Справа № 749/519/20
Номер провадження 2/749/222/20
"16" листопада 2020 р. м. Сновськ
Щорський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді Шаповал З.О.,
з участю секретаря Мирошниченко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сновськ в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №749/519/20 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-
03.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» звернулося з позовом до відповідача, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 21995 грн 25 коп. та судові витрати в сумі 2102 грн 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач за укладеним з позивачем договором позики № 191086 від 18.05.2017 отримав позику у розмірі 500 грн 00 коп. строком на 3 дні зі сплатою: 0,95% від суми позики за перший день користування, 0,95% від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики. Внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором позики в нього перед ТОВ «Веллфін» утворилася вищевказана заборгованість, яка підлягає примусовому стягненню.
Ухвалою суду від 14.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомлення та викликом сторін.
У судовому засіданні представник позивача відсутній, в позовній заяві просить справу розглянути у його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, до суду надав відзив за змістом якого просить справу розглянути у його відсутності. Позов в частині стягнення тіла кредиту визнає, а в частині стягнення відсотків визнає частково та вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Між сторонами погоджено строк кредитування 3 дні, а тому на думку відповідача, у позивача відсутні правові підстави для нарахування процентів після закінчення строку кредитування.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
18.05.2017 між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики № 191086 (а.с.15-18).
Факт укладення між сторонами вказаного договору позики не заперечується відповідачем.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п.12, ч. 1 ст. З Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є CMC повідомлення з кодом.
Входячи з вищезазначеного, договір позики 191086 від 18.05.2017 року є письмовим правочином, який відповідає формі передбаченої ст.ст. 207,208,1047, 1055 ЦК України, оскільки він вчинений в письмовій формі, підписаний уповноваженими особами, що підтверджується досягнення всіх істотних умов договору.
Крім того, факт укладення між сторонами вказаного договору позики не заперечується відповідачем.
На виконання цього договору ТОВ «Веллфін» надало відповідачу кошти в сумі 500 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності: на 3 днів зі сплатою 0,95% від суми позики за перший день користування, 0,95% від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, а відповідач зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування нею.
ТОВ «Веллфін» перераховано на картковий рахунок відповідача позику у розмірі 500 грн 00 коп., що не заперечується відповідачем. Ця сума перерахована на підставі договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016 року.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з наданої ТОВ «ВЕЛЛФІН» довідки щодо заборгованості (а.с.19), станом на 23.06.2020 року має заборгованість за договором позики № 191086 від 18.05.2017 року у розмірі 21995 грн. 25 коп., яка складається з 500 грн. - заборгованість за основною сумою позики; 5407 грн. 00 коп. - заборгованість по відсоткам згідно договору; 16088 грн. 25 коп. заборгованість за простроченими відсотками. Розрахунку заборгованості по зазначеному договори позики позивачем надано не було.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення тіла кредиту цілком обґрунтований, а тому підлягає задоволенню.
Щодо заявлених вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам в іншій частині суд виходить з наступного.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до п. 1.1. договору позики, Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Згідно із п. 1.3. Договору позики, позика надається строком на 3 дні.
На підставі п. 1.5. Договору позики, нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов:
0,95 % від суми позики, але не менше ніж 30 грн за перший день користування позикою;
0,95 % від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики зазначеного в п.1.3 Договору (тобто 3 дні).
Таким чином з матеріалів справи вбачається, що сторони дійсно погодили строк кредитування терміном на 3 дні по 21.05.2017 року.
Відповідно саме з 21.05.2017 року правовідношення між Позивачем та Відповідачем є припиненими.
Зазначений висновок узгоджується із правовим висновком висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 р. у справі № 444/9519/12 (номер в реєстрі 74838904) та постанові від 04 липня 2018 р. у справі № 310/11534/13-ц (номер в реєстрі 75287282), згідно з якими зазначено наступне:
54. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, однак з цієї підстави позивач вимог не пред'являв.
Отже, враховуючи вищезазначені норми матеріального права та позицію ВП/ВС, висловлену у справі № 444/9519/12, можна дійти висновку, що нарахування відсотків за ставкою, визначеною Договором відбувається лише у період строку кредитування.
Оскільки позика відповідачу за спірним Договором була надана строком на 3 дні, тобто по 21.05.2017 року, та враховуючи наявний в матеріалах розрахунок, який є не від'ємною частиною вищезазначеного Договору, з відповідача підлягають стягненню відсотки за процентною ставкою, встановленою Договором, у загальному розмірі в сумі 39, 50 грн. (500*0.95%=4.75, а тому застосовується 30 грн за перший день) + (500*0.95%*2=9.50 грн).
З огляду на викладене, суд вважає вимоги ТОВ «ВЕЛЛФІН» в частині стягнення процентів за межами строку кредитування безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 500 грн. - заборгованість за основною сумою позики; 39.50 грн заборгованість за відсотками, що в сумі становить 539,50 грн, а в задоволенні інших вимог слід відмовити.
При пред'явленні позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн (а.с.1 - платіжне доручення). Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, то понесені позивачем судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 51,56 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕЛЛФІН" заборгованість за договором позики № 191086 від 18.05.2017 року в сумі 539 грн. 50 коп., яка складається з: 500 грн. - заборгованість за основною сумою позики; 39.50 грн заборгованість за відсотками.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕЛЛФІН" судові витрати понесені при зверненні до суду, судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 51,56 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду або через Щорський районний суд Чернігівської області.
Суддя З.О.Шаповал