Постанова від 05.11.2020 по справі 914/2404/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2020 р. Справа №914/2404/19

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді: Матущака О.І.

суддів: Кравчук Н.М.

Плотніцького Б.Д.

за участю представників кредиторів:

ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» - Дробота Д.М., Клочко О.В. (адвокати);

боржника Кулак І.О. - адвокат;

арбітражного керуючого Надлонка А.І.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», м. Київ

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 (суддя Л.З. Чорній)

про забезпечення вимог кредиторів

за заявою ініціюючих кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ «Сад», с.Братковичі Городоцького району Львівської області

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», м. Київ

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м.Городок Львівської області

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 22.01.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Яблуневий дар». Визнано грошові вимоги ініціюючих кредиторів до боржника: ТОВ «ТБ Сад» до боржника у розмірі 2 244 975 115,05 грн. заборгованості та 19 210,00 грн. судового збору; ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» у розмірі 606 017 472,00 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника та 19 210,00 грн. судового збору. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Яблуневий Дар». Введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Яблуневий Дар» строком на сто сімдесят календарних днів. Призначено розпорядником майна ТОВ «Яблуневий Дар» арбітражного керуючого Надлонка Андрія Івановича.

Офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі № 914/2404/19 про банкрутство ТОВ «Яблуневий дар» розміщено на веб-сайті Вищого господарського суду України 23.01.2020 за № 64476.

11.06.2020 розпорядником майна арбітражним керуючим Надлонком А.І. подано клопотання про забезпечення вимог кредиторів у справі № 914/2404/19, а саме:

- накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Яблуневий дар», зокрема і на майно, що знаходиться в заставі та іпотеці третіх осіб, в тому числі в іпотеці чи заставі компанії «Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл ІНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохілл Веста»;

- заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі державним та приватним виконавцям, державним та приватним нотаріусам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (в тому числі, але не виключно реєстрацію права власності, зміну відомостей про власника майна), державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав; на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна, яке знаходиться у власності ТОВ «Яблуневий дар»;

- заборонити компанії «Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл ІНК» (9350 США м.Хопкінс, Ексельсіор Бульвар будинок 142-4В штат Міннесота 55343 (Cargill financial Services international ink.) вчиняти будь-які дії, щодо набуття у власність рухомого та нерухомого майна ТОВ «Яблуневий дар» , що знаходиться в заставі та/або іпотеці і за яким іпотекодержателем чи заставодержателем є компанія «Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл ІНК» (9350 США м.Хопкінс, Ексельсіор Бульвар будинок 142-4В штат Міннесота 55343 (Cargill financial Services international ink.), а також вчиняти дії щодо відчуження рухомого та нерухомого майна від свого імені, на користь третіх осіб, а також вчиняти будь-які інші дії щодо звернення стягнення на майно, яке належить боржнику та перебуває в іпотеці чи заставі і за яким іпотекодержателем чи заставодержателем являється компанія «Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл ІНК» (9350 США м.Хопкінс, Ексельсіор Бульвар будинок 142-4В штат Міннесота 55343 (Cargill financial Services international ink.);

- заборонити ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» вчиняти будь-які дії, щодо набуття у власність рухомого та нерухомого майна ТОВ «Яблуневий дар», що знаходиться в заставі та/або іпотеці і за яким іпотекодержателем чи заставодержателем є ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», а також вчиняти дії щодо відчуження рухомого та нерухомого майна від свого імені, на користь третіх осіб, а також вчиняти будь-які інші дії щодо звернення стягнення на майно, яке належить боржнику та перебуває в іпотеці чи заставі, і за яким іпотекодержателем чи заставодержателем є ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»;

- заборонити ТОВ «Яблуневий дар» вчиняти будь-які дії, щодо відчуження рухомого та нерухомого майна ТОВ «Яблуневий дар».

Клопотання розпорядника майна про забезпечення вимог кредиторів обґрунтовано тим, що згідно ухвали від 22.01.2020 якою відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Яблуневий Дар», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном строком на сто сімдесят календарних днів. При цьому, вказаною ухвалою також визначено наступні дати у даній справі: строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати одного місяця та 20 днів після дати проведення підготовчого засідання суду 28.02.2020; дату попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше 70 календарних днів, призначено на 04.03.2020; строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, який не може перевищувати двох місяців, але не пізніше 04.03.2020.

Станом на день подання клопотання про забезпечення вимог кредиторів попереднє судове засідання господарським судом не проведено, оскільки на вищезазначену ухвалу суду подано апеляційні скарги.

У зв'язку з наведеним, Господарським судом Львівської області не розглянуті вимоги кредиторів до боржника, які надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна, тому він був позбавлений можливості провести збори кредиторів.

Окрім того посилається на те, що строки, встановлені Господарським судом Львівської області в ухвалі від 22.01.2020 не можуть бути дотримані, оскільки справа про банкрутство боржника з січня 2020 року і до цього часу перебуває в суді апеляційної інстанції, а також враховуючи введення карантину, позбавляє можливості пересування між містами, участі і у судових засіданнях, зборів людей, і т.д.

Практично все нерухоме майно боржника, а також основна частина рухомого майна перебуває в заставі ініціюючого кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», що надає можливість такому кредитору після закінчення 170 денного терміну встановленого судом в ухвалі від 22.01.2020 здійснити погашення вимог такого кредитора в позасудовому порядку шляхом звернення стягнення на майно боржника, передачі від боржника заставному кредитору або продажі майна ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» від свого імені третім особам.

Також, розпорядник майна зазначає, що частина рухомого майна боржника перебуває у заставі компанії «Каргілл файненшіал сервісіз Інтернешнл ІНК», а саме запаси сировини, незавершене виробництво та готова продукція, що надає можливість такому кредитору після закінчення 170 денного терміну встановленого судом здійснити погашення вимог такого кредитора в позасудовому порядку шляхом звернення стягнення на майно боржника, передачі від боржника заставному кредитору або продажі майна від свого імені третім особам. Кредиторські вимоги компанії «Каргілл файненшіал сервісіз Інтернешнл ІНК» не розглянуті судом станом на дату подання клопотання.

Вартість майна, яке перебуває в заставі та іпотеці ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», значно перевищує вимоги кредитора, які станом на день звернення з клопотанням визнані судом, розмір визнаних судом вимог ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» становить 606 017 472,00 грн, додаткові вимоги даного кредитора судом не розглянуті. Звернення стягнення компанії «Каргілл файненшіал сервісіз Інтернешнл ІНК» та/чи ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» в позасудовому порядку порушать права інших кредиторів, які мають право на задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника, і які мають право погасити заборгованість перед кредиторами в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.

У доповненнях до вказаного клопотання, розпорядником майна зазначено, що відповідно до ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, вимога про накладення арешту на майно боржника відповідає Кодексу України з процедур банкрутства та може бути задоволена виключно в межах справи про банкрутство.

Розпорядник майна також посилався на те, що існує ризик втрати майна боржника, оскільки станом на день подання доповнень слідчим відділом Яворівського відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області розслідується кримінальне провадження № 12019140350001179 від 19.12.2019 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 361 та ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України. У вказаному кримінальному провадженні розслідується факт незаконного посягання на нерухоме майно ТОВ «Яблуневий дар» шляхом вчинення невідомими особами реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На думку розпорядника майна, підтвердженням того, що заставними кредиторами вживаються заходи щодо набуття у власність майна боржника в позасудовому порядку, що в подальшому може призвести до порушення права як інших кредиторів так і боржника, є той факт, що ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» направляло неодноразово на адресу боржника повідомлення про порушення зобов'язань в якому вказувало про те, що в разі невиконання зобов'язань та несплати заборгованості кредитором буде звернено стягнення на предмети застави шляхом продажу від свого імені предметів застави будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу (що не виключає права обтяжувача звернути стягнення в інший спосіб передбачений чинним законодавством). До доповнення до клопотання про забезпечення вимог кредиторів розпорядником майна долучено копії повідомлень ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», адресованих ТОВ «Яблуневий дар», про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Щодо вимоги про заборону вчинення реєстраційних дій суб'єктам державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та заборону забезпеченим кредиторам та боржнику вчиняти дії, розпорядником майна звернуто увагу, що згідно ст. 137 ГПК України, серед іншого, позов забезпечується шляхом:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

При цьому, розпорядник майна вважає, що за аналогією можуть забезпечуватись в такий самий спосіб і вимоги кредиторів у справі про банкрутство, оскільки суть позовної вимоги і вимоги кредитора у справі про банкрутство є така ж сама і відрізняється лише процедура захисту порушеного права.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Надлонка А.І. за вх. № 1341/20 від 11.06.2020 про забезпечення вимог кредиторів задоволено частково. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Яблуневий дар». Заборонено органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі державним та приватним виконавцям, державним та приватним нотаріусам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (в тому числі, але не виключно реєстрацію права власності, зміну відомостей про власника майна), державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна, яке знаходиться у власності ТОВ «Яблуневий дар».

У вказаній ухвалі зазначено, що заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі. У решті клопотання розпорядника майна про забезпечення вимог кредиторів відмовлено. У задоволенні клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про забезпечення вимог кредиторів шляхом передачі на відповідальне зберігання відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що законом визначено строк процедури розпорядження майном до 170 календарних днів з метою проведення ряду заходів, спрямованих на визначення кількісного складу кредиторів, розміру їх вимог, проведення зборів кредиторів, обрання комітету кредиторів та визначення наступної процедури банкрутства, і лише після спливу 170 календарних днів, проведення відповідних заходів, настає можливість задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок заставного майна. Тобто, можливість забезпечення заставних вимог не пов'язано із спливом 170 днів, а вжиттям всіх необхідних заходів.

Станом на 08.07.2020 р. попереднє, підсумкове засідання суду не проведено, заяви з кредиторськими вимогами до боржника не розглянуті (розмір та перелік кредиторських вимог не визначений), а відтак, не сформований орган управління підприємства боржника кредиторами та не визначено подальшої процедури банкрутства, тобто не виконані усі необхідні дії передбачені законом у розпорядженні майном з якими пов'язано наступні процедури у справі про банкрутство боржника.

Оскаржувана ухвала мотивована також тим, що вжиття судом заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на майно боржника не позбавить його права власності на таке майно та не спричинить сторонам будь-яких збитків, а також буде спрямоване на захист прав усіх кредиторів та боржника, забезпечить збалансованість інтересів кредиторів та боржника.

Суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі також зазначив, що оскільки вжиті судом заходи до забезпечення вимог кредиторів шляхом збереження майна боржника не потребують додаткових заходів щодо кожного окремого кредитора чи боржника, то у цій частині клопотання розпорядника майна не підлягає до задоволення.

Не погоджуючись із такою ухвалою, ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» подано апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів та відмовити у задоволенні клопотання про вжиття таких заходів. У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на такі обставини:

- в матеріалах справи відсутні докази повідомлення суду про розгляд справи компанію «Каргілл файненшіал сервісіз Інтернешнл ІНК»;

- обставини, які б свідчили про недобросовісність дій щодо майна зі сторони забезпечених кредиторів відсутні;

- розпорядник майна не довів необхідності вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів;

- ч.1 ст.40 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) не передбачає можливості заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав здійснювати будь-які реєстраційні дії;

- заходи забезпечення вимог кредиторів не можуть обмежувати прав кредиторів та інших осіб;

- право забезпечених кредиторів на задоволення забезпечених вимог за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном є імперативною та прямо передбаченим законом;

- введення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid- 19 не зупиняє/не продовжує перебіг будь-яких строків встановлених Кодексом, в тому числі не зупиняє/не продовжує перебіг строку дії мораторію;

- матеріали справи не містять доказів вжиття зі сторони боржника протягом 170 днів будь-яких значимих дій, направлених на створення передумов для формування взаємоприйнятного варіанту реструктуризації заборгованості, подальшого руху справи, порядку та якості врегулювання боргових зобов'язань;

- матеріали справи не містять доказів вжиття зі сторони боржника та розпорядника майна протягом 170 днів дій з проведення інвентаризації майна, його оцінки, аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника;

- оскаржувана ухвала фактично продовжує дію мораторію в частині звернення стягнення на забезпечене майно, в той час, як розпорядник майна не звертався до суду першої інстанції з відповідною вимогою про продовження дії такого мораторію або процедури розпорядження майном;

- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що станом на 16.06.2020 розпорядником майна інвентаризація майна боржника не проведена;

- часткове задоволення клопотання розпорядника майна призвело не лише до ухвалення незаконного рішення, а й до суттєвого порушення балансу інтересів у справі про банкрутство боржника, дія наслідків яких впливають лише на користь боржника.

У доповненнях до апеляційної скарги скаржником зазначено, що судом першої інстанції проігноровано реальний зміст ч.8 ст.41 КУзПБ та зроблено неправомірний висновку про те, що можливість задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок заставного майна настає за умови вжиття усіх необхідних заходів.

При цьому, апелянтом звернуто увагу на те, що наслідки можливої реалізації законних прав забезпечених кредиторів є незаконними діями, а судом першої інстанції не надано оцінки факту бездіяльності протягом 170 днів як боржника, так і розпорядника майна, в той час як саме така бездіяльність, не виключно, може унеможливити перехід до процедури санації боржника та затягування процедури банкрутства загалом.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у клопотанні товариства про передачу на зберігання майна банкрута через те, що таке може бути передане лише незацікавленій третій особі, а КУзПБ не містить визначення терміну «третя особа» та «безстороння особа» і скаржник не є заінтересованою особою у розумінні ст. 1 КУзПБ.

Розпорядником майна подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує таким:

- станом на день прийняття оскаржуваної ухвали компанію «Каргілл файненшіал сервісіз Інтернешнл ІНК» не була учасником у даній справі, а відтак суд першої інстанції не приймав рішення про права та інтереси вказаної компанії. При цьому, в частині заборони вчиняти дії цій компанії арбітражному керуючому було відмовлено;

- станом на день звернення до суду зі спірним клопотанням по день подання відзиву на апеляційну скаргу, попереднє судове засідання господарським судом не проведено, оскільки на ухвалу суду від 22.01.2020 про відкриття провадження у справі було подано апеляційні скарги;

- відповідно до ч.14 ст.39 КУзПБ арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. Тому, вимога розпорядника майна про накладення арешту відповідає вимогам Кодексу та може бути задоволена виключно в межах справи про банкрутство;

- докази ризику втрати майна банкрута були подані суду першої інстанції, оскільки слідчим відділом Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області розслідується кримінальне провадження за фактом незаконного посягання на нерухоме майно ТОВ «Яблуневий дар»;

- щодо вжитих заходів забезпечення вимог кредиторів в частині заборони вчинення реєстраційних дій суб'єктами державної реєстрації, то такі є наслідком накладення арешту на майно. При цьому, ст.137 ГПК України передбачено такий захід забезпечення;

- враховуючи те, що ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України та іншими законами України, ст. 137 ГПК України може застосовуватись за аналогією до вимог кредиторів у справі про банкрутство;

- невжиття заходів щодо заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів щодо нерухомого майна, яке знаходиться у власності ТОВ «Яблуневий дар», може призвести у подальшому до перереєстрації реєстратором права власності на іншу особу на обтяжене майно боржника, що призведе до виведення активу підприємства боржника до формування органу управління боржника кредиторами, прийняття рішення щодо подальшої процедури банкрутства ТОВ «Яблуневий дар», наприклад, санації; виведення майнових активів боржника унеможливить перехід до процедури санації;

- суд першої інстанції правомірно відмовив у клопотанні скаржника про передачу на зберігання майна банкрута, оскільки абз.2 ч.1 ст. 40 КУзПБ передбачає передачу на зберігання майна, речі (предмету спору) незацікавленій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» є стороною у справі та забезпеченим кредитором, а майно, яке б підлягало передачі на зберігання - предметом іпотеки та застави.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 суд апеляційної інстанції залишив без розгляду подані скаржником пояснення до апеляційної скарги № 314/08-20 від 14.08.2020 з підстав, викладеній у ній.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 судом апеляційної скарги відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку для подання додаткових пояснень до апеляційної скарги та долучення додаткових доказів з підстав, викладених у ній.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Надлонка А.І., з огляду на відсутність правових підстав для зупинення провадження, виходячи з норм ст.ст. 227, 228 ГПК України.

ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» подано клопотання №03/08-20 від 03.11.2020 про закриття апеляційного провадження щодо перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 08.07.2020. У своєму клопотанні скаржник покликається на те, що постановою Верховного Суду від 07.10.2020 скасовано ухвалу суду першої інстанції від 22.01.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство, а відтак відсутній предмет спору, що є наслідком закриття провадження у справі на підставі ст.231 ГПК України.

Розглянувши вищезазначене клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ст.264 ГПК України передбачено підстави для закриття апеляційного провадження, а саме: 1) клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, ст. 264 ГПК України, яка встановлює підстави для закриття апеляційного провадження не передбачено можливості його закриття у зв'язку з ухваленим процесуальним рішення суду касаційної інстанції.

Згідно ст. 231 ГПК України врегульовано підстави для закриття провадження у справі, де серед іншого передбачено - закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Водночас, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має певний обсяг повноважень, який передбачений ст.275 ГПК України, а саме:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

З аналізу вищевикладеного випливає, що у випадку закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції зобов'язаний визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції. При цьому, таке рішення може бути визнаним нечинним лише на майбутнє, тобто з моменту прийняття ухвали судом апеляційної інстанції.

Однак, враховуючи те, що на розгляді апеляційного господарського суду перебуває ухвала суду про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, яка набирає законної сили з моменту її прийняття, суд апеляційної інстанції зобов'язаний надати правову оцінку та встановити чи суд першої інстанції правомірно вжив такі заходи забезпечення, які спричинили відповідні наслідки. Тобто, суд апеляційної інстанції повинен встановити чи була необхідність накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Яблуневий дар» та накладення заборони щодо здійснення реєстраційних дій з цим майном станом на 08.07.2020, які не припиняли свого існування до теперішнього моменту, тобто 4 місяці.

Окрім цього, щодо розгляду клопотання про закриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції також враховується, що у мотивувальній частині вказаної вище постанови у цій справі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 відсутні обставини та підстави скасування ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство від 22.01.2020 в частині вимог іншого ініціюючого кредитора - ТОВ «ТБ «Сад» за виключенням другого ініціюючого кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», тому доводи скаржника щодо відсутності взагалі відкритої справи про банкрутство ТОВ «Яблуневий дар», є необгрунтованими.

З огляду на викладене, а також те, що суд апеляційної інстанції не вправі закрити провадження у справі не надавши правової оцінки діям суду першої інстанції щодо вжиття заходів забезпечення, які спричинили відповідні правові наслідки для майна банкрута, колегія суддів дійшла висновку про відмову у закритті провадження у справі та розгляду ухвали суду першої інстанції по суті.

Інших клопотань, заяв від сторін до суду не надходило.

Присутні у судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи, вимоги і заперечення, викладені у апеляційній скарзі, натомість представник боржника і арбітражний керуючий заперечували щодо задоволення такої апеляційної скарги та просили оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи в межах вимог апеляційної скарги в сукупності з доводами присутніх у судовому засіданні представників сторін та арбітражного керуючого, судова колегія апеляційного суду прийшла до висновку про необгрутованість апеляційної скарги та як наслідок відмови у її задоволенні із залишенням без змін оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 2, ч.1 ст. 40 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Згідно п.п. 1-4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується шляхом:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

Таким чином, оскільки вказаними вище нормами чинного законодавства унормована можливість забезпечення вимог кредиторів і у інший спосіб, аніж передбачено виключно заходами, передбаченими у ст. ч.1 ст. 40 КУзПБ, такими запобіжними заходами можуть бути інші, врегульовані і передбачені ГПК України, про що правомірно зроблено висновок судом першої інстанції, що також узгоджується із повноваженнями суду, які загалом випливають із правової концепції, передбаченої ст. 19 Конституції України.

Щодо фактичних обставин необхідності вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, то судом апеляційної інстанції також враховується, що розпорядник майна посилався на фактичну необхідність заборонити ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», як забезпеченому кредитору, скористатись правом, встановленим ч. 8 ст. 41 Кодексу щодо задоволення власних вимог за рахунок заставного/іпотечного майна боржника після закінчення строку мораторію, оскільки відповідні дії порушують права та інтереси інших кредиторів.

Відповідно до ч. 8 ст. 41 КУзПБ, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації. Тобто строк протягом якого такий забезпечений кредитор не мав би можливості скористатися вказаним вище правом, завершився б 12.07.2020 при умові відсутності заходів забезпечення кредиторів, введених оспорюваною ухвалою суду першої інстанції від 22.01.2020.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 44 КУзПБ, під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Процедура розпорядження майном вводиться строком до 170 календарних днів.

За цей період розпорядник майна зобов'язаний:

- розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку;

- вести реєстр вимог кредиторів;

- повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;

- вживати заходів для захисту майна боржника;

- проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника;

- виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства;

- скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань;

- надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

- надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі;

- не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість;

- за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів;

- виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно вимог ч.1 ст.45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 ст.45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу в якій зазначається:

- розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

- розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

- дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

- дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені ч.2 ст.44 цього Кодексу.

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 КУзПБ, до компетенції зборів кредиторів належить, зокрема прийняття рішень про звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2020 р. відкрито провадження у справі про банкрутство і окрім іншого, визначено наступні дати вчинення передбачених вище необхідних процесуальних дій: строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати одного місяця та 20 днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дату попереднього засідання суду, яке має відбутися 04.03.2020; строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 04.03.2020.

Попереднє засідання суду першої інстанції призначене на 04.03.2020 не відбулося, оскільки ухвала від 22.01.2020 про відкриття провадження у справі оскаржена в апеляційному порядку за апеляційною скаргою одного із ініціюючих кредиторів, автором цієї апеляційної скарги ТОВ «ФК«Інвестохіллс Веста» матеріали справи були надіслані до Західного апеляційного господарського суду.

Станом на дату прийняття оспорюваної ухвали 08.07.2020 попереднє, підсумкове засідання суду не проведено, заяви з кредиторськими вимогами до боржника не розглянуті (розмір та перелік кредиторських вимог не визначений), а відтак не сформований орган управління підприємства боржника кредиторами та не визначено подальшої процедури банкрутства, тобто не виконані усі необхідні дії передбачені вказаним вище законодавством у розпорядженні майном з якими пов'язано наступні процедури банкрутства.

Також, станом на 08.07.2020 заява ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» з додатковими грошовими вимогами до боржника на суму 9 352 377 897,60 грн через ті ж обставини не розглянута і визнаними вимоги ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 22.01.2020 такого ініціюючого кредитора залишалися у сумі 606 017 472,00 грн, які є значно меншими договірної іпотечної вартості заставного (іпотечного) майна боржника.

Враховуючи зазначені вище обставини та правове регулювання спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що метою встановлення у КУзПБ 170-ти денного строку дії мораторію для забезпеченого кредитора, є стимулювання учасників провадження у справі у обмежений строк провести усі заходи та процедури аж до прийняття судом рішення про відкриття наступної судової процедури у справі про банкрутство, а не безпідставне і необґрунтоване відстрочення реалізації права заставного кредитора отримати погашення своїх кредиторських чи інших грошових вимог, тим більше якщо таке право реалізовуватиметься щодо переважної кількості активів боржника, що неминуче призведе зупинення господарської діяльності та ліквідації боржника без урахування майнових прав та охоронюваних законом майнових інтересів інших кредиторів у справі про банкрутство боржника.

Згідно ч.4 ст. 40 КУзПБ, заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі. Господарський суд має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання зазначених обставин, про що постановляє ухвалу.

Відтак, вжиття судом заходів забезпечення вимог кредиторів, шляхом накладення арешту на майно боржника, не позбавляє права власності на таке майно та не спричинить сторонам будь-яких збитків, а також буде спрямоване на захист прав усіх кредиторів і боржника, забезпечить збалансованість інтересів кредиторів і боржника.

З огляду на викладене, з метою забезпечення збереження майна боржника та забезпечення вимог усіх кредиторів у даній справі, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про обґрунтованість клопотання розпорядника майна боржника в частині накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності боржнику - ТОВ «Яблуневий дар».

Щодо відсутності зустрічного забезпечення, передбаченого п.6 ч.1 ст. 139 та ч.1 ст. 141 ГПК України, то судом апеляційної інстанції береться до уваги, що суд може вимагати (право, а не обов'язок) від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Як зазначалося вище, суд першої інстанції підставно обгрунтовував заходи забезпечення вимог кредиторів тим, що окрім іншого, обраний спосіб забезпечення не призведе до застосування можливих збитків для кредиторів (в т.ч. заставних), які можуть бути спричинені забезпеченням.

Аналаогічної позиції позиції притримується і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18, у якій дослівно зазначено, що ж до зустрічного забезпечення, то законом так само не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч.1 ст. 141 ГПК України) відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Як зазначалося вище, ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство від 22.01.2020 перебувала у стані апеляційного оскарження з 27.01.2020 по 23.06.2020 і відповідно унеможливлювала впевненість усіх учасників провадження, в т.ч. і розпорядника майна щодо обґрунтованості і необхідності вчинення дій та процесуальних заходів, які такою ухвалою суду були встановлені.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з подальшими змінами та доповненнями) з 12.03.2020 на усій території України запроваджено карантин. Дію карантину неодноразово продовжено.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X «Прикінцеві положення» ГПК України доповнено пунктом 4, в якому серед іншого зазначено - «строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

В подальшому до вищезазначеного Закону було внесено зміни, однак, станом на момент прийняття оскаржуваної ухвали та встановлення здійснення розпорядником майна своїх обов'язків, покладених на нього згідно ухвали від 22.01.2020, вищезгадані зміни до ГПК України, були чинними.

Вказане додатково підтверджує доводи розпорядника майна, які судом першої інстанції взято до уваги як обґрунтовані щодо поважності причин порушення строків вчинення процесуальних дій (до 04.03.2020) з урахуванням обставин оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі від 22.01.2020.

Інші похідні доводи апеляційної скарги, в т.ч. і щодо неможливості суду забороняти органам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії, не грунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції з посиланням на конкретні норми закону щодо таких процесуальних можливостей і прав суду.

Враховуючи зазначене вище, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду в частині підстав і вимог апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», з якими погоджується й суд апеляційної інстанції.

З цих підстав апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала залишенню без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 76, ч.ч 1, 2 ст. 77, ч.ч 1-3 ст. 86 ГПК України, дотримуючись принципу змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 у справі № 914/2404/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Справу повернути на адресу місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення з урахуванням положень ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.11.2020 у зв'язку із відрядженням члена судової колегії Плотніцького Б.Д.

Головуючий суддя О.І. Матущак

судді Б.Д. Плотніцький

Н.М. Кравчук