Справа № 461/4371/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/882/20 Доповідач: ОСОБА_2
11 листопада 2020 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 02 липня 2020 року стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , азербайджанця, громадянина республіки Азербайджан, уродженця м. Ганжа Республіки Азербайджан, раніше не судимого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
встановила:
Прокурор та захисник обвинуваченого подали апеляційні скарги на вирок Галицького районного суду м. Львова від 02 липня 2020 року, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 гривень.
Долю речового доказу вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
На зазначений вище вирок прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення обвинуваченому покарання.
Апелянт, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, вважає, що зазначене судове рішення є незаконним, а тому підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання та просив призначити покарання у виді штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що кримінальне правопорушення ОСОБА_7 вчинив 16.05.2020, тобто покарання йому необхідно було призначити в межах санкції ч.1 ст. 369 КК України, в редакції Закону № 1261-VII від 13.05.2014 із змінами, внесеними згідно із Законом № 770-VIII від 10.11.2015, де покарання у виді штрафу передбачене в розмірі від 500 до 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Натомість судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 було призначено покарання у виді штрафу, в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на підставі п. 220 ч.2 розділу I Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018, які набули законної сили 01.07.2020, де було змінено санкцію ч.1 ст. 369 КК України щодо покарання у виді штрафу та передбачено таке в розмірі від 1000 до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Апелянт наголошу, що у відповідності до вимог ч.2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Даний вирок оскаржив і захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 , який просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення обвинуваченому покарання та зменшити суму штрафу до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що судом першої інстанції помилково, безпідставно і неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню, внаслідок чого було призначено ОСОБА_7 більш суворе покарання ніж це передбачено санкцією ч.1 ст. 369 КК України, в редакції, яка діяла на момент скоєння ОСОБА_7 кримінального правопорушення, тобто 16.05.2020.
Апелянт покликається на те, що суд першої інстанції не мав підстав для застосування до ОСОБА_7 нову редакцію ч.1 ст. 369 КК України, яка вступила в законну дію 01.07.2020.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.05.2020 близько 15 години 30 хвилин поліцейським УПП у Львівській поліцейській роті №1, взводу №1 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_10 під час чергування в складі екіпажу 302 на території Галицького району м. Львова, а саме у напрямку вул. Городоцької у м. Львові, неподалік торгового центру «Магнус», на вул. Шпитальній у м. Львові зупинено автомобіль марки «Renault Kengoo» білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 , у зв'язку з порушенням ним Правил дорожнього руху України, а саме ОСОБА_7 не виконав вимоги дорожнього знаку 3.22 «Поворот праворуч заборонено», чим порушив п.п. 8.4 г Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП. У ході подальшої перевірки було встановлено, що ОСОБА_7 керував транспортним засобом без документу на право керування транспортним засобом. Таким чином, ОСОБА_7 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Внаслідок вказаних адміністративних правопорушень поліцейським УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_11 було повідомлено ОСОБА_7 , що відносно нього буде складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Усвідомлюючи настання негативних правових наслідків для себе, за скоєне правопорушення, з метою уникнення відповідальності у ОСОБА_12 виник умисел на пропонування та надання працівникам поліції, які згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу, та які, відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, є службовими особами, та перебуваючи у форменому одязі, виконували свої службові обов'язки, згідно Закону України «Про Національну поліцію», неправомірної вигоди, за не вчинення ними у його інтересах з використанням наданого їм службового становища дій, які вони повинні виконати, а саме щоб останні надали можливість ОСОБА_7 поїхати з місця події без складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , 16.05.2020, у період часу із 15 години 40 хвилин по 15 годину 42 хвилини, перебуваючи поруч із будинком №2, по вул. Шпитальній у м. Львові, запропонував та надав інспектору УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_13 неправомірну вигоду в розмірі 500 гривень за не вчинення ним у його інтересах, з використанням наданого йому службового становища дій, які він повинен виконати, а саме щоб останній надав можливість ОСОБА_7 поїхати з місця події без складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі. Зазначені грошові кошти в сумі 500 гривень ОСОБА_7 дістав із своєї сумочки та поклав у зігнутий білий аркуш паперу, який намагався надати інспектору УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_13 .. Інспектор УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_13 від отримання неправомірної вигоди відмовився та викликав слідчо-оперативну групу Галицького ВП ГУ НП у Львівській області.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора та задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого, думку захисника - адвоката ОСОБА_8 , підтримане обвинуваченим ОСОБА_7 , які просили частково задоволити апеляційну скаргу прокурора та повністю задовольнити апеляційну скаргу захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого підлягає до задоволення, а апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи і є обгрунтованим.
Суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст. 369 КК України.
Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, колегія суддів не проводить детальний їх аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду першої інстанції лише в межах поданих апеляційних скарг.
Що стосується призначеного ОСОБА_7 покарання, то колегія суддів приходить до наступного.
Згідно положень ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив вирок з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Так, суд першої інстанції призначив обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на підставі п. 220 ч.2 розділу I Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018, які набули законної сили 01.07.2020, де було змінено санкцію ч.1 ст. 369 КК України щодо покарання у виді штрафу та передбачено таке в розмірі від 1000 до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Однак, як вірно зазначено апелянтами, судом не було враховано час скоєння обвинуваченим злочину, а саме 16 травня 2020 року. Таким чином суд першої інстанції, при призначення покарання обвинуваченому, повинен був керуватися санкцією ч.1 ст. 369 КК України, в редакції Закону № 1261-VII від 13.05.2014 із змінами, внесеними згідно із Законом № 770-VIII від 10.11.2015, де покарання у виді штрафу передбачено в розмірі від 500 до 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погодитись не може.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг прокурора та захисника обвинуваченого про те, що при призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції повинен був застосувати розмір покарання у виді штрафу за ч.1 ст. 369 КК України, в редакції яка діяла на момент вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що призначивши покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , за ч.1 ст. 369 КК України, у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в редакції Закону від 22.11.2018, яка набули законної сили 01.07.2020, суд першої інстанції погіршив становище обвинуваченого, що суперечить чинному законодавству.
Приймаючи рішення по даній справі колегія суддів враховує пом'якшуючі обставини, а саме щире каяття обвинуваченого та його сприяння у розкритті злочину.
Ураховуючи наведене вище, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора та захисника обвинуваченого щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону який не підлягає до застосування, що є безумовною підставою для зміни вироку суду в цій частині.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила :
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 -задовольнити.
Вирок Галицького районного суду м. Львова від 02 липня 2020, яким ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 ст. 186 КК України - змінити в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: