16 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 120/2007/19-а
адміністративне провадження № К/9901/19614/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року у справі № 120/2007/19-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, де просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № 508-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 23.05.2019 року;
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника третього відділу міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України. Допустити рішення суду в частині поновлення на посаді до негайного виконання;
зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 23.05.2019 по час поновлення на службі в податковій міліції.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року, позовні вимоги позивача задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом визначеним вказаною ухвалою.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року отримано скаржником - 28 жовтня 2020 року.
28 жовтня 2020 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла заява про усунення недоліків шляхом, визначеним зазначеною ухвалою Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
В уточненій касаційній скарзі скаржник вказує, що оскаржує рішення судів попередніх інстанцій на підставі пунктів 1, 2, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник лише формально зазначає підставою для оскарження судових рішень в касаційному порядку пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, без будь-якого посилання на постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник також посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, проте, не зазначає, ані норми права від висновку щодо застосування якої необхідно відступити, ані постанови Верховного Суду, у якій такий висновок викладено.
Щодо посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, суд звертає увагу, у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, з огляду на зміст касаційної скарги, вона не містить викладення обґрунтування зазначених скаржником підстав касаційного оскарження - пунктів 1, 2 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Скаржнику було роз'яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 27 серпня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року у справі № 120/2007/19-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк В.М. Соколов