Справа № 127/16017/20
Провадження №11-кп/801/1287/2020
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
16 листопада 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці у режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2020 року,
якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дубовка, Ставропольський край, Російська Федерація, українця, громадянина України, з базовою вищою освітою, одруженого, має двох дітей, до засудження непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого, про даній справі засудженого 18.03.2019 вироком Апеляційного суду Вінницької області за ст. ст.185 ч.3, 162 ч.1, 70 ч.1, 70 ч.4 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі. В строк покарання остаточно призначеного за сукупністю злочинів зараховано покарання відбуте частково за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18.07.2017 року,
про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання згідно ст.81 КК України.
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_7 про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Клопотання мотивоване тим, що засуджений відбуває покарання в ДУ «Вінницька виправна колонія (№86)» у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців та просить застосувати до нього умовно-дострокове звільнення.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2020 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовлено.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30.09.2020 року скасувати та застосувати відносно нього вимоги ст.81 КК України про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувана ухвала суду винесена без урахування обставин зазначених в його клопотанні, а саме те, що з моменту знаходження в колонії він працевлаштований зварювальником, закінчив навчання в ПТУ по спеціальності столяр, має подяки, порушення відсутні, має двох неповнолітніх дітей.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, посилаючись на обставини викладені в ній.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін як законну та обґрунтовану.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник Спостережної комісії при Вінницькій РДА для участі в розгляді апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 в судове засідання не прибув, про поважність причини свого неприбуття суд не повідомив.
Прокурор та засуджений не заперечували проти апеляційного розгляду у відсутність представника Спостережної комісії при Вінницькій РДА.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу та клопотань про відкладення судового розгляду від учасників провадження до суду не надходило.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, прокурора, засудженого, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Приймаючи рішення щодо відмови в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного йому покарання суд першої інстанції виходив з того, що засуджений хоч і працевлаштований, має ряд заохочень, в той же час посередньо характеризується в установі, притягувався до дисциплінарної відповідальності, рішеннями комісії установи вважається як особа, що не стає на шлях виправлення. А тому враховуючи те, що питання про можливість умовно-дострокового звільнення є правом, а не обов'язком суду, не зважаючи на наявні заохочення, враховуючи сукупність наведених даних у справі прийшов до висновку про відсутність ознак виправлення засудженого та відповідно і підстав для задоволення клопотання.
Так, відповідно до вимог ст.81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Крім того у п.п.2, 17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» зазначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно-корисної праці та потреби в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Слід зазначити, що висновок суду про виправлення засудженого повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Суд вправі прийняти рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання за наявності двох обов'язкових чинників: сумлінної поведінки та сумлінного ставлення до праці, які в сукупності доводять виправлення засудженого.
Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він є законний та обґрунтований. В матеріалах провадження відсутні такі ґрунтовні дані про поведінку засудженого та його особу, які свідчать, що процес виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним.
Разом з тим, апеляційний суд враховує також і те, що ОСОБА_7 є особою раніше неодноразово судимою та був засуджений за вчинення злочину за який його суд уже звільняв від відбування покарання умовно-достроково, проте це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, внаслідок чого він знову вчинив умисний тяжкий злочин, за який його було засуджено вироком Апеляційного суду Вінницької області від 18.03.2019 року за ст.ст.185 ч.3, 162 ч.1, 70 ч.1, ст.70 ч.4 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі.
Тому, враховуючи те, що процес виправлення і виховання має бути стабільним та послідовним, підстав для умовно-дострокового звільнення від покарання засудженого ОСОБА_7 не має.
Встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах судового провадження характеристики, довідки про наявність дисціплінарних стягнень та заохочень по особовій справі засудженого, витягу з наказу начальника установи від 03.07.2020 «Про заохочення засуджених установи за 2 квартал 2020 року» ОСОБА_7 до ДУ «Вінницька виправна колонія (№86)» прибув 01.04.2019 року із УВП (№1) м. Вінниця, де один раз притягувався до дисциплінарної відповідальності, заохочень не мав. По прибутті в установу був працевлаштований різноробочим в металозаготівельній дільниці, За час відбування покарання в ДУ «Вінницька виправна колонія (№86)» характеризується посередньо, вимог режиму відбування покарання дотримується під контролем адміністрації, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, неодноразово заохочувався адміністрацією установи з метою стимулювання правослухняної поведінки. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. По відношенню до представників адміністрації поводить себе тактовно з метою поблажливого ставлення до себе. Не завжди утримує в чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисті міркування. Проте, намагається дбайливо ставитися до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належного догляду, використання тільки за призначенням.
Також намагається виконувати роботи із самообслуговування, хоч не бачить необхідності у їх самостійному виконанні, виконання робіт з благоустрою установи намагається перекласти на інших засуджених. Намагається дотримуватися вимог протипожежної безпеки. Приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення». Наявний загальноосвітній рівень та професійно-технічні навики вважає достатніми. Підтримує соціально-корисні зв'язки із дружиною та сином, отримував побачення, посилки. Виконавчих листів на виконанні не має.
Разом з тим, як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції під дію ст.101 КВК України засуджений ОСОБА_7 підпадав по відбутті 1/3 строку покарання, але комісією установи від 07.05.2019 року (Протокол №11) було відмовлено в переведенні до дільниці ресоціалізації до дільниці соціальної реабілітації, як особі, що не стає на шлях виправлення.
Під дію ст.82 КК України підпадав по відбутті 1/2 строку покарання, проте комісією установи від 17.09.2019 (Протокол №21) відмовлено в заміні невідбутої частини покарання більш м'яким, як особі що не стала на шлях виправлення та відповідно до ч.3 ст.81 КК України на момент звернення з даним клопотанням ОСОБА_7 відбув 2/3 строку покарання та може бути звільнений від відбування покарання.
Проте колегія суддів вважає, що матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали подальшого відбування покарання засудженим ОСОБА_7 в ДУ «Вінницька ВК (№86)» та в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
На думку колегії суддів, поведінка засудженого ОСОБА_7 може свідчити лише про його намагання дотримуватися умов відбуття покарання, а не про сумлінність його поведінки, оскільки наявність у засудженого як заохочень, так і дисциплінарного стягнення, є у даному випадку недостатнім для доведення ним свого виправлення.
Відповідно до ч.1 ст.6 КВК України виправлення засудженого процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
На думку апеляційного суду процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
Аналізуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду клопотання установи повністю дотримався вимог кримінального закону та розділу 8 КПК України, та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність достатніх ознак, які вказували б на виправлення засудженого.
Викладені апелянтом в апеляційній скарзі обставини були в повній мірі перевірені та враховані як судом першої, так апеляційної інстанції при прийняті рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що згідно до вимог ч.7 ст.154 КВК України у разі відмови суду щодо умовно дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким повторне подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може бути внесено не раніше як через один рік з дня винесення ухвали про відмову.
Керуючись ст.81 КК України, ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30.09.2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокового звільнення від відбування покарання згідно ст.81 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4