17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 520/7285/2020
адміністративне провадження № К/9901/29983/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 520/7285/2020 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття ВП № 62161034 від 22.05.2020, на підставі виконавчого напису №10832 від 29.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округ Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем, яка відкрита не за місцем розташування боржника;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62161034 від 22.05.2020, як безпідставно винесену за наслідком відкриття провадження № 62161034 від 22.05.2020;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про стягнення з боржника основної винагороди виконавця, винесеної у виконавчому провадженні № 62161034 від 22.05.2020, як безпідставно винесену за наслідком відкриття провадження № 62161034 від 22.05.2020;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про арешт коштів боржника, винесеної у виконавчому провадженні № 62161034 від 22.05.2020, як безпідставно винесену за наслідком відкриття провадження № 62161034 від 22.05.2020.
22 червня 2020 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 62161034 від 22.05.2020, на підставі виконавчого напису № 10832 від 29.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округ Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62161034 від 22.05.2020.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про стягнення основної винагороди виконавця, винесеної у виконавчому провадженні № 62161034 від 22.05.2020.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про арешт коштів, винесеної у виконавчому провадженні № 62161034 від 22.05.2020.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду відповідачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 09 листопада 2020 року.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 КАС України, відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, враховуючи неоднакове застосування норм матеріального права судами апеляційної інстанції у ряді справ з подібними правовідносинами.
Таким чином, відповідач у касаційній скарзі належним чином обґрунтував підстави, за яких рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У касаційній скарзі позивач посилається на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підстави касаційного оскарження судових рішень.
Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму права, а саме статтю 24 Закону України «Про виконавче провадження», у подібних правовідносинах без урахування висновку Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 25 січня 2019 року у справі № 511/1342/17.
Суд відхиляє вказані доводи, оскільки пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України передбачає наявність висновку викладено саме в постанові Верховного Суду, тоді як 25 січня 2019 року у справі № 511/1342/17 Верховний Суд постановив ухвалу у цивільній справі, якою відмовив у відкритті касаційного провадження, яка не свідчить про наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, подібність яких у цій справі та у вказаній цивільній справі також не доведена касаційною скаргою.
Крім того, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а лише обмежився загальним доводами, що суди попередніх інстанцій проведено однобічне дослідження і оцінка доказів, без наведення відповідних мотивів надали перевагу доказам наданим позивачем та відкинув докази, що спростовують факти викладені в позові, не оцінив у сукупності докази, досліджені у судовому засіданні.
Тобто, у касаційній скарзі відповідачем конкретно не зазначено які саме обставини, встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або які саме зібрані у справі докази, судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Таким чином, відповідачем не викладено також підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто не зазначено підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, визначених частинами другою і третьою статті 353 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним відповідачем наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 520/7285/2020 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" про визнання протиправними та скасування постанов - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова