16 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 440/1513/20
адміністративне провадження № К/9901/28825/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 05.06.2020, залишеним без постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, позов задовольнив: визнав протиправною та скасував вимогу ГУ ДПС про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 №Ф-5041-50 у розмірі 13' 465,44 грн.
ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення у цій справі.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)).
Згідно з частиною першою статті 13 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 КАС для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 №Ф-5041-50 з єдиного внеску у розмірі 13' 465,44 грн. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС, є справою незначної складності.
Суд першої інстанції не порушив норми частин четвертої, шостої статті 12 КАС при вирішенні питання щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.
Доводів щодо порушення судом першої інстанції цих норм процесуального права касаційна скарга не містить.
Довід ГУ ДПС зазначений у касаційній скарзі, що справа має виняткове значення для контролюючого органу не обґрунтований посиланням на конкретні обставини, які б могли бути підставою для визнання цього доводу об'єктивним.
Касаційна скарга стосується питання застосування норм статті 4, статті 7 Закону України ''Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування'' у правовідносинах, в яких зобов'язаною особою щодо нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) є особа, яка має право на здійснення адвокатської діяльності, але фактично її не здійснює, перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, який сплачує за неї єдиний внесок.
Верховний Суд вже виклав у постановах, зокрема в постановах від 27.11.2019 (справа №160/3114/19), від 05.12.2019 (справа №260/358/19), від 23.01.2020 (справа №480/4656/18), від 27.02.2020 (справа №0440/5632/18), від 05.03.2020 (справа №480/943/19), від 27.11.2019 (справа №824/509/19-а) висновок щодо застосування зазначених норм у подібних відносинах і суд апеляційної інстанції переглянув рішення першої інстанції у відповідності з таким висновком.
Підстав для відступу від такого висновку Верховного Суду колегія суддів не знаходить.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах) (пункт частини перша статті 333 КАС у редакції Закону України від 15.01.2020 №460-IX).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 248, пунктами 1, 6 частини першої статті 333 КАС, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон В.В. Хохуляк