10 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 283/1233/19
провадження № 51-3348 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого та потерпілої ОСОБА_6 на вироки Малинського районного суду Житомирської області від 30 грудня 2019 року та Житомирськогоапеляційного суду від 01 липня 2020 року стосовно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Пироговичи Іванківського району
Київської області, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Малинського районного суду Житомирської області від 30 грудня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
01 липня 2020 року Житомирський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 01 січня 2019 року приблизно о 03.00, перебуваючи поблизу під'їзду № 1 будинку АДРЕСА_2 , під час розмови з ОСОБА_6 з приводу його антигромадської поведінки, що надалі переросла в словесну суперечку, розуміючи, що знаходиться в громадському місці - на вулиці біля багатоквартирного будинку, прагнучи показати свою зневагу до існуючих норм і правил поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження потерпілої, протиставляючи себе суспільству, державі, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, безпричинно, застосовуючи заздалегідь підготовлений ним спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень предмет, ззовні схожий на дерев'яну биту, наніс ОСОБА_6 один удар в голову, три удари в тулуб і близько п'яти ударів по ногах, заподіявши останній легких тілесних ушкоджень.
ОСОБА_8 намагався припинити зазначені дії, на що ОСОБА_7 , діючи умисно, зухвало, почав чинити йому опір, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилося у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, протиставити себе іншим громадянам та самоутвердитися за рахунок приниження інших, умисно наніс наявним у нього спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень предметом, ззовні схожим на дерев'яну биту, численні удари в голову, тулуб, по кінцівках ОСОБА_8 , спричинивши останньому легких тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі ОСОБА_7 , не погоджуючись із судовими рішеннями через неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що у нього не було хуліганського мотиву, його дії зумовлені лише особистою неприязню до нього потерпілої ОСОБА_6 на ґрунті виниклого конфлікту, в результаті чого він заподіяв останній і ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 125 КК України. Вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про допит свідків, проведення огляду місця події для усунення суперечностей у показаннях учасників кримінального провадження та встановлення істини у справі; суд апеляційної інстанції, прийнявши до матеріалів провадження фототаблиці з місця події та його характеристики, відмовив у їх дослідженні. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не врахував усіх пом'якшуючих покарання обставин, позицій потерпілих, які не наполягали на покаранні у виді реального позбавлення волі, та не навів правових підстав для посилення покарання.
За змістом касаційної скарги потерпіла ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги потерпіла мотивує тим, що дії ОСОБА_9 кваліфіковано неправильно, оскільки він не порушував громадський порядок, а легкі тілесні ушкодження він заподіяв їй у відповідь на зауваження. Вказує на те, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилась відсутність у неї до ОСОБА_7 претензій, у зв'язку з чим вона просила кримінальне провадження закрити.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
Мотиви Суду
Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушують питання засуджений і потерпіла, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданій касаційній скарзі засуджений та потерпіла порушують питання щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі ОСОБА_7 , що призвело до безпідставного засудження останнього за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Проте зазначені доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Той факт, що ОСОБА_7 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, підтверджується наданими в суді першої інстанції показаннями потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , експерта ОСОБА_10 , даними, що містяться у протоколах огляду місця події, предметів, слідчого експерименту, висновках експертів.
Так, потерпіла ОСОБА_6 показала про те, що 01 січня 2019 року, повертаючись зі святкування Нового року, вона зайшла до під'їзду та на сходах зустрілась з обвинуваченим, який кинув одну петарду через вікно, а другу під автомобіль її сина, на зауваження ОСОБА_7 не відреагував, а підійшов до свого автомобіля, дістав предмет схожий на биту та почав наносити їй удари до тих пір, поки не втрутився ОСОБА_8 .
Потерпілий ОСОБА_8 показав про те, що 01 січня 2019 року він, перебуваючи у під'їзді, почув розмову між обвинуваченим та потерпілою з приводу кидання петард та майже відразу побачив, як ОСОБА_7 на вулиці, діставши з автомобіля дерев'яну палицю, почав бити ОСОБА_6 . Він вибіг на допомогу на вулицю, де отримав удар предметом, ззовні схожим на дерев'яну биту, після чого не пам'ятає подробиць бійки. Стаціонарно лікувався від отриманих ушкоджень.
Згідно з висновками експерта Малинського міжрайонного відділення судово - медичних експертиз № 58 від 15 січня 2019 року та №17 від 18 січня 2019 року наявні у ОСОБА_6 тілесні ушкодження відносяться до легкого ступеню важкості; під час проведення з нею слідчого експерименту 15.01.2019 остання відтворила механізм та місця нанесення їй ОСОБА_7 ударів дерев'яною битою, її показання відповідають механізму спричинення тілесних ушкоджень в тій частині, де вона вказує, що їй було спричинено травмуючі дії по голові, тулубу, кінцівках.
Відповідно до висновку експерта Малинського міжрайонного відділення судово - медичних експертиз № 16 від 18 січня 2019 року тілесні ушкодження ОСОБА_8 за своєю категорією відносяться до легкого ступеню важкості, ушкодження могли виникнути від травмуючих дій предмету продовгуватої форми (дерев'яною битою).
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_10 підтвердив указаний висновок і пояснив, що характер ушкоджень у потерпілих є свідченням вірогідності їхніх показань.
На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого саме ч. 4 ст. 296 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Крім того, доводи засудженого та потерпілої щодо відсутності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого злочину не ґрунтуються на нормах матеріального права з огляду на таке.
Так, статтею 296 КК України встановлено кримінальну відповідальність за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, та вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень
Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.
Хуліганство відрізняється від інших злочинів спрямованістю умислу, мотивами, цілями винного та обставинами вчинення ним кримінально караних дій.
Зокрема, дії, що супроводжувалися заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо знайомих (членів сім'ї, родичів, сусідів та ін.), і були викликані особистими неприязними стосунками, певними діями потерпілих тощо, кваліфікують як хуліганство лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
При цьому грубе порушення громадського порядку передбачає недотримання встановлених правил поведінки у громадських місцях. Оцінювати порушення як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, кількості потерпілих, тривалості порушення тощо.
Наявність особистих неприязних стосунків між особами само по собі ще не свідчить про відсутність хуліганського мотиву в діях обвинуваченої особи, адже для визначення мотиву злочинних дій потрібно враховувати їх характер та спосіб вчинення, причини, що спонукали особу вчинити певні дії, поведінку обвинуваченого та потерпілих до і під час події.
За матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_7 , перебуваючи біля житлового будинку АДРЕСА_2 , після зауваження на хуліганські дії з його боку, наніс тілесні ушкодження потерпілим спеціально пристосованим предметом, тобто засуджений своїми діями умисно грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, застосовуючи при цьому спеціально пристосований предмет. Такі дії ОСОБА_7 охоплюються саме диспозицією ст. 296 КК України.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість.
Судовий розгляд проведено з дотриманням вимог статті 337 КПК України та діям ОСОБА_7 дано правильну юридичну оцінку.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 296 КК України, суд апеляційної інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання - рецидив злочину, висновок органу пробації про доцільність застосування щодо нього покарання в умовах ізоляції від суспільства, а також те, що через невеликий проміжок часу після відбуття покарання вчинив новий умисний тяжкий злочин, що свідчить про стійке небажання ОСОБА_7 ставати на шлях виправлення, ставлення до вчиненого, дані про особу винного, зокрема те, що він має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не відшкодував потерпілому ОСОБА_8 заподіяну шкоду, тобто суд дотримався вимог статей 50, 65-67 КК України.
Підстав визнати призначене покарання надмірно суворим у Суду немає.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвалений вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційні скарги засудженого та потерпілої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вироки Малинського районного суду Житомирської області від 30 грудня 2019 року та Житомирського апеляційного суду від 01 липня 2020 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3