11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 757/22075/20-к
провадження № 51-3515км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2020 року повернуто клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Не погоджуючись з указаним рішенням слідчого судді захисник ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.
Суддя Київського апеляційного суду ухвалою від 16 липня 2020 року на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника.
Зазначене судове рішення мотивовано тим, що нормами кримінального процесуального закону, а саме ст. 309 КПК, не передбачено можливості окремого оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчого судді про повернення клопотання щодо зміни запобіжного заходу.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів, наведених у касаційній скарзі захисника, зводиться до його вказівок на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, залишивши поза увагою, що слідчий суддя, повертаючи його клопотання про зміну запобіжного заходу, ухвалив рішення поза межами компетенції слідчого судді. При цьому, апеляційний суд також не врахував правозастосовної практики Верховного Суду щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчих суддів, які не передбачені нормами КПК.
Письмових заперечень на касаційну скаргу захисника до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просив ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК).
У випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, однією з яких відповідно до п. 17 вказаної норми є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1, 2 ст. 309 КПК.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді лише у випадках, визначених КПК.
Втім при визначенні вказаного переліку рішень слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, законодавець виходив із усієї сукупності рішень, ухвалення яких прямо передбачене чинним КПК, а тому й обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчого судді стосується лише названої сукупності рішень.
Це однак не означає, що КПК категорично забороняє ухвалення слідчим суддею інших рішень, які прямо не передбачені цим Кодексом. Навпаки, відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу. На практиці в деяких випадках це може обумовити необхідність ухвалення саме таких рішень, які прямо не передбачені КПК.
Тим не менше, оскільки законодавець не брав до уваги такі рішення при визначенні обмежень права на апеляційне оскарження, вони мають бути предметом апеляційного перегляду, під час якого суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. 404 КПК має перевірити законність і обґрунтованість ухвалення відповідних рішень.
У цій справі слідчий суддя постановив рішення про повернення клопотання захисника ОСОБА_6 , поданого в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу.
Положення ч. 4 ст. 201 та ст. 194 КПК, які визначають порядок вирішення та розгляду клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, прямо не передбачають можливість ухвалення слідчим суддею рішення про повернення такого клопотання.
Суд апеляційної інстанції, пославшись, зокрема, на положення ст. 309 КПК, вказав, що зазначена ухвала слідчого судді як така, що не включена до переліку ухвал, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, не може бути оскаржена в апеляційному порядку, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК.
Однак із такою позицією погодитись не можна, оскільки апеляційний суд, постановляючи ухвалу залишив поза увагою, що положення ч. 4 ст. 399 КПК стосуються процедури відкриття апеляційного провадження чи відмови у його відкритті за скаргами на рішення, визначені у ст. 309 вказаного Кодексу, тобто на рішення слідчого судді, які передбачені КПК.
З урахуванням вказаного, не даючи оцінки законності й обґрунтованості вказаної ухвали слідчого судді, якою повернуто клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу (оскільки вона не є предметом касаційного перегляду), Верховний Суд водночас вважає, що рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 на цю ухвалу є необґрунтованим.
Наведене узгоджується і з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року № 5-142кс(15)17, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду (постанови від 23 травня 2018 року у справах №237/1459/17 та 243/6674/17), у разі постановлення слідчим суддею ухвали, не передбаченої кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК.
За таких обставин, з урахуванням положень пунктів 1, 2, 17 ч. 1 ст. 7 КПК суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження в цьому разі мав би виходити з того, що ухвала слідчого судді про повернення клопотання про зміну запобіжного заходу підлягає апеляційному оскарженню.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати наведене у цій постанові та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене і керуючись статтями 433, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу апеляційного суду - скасувати.
На цих підставах Верховний Суд ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3