Ухвала
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 183/2863/18
провадження № 61-12496ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, зобов'язання вчинити певні дії, вселення у житлове приміщення, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Будинкоуправління № 1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , у якому просив усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням, зобов'язання вчинити певні дії, вселення у житлове приміщення.
У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , у якому просила визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , надавши ОСОБА_3 безперешкодний доступ до зазначеного житлового приміщення.
Зобов'язано ОСОБА_3 передати ОСОБА_3 ключі від вхідних дверей квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_3 в житлове приміщення - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку подала 18 серпня 2020 до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2020 року, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені первісного позову відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме сплати судового збору та вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 08 вересня 2020 року особою, яка подала касаційну скаргу, сплачено судовий збір та надано уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Разом з тим, ухвала Верховного Суду від 08 вересня 2020 року виконана не у повному обсязі, а саме: не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2020 року продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи
У жовтні 2020 року на виконання ухвали Верховного Суду від 08 вересня 2020 року ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку подала уточнену касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просить оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Уточнена касаційна скарга мотивована тим, що частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
10 листопада 2020 року касаційне провадження передано судді-доповідачу Дундар І. О.
Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).
Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без обґрунтування випадків (випадку), передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Тому ОСОБА_3 не виконав вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2020 року повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Дундар