судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гімона М.М.
16 листопада 2020 року
Київ
справа №826/10694/17
адміністративне провадження №К/9901/594/20
за наслідками касаційного розгляду адміністративної справи № 826/10694/17 за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Головного управління ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 16.11.2020 задовольнив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 скасував. Ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2017 № 0002981203 відмовив.
Відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Отже, КАС України передбачає можливість викладення окремої думки виключно за наслідками розгляду справи. З постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.11.2020 у цій справі та її мотивами я погоджуюся, проте, вважаю за необхідне викласти свою окрему думку відносно поновлення судом касаційної інстанції строку на касаційне оскарження при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у цій справі.
Так, ухвалою від 23.01.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду більшістю голосів постановив відкрити касаційне провадження за скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019, одночасно визнавши поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновивши його.
Висновки про поважність причин пропуску строку вмотивовані тим, що первинна касаційна скарга була подана в межах процесуального строку, проте була повернута судом через несплату судового збору. Відповідачем вживалися всі можливі заходи та залежні від нього дії щодо сплати судового збору.
Проте Верховний Суд ухвалою від 24.04.2019 вперше подану касаційну скаргу повернув заявнику з огляду на невиконання останнім вимог ухвали Верховного Суду від 26.03.2019, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху (не надання доказів сплати судового збору).
Звертаючись вдруге 28.12.2019 з касаційною скаргою та додаючи докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі (платіжне доручення №8324 від 27.12.2019), скаржник просив суд поновити строк касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі № 826/10694/17 з тих підстав, що повернення касаційної скарги заявнику не перешкоджає праву особи в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду касаційної інстанції з такою скаргою. Також посилався на значний розмір судового збору, який підлягав сплаті та необхідність встановлення соціальної справедливості при оподаткуванні позивача.
Суд дійшов висновку, що наведені скаржником причини є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття касаційного провадження.
Не погоджуюсь з таким висновком, оскільки відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У цій справі при зверненні Головного управління ДФС у Харківській області з касаційною скаргою вперше, що відбулося 13.03.2019, не було дотримано визначених законодавством умов щодо сплати судового збору за її подання. При цьому, у скаржника була можливість сплатити судовий збір в межах строку на касаційне оскарження судового рішення, відлік якого розпочався з наступного дня після отримання копії постанови апеляційного суду від 13.02.2019 - з 26.02.2019.
Додатково скаржнику був наданий строк на сплату судового збору тривалістю десять днів з дня вручення йому копії ухвали Верховного Суду від 26.03.2019 - тобто до 11.04.2019.
Вважаю, що у відповідача було достатньо часу для сплати судового збору за подання ним касаційної скарги, проте, відповідна сплата відбулася лише 27.12.2019, тобто поза межами наданого Судом строку.
При цьому не можу погодитись з тим, що надані скаржником повідомлення Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області щодо необхідності здійснення безспірного списання коштів від 03.04.2019 №1417/7/9, від 06.05.2019 №19063/9, від 04.07.2019 №27996/9, від 26.09.2019 №3437/9, від 14.11.2019 №9534/9, і довідки від 11.03.2019 №176/20-40-05-29, від 05.06.2019 №372/20-40-05-29, від 16.08.2019 №545/20-40-05-29, від 07.10.2019 №614/20-40-15-29 свідчать про існування об'єктивних складнощів по сплаті судового збору, оскільки такі листи і довідки лише констатують необхідність безспірного списання коштів та відсутність у державної установи коштів на сплату судового збору, натомість не підтверджують вчинення ГУ ДФС активних дій з метою його сплати та виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в межах наданого строку.
Надані листи щодо сприяння у вирішенні питання про сплату судового збору від 01.03.2019 №1851/8/20-40-10-10-05, від 19.03.2019 №2346/8/20-40-10-10-05, від 02.04.2019 №2865/8/20-40-10-09-05 з огляду на їх кількість і періодичність також не доводять вжиття всіх залежних від скаржника заходів задля сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.
Усталеною є судова практика Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Сама ж по собі сплата суб'єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого Судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Отже, вважаю, що у відкритті касаційного провадження належало відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.
Суддя: М. М. Гімон