17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 826/14818/15
адміністративне провадження № К/9901/54701/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.04.2018 року (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 року (головуючий суддя Безименна Н.В., судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі №826/14818/15 за позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Державна адміністрація залізничного транспорту України Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (надалі - позивач, підприємство, платник податків) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015 року №0000444201, №0000454201, №0000464201 та №0000484201.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2016 року у задоволені позову відмовлено.
За наслідками апеляційного та касаційного оскарження вказаного судового рішення ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2016 року скарги позивача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2016 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 03.03.2017 року відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України даної справи для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.10.2016 року.
Позивач 04.01.2018 року звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2016 року за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати зазначену постанову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог про скасування постанови суду за нововиявленими обставинами заявник посилається на істотні обставини справи, які стали йому відомі вже після ухвалення судового рішення та набрання ним законної сили.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 року, відмовлено в задоволенні заяви підприємства про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2016 року у справі №826/14818/15 та залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2016 року у справі №826/14818/15.
Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності підстав для задоволення заяви позивача про перегляд судового рішення у справі, оскільки наведені доводи для перегляду постанови за нововиявленими обставинами не є істотними для справи обставинами.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 року і прийняти нове рішення, яким скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2016 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Просить розглянути справу за участю представника позивача.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які полягають у тому, що підприємством здійснено усі заходи щодо перевірки статусу контрагентів, повноважень їх посадових осіб. Зазначає, що реальність фактів отримання та подальшої реалізації продукції підтверджується податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі продукції. Вважає, що відсутність контрагента за адресою не є підтвердженням нереальності здійснення господарських операцій. Зауважує, що відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій. Посилається на те, що висновками господарських судів підтверджено реальність господарських операцій, зокрема, рух активів платника податків. Вважає, що судами попередніх інстанцій не надано належну правову оцінку рішенням господарських судів, які мають значення для розгляду справи. Зазначає, що саме встановлення судами факту відсутності порушень у діяльності та господарських взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами стало підставою для звернення до суду за нововиявленими обставинами.
Відповідач 28.08.2018 року подав до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій, просив залишити без задоволення касаційну скаргу позивача та без змін судові рішення попередніх інстанцій.
Позивач 07.09.2018 року надав суду відповідь на відзив (заперечення) податкового органу, в яких наполягає на скасуванні судових рішень першої та апеляційної інстанцій та прийнятті нового рішення про задоволення позовних вимог.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.03.2015 року №358/28-10-42-10/19014832 (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015 року №0000454201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 201641281,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 134427521,00 грн., за штрафними санкціями 67213760,50 грн.; №0000444201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 169543906,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 113029271,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 56514635,05 грн.; №0000464201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 398347,89 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 227426,84 грн. за штрафними санкціями сумі 170921,05 грн.; №0000484201, яким до відповідача застосовано штрафні санкції в сумі 340,00 грн.
Вважаючи наведені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом, за результатами розгляду якого постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2016 року у задоволені позову відмовлено.
Як зазначалось раніше, за наслідками апеляційного та касаційного оскарження вказаного судового рішення ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2016 року скарги позивача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2016 року залишено без змін.
Позивач 04.01.2018 року звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2016 року за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати зазначену постанову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 року, відмовлено в задоволенні заяви підприємства про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2016 року у справі №826/14818/15 та залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2016 року у справі №826/14818/15.
Спірним питанням у цій справі є наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Частиною першою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначені у частині другій статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої до таких підстав належать: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
З аналізу наведеної норми вбачається, що під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі та суду.
В касаційній скарзі позивач посилається на рішення господарських судів у справах №910/5871/17, №910/5955/17, №910/5994/17, №910/6454/17, №910/6800/17, №910/6807/17, №910/6812/17, як на істотну обставину, що не була і не могла бути відома позивачу на час розгляду даної справи.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - це факультативна стадія адміністративного процесу, під час якої суд, який ухвалив судове рішення, після набрання ним законної сили, переглядає його з ініціативи осіб, які брали участь у справі у зв'язку із виявленням істотних обставин, що існували, але не були і не могли бути їм відомі на час вирішення справи. Таким чином, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється для надання можливості виправити судові рішення, неправосудність яких, зазвичай, обумовлена обставинами, незалежними від суду.
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти.
Істотність обставини означає те, що якби суд її міг урахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особи» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Таким чином, при розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд повинен встановити: наявність відповідних виняткових обставин для перегляду судового рішення, які за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку повинні спростовувати факти, які було покладено в основу судового рішення; чи не ґрунтується заявлена нововиявлена обставина на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи; чи заявлена обставина не являє собою новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову.
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення, а отже, не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду.
Наявність нововиявленої обставини скаржник обґрунтовує тим, що рішеннями господарських судів встановлено, що контрагентами позивача не було порушено умови складання первинних документів, не виявлено безтоварності господарських операцій та не виявлено порушень у діяльності та господарських правовідносинах між позивачем та його контрагентами.
Проте, судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, приймаючи рішення у цій справі про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, встановлено що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з контрагентами на підставі договорів поставок, на виконання яких були виписані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, акти отримання-передачі продукції та рахунки-фактури.
Однак на підтвердження виконання умов договорів з зазначеними контрагентами не було надано: декларації про відповідність (для позицій 1-6 специфікації №1); інструкції з експлуатації; сертифікату відповідності Державної системи сертифікації УкрСЕПРО на бланку Держспоживстандарту UА1.012.0091927-11; копії сертифікату відповідності Державної системи сертифікації УкрСЕПРО на бланку Держспоживстандарту UА1.012.0033187-11; сертифікат якості; копії сертифікату відповідності на бланку Держспоживстандарту №UА1.059.0143954-12; паспорт; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-04/80712 від 13 серпня 2012 року; протокол періодичних випробувань; сертифікат якості - на всю продукцію Специфікації №1, крім позицій 17-19; паспорт - на продукцію позиції 7-9 Специфікації №1; технічний паспорт - на продукцію позиція 19; паспорт - на продукцію позиції 10, 16; паспорт виробу - на продукцію позиції 20; податкові накладні; банківські виписки.
Під час дослідження товарно-транспортних накладних, судами встановлено, що в більшості накладних відсутні повні дані з якого пункту відправлено товар та в який пункт його доставлено, на деяких зазначено виключно місто без конкретної адреси; відсутні дані про вагу товару, відсутні дані про назву товару, міститься лише посилання на договори, відсутні дані про водіїв їх повні дані, відсутні печатки підприємств. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, не вказують на фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.
Таким чином, судами першої, апеляційної та касаційної інстанції було досліджено відсутність належних та необхідних первинних документів, передбачених чинним законодавством, на підтвердження товарності правочинів укладених позивачем з вказаними контрагентами, а також факти (обставини) відсутності руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, тобто встановлено, що операції між позивачем та контрагентами не мали реального характеру.
В той же час, у висновках господарських судів у справах №910/5871/17, №910/5955/17, №910/5994/17, №910/6454/17, №910/6800/17, №910/6807/17, №910/6812/17 зазначено, що підприємством не доведено наявності підстав для відшкодування його контрагентами штрафних санкцій, стягнення з них збитків та не доведено фактів порушення його контрагентами зобов'язань за договорами, а первинні документи до матеріалів зазначених справ долучено не було.
Крім того, наведені судові рішення стосуються господарських відносин позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю «ТД «Енергетичне машинобудування», «Югтранском» та «Транселектрокомплект», однак виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового законодавства були встановлені за наслідком господарських взаємовідносин позивача також з іншими контрагентами, щодо яких жодних істотних обставин заявником зазначено не було.
Наведені рішення господарських судів жодним чином не стосуються не відображення позивачем вартості придбаних путівок у звітності податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форми 1ДФ), що було підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 08.04.2015 року №0000464201, а також не дотримання позивачем вимог законодавства при продажу товарів (наданні послуг) у частині щоденного друкування на реєстраторах розрахункових фіскальних звітних чеків і забезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, внаслідок чого було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.04.2015 року №0000484201.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені позивачем підстави для перегляду постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2016 року за нововиявленими обставинами не є істотними обставинами, а зазначення в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами та касаційній скарзі щодо реальності здійснених господарських операцій фактично свідчить про бажання заявника здійснити перегляд судового рішення з урахуванням переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, відповідно до приписів пункту першого частини четвертої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зі змісту заяви про перегляд за нововиявленими обставинами та касаційної скарги вбачається, що метою заявника є виключно формальний перегляд рішення суду, яке набрало законної сили, оскільки обставина, що наведена заявником, не є суттєвою та неспростовною обставиною, яка передбачає перегляд справи.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 року у справі №826/14818/15 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник