Справа № 309/2862/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/260/20 Доповідач: ОСОБА_2
13 листопада 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові у режимі відеоконференції кримінальне провадження № 309/2862/18 про обвинувачення
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 ,
за ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 ,
за ч. 2 ст. 186 КК України,
з участю секретаря ОСОБА_8 ,
прокурора ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2019 року,
Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2019 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та йому призначено йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього на підставі п.1, п.2 ст. 76 КК України обов'язки; ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та йому призначено йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього на підставі п.1, п.2 ст. 76 КК України обов'язки; ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та йому призначено йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до даного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Хустського районного суду від 19.09.2017 у вигляді двох місяців обмеження волі і остаточно до відбуття засудженому ОСОБА_6 призначено покарання з застосуванням ст.72 КК України чотири роки і один місяць позбавлення волі.
Згідно з вироком суду 15 серпня 2018 року, близько 14 години, ОСОБА_5 , за передньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , перебуваючи на вулиці Жайворонковій у м. Хуст, з метою відкритого викрадення чужого майна, належного ОСОБА_12 , із застосуванням до останнього фізичного та психічного насильства, яке виразилось у тому, що ОСОБА_7 , стоячи позаду потерпілого намагався утримувати його за руки, у свою чергу ОСОБА_6 висловлював йому погрози нанести тілесні ушкодження, а ОСОБА_5 наніс потерпілому один удар рукою в обличчя і також погрожував спричинити тілесні ушкодження, в ході чого ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , з гаманця потерпілого ОСОБА_12 забрали грошові кошти в сумі 5000 гривень, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Не погоджуючись з даним вироком, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить пом'якшити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що у нього на утриманні перебуває двоє дітей та неповнолітня дружина 2003 року, з якою він перебуває у цивільному шлюбі.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10 на підтримку апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_9 , який заперечив проти доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_11 , які поклалися на розсуд суду, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Апеляційний суд переглядає вирок у межах апеляційної скарги відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
Фактичні обставини, доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не оспорюються.
Вирок суду іншими учасниками судового провадження не оскаржувався.
Щодо покарання, з яким апелянт не погоджується, то воно призначене судом з дотриманням вимог ст.ст. 65, 66 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, обране з врахуванням особи обвинуваченого, який не працює, раніше судимий, на обліку у психіатра, нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо; з врахуванням позиції прокурора та потерпілого у справі щодо необхідної міри покарання; обставин, які пом'якшують покарання - відшкодування шкоди потерпілому; обставини, що обтяжують покарання - рецидив злочинів, та призначене в межах, встановлених санкцією частини статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Що стосується доводів апелянта про наявність підстав для застосування ст. 69 КК України, колегія суддів визнає безпідставними й до уваги не бере.
Усі дані про особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину, з урахуванням принципу індивідуалізації покарання були в повній мірі враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання й наведені у вироку суду.
Підстав вважати, що призначене обвинуваченому ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України мінімальне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі та остаточне покарання за сукупністю вироків у виді чотирьох років одного місяця позбавлення волі через суворість, невідповідність тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм видом та розміром є явно несправедливими, немає.
За змістом ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинений злочин, є правом, а не обов'язком суду і може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину, з урахуванням особи винного.
Колегія суддів з урахуванням у сукупності всіх обставин провадження та особи обвинуваченого не вбачає підстав для висновку про істотне зниження ступеню тяжкості вчинених злочинів та для застосування положень ст. 69 КК України.
Отже, апеляційна скарга не містить правових підстав для зміни вироку, й колегія суддів визнає її необґрунтованою.
Вирок суду ухвалений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його зміни немає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2019 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4