Справа № 404/936/20
Номер провадження 1-кп/404/73/20
16 листопада 2020 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження №12019120020006769 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого інженером-будівельником 1 категорії земельного відділу ПрАТ «Кіровоградобленерго», проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 01.09.2019 року близько 10 год. 35 хв. біля житлового будинку АДРЕСА_2 під час конфлікту умисно спричинив ОСОБА_6 шляхом нанесення ударів руками згідно з висновком судового медичного експерта №449 від 19.09.2019 року тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці зовнішнього кута правого ока з переходом на надбрівну дугу, яка відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження, яке викликало короткочасний розлад здоров'я, та синця навколо правого ока, який відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Таким чином ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, а саме заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілого ОСОБА_6 .
Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження захисник разом із обвинуваченим заявили клопотання, у якому просили суд на підставі ст.47 КК України звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України, долучивши до матеріалів справи клопотання зборів представників трудового колективу ПрАТ «Кіровоградобленерго» про передачу його на поруки вказаному колективу.
У судовому засіданні секретар зборів представників трудового колективу ПрАТ «Кіровоградобленерго» від 03.03.2020 року ОСОБА_8 підтвердив обставини проведення зборів представників трудового колективу, зазначені у відповідному протоколі, на яких було ухвалено рішення про звернення до Кіровського районного суду м. Кіровограда з клопотанням про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України з передачею на поруки колективу вказаного товариства.
Обвинувачений ОСОБА_3 по суті заявленого клопотання пояснив та під час судового розгляду кримінального провадження надав показання, згідно з якими щиро кається у вчиненому та просить вибачення у потерпілого, відшкодував завдані правопорушенням матеріальні збитки в розмірі 366 грн. 50 коп., розуміє наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, які роз'яснені йому судом, не оспорює обставини, викладені у висунутому йому обвинуваченні, безумовно визнає провину у вчиненні кримінального правопорушення та наполягає на задоволенні клопотання.
Представник потерпілого та потерпілий вважають, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутнє щире каяття обвинуваченого, останній не намагався компенсувати потерпілому перенесені страждання, не намагався відшкодувати моральну шкоду та шляхом звільнення від кримінальної відповідальності намагається уникнути покарання, а надані докази не містять достатніх даних щодо повноважень представників трудового колективу звертатися із клопотанням про передачу на поруки.
Прокурор також заперечувала проти задоволення клопотання, пославшись на відсутність дійсного щирого каяття з боку обвинуваченого ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Дослідивши надані під час розгляду клопотання на його обґрунтування докази, заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до таких висновків.
Згідно з вимогами ст.47 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Як вбачається із положень вказаної статті звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК України з передачею її на поруки трудовому колективу є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку. Особу, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину, передавати на поруки не можна. Звільнення від кримінальної відповідальності за ст.47 КК України можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Звернення з клопотанням крім колективу може ініціювати сам обвинувачений. За наявності зазначених вище обставин, а також належно оформленого клопотання суд вправі звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу. Згідно з п.6 даної постанови звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК України має умовний характер, а саме: ця особа протягом року з дня передачі на поруки повинна виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушувати громадський порядок.
Аналізуючи передбачені ст.47 КК України умови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності, а також досліджені докази, судом встановлено, що обов'язковими умовами такого звільнення, серед іншого, є наявність клопотання відповідного колективу підприємства.
З наданого суду протоколу зборів представників трудового колективу ПрАТ «Кіровоградобленерго» від 03.03.2020 року вбачається, що всього у вказаному товаристві працює 2950 осіб, а на зборах присутні представники в кількості 25 осіб (тобто менше одного відсотку). При цьому, із врахуванням показань у судовому засіданні секретаря зборів ОСОБА_8 встановлено, що фактично усі представники колективу є особи, які займають керівні посади та серед них 19 осіб начальники та в.о. начальника районів електричних мереж, які працюють у різних районах Кіровоградської області. Більше того вказані представники колективу, згідно з показаннями ОСОБА_8 , самим колективом товариства або його підрозділів саме як представники трудового колективу для зборів не обиралися, таке представництво не передбачено статутом підприємства, посадовими обов'язками або іншими внутрішніми документами. Фактично з показань ОСОБА_8 вбачається, що вказані особи були присутні на зборах як керівники відповідних підрозділів та будь-яким чином не уповноважувалися на представництво саме трудових колективів цих підрозділів.
Будь-які документи, які б давали можливість дійти висновку про те, що представники зборів трудового колективу ПрАТ «Кіровоградобленерго» у кількості 25 осіб, які були присутні на зборах 03.03.2020 року, мали право представляти саме весь трудовий колектив товариства в кількості 2950 осіб або іншій кількості, у справі відсутні та суду не надані. Більше того, як встановлено судом, вказані представники у своїй переважній більшості не працюють в одному структурному підрозділі разом із ОСОБА_3 , а їх фактичне місце роботи розташоване в різних районах області. Докази того, що начальники районів електричних мереж як члени трудового колективу мають виховний вплив на працівників земельного відділу товариства, в якому працює ОСОБА_3 інженером-будівельником 1 категорії, відсутні.
Наведене ставить під сумнів належне вивчення колективом товариства особи обвинуваченого, вчинку, у зв'язку із яким він просить взяти його на поруки, можливості його виправлення в даному товаристві. Така обставина викликає у суду сумніви також і щодо того, що запропоновані заходи виховного характеру у вказаному колективі належно вплинуть на обвинуваченого та зроблені із врахуванням його ставлення до праці.
З викладених вище обставин суд вважає, що у разі звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки не буде досягнуто мети такого звільнення, передбаченої у ст.47 КК України, саме клопотання колективу є недостатньо обґрунтованим та повноваження учасників зборів як представників колективу товариства не підтверджені, а тому у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника слід відмовити з указаних підстав.
Крім всього статтею 47 КК України визначено ще одну обов'язкову умову звільнення від кримінальної відповідальності - щире каяття обвинуваченого.
Виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання (постанова Верховного Суду від 10.02.2020 року в справі № 643/13256/17).
Згідно з ч.2 ст.288 КПК України під час судового розгляду суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого щодо звільнення винної особи від кримінальної відповідальності, отже суд повинен виходити не тільки з наявності підстав, передбачених нормами, які забезпечують умови звільнення, але й кінцевого підсумку, який повинен слугувати виправленню особи.
Зважаючи на вищевикладене, суд враховує, що протягом більше року з моменту події обвинуваченим відшкодовано потерпілому завдані правопорушенням матеріальні збитки в розмірі 366 грн. 50 коп., вимоги потерпілого у цивільному позові про відшкодування моральної шкоди обвинувачений визнав частково, але не зазначив у якому розмірі та заходів щодо її відшкодування не вживав.
Потерпілий у судовому засіданні підтримав цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, у розмірі 50000 грн., категорично заперечував проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, разом із представником стверджував про те, що обвинувачений намагається уникнути відповідальності за вчинене, а не спокутувати вину перед трудовим колективом та виправити свою поведінку. Обвинувачений протягом судового розгляду повністю визнавав вину у вчиненні кримінального правопорушення та висловлював жаль з приводу вчиненого, вибачився перед потерпілим лише у судовому засіданні після заявлення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, відповівши на відповідне запитання суду.
На переконання суду оцінка щирості каяття має враховувати встановлені достовірні факти поведінки особи, що вчинила злочин, і в першу чергу, її ставлення до наслідків скоєного злочину, намагання та можливості відшкодування заподіяної шкоди.
Відповідно до правового висновку у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року (провадження №166/1065/18) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушеня повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Однак, у матеріалах справи стосовно ОСОБА_3 відсутні дані на підтвердження того, що обвинувачений поряд із відшкодуванням потерпілому 366 грн. 50 коп. матеріальної шкоди у разі розкаяння, визнання своєї провини та визнання факту заподіяння моральної шкоди правопорушенням намагався будь-яким чином допомогти потерпілому оговтатись від пережитого, компенсувати йому перенесені страждання, чи полегшити душевний біль.
Фактично із достовірно та безспірно встановлених судом обставин під час судового розгляду доведено факт повного визнання обвинуваченим вини у вчиненні злочину, вибачення обвинуваченого перед потерпілим під час розгляду заявленого клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності фактично через рік після події, яка вказана в обвинуваченні, висловлений жаль з приводу вчиненого та відшкодування потерпілому матеріальних збитків в розмірі 366 грн. 50 коп. протягом року. Інші достовірні та достатні докази про будь-які об'єктивні обставини, які б вказували про реальні дії обвинуваченого протягом більше року щодо вибачень перед потерпілим, спрямовані на виправлення ситуації, що склалася, співчуття потерпілому та компенсації понесених страждань, у разі визнання вини у вчиненні злочину та розкаяння в ньому, не встановлені.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №161/13242/16-к з огляду на дискреційні повноваження суду, питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки є правом, а не обов'язком суду і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.
На переконання суду раніше наведені та встановлені у судовому засіданні обставини, які можуть вказувати про щире каяття обвинуваченого (відшкодування майнової шкоди в розмірі 366 грн. 50 коп. та не відшкодування моральної шкоди, у разі її визнання без зазначення розміру, в якому вона визнається; вибачення перед потерпілим після заявлення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та висловлення жалю з приводу вчиненого), які у більшій мірі виникли після тривалого проміжку часу після події, яка вказана в обвинуваченні, насамперед вказують на те, що вчинення відповідних дій пов'язано із заявленням клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та не можуть із врахуванням раніше викладених ознак щирого каяття, сформованих сталою судовою практику, свідчити про його дійсну наявність. Так само такі обставини не можуть безумовно та безспірно вказувати перед судом на те, що відповідні дії вчинені обвинуваченим з метою виправлення наслідків вчиненого, спокутувати вину перед трудовим колективом, а не уникнення від відповідальності у разі доведення винуватості.
Відтак, підстави для задоволення клопотання обвинуваченого та його захисника про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки згідно зі ст.47 КК України відсутні, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ч.4 ст.286, ст.ст.350, 369-372, 376, 392 КПК України, суд
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.125 КК України, на підставі ст.47 КК України та передачу обвинуваченого ОСОБА_3 на поруки колективу ПрАТ «Кіровоградобленерго» - відмовити.
Ухвала оскарженню окремо від судового рішення, передбаченого ч.1 ст.392 КПК України не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Суддя Кіровського районного суду
м. Кіровограда ОСОБА_1