Єдиний унікальний номер 234/7222/20
Номер провадження 22-ц/804/2442/20
17 листопада 2020 року м. Бахмут
Донецький апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Кішкіної І.В.,
суддів Гапонова А.В., Космачевської Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу №234/7222/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року (суддя Михальченко А.О., повний текст рішення складений 29 травня 2020 року),
05 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на те, що вона працювала в ПрАТ «СКМЗ» оператором обчислювальних машин у відділі автоматизованих систем управління з 23 липня 1986 року по 18 лютого 2020 року, була звільнена у зв'язку зі скороченням численності штату працівників. За грудень 2019 року, січень-лютий 2020 року їй була нарахована заробітна плата у сумі 6912,14 грн. та до теперішнього часу не виплачена. Крім того, вважає, що відповідач повинен сплатити середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 19 лютого 2020 року по день ухвалення судом рішення, виходячи з середньоденної заробітної плати 206,32 грн. Просила суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 6912,14 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Старокраматорський машинобудівельний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено частково.
Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 6912,14 грн. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 2325,26 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь держави судовий збір у сумі 840,80 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
З вказаним рішенням не погодилася позивачка ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку та ухвалити нове судове рішення, яким заявлені позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно нарахував середній заробіток за час затримка розрахунку, виходячи з середньоденної заробітної плати в сумі 166,09 грн., оскільки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністру України від 08 лютого 1995 року № 100 при розрахунку сум середнього заробітку суд першої інстанції мав проводити розрахунок, виходячи саме з середньоденної заробітної плати в сумі 206,32 грн. (без утримання податків і зборів), яка вбачається з доданої до позовної заяви довідки №196 від 17 квітня 2020 року. Крім того, судом першої інстанції невірно визначено кількість робочих днів при нарахуванні середнього заробітку за період з 18 лютого 2020 року (дата звільнення) до 29 травня 2021 року (ухвалення рішення), суд першої інстанції прийшов до висновку, що за вказаний період було 14 робочих днів через особливий режим роботи на підприємстві під час карантину (у лютому 2020 року - 4 робочі дні, у березні 2020 року - 6 робочих днів, у квітні 2020 року - 0, у травні 2020 року - 4 робочі дні). Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» визначено, що однією із форс-мажорних обставин є введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Тобто, сертифікат торгово-промислової палати - це єдиний документ, яким можна підтвердити настання форс-мажорних обставин. В той же час, відповідач до суду не надав сертифікат торгово-промислової палати. Тому, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, мав стягнути з відповідача середній заробіток за період з 18 лютого 2020 року (дата звільнення) до 29 травня 2020 року (ухвалення рішення) за 73 робочі дні.
Відповідачем ПрАТ «СКМЗ» відзив на апеляційну скаргу не надано.
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується трудових відносин, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України та пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, лише в оскаржуваній частині судового рішення і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини.
В апеляційній скарзі позивачка оскаржує рішення суду в частині стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі позивачкою не оскаржується.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що з 23 липня 1986 року ОСОБА_1 працювала в ПрАТ «СКМЗ» оператором обчислювальних машин у відділі автоматизованих систем управління, в подальшому оператором комп'ютерного набору у відділ інформаційних технологій, тобто перебувала з відповідачем у трудових відносинах (а.с.6-9).
Наказом ПрАТ «СКМЗ» №24 від 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 звільнена у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.9).
З довідки ПрАТ «СКМЗ» №196 від 17 квітня 2020 року вбачається, що станом на 17 квітня 2020 року заборгованість по заробітні платі ОСОБА_1 складає: грудень 2019 року - 1269,39 грн., січень 2020 року - 299,26 грн., лютий 2020 року - 5343,49 грн., всього 6912,14 грн. Середньоденна заробітна плата становить 166,09 грн.(з утриманням податків та зборів) та 206,32 грн. (без утримання податків та зборів) (а.с.10).
Відповідачем ПрАТ «СКМЗ» 28 травня 2020 року надано пояснення на позовну заяву, з якого вбачається, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з урахуванням пп. 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пп. 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а тому середньоденна заробітна плата (за виключенням податків) ОСОБА_1 становить 166,09 грн. ОСОБА_1 звільнено 18 лютого 2020 року, отже при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платні у лютому 2020 року згідно листу Міністерства соціальної політики України від 29 липня 2019 року №1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» 20 робочих днів, але згідно наказу №391 від 26 листопада 2019 року - 4 робочі дні; за березень 2020 року - 21 робочий день, однак: відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року №215, якою установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин. Від так підприємством запроваджено особливий режим роботи: для певних категорій працівників введена дистанційна робота, інші знаходяться на простої (продовжено дію наказів про простої №№ 391, 426, 428, 436, 438, 440, 462). Отже, до початку введення карантину (12.03.2020) кількість робочих днів у березні становить - 6 (03.03.2020 - 06.03.2020, 10.03.2020 - 11.03.2020). В квітні 2020 року згідно постанові Кабінету Міністрів України №239 від 25 березня 2020 року карантин продовжено до 24 квітня 2020 року, а постановою №291 від 22 квітня 2020 року - до 11 травня 2020 року. В травні наказом № 49 від 02 березня 2020 року додаткові неоплачувані неробочі дні встановленні на період 04 травня 2020 року - 08 травня 2020 року та 12 травня 2020 року - 15 травня 2020 року, отже станом на 13 травня 2020 року робочі дні відсутні. Відповідно наказу №2 від 18 травня 2020 року починаючи з 18 травня 2020 року по 18 липня 2020 року на підприємстві встановлено 2 денний робочий тиждень, таким чином, станом на 29 травня 2020 року кількість робочих днів в травні 2020 року становить - 4 (а.с.15-18).
Відповідачем до вказаного пояснення надані постанова та накази.
Наказом ПрАТ «СКМЗ» №368 від 31 жовтня 2019 року «Про режим роботи в січні 2020 року» оголошено додатковими неоплачуваними вихідними днями з подальшим відпрацюванням: 02 січня 2020 року, 03 січня 2020 року, 06 сiчня 2020 року, 08 січня 2020 року, 09 сiчня 2020 року, 10 січня 2020 року, 13 січня 2020 року, 14 січня 2020 року. Оплату праці провести пропорційно відпрацьованому часу. Керівникам усіх структурних підрозділів цей наказ довести до відома працівників товариства (а.с.26).
Наказом ПрАТ «СКМЗ» №391 від 26 листопада 2019 року «Про режим роботи в лютому 2020 році» у зв'язку з важким фінансовим становищем на підприємстві і відповідно до колективного договору ПрАТ «СКМЗ» на 2019-2020 роки встановлено для працівників підприємства на лютий 2020 року 24 годинний робочий тиждень, з 8-ї годинним робочим днем (додаткові вихідні дні - четвер, п'ятниця), за винятком працівників, зазначеним в Додатку №1 до цього наказу. Для працівників, зазначених у додатку №1, встановлено 40 годинний робочий тиждень. Оплату праці провести пропорційно відпрацьованому часу або в залежності від виробітку. Керівникам усіх структурних підрозділів забезпечити ознайомлення працівників з цим наказом під розпис до 29 листопада 2019 року. Працівникам, які не дали згоду на роботу в нових умовах праці, надати керівникам структурних підрозділів письмові заяви про відмову від роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці до 29 листопада 2019 року (а.с.28).
Наказом ПрАТ «СКМЗ» №426 від 13 грудня 2019 року у зв'язку з відсутністю роботи, керуючись ч.1 ст.34, ч.1 113 КЗпП України оголошено простій працівникам СЦРіОО, зазначеним в додатку №1 до цього наказу; на період простою працівників СЦРіОО, зазначеним в додатку №1 до цього наказу, звільнено від обов'язку бути присутнім на своєму робочому місці; час простою працівникам СЦРіОО оплатити робочим - в розмірі 70% погодинної тарифної ставки (окладу) встановленої робочому розрахованої пропорційно часу простою; керівникам, професіоналам в розмірі 70% встановленого працівникові окладу, розрахованого пропорційно часу простою; нарахування доплат і надбавок під час простою не здійснюється (а.с.21-22).
Наказом ПрАТ «СКМЗ» №428 від 13 грудня 2019 року у зв'язку з відсутністю роботи, керуючись ч.1 ст.34, ч.1 113 КЗпП України, оголошено простій працівникам підрозділів директора технічного, заступника генерального директора з якості - начальнику ВТК згідно з додатком №1 до цього наказу. На період простою працівників, зазначених у додатку №1 до цього наказу, звільнено від обов'язку бути присутнім на своєму робочому місці. Час простою працівникам підрозділів згідно з додатком №1 до цього наказу оплатити: робочим - в розмірі 70% погодинної тарифної ставки (окладу) встановленої робочому розрахованої пропорційно часу простою; керівникам, професіоналам, службовцям - у розмірі 70% встановленого працівникові окладу, розрахованого пропорційно часу простою; нарахування доплат і надбавок під час простою не здійснюється (а.с.27).
Наказом ПрАТ «СКМЗ» №436 від 16 грудня 2019 року у зв'язку з відсутністю роботи, керуючись ч.1 ст.34, ч.1 113 КЗпП України, продовжено режим тимчасового призупинення роботи (простою), введений наказом №393 від 27. листопада 2019 року, для працівників ливарного цеху згідно з додатком №1 до цього наказу; час простою працівників ливарного цеху згідно з додатком №1 до цього наказу оплатити: побочим - в розмірі 70% погодинної тарифної ставки (окладу) встановленої робочому розрахованої пропорційно часу простою; керівникам, професіоналам в розмірі 70% встановленого працівникові окладу, розрахованого пропорційно часу простою; нарахування доплат і надбавок під час простою не здійснюється (а.с.23).
Наказом ПрАТ «СКМЗ» №440 від 17 грудня 2019 року у зв'язку з відсутністю роботи, керуючись ч.1 ст.34, ч.1 113 КЗпП України, оголошено простій працівникам ВТК, механоскладального цеху, ливарного цеху згідно з додатком №1 до цього наказу; на період простою працівників, зазначених у додатку №1 до цього наказу, звільнено від обов'язку бути присутнім на своєму робочому місці. Час простою працівникам згідно з додатком №1 до цього наказу оплатити: робочим - в розмірі 70% погодинної тарифної ставки (окладу) встановленої робочому розрахованої пропорційно часу простою; керівникам в розмірі 70% встановленого працівникові окладу, розрахованого пропорційно часу простою; нарахування доплат і надбавок під час простою не здійснюється (а.с.24).
Наказом ПрАТ «СКМЗ» №438 від 17 грудня 2019 року у зв'язку з відсутністю роботи, керуючись ч.1 ст.34, ч.1 113 КЗпП України, оголошено простій працівникам відділу зовнішньої кооперації (далі ОВК), транспортного цеху згідно з додатком №1 до цього наказу. На період простою працівників, зазначених у додатку №1 до цього наказу, звільнено від обов'язку бути присутнім на своєму робочому місці. Час простою працівникам згідно з додатком №1 до цього наказу оплатити: робочим - в розмірі 70% погодинної тарифної ставки (окладу) встановленої робочому розрахованої пропорційно часу простою; професіоналу - в розмірі 70% встановленого працівникові окладу, розрахованого пропорційно часу простою; нарахування доплат і надбавок під час простою не здійснюється. Начальнику ООіПП Морозової Н.В. ознайомити під розпис працівників підрозділів, зазначених у додатку №1 до цього наказу (а.с.29).
Наказом ПрАТ «СКМЗ» №49 від 02 березня 2020 року оголошено додатковими неоплачуваними вихідними днями з дотриманням річного балансу робочого часу: 04 травня 2020 року, 05 травня 2020 року, 06 травня 2020 року, 07 травня 2020 року, 08 травня 2020 року, 12 травня 2020 року, 13 травня 2020 року, 14 травня 2020 року, 15 травня 2020 року; оплату праці провести пропорційно відпрацьованому часу. Керівникам усіх структурних підрозділів цей наказ довести до відома працівників товариства (а.с.25).
Спільною постановою генерального директора ПрАТ «СКМЗ» і Профспілкового комітету товариства №2 від 18 березня 2020 року у зв'язку з фінансовою кризою в регіоні господарської діяльності підприємства, обумовленим падінням промислового виробництва в металургії в гірничодобувних галузях, зниженням обсягів замовлень, збільшенням випадків порушення контрагентами платіжної дисципліни, що спричинило за собою важке фінансове становище підприємства і неможливість використання роботи співробітників протягом усього робочого часу, керуючись пунктом 1.4 розділу 3 Колективного договору на 2019-2020 роки, ухвалено встановити на підприємстві з 18 травня 2020 року по 18 липня 2020 року графік роботи з неповним робочим тижнем: дводенний робочий тиждень з трьома додатковими днями для працівників, які працюють за графіком п'ятиденного робочого тижня; надавати додаткові неробочі дні відповідно до індивідуальних графіків роботи кожного структурного підрозділу (а.с.20).
Таким чином, відповідачем зазначено, що при розрахунку середнього заробітку за затримку розрахунку необхідно враховувати: що у лютому 2020 року наказом № 391 від 26 листопада 2019 року було оголошено 24-годинний робочий тиждень з 8-ми годинним робочим днем (додаткові вихідні дні - четвер, п'ятниця), тому кількість робочих днів у лютому 2020 року становить 3 робочі дні. У березні відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», яким встановлено карантин з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року кількість робочих днів склала 6. У квітні 2020 року встановлено 21 робочий день, проте згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 239 від 25 березня 2020 року карантин продовжено до 24 квітня 2020 року, а постановою №291 від 22 квітня 2020 року - до 11 травня 2020 року. На травень 2020 року наказом №49 від 02 березня 2020 року встановлені додаткові неоплачувані неробочі дні з 04 травня 2020 року по 08 травня 2020 року, а також з 12 травня 2020 року по 15 травня 2020 року. Станом на 13 травня 2020 року робочі дні відсутні, тому нарахування середнього заробітку за цей період судом не здійснено. Відповідно наказу № 2 від 18 березня 2020 року починаючи з 18 травня 2020 року по 18 липня 2020 року на підприємстві встановлено 2-денних робочий тиждень, таким чином станом на 31 травня 2020 року кількість робочих днів у травні 2020 року становить 4.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 2324,26 грн., суд першої інстанції виходив із середньої заробітної плати позивача за останні два місяці перед звільненням у сумі 166,09 грн. (після утримання податків та зборів), а також з того, що за період з 18 лютого 2020 року по 29 травня 2020 року кількість робочих днів, відповідно до пояснень відповідача у зв'язку із простоєм, карантином, тощо, становить 14 робочих днів.
Апеляційний суд частково не погоджується з висновками суду з наступних підстав.
Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Із роз'яснень, викладених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, вбачається, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Враховуючи, що на момент звільнення позивачки належні їй від підприємства суми при звільненні не були виплачені, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 вересня 2020 року витребувано у приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» наступні докази: документи (накази, розпорядження) щодо скороченої кількості робочих днів за лютий, березень, квітень, травень 2020 року з обов'язковим зазначенням причин такого режиму підприємства; документи щодо ознайомлення ОСОБА_1 з вказаними наказами; документи (табелі, інше) щодо роботи кількості відпрацьованих днів підприємства (а конкретно відділу інформаційних технологій за місцем роботи ОСОБА_1 ) в лютому, березні, квітні, травні 2020 року; документи щодо роботи (знаходження на робочому місці) ОСОБА_1 у день звільнення, а випадку її відсутності на роботі у цей день чи надсилалась позивачкою вимога про сплату заборгованості по заробітній платі.
На виконання ухвали Донецького апеляційного суду від 21 вересня 2020 року ПрАТ «СКМЗ» надало пояснення, з якого вбачається, що у зв'язку зі звільненням значної кількості працівників, загостренням епідеміологічної ситуації в регіоні, запровадженням на підприємстві специфічних умов та особливого режиму роботи, ПрАТ «СКМЗ», на цей час, з об'єктивних причин, не має можливості надати усі матеріали та документи про які йдеться у вищезгаданій ухвалі. При цьому повідомляє, що ОСОБА_1 : у день звільнення перебувала на робочому місці; не працювала на ПрАТ «СКМЗ» на момент видання організаційно-розпорядчих актів, якими встановлювались особливі умови роботи підприємства у березні - травні 2020 року, а тому не мала можливості з ними ознайомитися. Штатна посада за місцем роботи ОСОБА_1 була скорочена, що є причиною звільнення позивача, відпрацьовані дні за цією посадою після її скорочення відсутні. Суд розрахував розмір середнього заробітку, виходячи із фактичної кількості робочих днів на ПрАТ «СКМЗ» у період затримки заробітної плати, що були передбачені графіком роботи підприємства. Натомість, апелянт вважає, що розраховуючи розмір його середнього заробітку суд першої інстанції мав виходити із кількості загальнодержавних робочих днів у відповідному періоді. Наведена позиція є помилковою, що підтверджується висновком Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних відносинах. Так, у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17.07.2019 року по справі №639/4820/16-ц зазначено, що при здійсненні розрахунку належної до виплати позивачу середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, визначається період затримки виходячи із кількості робочих днів на конкретному підприємстві, що відповідає вимогам закону, оскільки колишній працівник, який отримує середній заробіток як компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, не може отримувати більше коштів за той же період, ніж працюючий працівник. В обґрунтування своїх доводів апелянт також вказує, що єдиною підставою зменшення кількості робочих днів (порівняно із кількістю загальнодержавних робочих днів) у періоді за який розраховується розмір середнього заробітку, є наявність Сертифікату торгово-промислової палати. Це твердження не є коректним, оскільки таким сертифікатом засвідчується наявність форс-мажорних обставин, що є умовою звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань. Жодна правова норма не зобов'язує роботодавця обчислювати середній заробіток за період затримки виплати заробітної плати при звільненні виходячи із кількості загальнодержавних робочих днів у такий період без урахування фактичної кількості робочих днів на підприємстві.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно із п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.
Пунктом 8 постанови передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.
168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідачем надано довідку про заборгованість по заробітній платі, з якої вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 166,09 грн.(з утриманням податків та зборів) та 206,32 грн. (без утримання податків та зборів) (а.с.10).
З огляду на викладене, суд першої інстанції в порушення вимог статті 168 Податкового Кодексу України та Порядку обчислення середньої заробітної плати при розрахунку середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні помилково взяв розмір середньоденного заробітку з утриманням податків та зборів.
Крім того, аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Визначаючи весь час затримки, який підлягає оплаті, суд першої інстанції виходив із того, що у лютому 2020 року було 4 робочих дні, у березні 2020 року - 6 робочих днів, у квітні 2020 року - 0 робочих днів, у травні 2020 року - 4 робочі дні, всього з 18 лютого 2020 року, дня звільнення, по 29 травня 2020 року - 14 робочих днів.
Однак такий розрахунок не відповідає положенням статті 117 КЗпП України.
Наказом № 391 від 26 листопада 2019 року (а.с.28) було ПрАТ «СКМЗ» встановлено на лютий 2020 року 24-годинний робочий тиждень, при цьому з вказаного наказу вбачається, що працівники повинні бути ознайомлені з ним. З матеріалів справи вбачається, що на час видання наказу позивачка працювала та письмову заяву щодо незгоди зі скороченим робочим тижнем в лютому не надавала.
Проте, в подальшому щодо скорочення робочого часу в березні-травні 2020 року в матеріалах справи відсутні дані про ознайомлення позивачки з наказами або іншими розпорядженнями адміністрації відповідача. На запит апеляційного суду відповідачем відомостей щодо вказаного питання на надано.
Таким чином, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні необхідно розраховувати відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 29 липня 2019 року № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік», яким визначено кількість робочих днів у березні - 21, у квітні - 21, у травні - 19.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку в межах заявлених позовних вимог, який підлягає стягненню з відповідача, складає 13410,80 грн. з розрахунку: 206,32 грн. (середньоденна заробітна плата без утримання податків та зборів) х 65 робочих днів (лютий - 4 робочі дні з урахуванням скороченого робочого тижня згідно наказу відповідача, березень - 21 робочий день, квітень - 21 робочий день, травень - 19 робочих днів).
З постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц вбачається, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від різних чинників, при розгляді справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що сума середнього заробітку за час затримки 13410,80 грн. є неспівмірною із заборгованістю по заробітній платі в сумі 6912,14 грн., а тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, апеляційний суд вважає таким, що відповідатиме обставинам справи, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 7000 грн., зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивачки, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих її втрат, які розумно можна було би передбачити.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Встановивши, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, суд апеляційної інстанції змінює рішення в частині розміру задоволених позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 7000 грн. з утриманням податку та інших обов'язкових платежів., частково задовольнивши апеляційну скаргу позивачки.
З огляду на те, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки понесені нею витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 586,21 грн., виходячи із суми задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2020 року в частині розміру стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 7000 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 586,21 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2020 року
Судді І.В. Кішкіна
А.В. Гапонов
Т.В. Космачевська