вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" листопада 2020 р. Справа№ 910/3881/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Виробничо структурний підрозділ "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020
у справі № 910/3881/20 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 5 744,86 грн
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 5 744,86 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 910/3881/20 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Грейнсвард" 1 938, 06 грн штрафу, 500, 00 грн витрат на послуги адвоката та 709, 12 грн судового збору.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд встановивши обставини прострочення нормативних строків доставки вантажу, керуючись ст. ст. 908, 909, 920 ЦК України, ст. ст. 5, 6, 22, 23, 41, 116 Статуту залізниць України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому, з огляду на наявність в матеріалах справи актів загальної форми про продовження строків доставки та наявності в залізничних накладних № № 42450775, 42450759, 42450742, 42450767 відповідної відмітки у графі 49, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Також, суд, з урахуванням принципів співмірності та розумності розміру судових витрат, частково задовольнив клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Виробничо структурний підрозділ "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 910/3881/20 в частині стягнення 1 938, 06 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом неповно було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають обставинам справи, рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт зазначає, що судом невірно було застосовано до спірних правовідносин положення приписів ч. 2 ст. 116 Статуту залізниць України, яка звільняє залізницю від сплати штрафу у випадку якщо вантаж не було вивезено одержувачем впродовж доби після отримання повідомлення. При цьому, відповідач не заперечує проти розкредитування перевізних документів впродовж доби, а наполягає на невивезенні позивачем вантажу. Судом першої інстанції, за доводами відповідача, не було надано належної оцінки актам загальної форми, якими засвідчено факт перебування вагонів на станції призначення більше однієї доби.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020, справа № 910/3881/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020, поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Виробничо структурний підрозділ "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 910/3881/20 та призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Грейнсвард" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 910/3881/20 та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову є незаконним, необґрунтованим, містить невідповідність висновків фактичним обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт стверджує, що судом першої інстанції безпідставно було взято до уваги надані відповідачем Акти загальної форми ГУ-23 від 03.09.2019 № 9802 та від 04.09.2019 № 3748, оскільки відповідачем було порушено порядок складання цих актів, а тому, на думку позивача, є неналежними і недопустимими доказами у даній справі. Також, в тексті апеляційної скарги позивачем наведено попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які сторона очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також заявлено, що докази будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 11.08.2020, справа № 910/3881/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020, після усунення позивачем недоліків апеляційної скарги, поновлено ТОВ "Грейнсвард" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 910/3881/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 910/3881/20. Об'єднано апеляційні скарги ТОВ "Грейнсвард" та АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Виробничо структурний підрозділ "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" в одне провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Від ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Виробничо структурний підрозділ "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" залишити без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідача, позивач зазначає, що приписи ч. 2 ст. 116 Статуту залізниць України звільняють залізницю від штрафу у випадку невивезення вантажу або розкредитування перевізних документів впродовж доби. Тоді як, перевізні документи №№ 42450775, 42450759, 42450742, 42450767, 42490672, 42490748, 42490706, 42490763, 42490714, 42490755 позивачем розкредитовані впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу, відповідно відповідач не звільняється від сплати штрафу за несвоєчасну доставку вагонів за вказаними вище перевізними документами.
07.09.2020 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 задоволено клопотання позивача та призначено справу до судового розгляду на 12.10.2020.
Від АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Виробничо структурний підрозділ "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Грейнсвард", в якому він просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 910/3881/20 в оскаржуваній ним частині - без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивача, відповідач зазначає, що залізницею при затримці спірних вагонів у процесі перевезення дотримано вимоги діючого транспортного законодавства, а акти про затримку вагонів ГУ-23 складені відповідно до п.10 Правил користування вагонами. Крім того, відповідач заперечив щодо попереднього розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу та просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки дані докази до апеляційної скарги не додаються та їх розмір не співрозмірний заявленим вимогам.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про його участь в режимі відеоконференції задоволено.
Судове засідання, що було призначене на 12.10.2020 не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючої судді Алданової С.О. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 справу призначено до розгляду в режимі відеоконференції на 09.11.2020.
09.11.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що позивач не має можливості забезпечити явку представника адвоката Накоп'юка Я.В. в судове засідання, оскільки він контактував з особами, які в телефонному режимі повідомили його про наявність позитивного тесту на COVID - 19.
Колегія суддів, дослідивши доводи клопотання представника позивача, заслухавши думку представника відповідача, дійшла висновку про відмову в його задоволенні як таке, що було подано без належного обґрунтування, зокрема, не надано підтвердження відкриття лікарняного листа із зазначенням причини непрацездатності «ізоляція від COVID-19 - 11». Крім того, суд звертає увагу на те, що представник позивача не був позбавлений можливості звернутися з відповідним клопотанням про його участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку "EasyCon".
В судове засідання 09.11.2020 представник позивача не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411631993770, згідно якого позивачем отримано поштову кореспонденцію суду 23.10.2020.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (ч. 7 ст. 242 ГПК України).
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи за апеляційними скаргами на рішення суду першої інстанції, а також з врахуванням того, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність документально обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про розгляд справи в апеляційному порядку.
Представник відповідача, який приймав участь в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Тернопільської області, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Також заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача та просив відмовити в її задоволенні.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг в межах викладених скаржниками доводів та вимог, виходячи з наступного.
07.02.2018 між ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" (замовник за договором, позивач у справі) та АТ "Українська залізниця" (перевізник за договором, відповідач у справі) укладено договір № 07153/ПЗ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно п. 1.2 договору під перевезенням сторони розуміють послугу, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункта призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг, що затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил планування перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ).
У відповідності до п. 1.3 договору надання послуг може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
За змістом розділу 8 договору сторонами погоджено порядок застосування у межах їх договірних правовідносин електронного документообігу і за умовами п. 8.5.2 оформлений електронний перевізний документ, що вважається оригіналом договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.
Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП (електронний цифровий підпис) в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1 договору).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та сторонами не заперечується, що 01.09.2019 ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" за накладними № № 42450775, 42450759, 42450742, 42450767 відправив зі станції Жовтнева Одеської залізниці на станцію Козова Львівської залізниці вантаж - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку, власник ЧАО "Днепровагонмаш" до пункту навантаження, вантаж (вагони) прибув 12.09.2020 та був виданий згідно накладних (графи 52, 53) цього ж дня - 12.09.2019.
02.09.2019 ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" за накладними № 42490748, 42490706, 42490763, 42490672, 42490714, 42490755 відправив зі станції Ксенієве Одеської залізниці на станцію Козова Львівської залізниці вантаж - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку, власник ООО "Компанія"Мелагрейн" до пункту навантаження, вантаж (вагони) прибув 10.09.2020 та був виданий згідно накладних (графи 52, 53) цього ж дня - 10.09.2019.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів, визначені ст. 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086, у зв'язку із чим просив стягнути з АТ "Українська залізниця" 5 744,86 грн штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.
Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу, згідно ст. 909 ЦК України, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
В силу приписів ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 ГК України).
Згідно ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Приписами ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Відповідно до ст. 22 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення (ст. 6 Статуту залізниць України).
Частинами 1, 2, 5 ст. 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
За змістом п 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
У відповідності до п.п. 6.1, 6.6 Правил оформлення перевізних документів, за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.
Згідно з додатками 1, 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: "Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна", у відповідному місці проставляється позначка "х" і ця графа заповнюється відправником.
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п.п. 1.1., 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року № 865/5086 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Пунктом 2.10. названих Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Згідно з ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув (ч. 2 ст. 116 Статуту залізниць України).
При цьому, виходячи з правового аналізу вищенаведеної норми, слід констатувати, що визначений її приписами штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Тобто, у випадку якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановив, що календарними штемпелями на зазначених вище накладних, підтверджується доставка вантажу (вагонів) одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначений ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів.
Так, зокрема, в залізничних накладних, відправлених 02.09.2019 (згідно графи 56 календарний штемпель станції відправлення), №№ 42490748, 42490706, 42490763, 42490714, 42490755, 42490672 у графі 30 зазначено відстань перевезення: 664 км. Отже, термін доставки вантажу повинен становити 5 діб, згідно розрахунку: 664км : 200км = 3,32 ? 4 доби + 1 (на операції, пов'язані з відправленням вантажу) = 5 діб. Тобто граничним терміном доставки є 07.09.2019.
Вагони по перевізним документам №№ 42490748, 42490706, 42490763, 42490714, 42490755, 42490672 доставлено з порушенням строків доставки на три дні (10.09.2019).
Згідно залізничних накладних, відправлених 01.09.2019 ( згідно графи 56 календарний штемпель станції відправлення), №№ 42450775, 42450759, 42450742, 42450767 у графі 30 визначено відстань перевезення: 1025 км. Отже, термін доставки вантажу повинен становити 7 діб, згідно розрахунку: 1025 км : 200 км = 5,13 ? 6 діб + 1 (на операції, пов'язані з відправленням вантажу) = 7 діб. Граничним терміном доставки є 08.09.2019.
Вантаж (вагони) за вказаними перевізними документами доставлено 12.09.2019.
Водночас, зі змісту графи 49 залізничних накладних №№ 42450775, 42450759, 42450742, 42450767 вбачається, що згідно актів від 04.09.2019 № 9802 та від 04.09.2019 №3748 термін доставки збільшено, а тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доставка здійснена в межах строків визначених нормами чинного законодавства, виходячи із наступного.
Правила складання актів (стаття 129 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334, передбачають, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 № 113) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за № 165/3458). Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера (додаток 2), акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю (додаток 3), акти про пошкодження вагона або контейнера (додатки 4 і 5) та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу (п. 1 Правил).
Тобто самі Правила складання актів передбачають складання актів загальної форми, передбачених Правилами користування вагонами та контейнерами (додаток № 6), а тому посилання скаржника на вичерпність переліку актів передбачених Правилами складання актів є безпідставними.
При цьому в силу п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
До того ж, положеннями статті 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Абзацом 2 указаної статті передбачено випадки складання комерційного акту. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми (абзац 4 ст. 129 Статуту).
Відповідачем до матеріалів справи надано Акти загальної форми ГУ-23, якими зафіксовано факт відтермінування строку доставки вантажу не з вини залізниці (а.с. 72-73).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення штрафу за прострочення зобов'язання у зв'язку з тим, що актами посвідчено наявність обставин затримки доставки вантажу, що не залежали від залізниці. При цьому сам скаржник-позивач не заперечує обставин доставки вантажу з перевищенням нормативних строків доставки за відсутності вини залізниці. Натомість сторона акцентує увагу на недотриманні Правил складання актів та формальних вимог до акту. А тому такі доводи позивача визнаються необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не спростовують факту актування події з продовження строків доставки вагонів.
Щодо аргументів відповідача викладених в апеляційній скарзі про невірне застосування ч. 2 ст. 116 Статуту, колегія суддів зазначає, що за змістом вказаної статті передбачена можливість звільнення залізниці від відповідальності за порушення строків доставки лише у випадку невивезення одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або нерозкредитування перевізних документів на вантаж, що прибув.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що розкредитування перевізних документів позивачем здійснено впродовж доби з моменту повідомлення вантажоодержувача за залізничними накладними №№ 42490748, 42490706, 42490763, 42490714, 42490755, 42490672, а саме 10.09.2019; повідомлення 10.09.2019 о 15:15, за залізничними накладними №№ 42450775, 42450759, 42450742, 42450767 - 12.09.2019; повідомлення 12.09.2019 04:25.
Отже доводи залізниці, викладені в апеляційній скарзі, визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними, адже вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення залізниці від відповідальності згідно ч. 2 ст. 116 Статуту.
Також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення доводи апеляційної скарги відповідача про ненадання судом першої інстанції належної оцінки актам про фіксацію затримки вивезення позивачем вагонів, оскільки, як вже зазначалось, останнім здійснено вчасне розкредитування перевізних документів.
Таким чином, доводи апеляційних скарг про те, що місцевим господарським судом неповно було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають обставинам справи, рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 910/3881/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржниками не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянтів (позивача та відповідача у даній справі).
При цьому, оскільки питання розподілу судових витрат у даній справі вирішено даною постановою, судовий розгляд за заявою позивача згідно ч. 8 ст. 129, ст. 244 ГПК України не призначається.
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Виробничо структурний підрозділ "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/3881/20 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/3881/20 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/3881/20 залишити без змін.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/3881/20.
5. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на сторони.
6. Справу №910/3881/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк
Повний текст постанови складено 17.11.2020