 24.07.2015 було пред'явлено вимогу №182-391 про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором №3.3ДС/24/2011-КЛТ.
У зв'язку з наведеним, після пред'явлення вимоги від 24.07.2015 про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, всі зобов'язання за даним кредитом почали вважатись такими, що настали, нарахування передбачених договором процентів за кредитом припинилось.
Таким чином, кінцевим терміном погашення за кредитним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудування" сплив в липні 2015 року.
У заяві про визнання поточних кредиторських вимог до боржника Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" вказало, що заявлені кредитором вимоги на суму 999 808 412 грн. 19 коп. складають відсотки за користування кредитними коштами згідно з кредитними договорами від 27.09.2012 №151112К22, від 25.12.2012 №151112К31 та від 29.12.2012 №151112К32.
Як вбачається з умов наведених вище договорів, а саме: за кредитним договором від 27.09.2012 №151112К22 кінцевим терміном погашення кредиту є 25.12.2015; за кредитним договором від 25.12.2012 №151112К31 кінцевим терміном погашення кредиту є 24.12.2015; за кредитним договором від 29.12.2012 №151112К32 кінцевим терміном погашення кредиту є 28.12.2015.
Таким чином, кінцевий термін погашення заборгованості кредиту за кредитними договорами, укладеними між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" і Приватним акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудування" сплив в грудні 2015 року.
Як вбачається з заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заявлені кредитором вимоги на суму 379 295 964 грн. 32 коп. складають відсотки за користування кредитними коштами згідно з кредитним договором від 29.04.2008 №010/05/00215, від 13.10.2008 №010/05/00655, від 20.10.2008 №010/05/00671, від 20.10.2008 №010/05/00672 та від 20.10.2008 №010/05/00673.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи:
за кредитним договором від 29.04.2008 №010/05/00215 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами кінцевим терміном погашення кредиту є 01.07.2014 року (з урахуванням внесених Додатковою угодою від 25.09.2013 №010/05/00215/23 змін);
за кредитним договором від 13.10.2008 №01/05/00655ь зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами кінцевим терміном погашення кредиту є 01.07.2014 (згідно додаткової угоди від 25.09.2013 №010/05/00655/19 );
за кредитним договором №010/05/00671 від 20.10.2008 року зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами кінцевим терміном погашення кредиту є 01.07.2014 (згідно Додаткової угоди від 25.09.2013 №010/05/00671/19);
за кредитним договором від 20.10.2008 №010/05/00672 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами кінцевим терміном погашення кредиту є 01.07.2014 року (згідно Додаткової угоди від 25.09.2013 №010/05/00672/17;
за кредитним договором від 20.10.2008 №010/05/00673 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами кінцевим терміном погашення кредиту є 01.07.2014 (згідно Додаткової угоди від 25.09.2013 №010/05/00673/1 7).
Таким чином, кінцевий термін погашення за кредитними договорами, укладеними між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудування" сплинув в липні 2014 року.
Також, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в заяві про визнання поточних грошових вимог заявляв вимогу про нарахування процентів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 3% річних від суми заборгованості за період з 01.06.2016 по 30.01.2019.
Як вбачається з заяви Акціонерного Товариства "Сбербанк" заявлені кредитором вимоги на суму 905 604 062 грн. 31 коп. складають відсотки за користування кредитними коштами згідно з наступними договорами за період з 01.06.2016 по 30.01.2019:
договору про відкриття кредитної лінії від 01.07.2011 №17-В/11/24/ЮО/КL (далі - договір 17);
договору про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 №32-В/12/24/КЛ-КБ (далі - договір 32);
договору про відкриття кредитної лінії від 26.08.2011 №18-В/11/24/ЮО/КL (далі - договір 18) та Договір про відкриття кредитної лінії від 26.08.2011 №19-В/11/24/ЮО/КL (далі - договір 19).
Вищезазначеним кредитним договорам кореспондують наступні положення щодо строків дії кредитної лінії:
відповідно до п. 1.4 Кредитного договору 17 останній день дії кредитної лінії - 17.02.2016;
відповідно до п. 1.4 Кредитного договору 32 останній день дії кредитної лінії - 17.02.2016;
відповідно до п. 1.4 Кредитного договору 18 останній день кредитної лінії - 17.02.2016;
відповідно до п. 1.4 Кредитного договору 19 останній день кредитної лінії - 17.02.2016.
Таким чином, строк дії кредитних ліній за вищезазначеними Кредитними договорами, укладеними між Акціонерним товариством "Сбербанк" та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудування" сплинув 17.02.2016.
Також, Акціонерне товариство "Сбербанк" в заяві про визнання поточних грошових вимог заявляв вимогу про нарахування процентів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 3% річних від суми заборгованості за період з 01.06.2016 по 30.01.2019.
Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 Цивільного кодексу України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою зупинення виконавчого провадження.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Разом з тим кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження у даній справі про банкрутство (поточні кредитори), можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/13 дійшла висновків про те, що звернення з вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з такою вимогою вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
У постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.
Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору депозиту і невиконання відповідачем обов'язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
У постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Така правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося і на те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч.1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 також викладена відповідна правова позиція, згідно з якою встановлено наступне. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні, проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
При цьому, у вказаній постанові зазначено, що така правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів (правова позиція Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №910/12136/16).
Зважаючи на вищенаведене, надавши оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, встановивши, що строк дії кредитних договорів, на підставі яких банками були нараховані боржнику проценти за користування кредитними коштами, є таким, що закінчився до дня порушення провадження у даній справі про банкрутство, як і право боржника законно користуватися позиченими коштами, суд прийшов до висновку, що заявлені АТ "Райффайзен банк Аваль", АТ "Сбербанк" до визнання у справі про банкрутство 3% річних за період з 01.06.2016 по 30.01.2019 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України також не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів в силу норм чинного законодавства, оскільки в даному випадку в силу ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакціїї, чинній станом на час винесення оскаржуваної ухвали) з дати порушення провадження у даній справі про банкрутство щодо боржника запроваджуються обмеження у вигляді мараторію на задоволення вимог кредиторів боржника, протягом дії якого, зокрема, не застосовується індекс інфляція за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, з огляду на те, що строки кредитування за кредитними договорами, на підставі яких Акціонерним товариством "Альфа-Банк", Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (процесуальний правонаступник - АТ «Альфа-Банк»), Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (процесуальний правонаступник - ТОВ «ФК «Експерт-Інвест»), Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Акціонерним товариством "Сбербанк" заявлено вимоги до боржника, сплинули, відтак нарахування процентів за кредитами згідно з вищевказанами договорами суд вважає безпідставним та необґрунтованим.
Таким чином, виходячи з аналізу наведених вище норм, з урахуванням вищевикладених правових позицій Верховного Суду, встановлених обставин у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволені заяв з поточними кредиторськими вимогами до боржника Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на суму 519 654 747 грн. 94 коп., Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (процесуальний правонаступник - АТ «Альфа-Банк» на суму 308 236 352 грн. 29 коп., Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (процесуальний правонаступник - ТОВ «ФК «Експерт-Інвест») на суму 469 986 551 грн. 00 коп., Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на суму 379 295 964 грн. 32 коп., Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 999 808 412 грн. 19 коп., Акціонерного товариства "Сбербанк" на суму 905 604 062 грн. 31 коп.
Інших доводів скаржників по суті заявлених вимог, які б спростували висновки суду, покладені в основу оскаржуваної ухвали в тій частині, що оскаржується, та впливали на їх правильність в апеляційних скаргах не наведено.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що вказані апеляційні скарги слід залишити без задоволення; ухвалу суду першої інстанції в тій частинні, яка оскаржується у даній справі, - без змін.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Сбербанк", Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (процесуальний правонаступник Акціонерного товариства "Укрсоцбанк"), Акціонерного товариства "Альфа-Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Експерт-Інвест» (процесуальний правонаступник ПАТ "Дельта Банк"), Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі №910/8259/16 залишити без змін (в тій частині, що оскаржується).
Матеріали справи №910/8259/16 направити до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст виготовлено 17.11.2020.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді Б.М. Поляков
В.О. Пантелієнко