Справа № 447/1678/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1213/20 Доповідач: ОСОБА_2
10 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новий Розділ Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на ухвалу слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
його захисника-адвоката ОСОБА_9 ,
вищезазначеною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_10 та обрано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 1 місяць, тобто до 21.11.2020.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_10 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .
В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник підозрюваного покликається на те, що слідчий не довів недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, як не довів обґрунтованості підозри та наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Заслухавши доповідача, підозрюваного та його захисника на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали провадження, а також наведені доводи скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що така підлягає до часткового задоволення.
Положення ст.177 КПК України регламентують, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно зі змістом вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, відповідно до частини четвертої вказаної статті, якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
При цьому, відповідно до змісту ч.5 ст.132, ч.1 ст.184, ч.3 ст.199 КПК України саме на сторону обвинувачення, покладено обов'язок доведення існування обставин для застосування чи продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Водночас, згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», у рішенні від 12 січня 2012 року у справі «Тодоров проти України» та рішеннях від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою». Тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Згідно з матеріалами клопотання, 22 липня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12020140360000251 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.
16 вересня 2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 20 червня 2020 року, у період часу з 01 год. до 01 год. 03 хв., перебуваючи поблизу АЗС «ОККО» ТзОВ «ОККО-Рітейл», що на вул. Ходорівська, 9в у м. Новий Розділ Львівської області, спостерігавши як ОСОБА_11 з хуліганських мотивів, виявляючи особливу зухвалість, наносив тілесні ушкодження ОСОБА_12 та, усвідомлюючи той факт, що ОСОБА_13 , з метою припинення таких протиправних дій, втрутився в бійку, намагаючись її зупинити та переконати ОСОБА_11 в її недоцільності, з мотивів явної неповаги до суспільства та існуючих норм поведінки, прагнучи до самовиразу в насильстві над іншими, виявляючи особливу зухвалість, розуміючи протиправність своїх дій та їх скоєння в громадському місці, керуючись прямим умислом, безпричинно намагався нанести один удар лівою ногою по тілу ОСОБА_13 , однак не влучав, оскільки останній, постійно відходив та намагався уникнути отримання тілесних ушкоджень від ОСОБА_11 та ОСОБА_7 .
В подальшому, ОСОБА_11 , розуміючи, що ОСОБА_7 відвернув увагу ОСОБА_13 , керуючись прямим умислом на нанесення тілесних ушкоджень, заподіяв один удар кулаком правої руки в область голови ОСОБА_12 , після чого почав заламувати його під внутрішню частину правого плечового згину і здушувати останнього, однак ОСОБА_13 , який знаходився поруч, з метою припинення таких протиправних дій, відштовхнув ОСОБА_11 в сторону, який вважаючи такі дії ОСОБА_13 неприпустимими, з хуліганських мотивів, виявляючи особливу зухвалість, почав наносити ОСОБА_13 ударів кулаками обох рук в область голови та тіла заподіюючи тілесних ушкоджень, а ОСОБА_7 , з хуліганський мотивів, виявляючи особливу зухвалість, безпричинно, розуміючи протиправність своїх дій, підбіг до ОСОБА_12 та кулаком лівої руки наніс йому один удар в область задньої частини голови, від якого ОСОБА_12 , відійшовши в сторону, впав на асфальтобетонне та трав'яне покриття.
В цей час присутній на місці події ОСОБА_14 та ОСОБА_15 усвідомлюючи той факт, що ОСОБА_13 протягом усього часу бійки намагався припинити протиправні дії ОСОБА_11 по відношенню до ОСОБА_12 , діючи умисно, з хуліганських спонукань, зокрема, виявляючи особливу зухвалість, безпричинно, розуміючи, що вони перебувають в громадському місці, групою осіб із ОСОБА_11 та ОСОБА_7 нанесли удари ОСОБА_13 .
Так, ОСОБА_15 лівою ногою заподіяв один удар в область сідниць ОСОБА_13 , який через декілька секунд, втративши рівновагу впав на асфальт, а ОСОБА_11 , в цей момент, використовуючи те, що ОСОБА_13 знаходиться в напівзігнутому положенні, підбіг до нього та кулаками обох рук почав заподіювати тілесні ушкодження по тулубу останнього.
В цей час, ОСОБА_14 підбігши до ОСОБА_13 , коліном правої ноги заподіяв йому один удар в область лівої ключиці, а ОСОБА_15 , перебуваючи за ОСОБА_13 , лівою ногою заподіяв йому один удар в область сідниць, після чого ОСОБА_7 , кулаком правої руки наніс два удари в область голови ОСОБА_13 та почав заламувати його під внутрішню частину лівого плечового згину і здушувати.
В цей час ОСОБА_15 , продовжуючи, протиправність свої дій, наніс один удар лівою ногою по тілу ОСОБА_13 , який в свою чергу відбігав з місця події в сторону.
Після чого, ОСОБА_11 , побачивши ОСОБА_12 , який прибіг на допомогу ОСОБА_13 , виявляючи особливу зухвалість, з хуліганських мотивів, почав заподіювати кулаками обох рук удари в область голови потерпілого ОСОБА_12 , внаслідок чого останній зігнуся, та тримаючи за футболку ОСОБА_11 потягнув його до себе та опинився в лежачому положенні на асфальті. В подальшому, ОСОБА_11 , використовуючи своє положення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, явно прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження ОСОБА_12 , незважаючи на його безпорадний стан, знаходячись зверху на ньому, оскільки в той час як ОСОБА_12 лежав на лівому боці на асфальті, умисно наніс чотири удари кулаком правої руки в ділянку голови потерпілому ОСОБА_12 , внаслідок чого заподіяв травму голови у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми, забою-компресії головного мозку важкого ступеня, перелому кісток склепіння і основи черепа, забійної підшкірної гематоми тім'яно-потиличної ділянки зліва, навколоорбітальної гематоми зліва та садна в лівій лобно-тімяній ділянці, яка згідно висновку експерта №154/2020 від 27.07.2020 відноситься до тяжкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення.
Після цього, з метою припинення конфлікту, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , втрутилася в бійку, в момент заподіяння ОСОБА_11 ударів ОСОБА_12 , відштовхнувши ОСОБА_11 в сторону і таким вчинком зупинила нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 .. Однак, ОСОБА_11 , вважаючи такі дії ОСОБА_16 неприпустимими, з хуліганський спонукань, виявляючи особливу зухвалість, штовхнув потерпілу ОСОБА_16 у груди, внаслідок чого остання впала на асфальт та відчула фізичну біль.
Внаслідок таких дій, ОСОБА_7 , в групі осіб із ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , грубо порушив громадський порядок, а саме спокій, звичайний уклад життя та відпочинок потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та свідка ОСОБА_13 , а також завдав останнім фізичної шкоди.
Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, яка повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Зокрема, підозра підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , протоколами огляду речей за участі потерпілої ОСОБА_16 , потерпілого ОСОБА_12 , свідка ОСОБА_13 , підозрюваного ОСОБА_11 , протоколом проведення слідчого експерименту, проведеного за участю свідка ОСОБА_16 від 13.07.2020.
Розглядаючи клопотання слідчого, слідчий суддя встановив обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу, зокрема й наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органу досудового розслідування, суду, оскільки злочин вчинений відносно потерпілого із застосуванням фізичного насильства із нанесенням тілесних ушкоджень, це свідчить про те, що ОСОБА_7 , з метою уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, може незаконно впливати, шляхом застосування насильства, на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, обираючи підозрюваному найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею хоч і встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, однак не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам.
На думку колегії суддів апеляційного суду, слідчим суддею першої інстанції не дотримано принципу призначення альтернативного запобіжного заходу, викладеного у рішеннях ЄСПЛ «Летелье проти Франції», «Мамедова проти Росії» та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12 січня 2012 року у справі «Тодоров проти України», згідно з якою для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання під вартою.
Ураховуючи обставини кримінального провадження, в якому підозрюєтьсяОСОБА_7 , достатність підстав вважати, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається орган досудового розслідування, існують, а також дані, що характеризують особу-підозрюваного, який є особою молодого віку, постійно проживає в населеному пункті м.Новий Розділ Львівської області, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та у інших кримінальних правопорушеннях не підозрюється, колегія суддів апеляційного суду вважає, що застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є надмірно суворим, а отже до такого необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладанням на нього обов'язків відповідно до вимог ст.194 КПК України.
Саме такий запобіжний захід зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Ураховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись ст.ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргуадвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_7 задоволити частково.
Ухвалу слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року, якою обрано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, скасувати.
Клопотання старшого слідчого СВ Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_10 задоваолити частково.
Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою:АДРЕСА_1 , строком на два місяці до 11 січня 2021 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 такі обов'язки, згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України: цілодобово не залишати житло, в якому він проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Також роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Ухвалу апеляційного суду про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту направити до органу Національної поліції за місцем відбування підозрюваним домашнього арешту - Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області.
Звільнити ОСОБА_7 з-під варти в залі суду та зобов'язати ОСОБА_7 невідкладно прибути до місця свого проживання.
Контроль за виконанням ухвали апеляційного суду покласти на прокурора, що здійснює процесуальне керівництво.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4