Справа № 127/4017/20
Провадження № 22-ц/801/1925/2020
Категорія: 68
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач:Ковальчук О. В.
17 листопада 2020 рокуСправа № 127/4017/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів : Сала Т. Б., Якименко М. М.,
за участі секретаря Кирилюк Л. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вінницька міська рада, про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Сахнюком Олександром Володимировичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2020 року та додаткове рішення цього суду від 07 вересня 2020 року, ухвалені у м. Вінниці суддею цього суду Антонюком В. В.,
В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вінницька міська рада, про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини, мотивуючи його тим, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 22 липня 2015 року між сторонами розірвано шлюб, зареєстрований 25 вересня 2010 року. Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька - ОСОБА_3 .
Згідно останнього висновку за № 2684 від 06 грудня 2018 року визначено такі способи участі позивача у вихованні дитини: дві суботи місяця з 10 год. до 19 год. за домовленістю між батьками дитини; щорічний відпочинок дитини з батьком протягом 10 днів у літній період за домовленістю між батьками дитини та з урахуванням думки дитини.
В 2019 році позивач знову звертався з письмовою заявою до Вінницької міської ради про невиконання матір'ю рішення № 2684 від 06 грудня 2018 року і чиненні йому перешкод у побаченні з донькою, на що комісія постановила рекомендувати сторонам по справі виконувати вимоги чинного законодавства України під час виконання батьківських обов'язків.
27 грудня 2019 року позивач звернувся до Вінницького міського голови з заявою про зміну порядку участі батька у вихованні доньки та з приводу забезпечення його права як батька на участь у вихованні малолітньої доньки, просив винести на комісію та розглянути питання по прийняттю висновку про порядок його участі у вихованні дитини, встановивши наступний порядок та час побачення з малолітньою донькою: систематичні побачення ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 у третю п'ятницю-неділю місяця з 18 год. п'ятниці до 14 год. неділі за місцем проживання батька в АДРЕСА_1 , без присутності матері; на великі релігійні свята перебування малолітньої ОСОБА_3 з батьком, через свято, за місцем проживання батька без присутності матері; побачення ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_3 , на власний день народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за місцем проживання батька без присутності матері; проведення трьох тижнів літніх канікул дитини з батьком за місцем його проживання без присутності матері та правом виїзду на відпочинок по території України, а також проведення перших трьох днів весняних та перших трьох днів осінніх канікул дитини з батьком за місцем проживання батька без присутності матері.
Відповіді на вказану заяву не надійшло, засідання виконавчого комітету чомусь не проводилось.
Позивач зазначає, що враховуючи віддаленість місця його проживання, а саме: м. Шепетівка Хмельницької області, від місця проживання його доньки у м. Вінниця, яке змінила відповідач без його на те згоди своїм одноосібним рішенням, то визначений висновком № 2684 порядок побачення з малолітньою донькою є недостатнім для виконання його батьківських обов'язків, не забезпечує дотримання його прав як батька на рівноцінне нарівні із матір'ю прийняття участі у вихованні доньки та суперечить інтересам дитини. Дитина повинна мати можливість отримувати від батька не лише кошти, а й можливість з ним бачитись за місцем його проживання, проводити час з дитиною, отримувати виховання та батьківську любов і піклування. Матір дитини лише налаштовує її проти батька, зазначає, що він поганий, а вона добра, не дає змоги спілкуватись ні по телефону, ні особисто. Зустрічі якщо і відбуваються, то є короткостроковими і зводяться лише до матеріального забезпечення.
Крім того, позивач зазначає, що між ним та відповідачем, склались нажаль неприязні відносини, оскільки колишня дружина переїхала до м. Вінниці, де відчуває матеріальну нестачу через витрати великого міста, проте свої проблеми адресує позивачу, мотивуючи їх потребами дитини.
Позивач як батько доньки, має рівні з матір'ю права на спілкування та виховання дитини, має задовільні умови проживання, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, проте ОСОБА_2 систематично порушує його право на участь у вихованні доньки, зокрема право на побачення з нею без присутності матері.
Пославшись на викладене та на те, що регулярне, тривале і змістовне спілкування з батьком повністю відповідатиме інтересам дитини, оскільки дефіцит такого спілкування негативно відображається на формуванні особистості та майбутньому дитини, ОСОБА_1 просив суд визначити час та місце на систематичні побачення, спілкування і виховання з ним доньки, встановивши: систематичні побачення ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 у третю п'ятницю-неділю місяця з 18 год. п'ятниці до 14 год. неділі за місцем проживання батька по АДРЕСА_1 , без присутності матері; на великі релігійні свята перебування малолітньої ОСОБА_3 з батьком, через свято, за місцем проживання батька без присутності матері; побачення ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_3 , на власний день народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за місцем проживання батька без присутності матері; проведення трьох тижнів літніх канікул дитини з батьком за місцем його проживання без присутності матері та правом виїзду на відпочинок по території України, а також проведення перших трьох днів весняних та перших трьох днів осінніх канікул дитини з батьком за місцем проживання батька без присутності матері.
26 березня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини (т. 1, а. с. 48-52), мотивуючи його тим, що з 25 вересня 2010 року по 22 липня 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька - ОСОБА_3 , яка проживає разом із матір'ю.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2015 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 лютого 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Водночас, окрім сплати аліментів, ОСОБА_1 не бере участі у додаткових витратах на дитину, у її вихованні та догляді, а усі витрати на лікування, проведення дозвілля, розвиток здібностей дитини несе мати.
Вихованням дочки займається лише мати, зокрема, приділяє належну увагу навчанню дитини, постійно підтримує зв'язок зі школою та класним керівником, систематично відвідує батьківські збори, забезпечує дитину необхідними умовами для належного проживання, повноцінного розвитку та виховання, проте, батько ніякої участі у вихованні дочки не бере.
У Акті обстеження оцінки потреб сім'ї/особи від 22 січня 2020 року встановлено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . У характеристиці з фактичного місця проживання, наданої сусідами 16 березня 2020 року вказується, що батька дівчинки ОСОБА_4 сусіди не знають, за час проживання сім'ї жодного разу його не бачили, дівчинка ніколи не ходила на прогулянки, в магазин чи у школу ні з ким, крім своєї матері.
ОСОБА_2 зазначає, що вона працює як фізична особа-підприємець, отримує достатній дохід, про що свідчить річна податкова декларація платника єдиного податку за 2019 рік, має гнучкий графік, тому має достатньо часу та сил на виховання і піклування за дочкою.
Крім того, позивач усіма можливими способами і належним чином піклується про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а відповідач безпідставно чинить перешкоди у здійсненні цих заходів, зокрема, не надав дозволу на виїзд дитини за кордон, чим образив дитину та негативно налаштував проти себе. Наразі дитина не хоче ні бачитись, ні спілкуватись із ОСОБА_1 , не бажає спілкуватися з ним, коли він телефонує.
Водночас, позивач зазначає, що на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, на території України станом на 18 березня 2020 року до кримінальної відповідальності не притягувалась, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває, на підтвердження чого надала відповідні довідки.
Пославшись на викладене та на те, що дочка відмовилась спілкуватись з психологом про батька, шо може свідчити про емоційний конфлікт, невдоволеність стосунками з ним та труднощі у відносинах, ОСОБА_2 просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , разом із матір'ю.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2020 року первісний позов задоволено частково, визначено наступний порядок участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні і вихованні доньки ОСОБА_3 : ІІ та ІV субота місяця з 10-00 год. до 20-00 год. за місцем проживання матері; 14 днів влітку щороку, за бажанням дитини; 3 дні весняних та 3 дні осінніх канікул щороку, за бажанням дитини, при цьому батьку ОСОБА_1 і матері ОСОБА_2 попереджати один одного про свої дії щодо дитини, узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров'я та інтересів дитини.В іншій частині вимог за первісним позовом відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги задоволено, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із матір'ю ОСОБА_2 , при цьому батьку ОСОБА_1 і матері ОСОБА_2 попереджати один одного про свої дії щодо дитини, узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров'я та інтересів дитини.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2020 рокузаяву представника ОСОБА_2 - адвоката Юрцева В. С. про ухвалення додаткового рішення задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, понесені нею на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Не погодившись із рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2020 року та додатковим рішенням цього суду від 07 вересня 2020 року, ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції від 14 серпня 2020 року змінити в частині визначення порядку та участі батька у вихованні дочки та викласти його в редакції, зазначеній ним у позовній заяві. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2020 року в частині задоволення зустрічного позову про визначення місця проживання дитини скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд за територіальною юрисдикцією до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області. Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2020 року скасувати, в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 зазначила, що оскаржувані позивачем за первісним позовом рішення вважає законними, а тому просить апеляційний суд залишити їх без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, рішення суду цим вимогам відповідає не в повній мірі, тому апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом суд першої інстанції виходив з того, що запропонований органом опіки та піклування спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідає інтересам дитини, сприятиме уникненню між сторонами конфліктів, забезпечить спокійний психологічний розвиток та зростання дитини, створить умови для виконання батьком, який проживає окремо, обов'язку на виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування із донькою, натомість запропонований ОСОБА_1 спосіб спілкування з дитиною та її виховання не є доцільним та таким, що відповідатиме інтересам дитини, оскільки значно впливатиме на сталий спосіб життя дитини та охоронювані законом інтереси відповідача.
Із такими висновками суду першої інстанції не можна в повній мірі погодитись з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України).
Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 липня 2015 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 25 вересня 2010 року (т. 1, а. с. 5).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1, а. с. 7).
ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб від 29 листопада 2018 року. Власником будинку, розташованого за вказаною адресою є ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 8).
29 травня 2018 року Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Шепетівської міської ради надав ОСОБА_1 відповідь за № 01-06/195 про те, що питання щодо участі у вихованні його доньки - ОСОБА_3 , яка проживає у м. Вінниці, має вирішуватись за фактичним місцем проживання дитини. Рекомендовано звернутись до служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді м. Вінниця (т. 1, а. с. 9).
23 червня 2018 року виконавчий комітет Вінницької міської ради надав ОСОБА_1 відповідь за № Ш-01-46373/01-00-10 про те, що у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справі дітей за місцем проживання дитини заяву з відповідними документами. У відповідь на звернення ОСОБА_1 про те, що йому не відоме місце проживання його дитини - ОСОБА_3 , а її мати ОСОБА_2 не відповідає за номером телефону, виконавчий комітет Вінницької міської ради роз'яснив, що розшукова діяльність не належить до компетенції органу опіки та піклування та рекомендував звертатись до Вінницького відділу поліції ГУНП України у Вінницькій області (т. 1, а. с. 10).
06 грудня 2018 року виконавчий комітет Вінницької міської ради виніс рішення «Про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини» за № 2684, яким визначив такі способи участі ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : дві суботи місяця з 10 год. до 19 год. за домовленістю між батьками дитини; щорічний відпочинок дитини з батьком протягом 10 днів у літній період за домовленістю між батьками дитини та з урахуванням думки дитини. Зобов'язано батьків попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров'я та інтересів дитини (т. 1, а.с.11).
07 червня 2019 року адміністрація Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад № 77 Вінницької міської ради» листом за № 39 повідомила про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує цей дошкільний навчальний заклад з 27 грудня 2017 року. Вихованням дочки займається мати - ОСОБА_2 , яка приводить та забирає дитину з дитячого садочка, вчасно сплачує батьківську плату, відвідує батьківські збори, дитячі свята, бере активну участь у громадській роботі дошкільного закладу. Натомість, батько дівчинки - ОСОБА_1 ніякої участі у вихованні дочки не брав, жодного разу не приводив, не забирав, не відвідував дочку (т. 1, а. с. 61).
12 серпня 2019 року виконавчий комітет Вінницької міської ради надав відповідь за № Ш-01-65944/1-00-10 на заяву ОСОБА_1 від 10 липня 2019 року (т. 1, а. с. 12) про те, що з метою з'ясування стану виконання рішення № 2684 від 06 грудня 2018 року ОСОБА_2 була запрошена на прийом громадян, під час якого надала письмове пояснення про те, що не перешкоджає батьку у спілкуванні з дочкою та стверджувала, що батько належним чином не виконує батьківські обов'язки, тому дитина не бажає бачитись з ним. Дочка ОСОБА_3 повідомила, що не хоче спілкуватися з батьком. 06 серпня 2019 року дане питання розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вінницької міської ради, на якому свої пояснення надали батько та мати дитини, водночас, батько не надав документи, які стосуються справи та які йому було запропоновано надати. Батькам було рекомендовано враховувати вимоги чинного законодавства України під час виконання батьківських обов'язків щодо ОСОБА_3 .
27 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського голови з заявою про зміну порядку участі батька у вихованні доньки та з приводу забезпечення його права як батька на участь у вихованні малолітньої доньки (т. 1, а. с. 13), просив винести на комісію та розглянути питання по прийняттю висновку про порядок його участі у вихованні дитини, встановивши наступний порядок та час побачення з малолітньою донькою: систематичні побачення ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 у третю п'ятницю-неділю місяця з 18 год. п'ятниці до 14 год. неділі за місцем проживання батька в АДРЕСА_1 , без присутності матері; на великі релігійні свята перебування малолітньої ОСОБА_3 з батьком, через свято, за місцем проживання батька без присутності матері; побачення ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_3 , на власний день народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за місцем проживання батька без присутності матері; проведення трьох тижнів літніх канікул дитини з батьком за місцем його проживання без присутності матері та правом виїзду на відпочинок по території України, а також проведення перших трьох днів весняних та перших трьох днів осінніх канікул дитини з батьком за місцем проживання батька без присутності матері.
У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначав, що за 2019 рік з 10 разів, що він приїжджав до м. Вінниця, доньку бачив лише 3 рази, оскільки її мати ОСОБА_2 чинить перешкоди у спілкуванні та побаченні з нею, тому систематичні побачення і спілкування з батьком за місцем проживання останнього сприятимуть налагодженню між ним та дочкою відносин.
05 лютого 2020 року комісією у складі фахівців із соціальної роботи Шепетівського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді складено акт обстеження умов проживання та психологічної атмосфери ОСОБА_1 та встановлено, що він проживає у відокремленій частині приватного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині проживають його батьки. Частина ОСОБА_6 з усіма зручностями, газифікована, наявні необхідні меблі та побутова техніка, санітарно-гігієнічний стан помешкання задовільний, умови проживання є задовільними (т. 1. а. с.14).
Відповідно до характеристик з місця роботи від 07 травня 2018 року, 16 липня 2019 року та 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно (т. 1, а. с. 15, 16, 20).
З довідок про доходи, виданих Шепетівською дистанцією сигналізації та зв'язку РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ «Укрзалізниця», вбачається, що за період з січня 2019 по червень 2019 року та за період з серпня 2019 по січень 2020 року ОСОБА_1 сплатив аліментів на суму 12 615,74 грн і 19 063,01 грн відповідно (т. 1, а. с. 17, 18).
Згідно з довідкою Шепетівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 17 грудня 2019 року № 38043/6 у ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - відсутня (т. 1, а. с. 19).
Відповідно до довідок Комунального некомерційного підприємства «Шепетівська центральна районна лікарня» від 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.1, а. с. 21).
З копії паспорту ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 вона з 22 березня 2019 року зареєстрована по АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 54-55).
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 з 22 березня 2019 року зареєстрована як фізична особа-підприємець (т. 1, а. с. 70).
З податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця вбачається, що ОСОБА_2 у 2019 році отримала дохід в розмірі 1485250, 00 грн (т. 1, а. с. 71, 72).
18 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з листом, у якому просила надати нотаріально завірену згоду на тимчасовий виїзд за кордон України, а саме до Єгипту та країн Шенгенської угоди, у період з 28 грудня 2019 року по 12 січня 2020 року їхньої доньки - ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 75).
В судовому засіданні в суді першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Сахнюк Олександр Володимирович підтвердив, що ОСОБА_2 зверталася до ОСОБА_1 з проханням надати нотаріально завірену згоду на тимчасовий виїзд за кордон України їхньої доньки, проте останній їй відмовив.
Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , виданої Агрономічненською середньою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Вінницького району Вінницької області, дитина навчається в 1-А класі цієї школи з вересня 2019 року. Мати - ОСОБА_2 приділяє належну увагу навчанню та вихованню дитини, постійно підтримує зв'язок зі школою та класним керівником, систематично відвідує батьківські збори (т. 1, а. с. 62).
24 січня 2020 року Актом обстеження оцінки потреб сім'ї/особи, складеним фахівцем, відповідальним за проведення оцінки потреб ОСОБА_7 , встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_3 проживає з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . У вказаному житлі дитина забезпечена необхідними умовами для належного проживання, повноцінного розвитку та виховання. Дитина з батьком спілкуватись не хоче (т. 1, а. с. 63-66).
26 лютого 2020 року Комунальним некомерційним підприємством «Шепетівська центральна районна лікарня» видано ОСОБА_2 довідки про те, що вона на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т. 1, а. с. 73).
10 березня 2020 року практичний психолог Агрономічненської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Вінницького району Вінницької області склала висновок про психологічне дослідження ОСОБА_8 , учениці 1 класу, у якому зазначила, що під час виконання тесту «Кінетичний малюнок сім'ї» встановлено, що відсутність на малюнку батька свідчить про негативне ставлення до нього та/або його малу значимість для дитини. Таня відмовилась говорити про батька зовсім, що може свідчити про емоційний конфлікт з батьком, невдоволеність стосунками з ним. ОСОБА_9 поставила маму та дідуся практично на одному рівні з собою та позначила одним кольором, а батька взагалі перемістила у самий кінець вибору та позначила чорним кольором, що свідчить про емоційне відкидання батька, про труднощі у відносинах з ним.
В характеристиці з фактичного місця проживання від 16 березня 2020 року (т. 1, а. с. 69), наданої сусідами ОСОБА_2 - мешканцями буд. АДРЕСА_4 , вказується, що з 21 липня 2019 року ОСОБА_2 проживає удвох зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_10 у квартирі АДРЕСА_4 вказаного будинку. Мати працює у будні, щодня завозить і забирає дочку зі школи особисто, увесь вільний час вони проводять разом та мають дуже близькі, ніжні і довірливі стосунки. Батька дівчинки сусіди не знають, за час проживання сім'ї жодного разу його не бачили, дівчинка ніколи не ходила на прогулянки, в магазин чи у школу ні з ким, крім своєї матері - ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України серії ААА № 0860650 станом на 18 березня 2020 року ОСОБА_2 на території України до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває (т. 1, а. с. 74).
22 червня 2020 року, на виконання вимог ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2020 року, виконавчим комітетом Вінницької міської ради Вінницької області складено висновок № 01-00-011-29080 про визначення способів участі батька, ОСОБА_1 , у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1, а. с. 200-203) та висновок № 01-00-011-29085 про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 204-207).
У вказаних висновках зазначено, що батько ОСОБА_1 не заперечував проти визначення місця проживання дитини з матір'ю - ОСОБА_2 . На засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 погодилась на зустрічі з батьком лише на території міста Вінниці та повідомила, що хоче проживати зі своєю мамою. Під час обстеження умов проживання присутня дитина ОСОБА_3 повідомила, що вона любить усю свою родину, не проти спілкуватись зі своїм батьком, але хоче проживати з мамою.
Орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за доцільне визначити такі способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні і спілкуванні з дитиною ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : ІІ і IV субота місяця з 10.00 год до 20.00 год; 14 днів влітку щороку, за бажанням дитини; 3 дні весняних та 3 дні осінніх канікул щороку, за бажанням дитини, та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_2 . Рекомендовано батькам попереджати один одного про свої дії щодо дитини, узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров'я та інтересів дитини.
За приписами положень принципу 6,7 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, дитина заради повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та порозуміння. Вона має, коли це є можливим, зростати під опікою і відповідальністю її батьків і в будь-якому випадку в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її виховання та навчання; ця відповідальність покладена перш за все на батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 зазначеної Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», її місця у взаємовідносинах між батьками. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
За змістом положень ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ч. ч. 4, 5, 6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечать інтересам дитини.
Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.
За приписами ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Статтею 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Частинами 1, 2 ст. 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
На підставі викладеного вище та встановлених у справі обставин, зокрема відсутності доказів, які б підтверджували неналежне ставлення батька до виконання своїх обов'язків, доказів відсутності особистої прихильності дитини до батька, чи доказів обставин, які б свідчили про спілкування батька з донькою, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, наявності особистих конфліктів між сторонами, які не повинні порушувати інтереси дитини, з урахуванням рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини та найважливіших інтересів дитини, апеляційний суд вважає за доцільне змінити рішення суду першої інстанції від 14 серпня 2020 року в частині визначення часу та місця на систематичні побачення, спілкування і виховання ОСОБА_1 доньки ОСОБА_3 , оскільки визначеним судом порядком не в повній мірі дотримано справедливу рівновагу між інтересами дитини та інтересами батьків.
За таких обставин, з урахуванням наведеного та практики Європейського суду про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування щодо врахування бажання дитини під час визначення способів участі батька у вихованні дитини, бажання доньки на зустрічі з батьком лише за місцем проживання матері, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог за первісним позовом та визначення таких способів участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : ІІ та ІV субота місяця з 10-00 год. до 20-00 год. за місцем проживання матері без її присутності; 14 днів влітку щороку за місцем проживання батька за бажанням дитини; 3 дні весняних та 3 дні осінніх канікул щороку за місцем проживання батька за бажанням дитини, при цьому зобов'язати батька ОСОБА_1 і матір ОСОБА_2 попереджати один одного про свої дії щодо дитини, узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров'я та інтересів дитини.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі батька у вихованні ОСОБА_3 , що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.
Оцінивши доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції про задоволення вимог за зустрічним позовом, апеляційний суд дійшов висновку про їх необґрунтованість з огляду на таке.
Згідно з положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Частиною 6 статті 30 ЦПК України визначено, що зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в суді за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших визначених у цій статті правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов'язання.
Інші правила виключної підсудності викладено у вигляді вичерпного переліку певної категорії справ, які мають розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов. За своїм змістом, зустрічна позовна заява до визначеного переліку не відноситься (частини перша-п'ята статті 30 ЦПК України).
За таких обставин, оскільки вимоги за первісним та за зустрічним позовами взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, заявлені зустрічні позовні вимоги не відносяться до переліку категорій справ, визначених ч. ч. 1-5 ст. 30 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про прийняття зустрічного позову та об'єднання його в одне провадження з первісним.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги за зустрічним позовом у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки він не заперечує проти проживання дитини разом з матір'ю, апеляційний суд не приймає до уваги з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ст. 157 СК України той із батьків, з яким за рішенням суду визначено місце проживання дитини самостійно вирішує питання тимчасового виїзду дитини за межі України на строк, що не перевищує одного місяця з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей.
Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що батько дитини не надав ОСОБА_2 дозволу на тимчасовий виїзд його доньки за межі України, отже, з урахуванням найкращих інтересів дитини та необхідністю забезпечити (створити) їй належні умови для розвитку, позивач за зустрічним позовом на законних підставах звернулась до місцевого суду з вимогою визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , разом із матір'ю, а суд дійшов вірного висновку про її задоволення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що визначаючи місце проживання дитини з матір'ю, суд першої інстанції надав першочергове значення саме найкращим інтересам дитини, врахував, що вказане не впливатиме на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 220/358/18.
Всі інші доводи апеляційної скарги в частині оскарження часткового задоволення вимог за первісним позовом фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому відхиляються.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції від 07 вересня 2020 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду від 07 вересня 2020 року залишити без змін з огляду на таке.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 та 3 (пункт 1) ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 ст. 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи вбачається, що разом з зустрічним позовом ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції договір про правову допомогу № 01-20/02/2020 від 20 березня 2020 року (т. 1, а. с. 77-81), за умовами якого адвокат Юрцев В. С. взяв на себе зобов'язання надавати ОСОБА_2 комплекс юридичних послуг по цивільному та сімейному законодавству, зокрема юридичний аналіз документів та консультування; підготовка відзиву на позовну заяву, зустрічного позову, підготовка та подання інших процесуальних документів, пов'язаних з розглядом справи про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини; представництво ОСОБА_2 у Вінницькому міському суді Вінницької області у вказаній справі.
Відповідно до квитанції прибуткового касового ордера № 20/03 від 20 березня 2020 року адвокат Юрцев В. С. прийняв від ОСОБА_2 5000,00 грн на підставі договору про правову допомогу № 01-20/02/2020 від 20 березня 2020 року (т. 1, а. с. 82).
Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат (т. 1, а. с. 83) адвокат Юрцев В. С. мав витратити 2 години на юридичний аналіз наданих документів; 2 години - на опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, формування правової позиції; 4 години - на підготовку процесуальних документів по справі; 2 години - на участь адвоката в судових засіданнях, разом 10 годин. За домовленістю адвоката Юрцев В. С. та ОСОБА_2 година роботи адвоката оплачується в розмірі 500,00 грн.
З матеріалів справи встановлено, що адвокат Юрцев В. С. підготовив: зустрічний позов (т. 1, а. с. 48-52); відзив на первісний позов (т. 1, а. с. 87-92); брав участь у судових засіданнях.
З урахуванням наведеного та задоволенням вимог за зустрічним позовом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції від 14 серпня 2020 року підлягає зміні в частині визначення часу та місця на систематичні побачення, спілкування і виховання ОСОБА_1 доньки ОСОБА_3 та залишенням без змін в частині задоволення вимог за первісним позовом. Крім того, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу в цій частині слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Частиною 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За змістом наведених положень процесуального закону, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
Такі висновки апеляційного суду узгоджуються висновками Верховного Суду у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 641/1355/18.
За таких обставин, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог за первісним позовом та частковим задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 141, п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 630,60 грн судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги, та змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції від 14 серпня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви, зменшивши його розмір з 840,80 грн до 420,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Сахнюком Олександром Володимировичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2020 року та додаткове рішення цього суду від 07 вересня 2020 року задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2020 року змінити в частині визначення часу та місця на систематичні побачення, спілкування і виховання ОСОБА_1 доньки ОСОБА_8 , виклавши його в цій частині в новій редакції:
«Визначити наступний порядок участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні і вихованні доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : ІІ та ІV субота місяця з 10-00 год. до 20-00 год. за місцем проживання матері без її присутності; 14 днів влітку щороку за місцем проживання батька за бажанням дитини; 3 дні весняних та 3 дні осінніх канікул щороку за місцем проживання батька за бажанням дитини, при цьому зобов'язати батька ОСОБА_1 і матір ОСОБА_2 попереджати один одного про свої дії щодо дитини, узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров'я та інтересів дитини.»
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2020 року в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_2 змінити, зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви з 840,80 грн до 420,40 грн.
В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2020 року залишити без змін.
Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2020 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 630,60 грн., сплачений за подачу апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді : Т. Б. Сало
М. М. Якименко
Повний текст постанови виготовлено 17 листопада 2020 року.