16 грудня 2010 р. Справа № 2-а-4387/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,
при секретарі судового засідання: Олійник Вікторії Валентинівні
за участю представників сторін:
прокурора : Каменяр С.В.;
позивача : Стратович С.В. - представник за дорученням;
відповідача : Майданевич Л.О. - представник за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: прокурора Вінницького району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі
до: відкритого акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту"
про: стягнення заборгованості в сумі 31 973 грн. 84 коп.
В листопаді 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся прокурор Вінницького району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі до відкритого акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" про стягнення заборгованості в сумі 31 973 грн. 84 коп.
Позов мотивовано тим, що внаслідок несплати коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за відповідачем рахується заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькому районі в сумі 31 973 грн. 84 коп., що підтверджується розрахунками суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з травня 2010 року по липень 2010 року, карткою особового рахунку платника страхових внесків, рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 531 від 20.07.2010р. та вимогою про сплату боргу № Ю-341 від 01.09.2010р.
У судовому засіданні представник позивача та прокурор позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти задоволення даного адміністративного позову та просив суд відмовити в його задоволені. В письмовому запереченні від 30.11.2010 року зазначив, що пред'явленні вимоги, на підставі вищевказаних розпорядчих документів відповідача (рішення та вимога про сплату боргу), які оформлені з порушенням інструкції, не можуть бути правомірно виконані позивачем в силу норми ч.2 ст.19 Конституції України.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року.
Згідно положень ч. 2 ст. 5 Закону № 1058- IV, виключно цим законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.
Статтею 15 вищевказаного Закону передбачено, що платники внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.
Відкрите акціонерне товариство "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькому районі і є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 6 ч. 2 ст.17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 року № 64/8663 передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а саме до 20 числа наступного за звітним місяцем.
Однак, в порушення вищевказаних положень, відповідач несвоєчасно сплачував страхові внески, відповідно до чого утворився борг в сумі 24 082 грн. 31 коп. Даний борг був визначений на підставі розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з травня 2010 року по липень 2010 року (а.с. 6-11).
Згідно п. 2, п. 3 ст. 106 даного Закону, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
На підставі п. 2 ч. 9 статті 106 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
З урахуванням вищевказаних положень Закону позивачем застосовано до відповідача фінансові санкції та нараховано пеню на підставі рішення № 531 від 20.07.2010р. (а.с. 12).
Крім того, позивачем вживались заходи для погашення відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків, а саме: направлялась вимога про сплату боргу № Ю-341 від 01.09.2010р. на суму 31 973 грн. 84 коп., яка протягом 10-ти робочих днів після отримання, відповідачем не була сплачена та в свою чергу не оскаржувалась (а.с. 4-5).
Таким чином, загальна сума заборгованості становить 31 973 грн. 84 коп., в тому числі недоїмка за травень, червень, липень 2010 року - 24 082 грн. 31 коп., сума штрафної санкції - 2 659 грн. 26 коп., сума пені - 5 232 грн. 27 коп., що підтверджується розрахунками сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з травня 2010 року по липень 2010 року, рішенням № 531 від 20.07.2010р. від 20.07.2010р., вимогою про сплату боргу № Ю-341 від 01.09.2010р. та розрахунком ціни позову.
Сума заборгованості відповідачем не була сплачена, рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 531 від 20.07.2010р. та вимога про сплату боргу № Ю 341 від 01.09.2010р. - не оскаржено ні до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю, ні до суду, а тому посилання відповідача на недоліки оформлення вказаних документів не спростовують заявлених вимог.
Що стосується тієї обставини, що в рішенні про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 531 від 20.07.2010р. не вірно зазначено найменування страхувальника, а саме, вказано ВАТ "УМІА", то слід зазначити, що у вказаному рішенні зазначено також код ЄДРПОУ страхувальника - 05465488 за яким можливо визначити, що рішення винесено відносно відкритого акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту".
В силу ч. 3 ст. 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державна пенсійне страхування” страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 3 ст. 106 вищевказаного Закону, орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи та вищезазначені положення чинного Законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, ст.ст. 5, 15, 17, 18, 20, ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. 124 Конституції України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" на користь управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі 31 973 грн. 84 коп. недоїмки по сплаті страхових внесків на обовязкове державне пенсійне страхування, штраф та пеню.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови можливо отримати: 21.12.10
Суддя Свентух Віталій Михайлович
16.12.2010