17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 826/5469/16
адміністративне провадження № К/9901/964/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/5469/16
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Келеберди В.І., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О.,Федотова І.А.,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:
- зобов'язати відповідачів включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною йому сумою в розмірі 6200 доларів США 00 центів на підставі договору банківського вкладу № 005-13110-130515 від 13.02.2015 в порядку, визначеному чинним законодавством;
- зобов'язати відповідачів вчинити дії щодо виплати грошових коштів у розмірі, визначеному частиною 1 статті 26 Закону України про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що в розміщенні за договорами банківського рахунку у АТ «Дельта Банк» за договорам банківського рахунку у АТ «Дельта Банк» на його користь у тому числі шляхом включення в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, затвердження Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який повинен містити відомості про позивача з належною йому сумою в розмірі 6200 доларів США 00 центів на підставі договору банківського вкладу №005-13110-130515 від 13.02.2015 та за рахунок вчинення інших дій визначених чинним законодавством.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Проте, керуючись ст. 162 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд вирішив вийти за межі позову та визнав протиправним і скасував наказ Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. від 16.09.2015 № 813 (з урахуванням внесених змін) в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015 №005-13110-130215, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , а також зобов'язав Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника ПАТ "Дельта Банк", якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015 №005-13110-130215.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. від 16.09.2015 №813 (з урахуванням внесених змін) в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015 №005-13110-130215, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 . Провадження у справі в цій частині закрито. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Суди встановили, що між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 13.02.2015 № 005-13110-130215, предметом якого є прийняття на вкладний (депозитний) рахунок грошових коштів в сумі 6200,00 доларів США на строк по 12.08.2015.
Згідно з п. 1.8 цього Договору зарахування вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладання сторонами цього Договору. У разі, якщо в день укладання сторонами цього Договору, Вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений.
Цього ж дня сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, де в п. 1 визначили нову редакцію п. 1.8 Договору банківського вкладу (депозиту), а саме: «Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання сторонами цього Договору, Вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений».
Відповідно до платіжного доручення від 13.02.2015 № 45836535 кошти в сумі 6 200,00 доларів США надійшли на рахунок позивача шляхом перерахування з банківського рахунку ОСОБА_2 , відкритого в ПАТ "Дельта Банк".
У відповідності до постанови Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року №150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким з 3 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.
Рішенням Виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 8 квітня 2015 року № 71 внесено зміни до рішення № 51 від 2 березня 2015 року та запроваджено тимчасову адміністрацію строком на шість місяців з 3 березня 2015 року по 2 вересня 2015 року.
Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 3 серпня 2015 року №147 строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» продовжено по 2 жовтня 2015 року включно та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. на відповідний строк.
За результатами перевірки правочинів за вкладними операціями в ПАТ "Дельта Банк" відповідачем прийнято наказ від 16 вересня 2015 року №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" (із змінами, внесеними відповідно до Наказу № 836 від 22 вересня 2015 року), відповідно до якого застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, викладених у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких є договір банківського вкладу (депозиту), укладений між позивачем та ПАТ "Дельта Банк".
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» від 22.09.2015 № 836 «Про внесення змін до Наказу № 813 від 16.09.2015» вирішено не застосовувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемним з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», кошти на які надійшли від платників, сума залишку на яких станом на 03.03.2015 становила менше 200000,00 грн, в частині повернення коштів платникам, які перерахували кошти на вклади за такими Договорами.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України 2 жовтня 2015 року №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2 жовтня 2015 року №181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Кадирову В.В. на два роки з 5 жовтня 2015 року по 4 жовтня 2017 року включно.
На офіційному сайті Фонду розміщеного оголошення, про те, що Фонд розпочне виплати вкладникам ПАТ "Дельта Банк" за Загальним реєстром (не залежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 8 жовтня 2015 року.
Позивач отримав 15.10.2015 проценти за вкладом в сумі 590,88 грн, однак решта сума ним отримана не була у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час вирішення справи Перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" сформовано - це унеможливлює зобов'язання Уповноважену особу Фонду включити позивача до такого переліку. Разом з цим, судом зазначено, що відсутність спірних правовідносин (станом на час розгляду справи) безпосередньо між позивачем та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення останнього до Загального реєстру вкладників свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.
При цьому, з метою захисту прав позивача суд вийшов за межі позовних вимог та дійшов висновку про наявність підстав для скасування наказу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. від 16.09.2015 №813 (з урахуванням внесених змін) в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015 №005-13110-130215 та зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію про позивача, як вкладника Банку.
Разом з цим, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині скасування наказу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. від 16.09.2015 №813 (з урахуванням внесених змін) в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015 №005-13110-130215 з огляду на те, що такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, а відтак він не несе жодних правових наслідків для позивача, а тому не може бути скасований в судовому порядку.
Уповноважена особа не погодилась з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та оскаржила їх в касаційному порядку. У касаційній скарзі зазначає, що дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» повністю відповідають Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Під час дії тимчасової адміністрації у банку Уповноваженою особою Фонду встановлено факти вчинення працівниками та клієнтами банку, в тому числі позивачем, дій, спрямованих на неправомірне отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами. При цьому, підставою для віднесення договору банківського вкладу позивача до категорії нікчемних є те, що на момент його укладення та перерахування коштів банк не міг виконати взятих на себе зобов'язань щодо повернення коштів вкладнику, в тому числі щодо виплати відсотків за ним оскільки фінансовий стан банку вже не мав таких можливостей. Крім того, як на підставу для відмови в задоволенні позову, відповідач посилається на ту обставину, що договір з позивачем банком укладено у період дії відповідних заборон та обмежень, встановлених постановою Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ.
У поданому відзиві позивач просить відмовити у задоволенні скарги.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктами 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Уповноважена особа вважала нікчемними договір банківського вкладу, укладений між банком і позивачем з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.
Суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на укладення договору банківського вкладу між позивачем та банком в період дії постанови Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ „Дельта Банк" до категорії проблемних», оскільки вказана постанова, відповідно до положень статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ «Дельта Банк» обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.
Як встановили суди, позивач уклав з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту) 13.02.2015. Отже, укладення договору й зарахування коштів відбулись до початку віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку (2 березня 2015 року).
Таким чином, вклад розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI.
Також, суди в межах даної справи правильно не взяли до уваги посилання відповідача на порушення при перерахуванні коштів на рахунок позивача положень Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», як на одну із підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки норми пункту 5.11 Правил (у редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу) забороняють зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства або Продуктами банку. За таких обставин, укладення між позивачем та банком додаткової угоди №1 до договору банківського вкладу про застосування пункту 1.8 до вказаного Договору в іншій редакції не суперечить приписам чинного законодавства та Правилам банківського обслуговування в банку.
При цьому колегія суддів зазначає, що приписи пункту 2.7 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» визначають, що у разі виникнення розбіжностей між положеннями цих Правил та умовами Договору, положення цих Правил мають пріоритетну силу та застосовуються Сторонами до взаємовідносин, які виникають/діють відповідно до Договору, якщо в конкретному Договорі за продуктом банку сторони прямо не передбачили протилежне. Враховуючи викладене, пріоритетну силу мають саме положення додаткової угоди №1, а не пункту 5.11 Правил.
Суд касаційної інстанції зауважує, що можливість перерахування коштів на депозитний рахунок з поточного рахунку іншої фізичної особи також передбачена і приписами абзацу другого пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до Фонду дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.
Водночас, колегія суддів також погоджується з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. від 16.09.2015 №813 (з урахуванням внесених змін) в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015 №005-13110-130215, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , з огляду на таке.
Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу Уповноваженої особи. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення Уповноваженої особи не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу. Права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Отже, встановлена правова природа згаданого наказу (рішення) унеможливлює здійснення судового розгляду щодо його оскарження, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Уповноваженої особи не можуть бути розглянуті у судовому порядку (в тому числі в господарських судах).
Ухвалені у справі судові вимог ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги - відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2016 року у нескасованій частині та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у справі №826/5469/16 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
В.М. Кравчук
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду