16 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 500/2563/19
адміністративне провадження № К/9901/27766/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 500/2563/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
08.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області, де, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення №1/11-10-2019р. від 11.10.2019 про відмову у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту та зобов'язання прийняти рішення про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту та відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди в розмірі - 11162,40 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області про відмову у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту від 11 жовтня 2019 року № 1/11-10-2019. Зобов'язано Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Тернопільської області допустити ОСОБА_1 до складення кваліфікаційного іспиту на заняття адвокатською діяльністю та вирішити питання про складення ОСОБА_1 кваліфікаційного іспиту в межах строку, визначеного пунктом 4 частини 2 статті 9 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 та Кваліфікаційно - дисциплінарна комісія адвокатури Тернопільської області оскаржили його в апеляційному порядку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області задоволено частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі № 500/2563/19 змінено. Абзац третій резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: «Зобов'язати Кваліфікаційно - дисциплінарну комісію адвокатури Тернопільської області провести повторний кваліфікаційний іспит ОСОБА_1 на найближчому засіданні Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області щодо складання кваліфікаційного іспиту». В решті рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції Кваліфікаційно - дисциплінарна комісія адвокатури Тернопільської області звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Пункт 20 статті 4 КАС України надає визначення терміну адміністративна справа незначної складності- як адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції, виходячи з наведених положень норм КАС України, відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Водначас законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення ухвалені у даній справі на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
Враховуючи вищевикладене, за такого правового врегулювання та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 500/2563/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов