Справа № 148/962/19
Провадження №11-кп/801/1343/2020
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 листопада 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого судді : ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 30.10.2020 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019020310000123 від 07.03.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
за участю:
прокурора: ОСОБА_8
захисника : ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
До Вінницького апеляційного суду надійшли матеріали у кримінальному провадженні № 12019020310000123 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.03.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 30.10.2020 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30.10.2020 року в задоволені клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт відмовлено.
Клопотання прокурора ОСОБА_8 щодо продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_7 задоволено.
Продовжено строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України строком до 2 місяців до 28 грудня 2020 року включно, без визначення застави.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , непогодившись з ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30.10.2020 року, подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу Вінницького районного суду від 30.10.2020 року, а в клопотанні прокурора ОСОБА_9 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання відмовити, обрати більш м”який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби з 22-00 год. до 07-00 год. з застосуванням засобів електронного контролю.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що ухвала суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, винесена упереджено у зв”язку з неналежним дослідженням доказів, які прокурором ОСОБА_8 додано до даного клопотання, не надана правова оцінка тим доказам, які є в даному кримінальному провадженні щодо обгрунтованості підозри у інкримінованому ОСОБА_7 злочину за ч.1 ст. 115 КК України, внаслідок чого суд дійшов до помилкового висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, а тому дана ухвала суду є незаконною, необгрунтованою, яка винесена без урахування обставин зазначених в ст. 177, ст. 178, ст. 184, ст. 199 КПК України.
Захисник зазначає, що сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_7 не може бути підставою для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки це суперечить презумпції невинуватості, а тому небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку суду.
Жодного ризику, передбаченого в ч.1 ст. 177 КПК України не існує, оскільки до суду прокурором не надано жодного доказу їх підтвердження, а тому у суду не було законних підстав вважати, що обвинуваченим ОСОБА_7 будуть порушені вимоги ст. 177 КПК України.
Судом не враховано, що на момент вчинення ОСОБА_7 протиправного діяння, яке в подальшому кваліфікувалося органом досудового розслідування за ознаками ч.1 ст. 115 КК України йому виповнилося тільки 18 років, тобто судом не враховано вік скоєння обвинуваченим протиправного діяння, те, що обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання, навчання позитивно характеризується, з 07.03.2019 року знаходиться під вартою і вина його в інкримінованому діянні прокурором не доведена, особливість сімейного життя ОСОБА_7 , те, що обвинувачений визнає вину повністю, щиро розкаюється в тому, що вчинив, активно сприяв розкриттю злочину, надавав правдиві покази та послідовні покази, не враховано протиправну поведінку потерпілого, який був фізично здоровішим за обвинуваченого.
На думку, сторони захисту дії ОСОБА_7 необхідно було кваліфікувати за ознаками злочину, передбаченого ст. 116 КК України, а якщо будуть встановлені інші обставини, то за ст. 119 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися, продовжують існувати, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, перебуваючи на волі може впливати на потерпілого, свідків, переховуватися від суду, ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, захисника ОСОБА_6 , який просив скасувати ухвалу Вінницького районного суду від 30.10.2020 року та обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби з 22-00 год. по 07-00 год., обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав думку свого захисника, оглянувши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019020310000123 від 07.03.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України перебуває на розгляді у суді першої інстанції.
Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Безпідставними є посилання захисника ОСОБА_6 , що ризики наведені прокурором не існують, оскільки прокурором доведено, що ризики передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати, зокрема те, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду, чинити тиск на потерпілого та свідків, що в сукупності дає достатні правові підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки враховано що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_7 віднесений відповідно до ст.12 КК України до особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує, у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, те, що ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, постійного самостійного доходу, сім'ї не має, що свідчить про відсутність сталих соціальних факторів, та можливість переховування від суду, свідки у кримінальному провадженні навчалися з ОСОБА_7 в одному навчальному закладі, що створює певного роду зв'язок між ОСОБА_7 та свідками по справі, що свою чергу тягне за собою ризик чинення тиску на свідків, які не є допитаними, тобто ризики передбачені п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати.
Суд першої інстанції обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки на час розгляду клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися, а жоден із більш м”яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Посилання захисника ОСОБА_6 на те, що обвинувачений ОСОБА_7 за місцем проживання, навчання позитивно характеризується, з 07.03.2019 року знаходиться під вартою, вина його в інкримінованому діянні прокурором не доведена, визнає вину повністю, щиро розкаюється в тому, що вчинив, активно сприяв розкриттю злочину, як на обставини, які є підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічну пору доби, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки вказані обставини не спростовують висновки суду щодо продовження застосування запобіжного заходу, оскільки прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів є недоцільним та неможливим, що виправдовує тримання ОСОБА_7 під вартою.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби, суд апеляційної інстанції вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, оскільки розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого триває, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, доведеним прокурором, а також забезпечити безпеку суспільства від нових протиправних посягань обвинуваченого, враховуючи ступінь суспільної небезпеки злочину, у якому він обвинувачується.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ставлячи питання про можливість застосування домашнього арешту захисник не вказує за яким місцем проживанням можливо застосувати такий запобіжний захід.
Вказуючи про доцільність застосування іншого запобіжного заходу, захисник ОСОБА_6 фактично погоджується з наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, невзявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , на думку апеляційного суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Твердження захисника ОСОБА_6 про недоведеність обвинувачення відносно ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки доведеність обвинувачення має бути встановлена судом першої інстанції за результатами судового розгляду та оцінці всіх доказів у кримінальному провадженні, чого позбавлений на даній стадії суд апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування ухвали Вінницького районного суду від 30.10.2020 року про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 .
Керуючись ст.404, 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 30.10.2020 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4