Постанова
Іменем України
09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 404/5738/16-ц
провадження № 61-19659 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі судді Карпенка О. Л.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання недійсним кредитного договору.
Позовна заява мотивована тим, що 24 квітня 2008 року між ним та відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ВАТ АБ «Укргазбанк»), який змінив назву на ПАТ АБ «Укргазбанк», укладено кредитний договір № 05-101201808-04-Ф, відповідно до умов якого він отримав кредитні кошти в сумі 29 280 дол. США. Під час укладення кредитного договору банк приховав від позичальника умови кредитування щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, а також ввів в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, тобто до нього застосована нечесна підприємницька практика, порушено право споживача на вільний вибір продукції, мають місце несправедливі умови договору та істотний дисбаланс інтересів сторін на шкоду споживача. Крім того, кредитодавцем порушені також вимоги валютного кредитування, оскільки для того, що отримати кредит в іноземній валюті, а в подальшому виконувати кредитні зобов'язання в іноземній валюті, позичальнику необхідна індивідуальна ліцензія, якої у позивача немає.
Ураховуючи наведене, на підставі статей 203, 215, 227 ЦК України, статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним кредитний договір № 05-101201808-04-Ф, укладений між ним та ПАТ АБ «Укргазбанк» 24 квітня 2008 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2018 року у складі судді Панфілової А. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для визнання правочину недійсним, відповідно до якого посилання позивача на надання відповідачем неповної інформації та відсутність у договорі певних умов, як на підставу визнання кредитного договору недійсним, не може бути прийнято судом до уваги. Крім того, підписанням кредитного договору позивач підтвердив, що ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі, вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, методикою, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також іншою інформацією, надання якої вимагає чинне законодавство України.
При цьому суд вказав, що банківська установа, з якою позивачем укладено кредитний договір, має відповідну ліцензію, а позичальник (позивач у справі), підписав кредитний договір, погодившись з його умовами.
Також суд виходив із того, що при укладенні кредитного договору позивач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, зміна цього курсу може настати, і межі коливання курсу не визначені законом, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2018 року відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а наведені підстави для поновлення такого строку визнано судом неповажними. Ухвала суду про залишення апеляційної скарги без руху від 29 липня 2019 року була отримана заявником 09 серпня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення ОСОБА_1 до апеляційного суду не подано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення й передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу 404/5738/16-ц із Кіровського районного суду м. Кіровограда.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що в судовому засіданні 21 грудня 2018 року було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, повний текст рішення суду першої інстанції не був вчасно отриманий. Вказував, що у межах строку на апеляційне оскарження, а саме 18 січня 2019 року, звернувся із апеляційною скаргою на вказане судове рішення, проте, оскільки апеляційна скарга на адресу Кіровського районного суду м. Кіровограда направлялася засобами поштового зв'язку, можливо, була втрачена, а чек надсилання поштового відправлення та номер відправлення не зберігся. З'ясувавши, що апеляційна скарга від 18 січня 2019 року не надійшла до суду першої інстанції з невідомих причин, він повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2018 року, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Вказує, що ухвалу апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 29 липня 2019 року він не отримував. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції порушив його право на доступ до суду, справедливий судовий розгляд та ефективний засіб правового захисту.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року ПАТ КБ «Укргазбанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги за необґрунтованістю. При цьому посилається на безпідставність доводів скарги, оскільки позивач протягом тривалого часу у порушення вимог законодавства без поважних причин не звертався із апеляційною скаргою, що свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами учасником судового процесу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 11 січня 2019 року отримав копію вказаного судового рішення (а. с. 243, т. 1).
Апеляційна скарга на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2018 року подана ОСОБА_1 безпосередньо до суду першої інстанції 18 липня 2019 року, в якій заявник просив поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 посилався на те, що у межах строку на апеляційне оскарження, а саме 18 січня 2019 року, надіслав апеляційну скаргу на адресу Кіровського районного суду м. Кіровограда засобами поштового зв'язку, яка з невідомих причин не надійшла до суду першої інстанції та можливо була втрачена, а чек надсилання поштового відправлення та номер відправлення не зберігся.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29 липня 2019 року визнано неповажними наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вказане судове рішення залишено без руху, надано строк десять днів із дня отримання ухвали для звернення до суду апеляційної інстанції з обґрунтованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку та роз'яснено наслідки невиконання ухвали у передбачений законом строк.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 09 серпня 2019 року отримав копію ухвали Кропивницького апеляційного суду від 29 липня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху (а. с. 16, т. 2). У встановлений судом строк вимоги ухвали Кропивницького апеляційного суду від 29 липня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 не виконав, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження до апеляційного суду не подав.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2018 року відмовлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до положень частини першої статті 126 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно зі статтею 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Частиною третьою статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку судам слід враховувати те, що поважними є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.
Таким чином, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати вмотивовані підстави.
Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечило б рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий суд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами-членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.
Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
У справі, що переглядається, встановлено, що не погоджуючись із рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2018 року, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою лише 18 липня 2019 року, тобто із порушенням процесуальних строків на апеляційне оскарження, передбачених статтею 354 ЦПК України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2018 року ОСОБА_1 отримав 11 січня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже отримавши у січні 2019 року копію судового рішення, ніяких дій щодо захисту своїх прав та інтересів позивач не вчиняв, а наведені ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що він вчасно звернувся з апеляційною скаргою 18 січня 2019 року, не підтверджені жодними доказами.
Наведені позивачем у апеляційній скарзі підстави пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29 липня 2019 року визнано неповажними та запропоновано позивачу протягом десяти днів із дня отримання ухвали подати до суду апеляційної інстанції обґрунтовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку.
Встановивши, що ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 липня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 отримав 09 серпня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте у встановлений судом строк вимоги ухвали апеляційного суду від 29 липня 2019 року не виконав, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не подав, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції фактичними обставинами, тому судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара