Справа № 130/2159/20
Провадження № 22-ц/801/2035/2020
Категорія: 44
Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.
Доповідач:Якименко М. М.
17 листопада 2020 рокуСправа № 130/2159/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача: Якименко М.М.,
суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,
розглянувши в спрощеному провадженні без повідомлення учасників судового розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 вересня 2020 року, постановлену суддею Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Заярним А.М.,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Жмеринської місцевої прокуратури, Вінницької обласної прокуратури, Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, ГУНП у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 вересня 2020 року визнано поданий ОСОБА_1 позов аналогічним, завідомо безпідставним та таким, що має штучний характер. А дії щодо подання позову зловживанням процесуальними правами , оскільки не відповідають завданням та суперечать засадам цивільного судочинства.
Не погодившись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу і направити справу для продовження її розгляду. Вважає, що суд першої інстанції, безпідставно позбавив його права на доступ до правосуддя.
В свою чергу ГУНП у Вінницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а ухвалу без змін.
Інші учасники справи правом на подання відзиву не скористалися.
Згідно з ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Таким вимогам ухвала суду не відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Жмеринської місцевої прокуратури, Вінницької обласної прокуратури, Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, ГУНП у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовував тим, що за повідомленням Жмеринської прокуратури розпочато досудове слідство. За час слідства 5 постанов слідчого про закриття кримінального провадження Вінницьким апеляційним судом визнано незаконними та скасовано прокуратурою та судом. Ухвалою суду вказане кримінальне провадження було закрите. Досудове слідство не ведеться, чим порушено його право. Вказує на докази, які містяться в додатку до позову. Спосіб захисту зазначений в постанові від 20.09.2019 (в додатку). Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди вказує на його похилий вік, порушення його права на швидке, неупереджене слідство.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, виходив з того, що дії ОСОБА_1 не відповідають завданням та суперечать засадам цивільного судочинства, останній допустив зловживання процесуальними правами, оскільки подав до суду аналогічний, завідомо безпідставний позов, який має очевидно штучний характер, тому на підставі ч.3 ст.44 ЦПК України повернув позовну заяву.
Постановляючи ухвалу, суд керувався п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 44 ЦПК України, відповідно дійшовши висновку, що подача позову ОСОБА_1 є зловживанням процесуальними правами.
Однак апеляційна інстанція не може погодитися з таким висновком суду, так як він не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального права.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої стаття 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).
У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з п. 8 ч.3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року (далі - Конвенція).
За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Так у справі «Relief v France» Європейський Суд з прав людини зазначив, то стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1,3 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Аналогічні правові позиції, викладені Верховним Судом у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 654/4781/18.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до статистичних даних роботи Жмеринського міськрайонного суду за допомогою автоматизованої системи документообігу КП «Д-3», позивач ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 до 21.09.2020 звертався до Жмеринського міськрайонного суду 129 разів.
Також суд зазначив, що за тотожними або аналогічними позовами ОСОБА_1 - відповідачами у даних справах виступали разом, або ж окремо - 65 разів Держава України в особі Державної казначейської служби України (Таблиця №1); 130 разів - працівники поліції (Таблиця №2); 53 разів - працівники прокуратури (Таблиця №3), відомості про які внесені до Єдиного реєстру судових рішень.
Але, на переконання Вінницького апеляційного суду, перераховані судом першої інстанції кількість справ за позовами ОСОБА_2 та зміст позовної заяви не вказують на те, що звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 подав тотожний та аналогічний позов. Відсутні також докази, що ОСОБА_2 вже звертався з аналогічними позовами до одних й тих же відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав або подавав декілька позовів з аналогічним предметом із аналогічних підстав.
Належні докази в підтвердження зловживання процесуальними правами ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.
Відтак, висновок суду про те, що поданий позов є завідомо безпідставний, аналогічний та має штучний характер, є необґрунтованим та міститься на припущеннях.
Тому дані обставини не можуть бути підставою для повернення позовної заяви.
Посилання суду на стадії відкриття провадження у справі про штучний характер, завідому безпідставність та відсутність оспорюваного права є передчасними. Відповідно до норм ст. 265 ЦПК України такі висновки, суд робить під час ухвалення рішення після розгляду заявлених позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів на підтвердження їх вимог та заперечень.
Очевидно, що повертаючи позовну заяву позивача, до вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд обмежив його право на доступ до правосуддя.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було невірно зроблено висновок, що звернення до суду з даним позовом є зловживанням процесуальними правами з боку позивача.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 вересня 2020 року скасувати і справу направити для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного її тексту, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2020 року.
Головуючий М.М. Якименко
Судді: О.В. Ковальчук
Т.Б. Сало