Ухвала
17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 207/3437/17
провадження № 61-15902ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу Державної казначейської служби України, яка підписана представником Дерновським Максимом Євгеновичем, на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, Прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,
Державна казначейська служба України 27 жовтня 2020 року засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Дерновським М. Є. , на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2020 року.
На підставі касаційної скарги Державної казначейської служби України не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Оскаржена постанова Дніпровського апеляційного ухвалена 22 липня 2020 року (відомості про складення повного судового рішення відсутні). Касаційна скарга здана до поштового відділення 27 жовтня 2020 року, що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті. Тобто з пропущенням, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 21 серпня 2020 року.
У клопотанні, яке додано до касаційної скарги, Державна казначейська служба України на підставі частини третьої статті 390 ЦПК України, просить поновити строк на касаційне оскарження. Клопотання мотивовано тим, що участі у судовому засіданні 22 липня 2020 року представник казначейства не приймав, постанова апеляційного суду від 22 липня 2020 року на адресу Державної казначейської служби України чи її представника не направлявся. Представнику Державної казначейської служби України стало відомо про постанову апеляційного суду лише 30 вересня 2020 року, коли ОСОБА_1 звернувся із заявою про виконання виконавчого листа і саме тоді представник ознайомився з її текстом через ЄДРСР.
До заяви додано копію заяви ОСОБА_1 від 28 вересня 2020 року щодо виконання рішення суду першої інстанції, зареєстроване Головним управлінням Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області 30 вересня 2020 року, копію виконавчого листа, виданого 15 вересня 2020 року.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Однак, вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки Державна казначейська служба України не надає будь-яких належних доказів щодо порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення (довідка суду, копії матеріалів справи, тощо).
Оскаржена постанова Дніпровського апеляційного суду Одеської області від 22 липня 2020 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05 серпня 2020 року. Державна казначейська служба України не надає будь-яких належних доказів того, що позбавлена можливості звернутися з касаційною скаргою в межах строку на касаційне оскарження або хоча б у розумний строк.
На підставі викладеного, згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку та подавши відповідні докази.
Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, особа, яка подала касаційну скаргу, просить звільнити від сплати судового збору та зазначає, що звільнена від його плати з підстав, передбачених статтею 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду».
Відповідно до статті 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідного органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури. Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.
Тлумачення змісту статті 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду» свідчить, що від сплати судових витрат звільняються сторони у справах про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури.
Аналіз касаційної скарги Державної казначейської служби України та доданих до неї матеріалів свідчить, що оскаржені судові рішення ухвалені у справі за позовною заявою ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, а не за заявою про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури.
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони. Втім до касаційної скарги не додано будь-яких доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору та відсутності коштів, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
За таких обставин, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви - 2017 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Державна казначейська служба України оскаржує судові рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення 193 643,00 грн.
Таким чином, ураховуючи характер позову та клопотання у скарзі, за подання касаційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 872,86 грн (193 643,00 грн * 1% * 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до УК у Печерському районі (Печерс. р-н) 22030102, код ЄДР: 38004897 , банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 136, 185, 260, 390, 392, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України, яка підписана представником Дерновським Максимом Євгеновичем, на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2020 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат