Справі № 418/3499/20
2-а/418/193/20
"11" листопада 2020 р. Міловський районний суд Луганської області
у складі:головуючого-суді Чехова С.І.
за участю секретаря Кірічевої К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Мілове адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого інспектора групи АЮД відділу прикордонної служби «Мілове» ім. Віктора Банних лейтенанта Волківського Олега Юрійовича та Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса про скасування постанови про адміністративне правопорушення №000805 від 27.09.2020 року,-
До суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом у якому просить визнати постанову про адміністративне правопорушення №000805 від 27.09.2020 року яку складено відносно нього протиправною, скасувати її а провадження закрити.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 27.09.2020 року старшим інспектором групи АЮД відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних лейтенантом Волківським О.Ю. постановою було визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень. Згідно постанови слід, що 27.09.2020 о 05 годині 45 хвилин під час прикордонного контролю в пункті пропуску «Мілове» прикордонним нарядом «ПД» під час здійснення прикордонного контролю було встановлено, що 26.09.2020 року о 20 годині через недіючий пункт пропуску він незаконно перетнув Державного кордону України, чим порушив вимоги пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року №815 «Про порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб,переміщення товарів з таких територій» чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.204-2 КУпАП. Однак з правопорушенням він не згоден винесена постанова містить не достовірну інформацію. Перед складанням постанови йому не були роз'яснені права, часу для підготовки для звернення за правовою допомогою йому не надавався, зміст постанови не проголошувався, права роз'яснені вже після накладання адміністративного стягнення, що порушує його права на захист своїх прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП на що вказує сам текст який свідчить про роз'яснення прав вже після складання постанови та накладання адміністративного стягнення, що також не відповідає вимогам Закону. Не були виявлені обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, не взяті до уваги його пояснення а також не з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чим порушено ст. 245 КУпАП. В наслідок чого при винесені постанови не було враховано характер вчиненого правопорушення при призначенні адміністративного стягнення, чим порушено вимоги ч.2 ст.33 КУпАП. Постанова яка складена відносно нього не містить доказів підтвердження його вини у вчинені адміністративного правопорушення, тому ця постанова є не обґрунтованою.
Крім того постанова не містить печатки відповідного органу охорони державного кордону, відсутній підпис посадової особи яка складала вищезазначену постанову, відсутні ім'я та по батькові посадової особи чим порушено наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18 вересня 2013 року №898 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2018 року №1046) відповідно до якого постанова підписується посадовою особою, уповноваженою розглядати справи про адміністративні правопорушення, та скріплюється (за наявності) печаткою відповідного органу(підрозділу) охорони державного кордону. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не містить посилання на належні та допустимі докази підтвердження неправомірного перетину державного кордону України з тимчасово-окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово-непрацюючий пункт пропуску а тому підлягає скасуванню.
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився однак у своєму адміністративному позові повідомив про можливість розгляду справи за його відсутністю.
Відповідач старший інспектор групи АЮД відділу прикордонної служби «Мілове» ім. В. Банних лейтенант Волківський О.Ю. до судового засідання не з'явився, однак був належно повідомлений про час, місце розгляду справи про причину неявки не повідомив яку слід вважати неповажною.
Відзиву з запереченнями надано не було.
Представник від Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса до судового засідання не з'явився однак був належно повідомлений про час, місце розгляду справи, причину неявки до суду не повідомив яку слід вважати неповажною. Відзиву з запереченнями проти адміністративного позову не надав.
Дослідивши матеріли справи а саме копію постанови про накладання адміністративного стягнення №000805 від 27.09.2020 року відносно позивача ОСОБА_1 , копію паспорта ОСОБА_1 , картку фізичної особи-платника податків, самий адміністративний позов позивача ОСОБА_2 , довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної слід прийти до думки про відмову у задоволення позовних вимог, оскільки:
Згідно до ч.4 ст.159 КАС України слід, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Однак стороною позивача були надані докази того, що сторона відповідача склала процесуальний документ такий як постанова і суд не може кваліфікувати такі дії як визнання позову з боку відповідача.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.»
Слід вважати, що сторона відповідача впевнена у правомірності свої дії при складанні процесуального документа, такого як постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача.
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 2, ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені його права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Пунктом 1 ч. 1ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП слід що, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і т.д.
Згідно ч. 1 ст. 258 КУпАП «Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в'їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається».
Згідно п.п. 6 п. 3 розділу II Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення затвердженої наказом МВС України від 08.09.2013 року № 898, інспектор мав право розглядати справу про адміністративне правопорушення та накладати адміністративне стягнення.
Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до змісту ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 року із змінами та доповненнями №113-IX від 19.09.2019 року слід, що в'їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в'їзду-виїзду. Командувач об'єднаних сил у разі реальної загрози життю та здоров'ю осіб, які перетинають лінію розмежування, має право обмежити в'їзд цих осіб на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей на період існування цієї загрози. Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України. Перебування в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях осіб, не залучених до проведення таких заходів, може тимчасово бути обмежено на період проведення таких заходів Командувачем об'єднаних сил. Законні вимоги посадових осіб, залучених до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, є обов'язковими для громадян і посадових осіб. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року №815 із змінами стосовно п. 3 слід, що в'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку. Контрольні пункти функціонують без вихідних, цілодобово. Пропуск осіб, транспортних засобів та товарів через такі пункти здійснюється відповідно до режиму їх функціонування, встановленого Командувачем об'єднаних сил. Контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону.Рух автомобільного транспорту в межах контрольованої території від контрольних пунктів до лінії розмежування та у зворотному напрямку здійснюється лише дорожніми коридорами (автомобільними). Поза визначеними контрольними пунктами в'їзду/виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено. Об'їзні шляхи навколо дорожніх коридорів (автомобільних та на залізничному транспорті) за рішенням Командувача об'єднаних сил ліквідуються (перекриваються). За рішенням Командувача об'єднаних сил у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у випадках, передбачених законодавством, можуть встановлюватися додаткові обмеження та/або заборони переміщення осіб, не залучених до проведення таких заходів, транспортних засобів та товарів. Виконання законних вимог уповноважених службових осіб військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, яких залучено до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та які здійснюють контроль в'їзду/виїзду, є обов'язковим для всіх осіб, які в'їжджають на тимчасово окуповані території та виїжджають з таких територій.
Позивач ОСОБА_1 у своєму адміністративному позові вказав, що постанова про адміністративне правопорушення не містить посилання на належні та допустимі докази які б підтверджували неправомірний його перетин державного кордону України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово-непрацюючий пункт пропуску. Однак не заперечує тому, що він перетнув державного кордону України з Російською Федерацією через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Успенка», не доводить спосіб та причину з якої він опинився на території Росіїської Федерації а потім вийшов до пункту пропуску «Мілове» Україна саме з протилежної сторони з боку Російської Федерації. Під час спілкування з посадовою особою ніщо не заважало наполягати на своїх поясненнях і приєднати їх до матеріалів справи для подальшого прийняття рішення яке б тягло за собою складання протоколу про адміністративне правопорушення під час розгляду якого він міг би довести причину перетину кордону у тимчасово недіючому пункті пропуску. Посилання позивача на те, що він не згоден з винесеною відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності з підстав недостовірної інформації не чим не обґрунтована, суду не доведено з чого вона стосується. Без підставна посилка на існування повноваження у посадової особи яка складала постанову відносно нього не є причиною сумніву, оскільки в самій постанові зазначено його посада, прізвище, місто складання постанови. З фабули самої постанови посадова особа описала об'єктивну сторону правопорушення з посилкою на кваліфікуючи ознаки адміністративного правопорушення, з визначенням обставин які пом'якшують відповідальність, що потягли за собою призначення адміністративного стягнення за мінімальною санкцією яка інкримінована ч.1ст.204-2 КУпАП. Переміщення на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти.
Відносно протиправності складання постанови слід у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки посадова особа уповноважена згідно ст. 222-1 КУпАП розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4). Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники;інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України. Уповноважені посадові особи органів Державної прикордонної служби України можуть стягувати накладені ними штрафи незалежно від їх розміру в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, контрольних пунктах в'їзду-виїзду та місцях їх дислокації виключно за допомогою безготівкових платіжних терміналів.
Отже з огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями КУпАП, а відтак адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання дії протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 20, 71, 77, 86, 90, 159-163, 186 КАС України, ст.ст. 222-1, 247, 251, 258, 283 КУпАП, ст. 33, 62 Конституції України,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення, шляхом направлення скарги через Міловський районний суд Луганської області.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п. 15.5 п.15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: С.І. Чехов