16 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 580/4166/19
адміністративне провадження № К/9901/27993/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 580/4166/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до судді Черкаського окружного адміністративного суду Трофімової Л.В. про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до судді Черкаського окружного адміністративного суду Трофімової Л.В., де просив зобов'язати суддю Черкаського окружного адміністративного суду Трофімову Л.В. надати чинну копію рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 та засвідчені копії заяв від 20.01.2017, 23.05.2017, 05.10.2017, направлені з ГПУ, які досліджувалися Черкаським окружним адміністративним судом, та засвідчену копію позовної заяви.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2019, адміністративна справа № 580/4166/19 за позовом ОСОБА_1 до судді Черкаського окружного адміністративного суду Трофімової Л.В. про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії передана до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення суду, до підсудності якого віднесена дана справа.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2020 року визначено територіальну підсудність адміністративної справи № 580/4166/19 за позовом ОСОБА_1 до судді Черкаського окружного адміністративного суду Трофімової Л.В. про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - Київському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до судді Черкаського окружного адміністративного суду Трофімової Л.В. про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України.
Не погодившись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до судді Черкаського окружного адміністративного суду Трофімової Л.В. про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із зазначеними ухвалами судів попередніх інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані ухвали судів попередніх інстанцій.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 328 КАС України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. До вказаного переліку, з урахуванням положень пунктів частини другої статті 328 КАС України, зокрема, віднесено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
За приписами частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.
Щодо оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року про залишення позову без розгляду.
Законодавством визначено, що обов'язковою умовою для реалізації особою права на касаційне оскарження є перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року повернуто скаржнику на підставі частини 2 статті 298 КАС України.
Тобто ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року не було переглянуто в апеляційному порядку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в апеляційному порядку не переглядалося, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року.
Також, у касаційній скарзі ОСОБА_1 предметом оскарження визначає ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року про повернення апеляційної скарги.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до таких висновків.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом звернення до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження; сплати судового збору.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам встановленим статтею 296 КАС України, а саме: до апеляційної скарги не додано докази, що підтверджують сплату апелянтом судового збору та жодних доказів на підтвердження наявності передбачених законодавством підстав для звільнення від сплати судового збору. Крім того, апелянт в апеляційній скарзі не заявляв клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та не просив суд апеляційної інстанції поновити пропущений строк.
На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року, апелянтом подані клопотання про звільнення від сплати судового збору, вмотивоване тяжким майновим станом позивача, що підтверджується ухвалами КОАС та ШААС та про поновлення строку на апеляційне оскарження. На підтвердження майнового стану апелянтом надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 по 2 квартал 2020 року.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви позивача про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати, оскільки апелянтом не надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища.
За змістом пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилами пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини 4 статті 169 та частини 2 статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Щодо доводів скаржника в частині незгоди з позицією суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільненні його від сплати судового збору, Верховний Суд зазначає наступне.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.
Так, зі змісту ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року слідує, що доказів на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за весь рік, що передував року подання апеляційної скарги, або докази наявності інших, встановлених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору, скаржник не надав ні під час звернення з апеляційною скаргою, ні на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
При цьому, суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою (виключним правом) відповідного суду.
З наведеного слідує, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, вірно застосував положення частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Водночас, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі роз'яснено скаржнику, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої цієї ж статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 580/4166/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до судді Черкаського окружного адміністративного суду Трофімової Л.В. про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов