17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 480/273/20
адміністративне провадження № К/9901/28119/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В. Е.,
суддів -Соколова В. М., Шевцової Н. В.,
перевіривши касаційну скаргу Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми)
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року
у справі №480/273/20 за позовом ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу Державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Ковпаківського відділу Державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому просив:
- визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Склярова О.П. від 08 травня 2019 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №49093667, виданої 07 травня 2019 року Ковпаківським ВДВС про стягнення з нього виконавчого збору 57424,13 грн;
- визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Склярова О.П. про арешт коштів боржника від 18 листопада 2019 року ВП №59058573;
- визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Склярова О.П. про розшук майна боржника від 21 листопада 2019 року ВП №59058573.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано касаційну скаргу.
У тексті касаційної скарги міститься клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 329 КАС України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
В обґрунтування, скаржником зазначено, що постанова апеляційного суду була проголошена 24 вересня 2020 року, а тому останнім днем подачі касаційної скарги є 24 жовтня 2020 року, що припадає на вихідний день, відповідно останнім днем є наступний після вихідного робочий день - 26 жовтня 2020 року. Касаційну скаргу надіслано (здано на пошту) 26 жовтня 2020 року, а отже у строк, передбачений КАС України.
З огляду на викладене, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником подана касаційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення оскаржуваної постанови.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд зазначає наступне.
У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, визначений в частині 4 статті 257 КАС України.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених ст. ст. 268, 269, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Предметом розгляду даної справи є визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про розшук майна боржника.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
У касаційній скарзі відсутнє посилання скаржника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не наведено правової норми та різноманітності судової практики щодо застосування норми права, яка потребує висновку Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання скаржника на положення Закону України «Про виконавче провадження», а також постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 808/3791/16 та від 18 жовтня 2018 року у справі №442/2670/17 не дає підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
Також, у пункті 22 рішення у справі «Мельник проти України» (заява №23436/03) Європейського Суду з прав людини зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним і воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами і цілями.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що Ковпаківським відділом державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 257, 287, 328, 329, 330, 333 КАС України,
Поновити Ковпаківському відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) строк на касаційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі №480/273/20 за позовом ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу Державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови.
Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська
Судді В.М. Соколов
Н.В. Шевцова