Справа № 459/935/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/893/20 Доповідач: ОСОБА_2
12 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 09 липня 2020 року щодо ОСОБА_7 ,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_9 ,
вищевказаним вироком ОСОБА_7 визнано винним за ч.1 ст.382 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.
На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Червоноградського міського суду від 28.03.2011 покарання за яким замінено постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 21.03.2012 у виді громадських робіт та остаточно призначено покарання 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. штрафу та 200 (двісті) год. громадських робіт.
Покарання у виді штрафу ухвалено виконувати самостійно.
Після вступу вироку у законну силу ухвалено арешти накладені на майно скасувати, а речові докази повернути законним володільцям.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 , 28.03.2011 був засудженим Червоноградським міським судом Львівської області до покарання у виді штрафу у розмірі 1500 грн. за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України. Дане покарання постановою цього ж суду від 21.03.2012 було замінене на покарання у виді 240 год. громадських робіт. 14.05.2012 ОСОБА_7 , будучи належним чином ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, а також будучи попередженим, що у разі ухилення від відбування покарання від може бути притягнений до кримінальної відповідальності, умисно, без поважних причин не виконує постанову суду від 21.03.2012, починаючи з 25.05.2012 по 26.03.2019.
Не погоджуючись з даним вироком заступник прокурора Львівської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 09 липня 2020 року скасувати та призначити новий судовий розгляд.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор покликається на те, що оскаржуваний вирок є незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій ОСОБА_10 .
Зазначає, що обставини вчинення злочину, визнані судом доведеними, не відповідають кваліфікації дій обвинуваченого та не узгоджуються з показаннями обвинуваченого, наведеними у вироку. З встановлених судом обставин вбачається, що ОСОБА_7 28.03.2011 був засудженим Червоноградським міським судом Львівської області до покарання у виді штрафу у розмірі 1500 грн. за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України. Дане покарання постановою цього ж суду від 21.03.2012 було замінене на покарання у виді 240 год. громадських робіт. 14.05.2012 ОСОБА_7 , будучи належним чином ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, а також будучи попередженим, що у разі ухилення від відбування покарання він може бути притягнений до кримінальної відповідальності, умисно, без поважних причин ухилявся від відбування покарання. З наявних у матеріалах провадження даних про особу обвинуваченого вбачається, що ОСОБА_7 з 26.03.2013 по 25.03.2019 перебував у розшуку. За таких обставин, дії особи, яка ухилилася від відбування покарання у виді громадських робіт, на думку апелянта, не можуть бути кваліфіковані за ст.382 КК України, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Судом правильність кваліфікації дій обвинуваченого не перевірено, не досліджено з цією метою докази у повному обсязі, натомість прийнято необґрунтоване рішення про застосування ч.3 ст.349 КПК України.
Вказує, що з огляду на те, що фактичні обставини кримінального правопорушення не відповідають його кваліфікації, відсутні підстави вважати, що обвинувачений правильно розумів зміст цих обставин та надав їм правильну оцінку, відтак суд неправомірно застосував положення ч.3 ст.349 КПК України та обмежив дослідження фактичних обставин справи тільки допитом обвинуваченого, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Окрім цього, з урахуванням того, що в ході перегляду судового рішення необхідно дати оцінку правильності кваліфікації, з метою недопущення істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, в порядку ч.3 ст.404, ч.1 ст.405 КПК України, прокурор просить дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, зокрема обставини вчинення злочину обвинуваченим, дані що характеризують його особу, оскільки такі досліджені судом першої інстанції не повністю.
На апеляційну скаргу прокурора захисник - адвокат ОСОБА_9 подав заперечення, в якому просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення а вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 09.07.2020 року - без змін.
Захисник зазначає, що, ОСОБА_7 не був засуджений до громадських робіт вироком суду, а був засуджений до покарання у виді штрафу, яке постановою Червоногадського міського суду Львівської області від 21.03.2012 було замінено на покарання у виді громадських робіт. Тобто на час вчинення інкриміновного ОСОБА_7 злочину та на момент внесення відомостей в ЄРДР та оголошення підозри 06.03.2013 останній не являвся суб'єктом злочину передбачненого ч.2 ст.389 КК України.
Крім того, захисник наголошує що на стадії досудового розслідування та в ході судового розгляду справи, сторона обвинувачення не ставила питання про перекваліфікацію дій ОСОБА_7 . Також захисник повідомляє, що ОСОБА_7 на даний час сплатив штраф, а також добровільно звертався в орган пробації з питань виконання громадських робіт, де йому повідомили, що такі можна буде виконувати лише після набрання вироком законної сили.
Заслухавши доповідача, прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечили апеляційну скаргу та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , розгляд такого відбувся в порядку ч.3 ст.349 КПК України, зокрема, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежився допитом обвинуваченого.
Процедура судового розгляду кримінального провадження передбачає обов'язок суду відповідно до ст.349 КПК України визначити обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження. Згідно з вказаною нормою закону суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Основною умовою застосування такого судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження як події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні за обставин, викладених в обвинувальному акті, так і виду та розміру завданої шкоди, що згідно з ч.1 ст.91 КПК України входить до предмету доказування у кримінальному провадженні.
При цьому, суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи, зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, в законі закріплена скорочена процедура судового розгляду висунутого особі обвинувачення без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Як вбачається зі звукозапису судового засідання від 09 липня 2020 року, суд в обвинуваченого ОСОБА_7 з'ясував чи правильно він розуміє зміст фактичних обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також йому роз'яснено, що у випадку розгляду провадження у порядку ч.3 ст.349 КПК України він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, проти цього не заперечували учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та прокурор.
Таке рішення суду першої інстанції відповідає вимогам кримінального процесуального закону, порушень положень ч.3 ст.349 КПК України місцевим судом не допущено.
Виходячи з нормативного розуміння вимог ч. 1 ст. 337 та ч. 3 ст. 349 КПК України, обвинувачення, визнане судом доведеним, в разі визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не може суперечити формулюванню обвинувачення, пред'явленому органами досудового розслідування.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, згідно зі змістом скерованого до суду обвинувального акта, та дав свої пояснення.
З огляду на те, що ОСОБА_7 добровільно в повній мірі визнав свою вину у вчиненні злочину з кримінально-правовою кваліфікацією за ч.1 ст.382 КК України, після роз'яснення судом правових наслідків здійснення спрощеного судового розгляду, погодився на проведення розгляду кримінального провадження у порядку ч.3 ст.349 КПК України, вирок Червоноградського міськрайонного суду Львівської області від 09 липня 2020 року останнім не оскаржувався, відтак колегія суддів апеляційного суду не вбачає істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке б мало наслідком скасування рішення суду з призначенням нового судового розгляду.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про те, що обставини вчинення злочину, визнані судом доведеними, не відповідають кваліфікації дій обвинуваченого та не узгоджуються з показаннями обвинуваченого, наведеними у вироку, а тому дії ОСОБА_7 , який ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, повністю охоплюються ст.389 КК України і не можуть кваліфікуватися за ст.382 КК України, то слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 09 липня 2020 року ОСОБА_7 визнано винним за ч.1 ст.382 КК України. Так, ОСОБА_7 28.03.2011 був засудженим Червоноградським міським судом Львівської області до покарання у виді штрафу у розмірі 1500 грн. за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України. Дане покарання постановою цього ж суду від 21.03.2012 було замінене на покарання у виді 240 год. громадських робіт. 14.05.2012 ОСОБА_7 , будучи належним чином ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, а також будучи попередженим, що у разі ухилення від відбування покарання він може бути притягнений до кримінальної відповідальності, умисно, без поважних причин ухилявся від відбування покарання.
26.12.2012 року відомості за даним фактом були внесені до ЄРДР за №12012150150000200 за ч.1 ст.382 КК України. На час внесення відомостей до ЄРДР по даному факту диспозиція ч.2 ст.389 КК України в редакції від 05 квітня 2001 року передбачала кримінальну відповідальність за ухилення від відбування громадських чи виправних робіт особою, засудженою до цього покарання.
В подальшому, Законом № 1492 від 07.09.2016 року , який чинний з дня, наступного за днем його офіційного опублікування (офіційне опубліковано ГУ № 191 від 07.10.2016 року) внесено зміни до ч.2 ст. 389 КК України, та викладено в редакції, яка передбачає кримінальну відповідальність за ухилення засудженого від відбування громадських чи виправних робіт.
Поряд з цим, внесені зміни до Кримінального Кодексу України від 07.09.2016, які набули чинності з 08.10.2016 року підлягають застосуванню з урахуванням ст. 5 КК України. Згідно з ч.2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Статтею 58 Конституції України також передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_7 було призначено покарання у виді громадських робіт не за вироком суду, а на підставі іншого судового рішення - постанови, в порядку заміни покарання у виді штрафу, його притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України виключається, оскільки на час вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення 25.05.2012 року, обвинувачений не був суб'єктом даного злочину.
На переконання колегії суддів, дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковані судом першої інстанції за ч.1 ст.382 КК України, оскільки, з огляду на те, що суб'єкт злочину за ч. 2 ст. 389 КК України, встановлений законодавцем, не підлягає розширеному тлумаченню, ОСОБА_7 не може нести відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України.
Доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у зв'язку з чим такі до задоволення не підлягають.
При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим, такий слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 09 липня 2020 року щодо ОСОБА_7 , залишити - без змін, апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 , без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
Головуючий
Судді